ЛАБОРАТОРНИЙ ЖУРНАЛ

з дисципліни “Гідравліка, гідро- та пнемопривод”

студента (студентки) групи___________________

спеціальності _______________________________

__________________________

(прізвище та ім’я)

Керівник практикуму _________________________

___________________________

(посада, прізвище та ініціали викладача)

Херсон – 2012 р.

ВСТУП

Лабораторія гідравліки

кафедри Обладнання хімічних виробництв і підприємств будівельних матеріалів

Лабораторні роботи по курсу “Гідравліка, гідро- та пнемопривод” проводяться в спеціальній лабораторії, де встановлені діючі апарати, які призначені для дослідження руху рідин та газів, гідравлічних опорів в трубопроводах, вивчення будови та роботи основних гідравлічних машин.

Зміст лабораторного практикуму

Лабораторний практикум охоплює основні питання курсу “Гідравліка, гідро- та пнемопривод” включає 7 робіт. На виконання кожної роботи необхідно 4-6 годин. Обов’язкові до виконання роботи визначаються спеціалізацією студентів і кількістю годин, які відведені на вивчення курсу за навчальним планом.

Даний практикум дозволяє виконувати лабораторні роботи без попереднього прослуховування лекцій, оскільки за навчальним планом лабораторна робота проводиться паралельно з лекціями або передує лекціям по відповідним розділам курсу. З цією ціллю на початку кожної роботи наводяться теоретичні посилки до виконання роботи і детально пояснюються розрахунки.

Кожна лабораторна робота виконується за єдиним планом: мета роботи, теоретичні передумови до виконання роботи, розрахункова частина, контрольні питання.

Порядок виконання лабораторних робіт

Студенту необхідно підготуватися до виконання роботи, вивчивши відповідний матеріал по лекціях і підручниках, а також ознайомитись з ходом лабораторної роботи по цьому посібнику. При підготовці студент повинен засвоїти сутність, призначення і особливості процесу, що вивчається.

За схемою в практикумі студент повинен розібратись у будові і роботі установки, знати призначення її основних елементів і порядок проведення замірів.

Перед початком роботи студент опитується викладачем для виявлення ступеню його підготовки і тільки після цього допускається до роботи.

Студенти, які допущені до роботи, приступають до її виконання у відповідності з методикою, яка наведена в практикумі. Пуск установки дозволяється тільки у присутності викладача або лаборанта після перевірки їм правильності проведення усієї попередньої підготовчої роботи.

Заміри всіх необхідних параметрів кожний студент в процесі роботи записує у лабораторний журнал. З усіма питаннями, що виникають в процесі роботи, студент повинен одразу ж звертатися до викладача.

При роботі в лабораторії необхідно суворо дотримуватись правил техніки безпеки. Без інструктажу з техніки безпеки і перевірки знань з неї студент до виконання роботи не допускається.

Не дозволяється під час роботи провадити будь-які переключення в установці, які не передбачені методикою проведення експерименту. Відключення установки (закінчення роботи) дозволяється тільки після перевірки викладачем результатів замірів.

Після закінчення роботи студент дає викладачеві на підпис протокол і розрахунки, наводить порядок на робочому місці. Після цього за умови правильно проведеного випробування виконання роботи зараховується.

На наступному занятті в лабораторії студент здає викладачеві оформлений звіт по роботі. Порядок оформлення звіту наведений далі.

Кожну лабораторну роботу по мірі виконання студент захищає на протязі семестру, а в кінці семестру за умови успішного захисту всіх робіт отримує залік по лабораторному практикуму. Графік виконання і захисту лабораторних робіт складається і повідомляється студентам на початку семестру у відповідності з календарним планом проходження курсу.

Принципи складання лабораторних установок

і найбільш поширене лабораторне обладнання, яке використовується в установках

На лабораторних установках вивчається рух матеріальних потоків по трубопроводах, а також роботу гідравлічних машин. Основними видами матеріальних потоків є повітря та вода. При їхньому русі досліджуються: витрата, швидкість, втрата напору та інші характеристики. Найбільш поширені виміри витрат. Ї

Для виміру витрат можна використовувати газові та водяні лічильники, які випускаються промисловістю для побутових потреб. Принцип їхньої роботи полягає в тому, що потік речовини подається в корпус лічильника крізь фільтр і далі поступає у вимірювальну порожнину, усередині якої на спеціальних опорах обертається крильчатка. Вода, яка пройшла зону крильчатки, по гвинтовій траєкторії поступає у вихідний патрубок. Кількість обертів крильчатки пропорційна кількості речовини, що пройшла крізь лічильник. Безпосередньо на осі крильчатки закріплена ведуча магнітна муфта, яка передає обертання веденій муфті, котра знаходиться в рахунковому механізмі. Масштабуючий редуктор приводить кількість обертів крильчатки до значень об’єму речовини, що пройшла крізь лічильник, в метрах кубічних. На шкалі рахункового пристрою є диск приладу, який використовується при настройці лічильника.

Крім названих лічильників, для виміру витрати використовують, як в промисловості, так і лабораторній практиці, різного виду ротаметри. Ротаметри являють собою скляну трубку з відмітками, в якій потоком газу або рідини, що рухається знизу догори, підіймається і утримується на певному рівні (Н) поплавець. Відмітка, на який утримується поплавець, пов’язана з витратою газу або рідини.

Оскільки установка промислових лічильників на кожній лабораторній роботі коштує дорого, можна використати лічильники для калібрування ротаметрів. Для цього до установки, яка включає основні прилади і ротаметр, приєднують лічильник і пропускають крізь всю систему повітря, змінюючи його витрату. Встановлюють залежність між витратою і величиною Н. Як правило, ця залежність буває криволінійною. Для зручності користування провадять так звану лінеаризацію, яка полягає в тому, що знаходять таку функцію величин, що вимірюються, одна від одної, яка на графіку дає пряму лінію. Таким чином виявлено, що залежність V = f( ) прямолінійна. Побудувавши цю залежність на міліметровому папері, використовують її для визначення витрати повітря за висотою Н.

При визначенні витрати повітря за допомогою побутових лічильників, слід мати на увазі, що вони призначені для виміру витрати природного газу метану. Для перерахування витрати метану на витрату повітря потрібно помножити показання лічильника на відношення густини метану до густини повітря. На графіках, які є на установках, ця поправка вже врахована.

Витрату води можна визначити просто, якщо при працюючому насосі від'єднати шланг від установки і підставити під струмину води мірну судину. Визначають час, за який набирається певний об'єм рідини. Поділивши об’єм рідини на час, знаходять витрату.

Регулювання витрати повітря здійснюється за допомогою зміни напруги, що подається на вентилятор. Зміну напруги здійснюють за допомогою лабораторного автотрансформатору (ЛАТРу). При проходженні матеріальних потоків крізь установку відбувається втрата тиску. Для виміру цієї втрати використовуються диференційні манометри. Дифманометр являє собою U-подібну трубку, яка заповнена манометричною рідиною – найчастіше водою або ртуттю. Перепад рівнів рідини у дифманометрі пропорційний втраті тиску. При підрахунках втрат тиску слід мати на увазі, що матеріальні потоки в установках і манометричні рідини являють собою різні речовини. Перехід від однієї речовини до іншої здійснюється за допомогою відношення густини манометричної рідини до густини матеріального потоку.

Більшість установок, які використовуються в лабораторних роботах, однотипні. Вони складаються з машини для переміщення газів або рідин (насос або вентилятор), подача яких регулюється ЛАТРом, а витрата визначається за допомогою реометрів, основної одиниці обладнання (абсорбційна колона, колона з киплячим шаром, циклон і таке ін.). Гідравлічний опір певної ділянки установки вимірюється дифманометром. Крім названих приладів установка обладнана термометрами, ємностями для рідин, мірним посудом.

Для визначення тиску використовують манометр; вологість повітря вимірюють психрометром.

Оформлення лабораторних робіт і складання звітів по роботах

Для оформлення лабораторних робіт студент повинен завести окремий зошит, який підписують таким чином:

ЛАБОРАТОРНИЙ ЖУРНАЛ

з дисципліни “Гідравліка, гідро- та пнемопривод”

студента (студентки) групи….

спеціальності …

__________________________

(прізвище та ім’я)

Керівник практикуму –

___________________________

(посада, прізвище та ініціали викладача)

В лабораторний журнал студент повинен записати найважливіші теоретичні відомості (головним чином, формули, які будуть використовуватись для розрахунків, замалювати схему лабораторної установки, а при необхідності й подати малюнок конкретного обладнання, записати порядок проведення роботи, навести всі експериментальні дані у вигляді таблиць, провести необхідні розрахунки (всі розрахунки повинні бути в журналі), за експериментальними даними і розрахунками побудувати графіки, які вказані в роботі. Наприкінці роботи записується висновок.