Проблеми, що виникають у процесі соціалізації молоді, науковці поділяють на 2 групи.

1. Соціальні молодіжні проблеми: визначення ролі та місця молоді в сучасному суспільстві; формування ціннісних орієнтацій молодих людей та їх моральних пріоритетів; становище на ринку праці; забезпечення молоді певного освітнього рівня; політичні орієнтації та електоральна поведінка молоді.

2. Особистісні проблеми молоді: пошуки сенсу життя; професійне самовизначення; кохання; створення власної сім'ї; взаємостосунки з дорослими та однолітками; здоров'я молодих людей.

На подолання проблем молоді спрямована державна молодіжна політика — системна діяльність держави щодо конкретної особистості, молоді, молодіжного руху, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах.

Головні напрями державної молодіжної політики в Україні: розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для отримання молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки; забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту з урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства; створення умов для оволодіння та безпосередньої участі молодих людей у відродженні та розвитку духовних і культурних цінностей укра­їнського народу, охороні та відтворенні навколишнього природного сере­довища; формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України; охорона здоров'я молоді, формування у неї глибокої потреби в духов­ному і фізичному розвитку.

Державна молодіжна політика передбачає:

1. Створення відповідної системи освіти, професійної орієнтації і підготовки молоді до праці.

2. Запобігання безробіттю, забезпечення зайнятості молоді.

3. Встановлення для випускників шкіл, профтехучилищ, технікумів, вузів, а також військовослужбовців, звільнених у запас, певних гарантій та можливостей для працевлаштування (це може бути щось на зразок права па перше робоче місце чи бронювання певної кількості робочих місць на виробництві).

4. Стимулювання підприємств і організацій, що спрямовують матеріальні і грошові ресурси на спеціальні молодіжні програми і проекти, на забезпечення зайнятості молоді, випуск товарів і надання послуг для молоді; створення та організацію діяльності госпрозрахункових та інших молодіжних підприємств і формувань, які дбають про падання допомоги молодим.

5. Розвиток нових форм трудової участі молоді у виробництві (створення економічних центрів, кооперативних, орендних підприємств тощо, визначення певних пільг при їх оподаткуванні, кредитуванні тощо).

6. Стимулювання молоді, її організацій на самостійне вирішення власних соціальних проблем (розвиток МЖК, центрів науки, творчості, дозвілля і відпочинку і т. п.).

7. Вирішення житлових проблем молоді (зокрема створення системи пільгового кредитування для молодих сімей).

8. Вивчення та формування розумних потреб молоді, розширення асортименту послуг і збільшення випуску товарів для молоді.

9. Державне стимулювання і фінансування молодіжного обміну з представниками інших держав з метою підвищення професійної кваліфікації молоді, набуття нових спеціальностей, розширення світогляду.

Соціальна робота з молоддю — це специфічна діяльність соціальних інститу­тів, спрямована на здійснення соціальної профілактики та реабілітації, надання соціальної допомоги й послуг молоді з метою реаліза­ції їх політичних, соціально-економічних, екологічних прав культурних та духовних запитів в інтересах особистості, суспільства та міжнародно­го співтовариства.

Головною метою соціальної роботи молоддю є створення умов позитивно орієнтованої соціалізації особистості що сприяє соці­альній адаптації та самореалізації молодого покоління в інтересах осо­бистості і суспільства.

Можна говорити про дві моделі соціальної роботи з молоддю — інтегративну і дефіцитну. Інтегративна модель— це соціальна робота в широкому розумінні, яка повинна сприяти соціалізації молоді. Більшість країн з ринковою економікою обирає дефіцитну модель розвитку соціальної роботи, орієнтовану в першу чергу на соціально вразливі шари населення, групи ризику, інвалідів і самотніх, а також дітей і підлітків.

Об'єктами соціальної робитиє практично всі категорії дітей і мол­оді, які тією чи іншою мірою потребують соціальної профілактики, соціальної допомоги та соціальної реабілітації є: працююча молодь; безробітна молодь; діти і молодь, які навчаються; молоді сім'ї (в т.ч. неблагополучні сім'ї та сім'ї групи ризику); жіноча молодь; діти і молодь, які мають відхилення в здоров'ї (діти-інваліди, мол­оді інваліди; діти і молодь, хворі на наркоманію, алкоголізм, СНІД); діти і молодь, які мають відхилення в поведінці; неповнолітні і мо­лодь, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, а також ті, хто звільнився з установ по виконанню покарання; молодіжні та дитячі організації, об'єднання; обдаровані діти і молодь; сироти та діти, батьки яких позбавлені батьківських прав; біженці, переселенці.