КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Податкового контролю.
1. Органи ДПС, як особливий суб’єкт податкових правовідносин.
2. Система податкових органів в Україні.
3. Поняття та зміст податкового контролю.
4. Податкові перевірки, їх види та класифікація. Порядок оформлення їх результатів.
5. Способи захисту платниками своїх прав та законних інтересів.
1. Органи ДПС, як особливий суб’єкт податкових правовідносин.
Податкові органи входять до системи органів, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави та займають у ній основне місце хоча їх діяльність безпосередньо пов’язана з контролем за сплатою коштів різного роду – податків, зборів, мита, обов’язкових платежів на території України.
Наприклад, органи ДПС здійснюють контроль за своєчасним і повним надходженням, усіх податків і зборів , що справляються на території України, органи Пенсійного фонду контролюють надходження тільки щодо грошового платежу до Пенсійного фонду. Важливою ознакою податкового органу є його представницький характер. У податкових правовідносинах держава виступає в особі уповноважених податкових органів, котрі мають дві ознаки : діють від імені держави та є носіями відповідних повноважень державно – владного характеру, тобто є органом державного управління.
ДПС України створена як єдина система управління і контролю за дотриманням податкового законодавства , за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю внесення до відповідного бюджету податків та інших обов’язкових платежів , встановлених законодавством . Органи ДПС у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно – правовими актами органів державної влади, а також рішеннями ВР АРК і Ради міністрів АРК, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
2. Система податкових органів в Україні.
Згідно ЗУ «Про державну податкову службу в Україні » від 04.12.90р. № 509- ХІІ із змінами та доповненнями в ст.1 сказано, що до системи органів ДПС належать :
- ДПА України;
- ДПА в АРК, областях, м. Києві та Севастополі ;
- ДПІ в районах , містах (крім м. Києва і Севастополя), районах у містах.
У складі органів ДПС знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями – податкова міліція.
ДПА залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.
Підпорядкованість, функції, статус, фінансування і т.д. в вищенаведеному законі.
Система податкових органів України
ДПА України
ДПА в м. Києві ДПА в АРК та областях ДПА в м. Севастополі
ДПІ в районах Міжрайонні та об’єднані ДПІ в районах містах
містах
ДПІ міст ДПІ з обслуговуванням
обласного найбільших платників
підпорядкування, податків
ДПІ районів
ДПА є центральним органом виконавчої влади , займає рівень міністерства в ієрархії державної влади. ЇЇ очолює голова ДПА, якого призначає Президент України за поданням прем’єр – міністра.
В структурі ДПС – є податкова міліція. Вона складається із спеціальних підрозділів з боротьби з податковими правопорушеннями і здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, виконує оперативно – пошукову , кримінально – процесуальну та охоронну функції.
Створення податкової міліції стало необхідною умовою управляння податковою системою. Вона забезпечує економічну безпеку України.
Податкова міліція – це воєнізований, контролюючий, оперативно –розшуковий і водночас правоохоронний орна.
Правове положення податкової міліції визначається комплексом норм , які передбачають мету, завдання, принципи діяльності та функції підрозділів податкової міліції, її структуру, питання лінійної та функціональної підготовки.
У системі органів, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави , податкові органи посідають головне місце, оскільки контролюють своєчасне і повне надходження основної частини податків і зборів , що сплачуються на території України. Важливою їх ознакою є їх представницький характер.
ДПС – це єдина централізована система органів, що входить до системи центральних органів державного управління і здійснює контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків та платежів та не залежать у своїй діяльності від інших державних органів.
3. Поняття та зміст податкового контролю
Податковий контроль є самостійним напрямом державного фінансового контролю. Податковий контроль виступає гарантією задоволення публічних майнових інтересів та важливим чинником соціально – економічної стабільності держави, її фінансової безпеки.
Податковий контроль – це особливий вид державного фінансового контролю, що здійснюється на стадії формування публічних грошових фондів спеціально уповноваженими суб’єктами (органи ДПС, та інші контролюючими органами), спрямований на забезпечення додержання податкового законодавства платниками податків, податковими агентами та іншими суб’єктами , що забезпечують реалізацію податкового обов’язку, виявлення і попередження податкових правопорушень, а також притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.
В його структурі діють:
а) об’єкт контролю;
б) форми і методи контролю;
в) документи контролю;
г) заходи податкового контролю та порядок їх здійснення.
Контроль є обов’язковим елементом будь якої галузі державного управління. Забезпечення режиму суворого додержання приписів норм податкового законодавства. Зобов’язаними суб’єктами податкових правовідносин є головною метою податкового контролю. Від ступеня ефективності контрольної діяльності органів, що здійснюють податковий контроль, безпосередньо залежить рівень доходів бюджетів та державних цільових фондів. Податковий контроль виступає гарантією задоволення публічних майнових інтересів та важливим чинником. Соціально – економічної стабільності держави її фінансової безпеки.
Зміст податкового контролю полягає в :
- забезпечення додержання податкового законодавства суб’єктами , що реалізують податковий обов’язок або забезпечують його реалізацію;
- попередження правопорушень у податковій сфері;
- виявлення порушень податкового законодавства та застосування до винних осіб відповідних заходів юридичної відповідальності.
Чинне податкове законодавство визначає статус суб’єктів податкового контролю з урахуванням принципу розмежування їх компетенції. Згідно з п.2.1 ст.2 ЗУ « Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами » перелік контролюючих органів включає органи , які наділені відповідною предметною компетенцією:
1) митні органи;
2) органи Пенсійного фонду;
3) органи фондів загальнообов’язкового державного страхування;
4) податкові органи.
Об’єктом податкового контролю слід вважати діяльність платників податків, податкових агентів, інших суб’єктів у процесі реалізації ними податкового обов’язку, а саме: правильність обчислення , повноти і своєчасності сплати податків і зборів, надання податкової звітності.
Податковий контроль здійснюється у конкретних формах, які мають обов’язкове законодавче закріплення:
Такими формами є :
- податкові перевірки;
- облік платників податків;
- оперативно – бухгалтерський облік податкових надходжень;
- Контроль за відповідальністю витрат фізичних осіб їх доходами.
Класифікація:
а) Залежно від часу проведення контрольних заходів слід розмежовувати :
- попередній (передує здійсненню фінансово – господарської діяльності платників. Взяття на облік , державний реєстр);
- поточний (в процесі фінансово – господарської діяльності використовуються різні методи….);
- наступний ( здійснюється за підсумками звітного податкового періоду).
б) Залежно від джерел отримання контролюючими органами інформації слід розрізняти:
- документальний ;
- фактичний .
У разі обрання критерієм класифікації місця проведення контрольних заходів, податковий контроль може бути:
а) камеральний (за місцем знаходження податкового органу);
б) виїзним (за місцезнаходженням платника податків або приміщень чи територій, відповідних об’єктів оподаткування).
Поряд з вказаними, фахівці виділяють й такі види податкового контролю:
а) комплексний і тематичний;
б) плановий і позаплановий;
в) обов’язковий та ініціативний.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 ЗУ «Про ДПС України» органи ДПС мають право обстежувати будь – які виробничі, складські, торгівельні та інші приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та житло громадян, якщо використовуються як юридична адреса суб’єктів підприємницької діяльності, а також для отримання доходу.
4. Податкові перевірки, їх види та класифікація. Порядок оформлення їх результатів.
Основна форма податкового контролю – податкова перевірка . Саме ця форма є найбільш ефективною з точки зору виявлення та стягнення недоїмок, забезпечення податкових надходжень до бюджетів і державних цільових фондів. Вона реалізовується шляхом порівняння податкових розрахунків (декларацій) , що їх подають платники , з фактичними даними щодо їх фінансово – господарської діяльності.
Серед основних прав органів ДПС України ЗУ «Про ДПС в Україні» (п.1 ст.11) виділяє право здійснювати на підприємствах , в установах і організаціях незалежно від форми власності та у громадян, у тому числі громадян – суб’єктів підприємницької діяльності :
1) перевірка грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно - касових книг, показників електронних контрольно – касових апаратів і комп’ютерних систем, що застосовуються за готівку із споживачами;
2) інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп’ютерний), пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів , наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності , спеціальних дозволів (ліцензій, патентів) на її здійснення.
3) одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи, що посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань оподаткування; викликати посадових осіб, громадян для пояснень стосовно джерела отримання доходів, обчислення і сплати податків, інших платежів , а також проводити перевірки достовірності інформації , отриманої для внесення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів.
Об’єктом податкової перевірки є фінансово – господарська діяльність контрольованого суб’єкта – платника податків, що відображається у відповідних документах та електронних носіях.
Суб’єктами перевірок – є учасники контрольних податкових правовідносин , які мають відповідні права та обов’язки .
Права відображені у ст.11 ЗУ «Про ДПС в Україні» п.4 ч.1 ст.9. Документальні перевірки регламентуються Наказом ДПА України від 16 вересня 2002 р. № 429 – визначено типи перевірок. Серед них:
1) Документальна – дослідження первинних документів. Проводять за місцезнаходженням підприємства, або об’єкта , що перевіряють.
2) Камеральна податкова перевірка – вважається перевірка, яка проводиться контролюючими органами виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь – яких інших видів перевірок платника податків. Проводиться за місцем знаходження податкового органу.
3) Виїзна податкова перевірка – за місцем знаходження платника або податкових агентів. Вони поділяються на планові та позапланові.
4) Комплексна перевірка – всіх видів податків, зборів, інших обов’язкових платежів – повнота їх нарахування та своєчасність сплати.
5) Зустрічна податкова перевірка – позапланова (в двох ДПІ – якщо партнери працюють в різних регіонах ).
6) Оперативна – відповідно до ст.2 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг » від 1 червня 2000р. № 1776 –ІІІ.
Оперативна – проводиться за окремим планом органів ДПС в складі не менше 2-х посадових осіб за наявності в них службових посвідчень, особистих знаків і посвідчення на право перевірки об’єкта , розташованого на конкретній території. За результатами перевірки складається акт перевірки у 2-х примірниках і підписують особи, що проводили перевірку, а також керівник або особа, що його заміняє, а в разі відсутності – матеріально відповідальна особа суб’єкта підприємницької діяльності.
Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником законних вимог посадових осіб податкових органів. За результатами перевірки в акті викладаються всі істотні обставини фінансово – господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, які стосуються фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства.
5. Способи захисту платниками своїх прав та законних інтересів.
Скарги на неправильні дії посадових осіб ДПІ, допущені ними при стягненні платежів, надаються до тих ДПІ, яким вони безпосередньо підпорядковані.
Скарги розглядаються і рішення по них приймаються не пізніше місяця з моменту їх надходження. Рішення по скаргах можуть бути оскаржені до вищестоящої ДП.
1) тобто до ДПА області чи ДПА України.
Подання скарги не припиняє оскаржувальної дії посадових осіб ДПІ. Право зупинити стягнення належної суми платежів має орган, що розглядає скарги до прийняття рішення по скарзі.
У разі незгоди платників з прийнятим рішенням дії посадових осіб ДПІ. ДПА можуть бути оскаржені до суду.
2) Реалізація платником податків свого права повинна бути забезпечена примусовою силою держави. Це положення означає , що до осіб , які перешкоджають платникові податків реалізувати свої права, держава зобов’язана застосовувати примусовий захід, що в остаточному підсумку дозволить платникові податків реалізувати його законне право.
1) Захист своїх прав платником податків ґрунтується в першу чергу на доказі факту відсутності в нього того чи іншого обов’язку. Права платника податків є безпосереднім механізмом, який, з одного боку, сприяє належній реалізації платником податків своїх обов’язків, а з іншого – є важливою гарантією захисту від неправомірних дій контролюючих органів.
2) Право платника податків – це передбачена нормою права міра його можливої поведінки. Право платника означає, що він може будувати свою поведінку на власний розсуд, але в межах того , що йому не заборонено податковим законом. Платник податків повинен мати можливість використовувати своє право у будь – який час, поки це право існує.
Тема 1.7. Відповідальність за порушення податкового
Дата добавления: 2015-04-21; просмотров: 77; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав |