Смотреть в вопрос 47.

50. Правила техніки безпеки при проведенні РтаІНР.

Перед проведенням РІНР командири формувань зобов'язані роз'яснити о. с. характерні особливості майбутніх дій, ознайомити його з порядком проведення робіт і правилами безпеки та суворо стежити за їх дотриманням усіма підлеглими. Конкретні заходи безпеки на ділянці (об'єкті) робіт вказуються о. с. одночасно з по­становкою завдань.

У ході рятувальних робіт пересування машин, евакуація ура­жених і населення організовуються по розвіданих шляхах. Небез­печні місця відгороджуються, біля них виставляються добре видиміпопереджувальні знаки чи регулювальники. Забороняється прово­дити роботи поблизу будинків, що загрожують обвалом.

Для забезпечення безпеки проведення робіт на місцевості, за­раженій РР, необхідно дотримувати встановлений режим, що рег­ламентує максимально припустимий час перебування на цій тери­торії, з урахуванням часу перебування в дорозі з районів розташу­вання у вогнище ураження і назад.

Контроль за величиною отриманої о. с. дози здійснюється за до­помогою індивідуальних дозиметрів. Зниження вражаючої дози може бути досягнуто проведенням комплексу заходів, основними з яких є:

• змінність роботи і суворе дотримання встановленої для кожної зміни тривалості перебування на зараженій місце­вості;

• забезпечення необхідних захисних властивостей споруд для відпочинку в районах розташування;

• використання ізолюючого одягу і 313;

• дотримання правил поведінки в зоні РЗ.

Тривалість роботи кожної зміни залежить від рівня РЗ місце­вості і заданої припустимої дози опромінення.

Для укриття о. с. відпочиваючих змін у районах розташуван­ня і дій використовуються будинки і споруди, які мають найбільші захисні властивості.

З метою зменшення імовірності ураження радіоактивними випромінюваннями у вогнищі ураження о. с. забороняється працю­вати без рукавиць, пити, курити і вживати їжу на відкритих ділян­ках зараженої території. При проведенні робіт у 313 шкіри ізолюю­чого типу слід враховувати такі припустимі терміни перебування людей у них:

• при температурі повітря від +24 до +20° С — 40-50 хв.;

• при температурі повітря від +19 до +15° Є — 2 год.;

• при температурі нижче +15 С — 3 год. і більше.

Використання екрануючих комбінезонів, змочених водою,

збільшує час постійного перебування в захисному одязі в 2-3 рази.

При ліквідації аварій, що відбулися з викидом СДОР, і при знезаражуванні отруйних і агресивних рідин, розлитих з пошкод­жених ємкостей і сховищ, до місця аварії слід підходити тільки з навітряної сторони в ізолюючих протигазах і захисному одязі.

Будинки і споруди, що загрожують обвалом, обрушуються.

Роботи в задимлених і загазованих приміщеннях, у колодязях і колекторах підземних магістралей чи під водою обов'язково викону­ються групами в складі 2^:3 чол., один із яких призначається старшим. Забороняється визначати наявність газу в підвалах, колекторах за до­помогою відкритого вогню. Спуск людей у колодязі, колектори і підвали пошкоджених будинків, не перевірені на загазованість, здій­снюється в ізолюючих протигазах з дотриманням заходів страховки.

Аварійно-відновлювальні роботи на електричних мережах здійснюються тільки після їх знеструмлення і вживання необхідних заходів відповідно до правил електробезпеки.

При гасінні нафтопродуктів і роботі в зонах пожеж (високих температур) о. с. повинний використовувати спеціальні засоби за­хисту і бути попереджений про встановлені сигнали небезпеки і на­прямки виходу; тривалість роботи має становити 10-20 хв. із пере­рвами між входами в зону від однієї до двох годин.

При організації рятувальних робіт у зонах затоплення о. с. формування повинен бути підготовлений до робіт на воді, сповіще­ний про встановлені сигнали небезпеки і знати шляхи відходу у ви­падку інтенсивного підвищення рівня води.

У нічний час і при поганій видимості організується освітлен­ня ділянок (об'єктів) робіт, у небезпечних місцях виставляються ліхтарі з червоним світлом.

Особовий склад формувань повинен уміти надавати першу медичну допомогу потерпілим при будь-яких надзвичайних ситу­аціях і у будь-якій обстановці.

51. Дезактивація

Дезактивація – це механічне видалення радіоактивних часток з поверхні зараженого об'єкта з метою їхнього подальшого поховання.

Оцінюється якість дезактивації за шкалою якості за допомогою нас-тупних коефіцієнтів:

- коефіцієнт дезактивації – застосовується для невеликих за розмірами об'єктів:

КД = А_S^поч / А_S^кін , (6.1)

де As^поч; As^кін – щільність радіоактивного зараження об'єкта до дезактивації і після, виміряна впритул до об'єкта;

- коефіцієнт зниження потужності дози – застосовується для великорозмірних об’єктів:

КС = Р_Х^поч / Р_Х^кін, (6.2)

де Рх^поч; Рх^кінц - потужність експозиційної дози до дезактивації і після, виміряні поблизу від об'єкта.

Розрізняють часткову й повну дезактивації.

Ціль часткової дезактивації - зниження щільності забруднення до значення, що гарантує короткочасне безпечне знаходження людей.

Ціль повної дезактивації - зниження щільності забруднення для забезпечення необмеженого безпечного знаходження людей.

Існують 4 методи дезактивації:

1. Механічний - змивання, змітання, зрізання, пиловідсмоктування.

2. Фізичний: оброблення зараженої поверхні паром або розпеченими газами.

3. Хімічний: оброблення поверхонь поверхнево-активними (ПАР), хімічно-активними речовинами (ХАР) і комплексоутворювачами.

4. Біологічний: використання спеціально виведених бактерій, здатних усмоктувати в себе радіонукліди і шляхом фільтрації видаляємих потім з води.

52. Способи дезактивації техніки, транспорту, будівель, споруд, доріг, місцевості. Технічні засоби дезактивації

Дезактивація заражених об’єктів здійснюється різними способами (див. табл.6.1)