Метод правового регулювання.

Розкривається через такі елементи :

· Правосубєктність учасників правовідносин, яка розкривається

· Цілісність юридичних фактів, з якими пов'язане виникнення правовідносин

· Характер прав і обов'зків суб'єктів правовідносин які визначаються положенням субєктів по відношенню одне до одного

· Спосіб захисту прав та обов'язків суб'єктів правовідносин

Концепції:

· Кожній галузі права властивий один метод правового регулювання

· Кожна галузь права повинна мати один, специфічний саме для неї, метод правового регулювання

· В межах однієї галузі права може бути декілька правових методів ( з цієї концепції виникає концепція комплексних галузей права )

Для фінансового права характерними є такі особливості

· Сторона що виражає публічний фін інтерес завжди наділена владними повноваженнями

· Відсутність оперативної самостійності сторін

Останнім часом у зв'язку з розвитком ринкових відносин оперативна самостійність передбачається (бла-­‐бла-­‐бла... пропустил)

· Функціональна підпорядкованість сторін (на відміну від адмін права .....$ Відмінність методу владих приписів від дизпозитивного методу полягає не в тому, що фінансово правову норми є більш жорсткими ніж норми цивільного права, а в тому, що якщо у фінансовому праві права та обов'язки сторін визначаються виключно законодавством то в цивільному праві сторони можуть своєю домовленістю замінити приписи відповідної норми.

9. Фінансово-правова норма: поняття, види та особливості.

10. Фінансово-правові відносини: поняття, зміст, особливості.

11. Система і джерела фінансового права.

12. Фінансовий контроль: поняття, види та методи.

Фінансовий контроль- це регульована нормами права систематична діяльність державних та недержавних контролююючих суб'єктів наділених спеціальними повноваженнями, яка спрямована на забезпечення ефективності, раціональності законності та фінансової дисципліни у процесі формування, розподілу та використання державних та муніципальних фінансових ресурсів.

Види фінансового контролю.

1. За часом здійснення :

· Попередні - контроль, який проводиться до здійснення фінансових операцій на стадії розробки та прийняття відповідних фінансових документів (наприклад, розробка проекту бюджету, проекту кошторису, фінансового плану). Основною метою є попередження правопорушення.

· Поточний контроль - контроль, що здійснюється в процесі фінансової діяльності. Полягає в правильності здійснення фінансових операцій та їх своєчасністю та повнотою (наприклад, при перерахування коштів на виконання зобов'язання державне казначейство перевіряє всі укладені...)

· За фінансовими результатами діяльності - проводиться після здійснення фінансово-господарських операцій, а також після завершення певних етапів діяльності, звітних періодів. Результатом цього контролю є притягнення правопорушника до юридичної відповідальності.

2. За контролюючим суб'єктом :

· Державний – діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенню вимог фінансового законодавства

1) контроль з боку органів влади загальної компетенції

2) контроль з боку спеціальних органів фінансового контролю

· Муніципальний - покладається на органи місцевого самоврядування, він здійснується як територіально громадами безпосередньо, так і через відповідні ради та виконавчі органи

· Незалежний - здійснюється недержавними органами, та поділяється на два види :

1) незалежний аудиторський контроль

2) незалежний громадський контроль

3. За сферами дії :

· Бюджетний

· Митний

· Податковий

· Банківський

Інвестиційний

4. За територією :

· Загальнодержавний

· Здійснюваний територіальними органами

5. За фінансовго-господарськими зв'язками між контролюючим та підконтрольним суб'єктом :

· Зовнішній - здійснюють органи законодавчої і виконавчої влади для яких ця діяльність не є головною функцією, а також спеціальні органи фінансового контролю для яких це головна функція. Здійснюється контролюючими установами, які не мають у власності з підконтрольним суб'єктом спільного об'єкту контролю і підконтрольний суб'єкт не належить до сфери їхнього управління та не підпорядкований їм.

· Внутрішній - це управлінський контроль, метою якого є допомогти керівництву в управлінні і виконанні завдань на постійній основі за створенням та функціонуванням ефективної системи внутрішнього контролю несе відповідальнисть керівництво відповідного органу чи установи. До нього відноситься діяльність контрольно-ревізійних підрозділів, спрямована на забезпечення міністерств, інших центральних органів виконавчої влади достовірною інформацією про використання суб'єктами господарювання, що підлягають контролю фінансових ресурсів, а також на оцінку ефективності використання цих фінансових ресурсів, виявлення та запобігання відхилень від затвердженої процедури.

Методи фінансовгго контролю. Згідно з законом про державну ревізійну службу, зазначена служба яка має відповідно до указу президента має назву фінансова інспекція, контродьно- ревізійна служба здійснює фвнансовий контроль шляхом проведення державного фінансового аудитута інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово- господарської діяльності підконтрольної установи.

Державно-фінансовий аудит полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності фінансування системи внутрішнього контролю.

Результати аудиту подаються у формі звіту.

Ревізія - метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи та організації дотримання законодавства з фінансових питань, дотримання достовірності обліку і звітності. Це спосіб доуументального викриття нестач, розстрат, привласнень. Попередження фінансових зловживань.

За наслідками ревізії складається акт.

Види ревізій :

1. Залежно від ступеня охоплення контролюючого суб'єкта поділяються на :

· Комплексні - коли перевіряються всі сторони підконтрольного суб'єкту (такі ревізії здійснюються одночасно кількома державними органами)

· Тематичні - зосереджуються на окремих сторонах діяльності суб'єкта

2. Залежно від обсягу охоплення об'єкту контролю :

· Повні - передбачають всебічне вивчення об'єкта за певний період із застосуванням різних методів контролю

· Часткові - здійснюються з метою вивчення окремого напряму діяльності пвдконтрольного суб'єкта з ознайомленням на місці ревізії з документами.

· Вибіркові - це ревізії про яких перевіряється всі документи за певних період протягом року або частина документів за весь рік.

· Суцільні ревізії - передбачають вивчення всіх первинних документів та записів у формах синтетичного та аналітичного обліку

3. Планові та позапланові ревізії , а також виїздні та не виїздні ревізії :

· Виїздні - проводяться в місці розташування підконтрольного суб'єкта

· Не виїзні - проводяться в межах розташування фінансової інспекції

· Планові - $$$, яка передбачена у плані роботи органу державно-ревізійної служби і проводиться за месцезнаходженням юридичної особи або місцезнаходженням об'єкта власноті, щодо якого проводиться перевірка.

· Планова виїзна ревізія проводиться не частіше одного календарного дня на рік. $$$. Така ревізія проводиться одночасно всіма контролюючими суб'єктами.

· Позапланова виїзна ревізія - (наступного разу...)

13. ПОНЯТТЯ ТА СУБ’ЄКТИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ.

Фінансовий контроль- це регульована нормами права систематична діяльність державних та недержавних контролююючих суб'єктів наділених спеціальними повноваженнями, яка спрямована на забезпечення ефективності, раціональності законності та фінансової дисципліни у процесі формування, розподілу та використання державних та муніципальних фінансових ресурсів.

Суб'єктиє контролюючі та підконтрольні.

Контролюючими є органи держави, місцевого самоврядування або спеціальної компетенції.

Підконтрольними суб'єктами є будь-які особи, що здійснюють фінансову діяльність.

14. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ: ПОНЯТТЯ ТА СКЛАД.

Бюджетна система України – це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин державного і адміністративно-територіального устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетна система України є дворівневою і складається із Державного бюджету та місцевих бюджетів.

Місцеві бюджети :

· бюджети АРК

· обласні

· районні бюджети

· бюджети місцевого самоврядування

Бюджети місцевого самоврядування :

· бюджети територіальних громад

· бюджети сіл, селищ, міст та їх об’єднань

· бюджети районів у містах

15. Фінансова відповідальність, як вид юридичної відповідальності.

16. Податкове правопорушення. Поняття. Склад.

17. ПОНЯТТЯ І ЗМІСТ БЮДЖЕТУ.

Термін “бюджет” виник в Англії. Разом з виникненням парламенту з’являється термін “відкриття бюджету” – проголошення промови канцлером казначейства у визначений день перед Палатою Громад про фінансові результати року, що минув.

З кінця XVII ст. під Бюджетом почали розуміти затверджений Парламентом план доходів та видатків держави.

Бюджет – це затверджений у формі закону або правових актів представницьких органів місцевого рівня, розпис доходів і видатків з метою забезпечення виконання завдань та функцій держави та ОМС.

Будь-який бюджет складається з двох частин : дохідної та видаткової.

18. МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ В УКРАЇНІ.

Це відносини між державою, АРК та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами необхідними для виконання функцій передбачених Конституцією та Законами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за Бюджетами та фінансовими ресурсами, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

Збалансованість бюджетів досягаєтся шляхом бюджетного регулювання спрямованого на перерозподіл доходів та видатків між Бюджетами.

Відносини, які при цьому виникають є міжбюджетними відносинами.

19. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ МІЖБЮДЖЕТНИХ ТРАНСФЕРТІВ ЗА БЮДЖЕТНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ.

Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Міжбюджетні трансферти поділяються на:

1) дотацію вирівнювання (міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує);

2) субвенції (міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції);

3) кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

4) додаткові дотації.

20. ПОНЯТТЯ БЮДЖЕТНОГО ПРАВА. ОСОБЛИВОСТІ БЮДЖЕТНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Бюджетне право – це підгалузь ФП, що являє собою сукупність Фінансово-Правових норм, які реалізують майнові та пов’язані з ними немайнові відносини у сфері бюджетної діяльності.

Предметом БП є відносини, які виникають, змінюються аббо припиняються у зв’язку з акумулюванням, розподілом, використанням бюджетів всіх рівнів.

Особливості бюджетних правовідносин :

· Вони є внутрішньодержавними.

· В них бере участь більш вузьке коло суб’єктів ніж у фінансових відносинах.

· Стосуються розподілу бюджетних ресурсів, які надходять до держави і реалізації цього розподілу за 2-ма напрямами : 1) за предметним – тобто за сферами діяльності держави та ОМС.; 2) за структурним – за ланками бюджетної системи.

· Періодичний характер.

· Права та обов’язки учасників бюджетного процесу детально регламентовані з метою ефективного цільового та економічного витрачання фінансових ресурсів, забезпечення їх постійного та планового надходження до бюджету певного рівня.

21. Порядок розгляду проекту бюджету за Бюджетним кодексом України. Бюджетне регулювання: поняття та методи. .

22. СТАДІЯ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ.

Стадіями бюджетного процесу визнаються:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

3) виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

23. БЮДЖЕТНІ ПОВНОВАЖЕННЯ УКРАЇНИ. ОСОБЛИВОСТІ ІНСТИТУТУ БЮДЖЕТНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ.

Бюджетні повноваження – це (повноваження) закріплені нормами КУ та чинного законодавства за Державою, її органами, ОМС права та обов’язки необхідні для здійснення завдань і функцій в галузі бюджету на відповідній території.

24. ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВИЙ МЕТОД У БЮДЖЕТНОМУ ПРОЦЕСІ.

Це метод управління бюджетними коштами для досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу.

Стаття 20. Застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі

1. У бюджетному процесі програмно-цільовий метод застосовується на рівні державного бюджету та на рівні місцевих бюджетів (за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради).

2. Особливими складовими програмно-цільового методу у бюджетному процесі є бюджетні програми, відповідальні виконавці бюджетних програм, паспорти бюджетних програм, результативні показники бюджетних програм.

3. Бюджетні програми визначаються головними розпорядниками бюджетних коштів з урахуванням положень частини другої статті 21 і пункту 2 частини п'ятої статті 22 цього Кодексу.

4. Відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми у системі головного розпорядника.

Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

5. Результативні показники бюджетної програми використовуються для оцінки ефективності бюджетної програми і включають кількісні та якісні показники, які визначають результат виконання бюджетної програми, характеризують хід її реалізації, ступінь досягнення поставленої мети та виконання завдань бюджетної програми. Такі показники мають підтверджуватися офіційною державною статистичною, фінансовою та іншою звітністю, даними бухгалтерського, статистичного та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку.

Перелік результативних показників щодо кожної бюджетної програми розробляється головними розпорядниками бюджетних коштів згідно з нормативно-правовим актом Міністерства фінансів України.

6. На всіх стадіях бюджетного процесу його учасники в межах своїх повноважень здійснюють оцінку ефективності бюджетних програм, що передбачає заходи з моніторингу, аналізу та контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів. Оцінка ефективності бюджетних програм здійснюється на підставі аналізу результативних показників бюджетних програм, а також іншої інформації, що міститься у бюджетних запитах, кошторисах, паспортах бюджетних програм, звітах про виконання кошторисів та звітах про виконання паспортів бюджетних програм. Організаційно-методологічні засади оцінки ефективності бюджетних програм визначаються Міністерством фінансів України.

Результати оцінки ефективності бюджетних програм, у тому числі висновки органів виконавчої влади, уповноважених на здійснення фінансового контролю за дотриманням бюджетного законодавства, є підставою для прийняття рішень про внесення в установленому порядку змін до бюджетних призначень поточного бюджетного періоду, відповідних пропозицій до проекту бюджету на плановий бюджетний період та до прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди, включаючи зупинення реалізації відповідних бюджетних програм.

7. За бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету та забезпечують їх затвердження у терміни, визначені Кабінетом Міністрів України. За рішенням Кабінету Міністрів України порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.

Порядки використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України, затверджуються протягом 30 днів з дня набрання ним чинності.

Якщо реалізація бюджетної програми продовжується у наступних бюджетних періодах, дія порядку використання бюджетних коштів за такою бюджетною програмою (з урахуванням змін до цього порядку, внесених у разі необхідності) продовжується до завершення її реалізації.

Порядок використання бюджетних коштів має містити:

цілі та напрями використання бюджетних коштів;

відповідального виконавця бюджетної програми, підстави та/або критерії залучення одержувачів бюджетних коштів до виконання бюджетної програми;

завдання головного розпорядника бюджетних коштів, розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів), що забезпечують виконання бюджетної програми, з визначенням порядку звітування про її виконання (у тому числі щодо результативних показників) та заходів впливу у разі її невиконання;

у разі потреби порядок, терміни та підстави, а також критерії розподілу (перерозподілу) видатків між адміністративно-територіальними одиницями у розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням відповідних нормативно-правових актів;

конкурсні вимоги до інвестиційних програм (проектів), включаючи порядок та критерії їх відбору, а також критерії та умови визначення виконавців таких програм (проектів);

критерії та умови відбору суб'єктів господарювання, яким надається державна підтримка з бюджету, а також визначення обсягу такої підтримки;

умови та критерії конкурсного відбору позичальників та проектів (програм), на реалізацію яких надаються кредити з бюджету; умови надання кредитів з бюджету та їх повернення, включаючи положення щодо здійснення контролю за їх поверненням;

положення щодо необхідності перерахування коштів за бюджетними програмами, які передбачають надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам;

шляхи погашення бюджетної заборгованості у разі її наявності;

вимоги щодо необхідності відображення у первинному та бухгалтерському обліку отриманих (створених) оборотних і необоротних активів бюджетними установами та одержувачами бюджетних коштів, у тому числі отриманих (створених) в результаті проведення централізованих заходів;

у разі потреби - положення щодо здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, визначення умов і термінів поставки та проведення розрахунків;

інші положення щодо особливостей бюджетної програми.

8. Головний розпорядник бюджетних коштів розробляє та протягом 45 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) затверджує спільно з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) паспорт бюджетної програми.

Правила складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання встановлюються Міністерством фінансів України.

9. Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі передбачає складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди відповідно до статті 21 цього Кодексу.

25. Доходи місцевих бюджетів. Закріплені, власні та регулюючі доходи.

26. Поняття та види розпорядників бюджетних коштів. Їх повноваження.

27. ПОНЯТТЯ І ЗМІСТ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ.

Бюджетний процес - це сукупність дій уповноважених на основі норм бюджетного права органів державної влади та місцевого самоврядування зі складання, розгляду, затвердження й виконання бюджету, а також зі складання, розгляду і затвердження звіту про його виконання.

28. Порядок складання проекту бюджету.

29. Порядок розгляду та затвердження бюджету.

30. Порядок виконання державного бюджету.

31. Порядок складання і затвердження звіту про виконання бюджету.

32. Державний борг. Поняття, види та форми.

33. Кошторис: поняття, види, правове значення.

34. Поняття і зміст кошторисно–бюджетного фінансування.

35. Доходи Державного бюджету України. Поняття та види.

36. Неподаткові доходи. Поняття, види та особливості правового регулювання.

37. Правовий статус органів державної податкової служби.

38. Поняття та склад системи оподаткування.

39. Місцеві податки і збори: загальна характеристика та види.

40. Податкові правовідносини: поняття та особливості.