Критерії жанрово-родової класифікації. Рід, жанр та жанровий різновид як принципи журналістського текстотворення

Не правильно пов’язувати жанр лише з формою журналістського твору. Жанр – це певною мірою окреслений зміст, що «відшукав» відповідну форму для свого втілення. Це змістовно-формальна єдність.

Слово жанр прийшло до української мови з французької, де його використовують у двох значеннях: «рід» і «вид». Це створило плутанину серед термінів, де утворилося відразу декілька понять на позначення одних і тих же явищ. У науці найбільш розповсюджена концепція, у відповідності з якою існують три рівня поділу:

1) Рід

2) Жанр

3) Жанровий різновид

Рід – це група жанрів, які об’єднані спільним змістом і формальними признаками.

Зміст складається з двох частин – предмет зображення і авторська оцінка. Ці два боки змісту актуалізуються в залежності від того, про який рівень жанрового поділу йде мова.

Головним предметом літератури завжди вважалася людина, але лірика зображає внутрішній світ людини, реальне життя завжди відображене крізь призму сприйняття людини.

Предметом драми є дія – людина і суспільні протиріччя.

Епос зображує буття людини в цілому.

Жанр як представник літературного роду завжди є носієм певного родового змісту. Наприклад, і комедія, і трагедія, і драма будуть відбивати певні соціальні протиріччя, тоді як роман – це зображення людського життя у всьому його різноманітті.

У 19 сторіччі предмет художньої творчості ускладнився, якщо раніше поділ на жанри цілком задовольняв теоретиків і письменників, то у 19 сторіччі вже знадобилося уточнення жанрової специфіки. Виникло поняття жанрового різновиду– це конкретна складова жанру, яка виділяється на основі урахування

• Своєрідності проблемно-тематичного ядра твору
• Специфіки його естетичного пафосу
• Способу організації життєвого матеріалу

При виділенні жанрового різновиду враховується також тематика, проблематика (філософський, політичний, публіцистичний роман), різновид естетичного пафосу у творі (лірична чи сатирична комедія), головна особливість поетики (роман у новелах, роман у листах).

Зародившись у 17 сторіччі, журналістика спочатку знала лише один жанр – інформаційне повідомлення, замітка, новинарна кореспонденція. Але у процесі свого розвитку вона розширювала свої суспільні функції й ускладнювала жанрову систему.

Журналістика прийняла найважливіші принципи літературної жанрології, як-то:

1. В основі формування поділу творчості на роди і види лежать особливості людської свідомості використовувати цілий ряд внутрішніх жанрів для розуміння дійсності

2. Кожен жанр здатен відобразити лише окремі сторони дійсності

3. Жанр є складною системою засобів і способів розумного оволодіння дійсністю

4. Жанр - сукупність колективної орієнтації в дійсності і способах її осмислення, жанр належить не конкретному автору, а суспільній свідомості

5. Жанри живуть сучасністю але пам’ятають минуле.

6. Жанр – це засіб, що пов’язує творчість і задоволення читацьких потреб.

Журналістика синтезувала у собі головні риси родів літератури – це розповідь про події, для неї характерний чіткий і певною мірою яскравий образ автора, конкретного оповідача, журналістика, як і драми невіддільна від конфлікту, діалогічний виклад матеріалу у формі інтерв’ю.

Внаслідок довгого розвитку у журналістиці утворилося три жанрові єдності: інформаційне, аналітичне, публіцистичне. Сьогодні існує традиція називати їх родами.

До журналістського інформаційного роду належать замітка, звіт, репортаж, інтерв’ю. Характерними рисами інформаційного роду є:

1. головний предмет зображення – новина;

2. необхідність оперативності

3. відсутність коментарів та авторських оцінок, аналізу.

Замітка – це найпростіший жанр оперативного газетного повідомлення. Головними рисами є стислість тексту при подачі новини.

Виділяють тверду і м’яку замітку. Тверда замітка передбачає суворе дотримання жорстких вимог до подачі новин, тобто вона має містити відповідь на 6 головних запитань: Хто? Що? Де? Коли? Чому? Для чого? Об’єм тексту не має перевищувати 35-40 рядків.

М’яка замітка передбачає ще й присутність у тексті подробиць, цитат, супроводжуючих деталей.

Звіт – це інформаційне повідомлення про роботу і хід заходу, у якому приймала участь певна група осіб, які вирішували важливі питання (сесія парламенту). Він включає коментарі журналіста, елементи аналізу, оцінки.

Репортаж – це жанр, який передбачає оперативну і яскраву розповідь про подію. Новина тут доповнюється суб’єктивними враженнями

Інтерв’ю – це жанр, який подає суспільно вагому новину у вигляді відповідей особи на питання журналіста. Сучасна журналістика усе ширше використовує жанр бесіди. Це такий різновид інтерв’ю, при якому журналіст не обмежується короткими відповідями співрозмовника, а сперечається з ним, коментуючи його оцінку і надаючи свій погляд на події.

Аналітичне інтерв’ю – не лише повідомляє про подію, але й наводить роздуми з цього приводу.

Аналітичний рідскладають кореспонденція, стаття, рецензія і огляд. Для них характерні наступні риси:

1. Встановлення журналістом однотипності фактів і явищ, об’єднання їх у логічний ряд

2. Їх узагальнення, співставлення з іншими, встановлення Зузку між ними

3. Оцінка ситуації і явища

4. Постановка проблеми і виявлення усіх її аспектів

5. Висловлення пропозицій стосовно рішення проблеми.

Кореспонденція – жанр, у якому на обмеженому конкретному життєвому матеріалі розглядається певна тема, ставиться проблема і пропонується її вирішення. Існує аналітична, інформаційна і проблемна.

Стаття – один з найважливіших жанрів журналістики, у якому на основі співставлення і узагальнення значної групи фактів ґрунтовно і глибоко, з науковою точністю трактуються, осмислюються і теоретично узагальнюються певні проблеми соціальної дійсності. Кореспонденція ще будується на фактах, а стаття – на аналізі проблеми. Факти у ній відіграють лише ілюстративну, допоміжну роль. Предметом статті є проблема, звідси її головний тип – проблемна стаття. Але, крім неї, існують ще й передова (директивна), пропагандистська, науково-популярна, оглядна і т. д.

Рецензія – жанр, у якому пропонується інтерпретація і оцінка художнього чи наукового твору. Буває літературною, театральною, художньою, музичною. За глибиною осмислення дійсності розрізняють – анотацій ну, аналітичну рецензію, а також відкритий лист.

Огляд – жанр, основна мета якого – познайомити читачів з ходом події за великий проміжок часу чи з рядом однорідних подій і фактів за короткий хронологічний період.

Публіцистичний рід. Не меншу роль ніж художня публіцистика («Вечение беседы» М. Рыльского) у журналістиці відіграють політична («Ментальность орды» Е. Гуцало) і наукова публіцистика («Що таке прогрес?» И. Франка).

• На перший план виходить враження автора від фактів, його оцінка
• Головне значення суб’єктивних роздумів, спостережень і поворотів авторської думки
• Організуюча роль образного ряду, у якому пріоритетну роль відіграє автор-публіцист, представлений з ліричною прямолінійністю як «я».
• Розвиток певної ідеологічної, філософської концепції, яка використовує різні типи аргументів, включно з фактичними.

Замальовка – найкомпактніший жанр, у якому відображені авторське враження від події, він поєднує інформаційність і образність. Часто замальовка розповідає про незначну подію, суб’єктивно піднімаючи її значення.

Нарис – центральний жанр публіцистики, який передбачає оперативний відгук на подію, розкриття образу цікавої особистості, створення портрету колективу, розповіть про побут звичаї і людей певного регіону.Буває проблемний, портретний, подорожній, науково-популярний.

Есе – вільна, не обов’язково вичерпна, але виразно індивідуальна трактовка події, явища, проблеми чи теми.

Фел`єтон- сатиричний жанр, що віднаходить комічну природу негативних фактів ті явищ. Головний засіб – художній образ. У зображенні автор має показати соціальну згубність певного явища і його комічну природу.

Памфлет – сатиричний жанр публіцистики різко викривального характеру, у якому сатира переходить у сарказм. Для нього характерні такі риси як злободенність, документалізм, вибір для зображення значного суспільного явища.

У журналістиці відбувається і зрощення жанрів, і використання авторських жанрів («Усмішка» Остапа Вишні).

Групи жанрів (або роди)

1. Оперативно-новинні – замітка у всіх її різновидах
2. Оперативно-дослідницькі – інтерв’ю, репортаж, звіт.
3. Дослідницько-новинні – кореспонденція, коментар (колонка), рецензія
4. Дослідницькі – лист, стаття, огляд
5. Дослідницько-образні – нарис, есе, фейлетон, памфлет.

4. Інформаційне суспільство: основні теорії (М. Маклюєн, Е. Тоффлер, М. Ракітов, І. Масуда та інші)

Саме Д. Белл є автором першої концепції інформаційного суспільства:

· Машинні технології перетворюються на інтелектуальні;

· Головні структурні елементи індустріального суспільства – капітал і праця - поступаються місцем новим цінностям – інформації та знанням

· Відбуваються зміни у політичній системі, яка все більше залежить від технологій

· Більшість населення працює у сфері послуг і саме вона є пріоритетною

· Джерела новаторства зосереджуються в інтелектуальних колах, в основному в університетах і наукова-дослідних організаціях.

• Технотронна революція накладає свій відбиток на характер образного сприйняття дійсності
• Руйнуються традиційні зв’язки у с`імї та між поколіннями
• Суспільне життя фрагментується, незважаючи на ріст тенденцій до глобальної інтеграції
• Зміни, викликані комунікаціями і комп’ютерами, сприяють зв’язаності суспільства, члени якого постійно перебувають у неперервних і тісних слуховвізуальних контактах, постійно взаємодіють, їх легко підштовхнути до участі в рішенні навіть дуже віддалених проблем.

Інший дослідник, І. Масуда, відмічає, що зміна поколінь комп’ютерної техніки проходить з частотою, що все збільшується і прискорюється.

Також він виділив наступн6і риси інформаційного суспільства:

Не обходять увагою питаня інформаційного суспільства і російські вчені. Так, Академік Російської АН М. М. Мойсеїв у своїй праці «Судьба цивилизации: путь разума» вказав на загрозу, яку несе інформацыйне суспыльство для людства, якщо інформацыі опиниться в руках невеликої групи людей, які переслідують свої, далеко не гуманны цілі. Перед людством стоїть завдання – впоратися з цією проблемою за допомогою Коллективного Розуму.Зараз відбувається новий етап еволюції, створення колективного мозку, у якому роль окремих нейронів відіграють індивідуальні уми, що зв’язані через комп’ютери у глобальну інформаційну мережу. Головне завдання Колективного Розуму – обєднати окремих осіб, професіональні колективи, етнічні групи, країни за допомогою колективного розуму в єдину загальнолюдську спільноту. Найважливішу роль у цьому має відіграти і відіграє журналістика.

Як бачимо в інформаційному суспільстві надзвичайно важливу роль відіграватиме журналістика.Завдяки їй суспільство переживає інформаційний потік взаємодії. Унаслідок взаємодії, налагоджене завдяки засобам комунікації, виникає масове суспільство. Масове суспільство – це суспільство скорочених відстаней – географічних, соціальних, естетичних, психологічних.

У наш час актуальною для людини є в першу чергу інформаційна віртуальна реальність, створена комунікаційними технологіями.

Тоффлер розглядав суспільний розвиток як «зміну стадій». Прибічники цієї теорії пов’язують становлення інформаційного суспільства з переважанням інформаційного сектору економіки. Капітал і праця поступаються місцем інформації і знанням в інформаційному суспільстві. Спочатку, на думку Тоффлера, була перша хвиля – яку він називає «сільськогосподарською цивілізацією». В усьому світі приходять в упадок цивілізації, в яких основою економіки, життя, культури, сімейної організації і політики. У всіх цих країнах існувало декілька окремих каст і класів – знать, духовенство, воїни, раби. Кругом влада була жорстоко авторитарною. Триста років тому плюс-мінус півстоліття відбувся взрив, який розвалив стару форму цивілізації – промислова революція. Наступним вибухом стала індустріальна революція. Але світ накрила нова хвиля. В багатьох аспектах економіки з’явилася нова техніка, нові технології. Все більша спеціалізація праці. Розширюються організаційні форми правління, зростають об’єми публікацій. Ці руйнації знаменують кінець індустріального суспільства.