Гносеологія концепцій функцій права соціального забезпечення

Функції права соціального забезпечення почали досліджуватись у 80-х роках ХХ ст. Найбільше уваги їм приділив В. Шайхатдінов [28]. На його думку, склад і зміст галузевих функцій визначаються характером предмета регулювання галузі, який, зокрема, визначає зміст специфічних для даної галузі функцій, які дозволяють відмежувати її від інших галузей правової системи. Так як предмет права соціального забезпечення становлять майнові відносини, які виникають при розподілі матеріальних благ і послуг з суспільних фондів споживання, то вплив права соціального забезпечення на ці відносини полягає в тому, що він організовує здійснення мети і завдань соціального забезпечення. Оскільки мета і завдання знаходять свій вияв у його функціях, роль галузі полягає в реалізації цих функцій за допомогою юридичних засобів. Функції соціального забезпечення отримують правовий зміст і стають функціями права настільки, наскільки можливе проникнення права у сферу економіки. Право соціального забезпечення як одна із галузей права, перш за все, виконує загальноправові функції: економічну, політичну, ідеологічну, а також регулятивну та охоронну. У процесі здійснення цих функцій з їх структур викристалізовуються міжгалузеві та галузеві функції.

У структурі економічної функції права право соціального забезпечення наповнює ті його елементи, які визначають міру споживання і забезпечують нормальне функціонування суспільного виробництва. Тому, як вважає В.Шайхатдінов, обидві ці сфери піддаються детальному регулюванню з боку права соціального забезпечення, що дає підставу виділити відповідні його функції – розподільчу та виробничу. Ці функції одночасно виступають як елементи економічної функції всього права і як міжгалузевих функцій, а також як галузевої економічної функції права соціального забезпечення. Свій нормативний вияв правові функції отримують у важливих законодавчих актах у вигляді постановки мети і завдань правового регулювання. Головним у здійсненні з боку права соціального забезпечення економічної функції права є роль останнього як інструмента розподілу суспільних фондів споживання, яка виконується його розподільчою функцією. Зміст розподільчої функції визначається відповідними завданнями, які закріплені, як правило, у кодифікованих нормативних актах. Оскільки право соціального забезпечення таких актів не має, то його завдання витікають зі смислу правових норм цієї галузі. Розподільча функція виконує таке завдання галузі, як визначення конкретної долі трудящого в суспільних фондах споживання у вигляді пенсій, допомог, послуг через регулювання нормами права розмірів цих виплат. Право соціального забезпечення є регулятором споживання непрацюючих або частково непрацюючих осіб і тим відрізняється від інших галузей права.

Виробнича функція права соціального забезпечення включає сукупність правових засобів, які служать зміцненню й розвитку виробництва. Норми права соціального забезпечення впливають на виробництво опосередковано, впливаючи на поведінку людей шляхом регулювання умов і рівня матеріального забезпечення й обслуговування за рахунок суспільних фондів споживання. Виробнича функція може здійснюватися задовго до виникнення правовідношення у сфері соціального забезпечення (стосовно пільг з урахуванням умов та характеру роботи). Безпосередній вплив норм права соціального забезпечення на виробництво спостерігається лише у сфері відтворення робочої сили. Виробнича функція права соціального забезпечення служить виконанню такого важливого завдання галузі, як сприяння зміцненню та розвитку економіки. Цю функцію виконують правові норми, які сприяють відтворенню робочої сили, збереженню і примноженню трудових ресурсів, матеріальному стимулюванню праці, зростанню її продуктивності, зміцненню трудової дисципліни, попередженню плинності кадрів, скороченню нераціонального використання робочої сили (пенсії по інвалідності та у зв’язку з втратою годувальника, допомоги на дітей, пенсія за віком і т.ін.)

Через норми права соціального забезпечення реалізуються ті аспекти політичної функції, які стосуються мети і завдань соціальної політики. Тому у праві соціального забезпечення ця функція проявляється як соціально-політична. Ця функція включає декілька взаємопов’язаних елементів: 1) призначення норм цієї галузі права полягає в закріпленні й здійсненні важливих соціальних прав трудящих, які є невід’ємним атрибутом демократії, тобто право сприяє розвитку і зміцненню демократії; 2) галузеві норми спрямовані на гармонізацію відносин між особою і суспільством (вирішення можливих розбіжностей між інтересами особи та суспільства у процесі розподілу суспільних фондів споживання); 3) сприяння зміцненню союзу робітників і колгоспного селянства з іншими прошарками населення (цей елемент сьогодні втратив свою актуальність).

Суть ідеологічної функції права полягає в регулюванні за допомогою правових норм суспільних відносин у духовній сфері життя людей. Норми права соціального забезпечення впливають на ідеологію в цілому і на її складові. Так, норми про матеріальне забезпечення престарілих, інвалідів, сімей з дітьми позитивно впливають на зміцнення моралі, уявлення про благо, добро тощо.

Регулятивна функція права соціального забезпечення спрямована на виконання однієї з основних завдань галузі – надання громадянам суб’єктив­ного права на різні види соціального забезпечення. У галузевих нормах деталізуються конституційні положення щодо соціального забезпечення громадян. Це знаходить свій вияв у встановленні правосуб’єктності громадян, у компетенції органів держави, що здійснюють забезпечення, у юридичних фактах, у видах регулювання, у характері та змісті правовідносин у сфері соціального забезпечення. Особливості регулятивної функції найбільш чітко виявляються в змісті методу права соціального забезпечення.

Право соціального забезпечення охороняє конституційні права громадян на матеріальне забезпечення й обслуго­вування із суспільних фондів споживання в індивідуальній формі. Крім того, право соціального забезпечення охороняє відповідний рівень добробуту певних категорій суб’єктів. Одночасно право соціального забезпечення покликане охоро­няти від незаконного витрачання коштів суспільних фондів споживання. До складу охоронної функції входять такі підфункції: 1) превентивна (включає процедуру здійснення громадянами прав на окремі види забезпечення); 2) контрольна (здійснюють норми про розмір і порядок грошового й натурального забезпечення, за допомогою яких визначається точна доля кожного трудящого у суспільних фондах споживання, створюються гарантії їх правильного використання); 3) правової відповідальності (виконується безпосередньо нормами про відповідальність громадян за порушення правил, що завдали матеріальну шкоду державі.

Пізніше В. Шайхатдінов уже по-іншому дає перелік функцій соціального забезпечення, а значить і права соціального забезпечення. У залежності від об’єкта впливу (тієї чи іншої сфери суспільства) він називає такі його функції: економічну, демографічну, політичну, ідеологічну, етичну і соціально-психологічну. До складу економічної він включав забезпечуючу, стимулюючу, егалітарну, реабілітаційну та компенсаційну підфункції [29].

На думку І. Гущина, соціальне забезпечення як форма розподілення частини суспільних фондів споживання виконує ряд економічних функцій і, зокрема, такі, як: 1) повне або часткове відшкодування заробітку в зв’язку з настанням старості, інвалідності або смерті годувальника; 2) компенсація в установлених випадках зверх заробітної плати підвищених витрат [30].

Більш широко трактується економічна функція в економічній літературі. Так, В.Слобожанін до функцій соціального забезпечення відніс наступні: 1) відшкодування витрат відтворення робочої сили в період втрати працівником здатності до праці, а також створення сприятливих економічних умов формування здатності до праці в неповнолітніх осіб, які потребують матеріальної підтримки, тобто для постійного оновлення складу робочої сили; 2) матеріальне стимулювання праці, тобто сприяння більш широкому охоплен­ню працездат­ного населення соціально корисною діяльністю; 3) розвиток суспільного виробництва шляхом створення умов, які б стимулювали підвищення продуктивності праці, кваліфікації працівника, дотримання дисципліни, зниження плинності кадрів тощо; 4) утримання економічно неактивної частини населення, позбавленої джерел грошових доходів або нездатної здобувати засоби існування особистою працею внаслідок вроджених дефектів, травм чи тяжких захворювань [31].

Тарасова В., крім економічної, політичної і демографічної, виділяє соціально-реабілітаційну функцію та функцію охорони здоров’я всіх громадян [32].

Зайкін А., виходячи з основних завдань права соціального забезпечення, виділив чотири його функції:

­ матеріально-побутового забезпечення престарілих і непрацез­датних громадян, що полягає в задоволенні їх матеріально-побутових потреб шляхом установлення різних пенсій, допомог, натуральних послуг тощо;

­ охорони здоров’я громадян, спрямованої на організацію різних видів медичної допомоги, санаторно-курортного лікування, надання допомоги ліками тощо;

­ соціально-трудової реабілітації інвалідів і пенсіонерів за віком, яка полягає в створенні сприятливих умов для реалізації ними права на працю;

­ демографічну, покликану стимулювати зростання народона­селення та впливати на відтворення робочої сили [33].

Мачульська О. вважає, що суть соціального забезпечення найбільш рельєфно проявляється в його функціях. Вона називає та розкриває зміст найважливіших функцій соціаль­ного забезпечення:

­ економічної (компенсійно-розпорядчої), що полягає у повному або частковому відшкодуванні заробітку чи іншого джерела засобів існування;

­ політичної, яка сприяє послабленню соціальної напруги, пов’язаної з відмінностями в рівні життя різних верств населення;

­ демографічної, покликаної стимулювати відтворення народонаселення, необхідного для нормального розвитку країни;

­ соціально-реабілітаційної, яка спрямована на відновлення суспільного статусу непрацездатних громадян та інших соціально незахищених груп населення, що дозволяє їм відчувати себе повноцінними членами суспільства [34].

Вказані О. Мачульською функції соціального забезпечення М. Буянова доповнює функцією захисту. Саме таке завдання ставить перед собою суспільство, надаючи соціальне забезпечення своїм громадянам, оскільки захист їх у важкій життєвій ситуації, допомога у вирішенні різних проблем (матеріальних, фізичних, психологічних, вікових та ін.) є основним призначенням соціального забезпечення [35]. До переліку функцій соціального забезпечення М. Захаров і Е. Тучкова включили екологічну, виробничу, соціальну (соціально-реабілітаційну), політичну та демографічну. Вироб­нича функція розглядається як окрема функція, що не входить до економічної і виражається в тому, що право на багато видів соціального забезпечення обумовлене трудовою діяльністю, а рівень забезпечення напряму залежить від її характеру і розміру винагороди за працю. Соціальна функція сприяє підтримці соціального статусу громадян при настанні різних соціальних ризиків шляхом надання різних видів матеріального забезпечення, соціальних послуг, пільг з метою підтримки гідного рівня життя і попередження злиденності [36]. Останнім часом В. Шайхатдінов обґрунтував духовно-ідеологічну функцію соціального забезпечення, до складу якої включив ідеологічну, моральну і соціально-психологічну підфункції [37].

Автор цього посібника в традиційному ключі розглядав спеціально-юридичні функції права соціального забезпечення (регулятивну й охоронну) та загальносоціальні функції соціального забезпечення. До останніх він відносив соціальну, політичну, демографічну, виховну функції та функцію соціального забезпечення [38].