Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Розділ 2. Управління якістю продукції




Тема 2.1. Мета і завдання управління якістю продукції. Терміни та визначення

Питання 1. Соціальні та економічні аспекти проблеми

управління якістю продукції

Література:2, с. 147 - 152;3, с. 230 - 236.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що матеріальні та культурні потреби споживачів постійно зростають і можуть бути задоволені тільки високоякісною про­дукцією та більш високим рівнем обслуговування.

Придбання товару високого рівня якості означає раціо­нальне використання сімейного бюджету, виявляє позитивний вплив на саму людину. Працівники підприємств, де виготов­ляють продукцію, що користується попитом на світовому ринку, крім гордості за свою продукцію і працю, мають значний матеріальний стимул.

Якість продукції впливає на розширення експорту і покращання його структури. За якістю продукції споживачі роблять висновок щодо технічних можливостей країни і рівня організації виробництва. Для того щоб експортна продукція була конкурентоспроможною, вона повинна відрізнятися новизною, досконалістю конструкції та виконання.

Безумовно, попит споживачів буде й надалі переміщатися
в бік товарів високої якості, що вимагатиме розширення
асортименту і покращання якості товарів народного спожи­-
вання.

Підвищення якості продукції є основою зростання, ефек­тивності суспільного виробництва, тому що дозволяє більш повно задовольняти потреби народного господарства, підви­щувати продуктивність суспільної праці, знижувати матеріало­ємність продукції, заощаджувати сировину й паливо.

Управління якістю продукції є невід'ємною функцією виробничого процесу. Форми і методи управління постійно роз­виваються і вдосконалюються.

Управління якістю продукції, при вирішенні головних проблем між виробником і споживачем, вирішує також питання, які на даному етапі висуває розвиток як виробничих взаємовідносин, так і відносин між виробником і суспільством. Це торкається питань підвищення безпеки праці, екологічної безпеки, економії енергоресурсів. Крім того, Укра­їна як член ряду міжнародних організацій змушена була взяти на себе зобов'язання з питань екобезпеки і збереження енерго­ресурсів, що додатково підкреслила значимість управління якістю не лише у виробничих процесах, а й у суспільних відносинах.

До стимулюючих факторів належать економічна ефек­тивність (у тому числі ціна), матеріальна зацікавленість робітників, санкції за випуск продукції низької якості. Ці фак­тори можуть бути об'єктивними і суб'єктивними.

Об'єктивними факторами є конструкція виробу, техніч­ний рівень виробничої бази та бази експлуатації, який повинен відповідати, якості продукції, що використовується, тощо. Об'єктивні фактори є стабільними, на відміну від суб'єктивних.

До суб'єктивних факторів належать такі, що пов'язані з діяльністю людини, тобто залежать від здібностей та відношен­ня людей до виконання виробничих функцій: професійна май­стерність, загальноосвітній рівень, психологічний склад, осо­биста зацікавленість у результатах праці.

Особливість суб'єктивних факторів - їх менша стійкість порівняно з об'єктивними. На якість товарів впливають і умови, в яких вони діють.

На підвищення якості продукції та прискорення техніч­ного прогресу значно впливає підвищення рівня стандартизації товарів, тому що вимоги до якості, нормативи окремих показ­ників та інші відомості про товар регламентуються стандартами або технічними умовами.

Запитання для самоперевірки

1. Роль соціальних аспектів проблеми управління якістю.

2. Якій вплив попиту споживачів на управління якістю?

2. Шляхи підвищення якості продукції.

Питання 2. Нормативні документи, в яких визначено терміни, що застосовуються в галузі управління якістю.

Література: 3 с. 348 - 353.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ'

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що у деяких країнах національні стандарти з управління якістю існують уже з середини 70-х років. У першу чергу вони розроблялись і використовувалися з метою забезпечення якості на етапах проектування та виробництва в найважливіших галузях промисловості.

З метою розробки єдиного підходу до вирішення питань управління якістю, усунення відмінностей і гармонізації вимог на міжнародному рівні у складі ISO був створений ТК 176 "Управління якістю і забезпечення якості", завданням якого була стандартизація та гармонізація основоположних принципів і системи якості. ISO/ТК 176 розробив і в 1987 р. опублікував перші п'ять стандартів МС ISO серії 9000, крім того, був розроблений тримовний словник термінів та їх визначень у галузі забезпечення якості - МС ISO 8402, де встановлені основні вимоги щодо розробки загальних програм управління якістю в промисловості та сфері обслуговування. При цьому МС ISO 9000 дає рекомендації щодо вибору тієї системи якості, яка необхідна залежно від конкретних дій.

Стандарт ISO 9000 "Загальне управління якістю і стан­дарти по забезпеченню якості. Керівна вказівка по вибору та застосуванню". У ньому розроблені основні передумови і критерії вибору будь-якого з чотирьох стандартів ISO: 9001, 9002, 9003, 9004:

Запитання для самоперевірки

1. У якому документі визначені терміни в галузі управ­
ління якістю?

2. Чому використання наведених термінів у нормативних
документах має певні особливості залежно від умов і галузей
застосування?

3. Які нормативні документи застосовуються в галузі
управління якістю?

 

 

Питання 3. Забезпечення та підтримування опти­мального і встановленого рівнів якості продукції на всіх стадіях життєвого циклу

Література: 2, с. 174- 190; 3, с. 334-337.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що прагнення до створення рівноправних передумов для конкурентної боротьби на світових ринках для країн з пере­хідною економікою та країн, що розвиваються, є закономірним.

У життєвому циклі продукції виділяються чотири основні стадії:

• дослідження і проектування;

• виготовлення (виробництво);

• обіг і реалізація (органи забезпечення, торгівля, тран­спорт);

• експлуатація чи споживання (замовники, споживачі).
На стадії дослідження і проектування формуються

технічний рівень і якість продукції, які повністю відбивають передові досягнення науково-технічного процесу, відповідають вимогам споживачів, характеру потреб.

Ця стадія має вирішальне значення, тому що саме у цей момент вирішуються головні завдання майбутньої продукції, її основні властивості й параметри. Конструкторські і технічні рішення визначають характер технологічної підготовки вироб­ництва.

Важливою вимогою є відповідність світовим досягнен­ням. Розробки, що за основними показниками не відповідають вищому світовому рівню, забороняється передавати до вироб­ництва.

Створення продукції високого технічного рівня і якості вимагає відповідних умов в організаціях, об'єднаннях і на підприємствах. До числа найважливіших умов належать:

• впровадження автоматизованого проектування і роз­
виток моделювання процесів експлуатації та ефективного
використання майбутньої продукції;

• проведення всебічних випробувань дослідних зразків і
паралельне створення сучасної випробувальної та експери­
ментальної бази.

Щоб забезпечити передачу до виробництва повного комплекту технічної документації на продукцію та її відпо­відність технічному завданню, встановлено певний порядок приймання звітності розробника виробникам. Особливу увагу приділяють естетичним властивостям продукції, її дизайну.

На стадії дослідження та проектування розглядається комплекс стимулів, що сприяють зацікавленості у роботі. Вони можуть бути економічні, матеріальні або моральні.

На стадії виготовлення продукції відбувається вироб­ництво продукції відповідно до технічного рівня та рівня якості, що сформовані на першій стадії життєвого циклу. У цей період можуть проводитися роботи з покращання представлених проектів. Продукція повинна строго відповідати технічній документації, вимогам стандартів. При цьому повністю виклю­чається постачання замовнику неякісної продукції.

Практичне виконання цього завдання вимагає насамперед ретельної підготовки виробництва. При цьому здійснюється розробка технологічних процесів виготовлення нової продукції, проектується і виготовляється повний комплект технологічного обладнання та інструменту, розробляються технологічні маршрути, встановлюється додаткове обладнання, виконуються необхідні техніко-економічні розрахунки.

Під час підготовки виробництва необхідною умовою є навчання працівників виконувати операції технологічних процесів виготовлення нової техніки.

Обов'язковою умовою якісного виготовлення продукції є:

• забезпечення ритмічності виробництва;

• дотримання договірної, технологічної і трудової дисципліни;

проведення активної роботи зі споживачами продукції з метою отримання інформації стосовно ступеня задоволення потреб у ній та про можливі дефекти;

• чітка робота з постачальниками сировини, матеріалів та комплектуючих з метою точного встановлення і узгодження вимог до їх якості й розробки заходів щодо виконання цих вимог.

На стадії обігу та реалізації необхідно забезпечити збереження якості продукції, отримання під час її виготовлення відповідно до вимог стандартів, технічних умов і договорів із замовниками. Процес обігу та реалізації здійснюють служби постачання, транспортні служби, торговельні організації. Пра­цівники цих служб разом із конструкторами та виробниками беруть участь у забезпеченні якості продукції.

На стадії обігу вплив якості на суспільну продуктивність праці виявляється у зниженні витрат на реалізацію продукції та її зберігання, у зменшенні транспортних витрат тощо. Швидка реалізація зменшує витрати обертання і відповідно впливає на зростання продуктивності праці в організаціях постачання й торгівлі. Продукція низької якості не користується попитом, що призводить до збільшення витрат на її зберігання та, у ряді випадків, неможливості реалізації у торгівлі.

На стадії експлуатації чи споживання забезпечується організація правильного використання продукції, отримання від неї максимальної віддачі з високою ефективністю.

Основним завданням на цьому етапі є те, щоб зусилля конструкторів, виробників, усіх, хто створював продукцію високого технічного рівня і якості, завершилися успіхом.

Продукція повинна використовуватися за призначенням, з максимальною можливістю. Це досягається лише у тому випадку, коли підготовленим та інформованим є споживач, коли правильно організовано справу. Використання кращої продукції знижує витрати споживання, скорочує експлуатаційні витрати, ремонтні роботи. Зростання міжремонтного терміну служби ма­шин та промислового обладнання дає значну економію. Еконо­мія, отримана при експлуатації такої продукції, є основним критерієм доцільності витрат у сфері виробництва.

На стадії експлуатації чи споживання значну увагу при­діляють проведенню профілактичних робіт із зберігання властивостей продукції та відновлення її якості. Для цього розробляються й реалізуються заходи з технічного обслуго­вування й ремонту техніки. Передбачається вдосконалення організації ремонту, покращання обслуговування споживача.

Таким чином, діяльність з управління якістю на всіх стадіях життєвого циклу продукції взаємопов'язана і дає максимум ефекту, якщо вона здійснюється з урахуванням змісту робіт на кожній із стадій.

Запитання для самоперевірки

1. Які основні стадії виділяються у життєвому циклі
продукції?

2. Чому продукція низької якості збільшує витрати?

3. Яка стадія життєвого циклу продукції має вирішальне значення для формування якості майбутнього виробу?

4. На яких стадіях життєвого циклу продукції забезпечується збереження її якості?

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 82; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты