Соціальна ситуація розвитку в період зрілої юності.

На зміну ранньому юнацькому віку приходить зріла юність — період, коли закінчується перехід від дитинс­тва до дорослості. У психологічній літературі з проблем юності (праці Е. Еріксона, Е. Шпрангера, І. Кона, В. Слободчикова) простежуються різні підходи до з'ясування ві­кових меж, основних суперечностей і новоутворень цього віку. Більшість дослідників обмежує зрілу юність періо­дом від 18 до 20 років.

В зрілій юності завершуються процеси біологічного дозрівання, однією з найважливіших потреб особистості стає інтелектуальний розвиток, посилюється емоційна стабільність, у міжособистісних стосунках важливого зна­чення набуває спілкування з ровесниками, особливо з представниками протилежної статі, тривають саморозви­ток і самовдосконалення.

У період зрілої юності відбувається суттєва перебудова особистості, зумовлена змінами соціальної ситуації роз­витку. Ці зміни можуть бути пов'язані зі вступом до вищого навчального закладу, початком трудової діяльності то­що. В цьому віці молода людина мусить самостійно прий­мати та реалізовувати рішення, розробляти життєві пла­ни, будувати власне життя. Вона переходить від пізнання світу до його перетворення, починає активно самостверджуватись у професійній діяльності.

Вибір професії та навчання у вищій школі свідчать про професійне самовизначення людини. Це дуже непростий і важливий етап, оскільки від правильного вибору професії залежить майбутнє людини, її самореалізація, задоволе­ність життям. Професійне самовизначення відбувається з урахуванням життєвих цінностей особистості. Якщо го­ловним для неї є суспільний престиж, визнання, то профе­сію вона обирає, орієнтуючись на існуючу в суспільстві мо­ду щодо професій. При виборі професії зважають і на соці­альні, матеріальні вигоди (соціальний статус, заробітну плату, пільги та ін.). Нерідко професійний вибір є резуль­татом пасивної згоди з бажанням батьків або романтично­го, некритичного інтересу до певної професії. Цілком імо­вірно, що такий вибір може спричинити у майбутньому глибокі розчарування, спонукати людину до запізнілих пошуків себе у професії, стримувати її соціальний та особистісний розвиток. З огляду на це важливо, щоб профе­сійне самовизначення відбувалося свідомо, на основі все­бічного врахування уподобань, здібностей, можливостей особистості, відповідності їх вимогам спеціальності, що обирається.

Вищий навчальний заклад є найважливішим етапом освоєння професії, початком професійного становлення. Воно полягає в активному, свідомому утвердженні люди­ни у професійній позиції на основі засвоєння певної сис­теми знань, норм, цінностей, оволодіння професійними уміннями. В зрілому юнацькому віці відбувається адап­тація студента-новачка до навчального закладу, діяль­ності в умовах вищої школи. Колишній школяр мусить суттєво перебудувати свої уявлення про навчання, звич­ки, поведінку, на нових засадах забезпечити власну само­організацію.

Немало молодих людей відразу після закінчення шко­ли включається у практичну діяльність. Адаптаційний пе­ріод у такому разі є досить складним, адже вони змушені не тільки звикати до нових умов діяльності, а й одночасно вчитися виконувати її. Трудові будні часто не виправдову­ють їхні очікування щодо роботи та професійного зростан­ня, їхню адаптацію можуть полегшити терпимість, розуміння й зацікавлена допомога батьків і співробітників. Як свідчить практика, щирі й вимогливі взаємини з колегою-наставником відіграють провідну роль у забезпеченні оп­тимального, безболісного переходу юнака до стосунків у світі дорослих.

Зрілий юнацький вік пов'язаний з обов'язковою учас­тю людини в суспільному житті, усвідомленням особистої громадянської відповідальності за те, якою є і має бути її держава. Цю можливість і водночас громадянську відпові­дальність вона реалізовує своєю участю у виборах. У цей період людина вперше стає об'єктом психологічного тиску різноманітних політичних технологій, що нерідко сковує, а то й паралізує її раціональний особистісний вибір. Висто­яти проти цих тисків допоможуть об'єктивний, безприс­трасний аналіз різноманітної, в тому числі протилежної за змістом, інформації, намагання розпізнати справжніх і оманливих друзів, осмислена світоглядна і громадянська позиція.

За гострої конкуренції на ринку праці, ознаки якої помітні і в сучасній Україні, молодим людям непросто влаштувати своє життя. Немало їх не може ні працевлаштуватися через відсутність вільних робочих місць, ні роз­почати навчання через матеріальні нестатки. Нерідко ускладнюють входження у самостійне життя низький рі­вень домагань, інфантильність, несформованість системи життєвих цінностей або орієнтація на штучні цінності. Усе це повинна враховувати школа, готуючи своїх випус­кників до самостійного життя. Не менш важливим є ви­роблення й реалізація відповідної гуманітарної, соціаль­ної політики держави.