Клітини періодонту

Клітини вазогенного походження:

1. Фібробласти. Сплющені клітини з відростками, що лежать вздовж колагенових волокон. Це найчисленніші клітини періодонту, з'єднані між собою численними десмосомами, утворюють єдину триви­мірну мережу. Фібробласти беруть участь в синтезі основної речовини і колагено-вих воло­кон. При патологічних процесах вони беруть участь у регенерації волокнистих структур і утворенні сполучнотканинної капсули навколо вогнища запалення.

2. Тучні клітини(лаброцити) розташовуються в періодонті поблизу кровоносних судин у вигляді поодиноких клітин. У їх цитоплазмі є секреторні гранули, здатні до вироблення біологічно активних речовин (гепарин, гістамін). Ці клітини забезпечують розвиток і перебіг захисних реакцій, регулюють проникність основної речовини періодонту. При запальних процесах їх кількість різко зростає.

3. Головне джерело захисних сил періодонту представлене елементами ретикулоендотеліальної системи, зокрема гістіоцітами, які при патологічних процесах перетворюються в рухомі макрофаги і виконують роль макрофагів.

4. Плазматичні клітинизустрічаються переважно в пришийковій ділянці. Вони мають округлу або овальну форму, округле ядро, що містить глибки хроматину. Плазматичні клітини виробляють антитіла, тобто є імунокомпетентними, з них утворюються тучні клітини. При хронічних запальних процесах у маргінальній частині періодонта виявляється скупчення цих клітин, що свідчить про пристосувальну (адаптаційну) захисну реакцію.

5. Адвентиційні клітинирозташовуються поблизу дрібних кровоносних судин, можуть трансформува­тися в різні типи сполучнотканинних клітин крові. При запаленні адвентиційні клітини видо­змінюються і перетворюються у фібробласти або вільні макрофаги.

Клітини, специфічні для періодонту:

1. Цементобласти -клітини варіабельної, частіше кубічної форми, розташовані між колагеновими волокнами періодонту на поверхні цементу кореня. Вони мають пластичні властивості і здатні утворювати вторинний цемент.

2. Остеокласти і одонтокласти -великі багатоядерні клітини гематогенного похо­дження. Вони розташовуються в лакунах на поверхні кістки і кореня зуба, руйнуючи тверді тканини. Одонтокласти часто описують як цементокласти. Однак ці клітини руйну­ють не тільки цемент, але й дентин, тому варто їх називати одонтокластами. Одонтокла­сти не є постійними клітинами періодонту і цементу. Вони з'являються при резорбції коренів тимчасових зубів, при перевантаженні кореня в ході ортодонтичного ліку­вання, при патологічних станах, пов'язаних з резорбтивними процесами в ткани­нах кореня. Наявність остеокластів й одонтокластів свідчить про резорбцію тканин.

3. Епітеліальні клітини - острівці Малясе (описані М. L. Malassez в 1885 р.). Розта­шовуються ближче до цементу кореня зуба і є залишками зубоутворюючого епітелію, що зберігається в періодонті протягом всього життя. Острівці Малясе в навколоверхівковій час­тині кореня зуба є залишками епітелію навколокореневої (гертвіговської) піхви, а в ділянці шийки зуба – залишками зубної пластинки і зовнішнього емалевого органу. Форма і розміри острівців різні; найбільша їх кількість спостерігається в періодонті у людей 10-20-літнього віку, надалі вона знижується. Епітеліальні клітини Малясе, руйнуючись, можуть бути джерелом епітелізації хронічних апікальних процесів, обумовлювати розвиток кіст, кістогранулем і новоутворень.

4. Емалеві краплини - тверді утворення в періодонті, що нагадують за будовою емаль. Ема­леві краплини локалізуються під емалево-цементною межею і в ділянці біфуркації багатокореневих зубів. Формуються емалеві краплини з активних амелобластів, що відокремлюються від емалевої матриці.

5. Цементоми - утворення із цементобластів, найчастіше розташовані в апікальній частині кореня.