Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Завдання 2. Техніка безпеки. Знаки небезпеки для позначення вантажів, що містять небезпечні речовини. Кольори та знаки безпеки та небезпек.




Завдання 1. Пожежна безпека. Небезпечні та шкідливі фактори пожеж. Основні причини пожеж на робочих місцях. Основні правила пожежної безпеки в Україні: стандарти, будівельні норми та правила, відомчі нормативи.

Пожежі, техногенні катастрофи, стихійні лиха є чинником підвищеного ризику для людей. На жаль, щорічно на пожежах гинуть люди (у світі гине в середньому 65-75 тис. осіб при 6-7 млн пожеж щорічно). В Україні протягом 2013р. загинуло 2994 осіб і 1584 одержало травми, серед загиблих і травмованих діти (за минулий рік загинуло 73 дитини). У середньому в Україні гине щорічно 47 осіб на один мільйон населення. Згубна сила пожежі полягає в її непередбачуваності та мож­ливості завдання суспільству великих людських втрат і матеріа­льних збитків. Наприклад, 14 травня 1996 р. на залізничному роз'їзді Мислець (республіка Чувашія Російської Федерації) у результаті перекидання 23 вагонів і цистерн із фенолом і дизе­льним паливом виникла пожежа на площі 9000 м2, в результаті цього інциденту близько 100 пожежних і працівників міліції за­знали важких форм отруєння продуктами горіння і фенолом.

Згідно із Законом України «Про пожежну безпеку», гаранту­вання пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної ді­яльності по охороні життя і здоров'я людей, національного ба­гатства і навколишнього природного середовища.

Основні терміни і поняття

З метою більш якісного освоєння матеріалу необхідно ознайомитися з основними поняттями і термінами пожежної безпеки.

Пожежа — це горіння, яке вийшло з-під контролю людини, унаслідок якого знищуються чи пошкоджуються матеріальні цінності, створюється небезпека для життя і здоров'я людей.

Горіння — це хімічна реакція окислювання, що супрово­джується виділенням продуктів згоряння, тепла і випроміню­ванням світла. Процес виникнення горіння поділяють на кілька видів: спалах, загоряння, запалення, самозаймання, самозапа­лювання, вибух.

Пожежна безпека об'єкта — стан об'єкта, при якому ви­ключається можливість виникнення пожежі, а у випадку її вини­кнення мінімізується вплив на людей небезпечних факторів по­жежі і забезпечується захист матеріальних цінностей.

Протипожежний режим — це комплекс установлених норм і правил поведінки людей, виконання робіт і експлуатації об'єкта, спрямованих на гарантування пожежної безпеки.

Система пожежного захисту — комплекс організаційних і тех­нічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей не­безпечних факторів пожежі й обмеження матеріальних збитків.

Небезпечні та шкідливі фактори пожеж

Суха статистика не відбиває впливу пожеж на ступінь без­пеки людей. У середньому кількість загиблих і травмованих що­року залишається приблизно однаковою на території України пролягає 6000 км нафтопроводів і 6700 км газопроводів, що ха­рактеризує можливі масштаби лиха від вогню.

Прикладом смертоносності пожеж є події в м. Гамбурзі в 1943 p., що стали наслідком бомбардувань союзними військами німецької території, де вперше спостерігалося "усмоктування" людей у вогонь під час потужних міських пожеж (вогняний шторм). За один день загинуло близько 40 000 осіб.

Процес горіння є неможливим без трьох складових:

- наявність окислювача;

- наявності пальної речовини;

- наявність джерела запалювання.

За впливом на людину небезпечні фактори можна класифіку­вати як фактори, що можуть призвести до ядухи, опіків і травм. Аналізуючи загибель на пожежах, установлено, що приблизно 59% жертв гине від ядухи, 30% — від опіків і 11% — від травм.

Температура на пожежі залежить від багатьох факторів: виду пальних речовин, кількості цих речовин, кількості кисню, типу приміщення і т.д. У середньому температура на пожежі становить 800-1000°С в житлових приміщеннях, у підвалах — 700-800°С. Предмети на пожежі можуть нагріватися до більш високих температур. За зовнішнім виглядом (кольором) нагрі­того металу можна робити висновки про його температуру. Те­мно-червоний колір — 700°С, вишнево-червоний колір — 900°С, яскраво-вишнево-червоний колір — 1000°С, світло-жовтогаря­чий — 1200°С, білий колір — 1300°С, яскраво-білий — 1400°С, сліпучо-білий — 1500°С. Існує ще один простий спосіб визна­чення температури нагрітих матеріалів: якщо доторкнутися до нагрітого предмета сірником і він запалиться, тоді предмет на­грітий до температури понад 300°С.

Для підвищення безпеки людини під час пожежі й ефектив­ного захисту відстанню від підвищеної температури і теплового випромінювання рекомендується розраховувати безпечну від­стань від людини до полум'я, що обчислюється за формулою:

R = 1,6 Я , (14)

де Я— середня висота полум'я, м.

Практика свідчить, що тривалість пожеж може коливатися в широких часових межах, але в більшості випадків вона не пере­вищує 2 год. Температура різко підвищується в перші півгодини пожежі, до значення приблизно 700-800°С. Чим раніше люди помічають загрозу, тим більше шансів врятуватися від впливу високої температури.

На людину небезпечно впливають набагато менші значення температури. Уже при температурі 40°С людина може зазнати теплового удару, температурний поріг життєздатності тканин лежить не перевищує 42-46°С, а при температурі понад 60°С в організмі людини відбуваються фізіологічно необоротні зміни. Найбільшу небезпеку цей фактор становить для слизових обо­лонок і верхніх дихальних шляхів.

Найбільш частою причиною загибелі людей на пожежах є ядуха, що виникає внаслідок зменшення концентрації кисню в середовищі, і впливу продуктів горіння (чадний газ (СО), ціанис­тий водень (HCN), фосген (СОСІ2), диціан (С2ІМ2), оксиди сірки (SO2, SO3) і азоту (NO, N20, N2O5, N02), діоксим (С12Н16О2СІ4) то­що). При концентрації в атмосфері чадного газу понад 1% лю­дина протягом 5 хв. може знепритомніти, що в підсумку часто тягне за собою її загибель. Чадний газ блокує гемоглобін у кро­ві, що відповідає за транспортування кисню по кровоносній сис­темі, і, як наслідок, настає кисневе голодування. Концентрація вуглекислого газу (С02) в межах 3-4,5% стає небезпечною для дихання протягом півгодини, а концентрація 8-10% призводить до швидкої втрати свідомості й летального результату. При по­жежі вже протягом перших 20-60 с утворюються небезпечні концентрації шкідливих речовин.

Процеси синергізму сприяють збільшенню небезпеки середо­вища. Синергізм — небезпечне явище, при якому сумарна небез­пека декількох небезпечних чинників підвищується не пропорцій­но. Наприклад, при температурі 43°С, концентрації кисню 17% та концентрації чадного газу 0,01% умови стають смертельно загроз­ливими з появою навіть дуже малих концентрацій одного з трьох газів — SO2, NO2, HCN, — при цьому спільний вплив перевищує суму впливів кожного з небезпечних компонентів у 10-30 разів.

Виділення шкідливих речовин може відбуватися не тільки в результаті пожежі. У деяких випадках досить підвищеної темпе­ратури, щоб у повітря почали надходити шкідливі речовини. У цьому випадку їх небезпечність зростає, тому що при пожежі люди очікують появи шкідливих речовин, а після пожежі їх мало хто очікує. Наприклад, досить відкритого вогню чи нагрітого металу, щоб хлороформ, чотирихлористий вуглець, трихлоре-тилен почали розкладатися з виділенням фосгену. Хлороформ застосовують у хімічній промисловості як протравлення, чоти­рихлористий вуглець і трихлоретилен використовують як роз­чинники. При розкладанні трихлоретилена, крім фосгену, утво­рюються соляна кислота і чадний газ, що вимагає підвищеної обережності при роботі з цими речовинами.

Велику небезпеку для людей становлять продукти горіння пластмас. Наприклад, при горінні 1 кг пінополіуретану в 1 м3 утворюється концентрація ціанистого водню (HCN), яка у 10 ра­зів перевищує смертельну дозу.

При пожежах утворюються конвективні стовпи, які створюють тягу, при якій продукти горіння потрапляють у верхні шари тропос­фери, наприклад, при згорянні 70 т гасу за 1 год. висота підйому про­дуктів горіння складе до 2 км у нормальних атмосферних умовах.

Підвищена оптична щільність диму становить собою погір­шення видимості внаслідок забарвлення диму продуктами го­ріння. Як правило, дим при пожежі має чорний колір, і на від­стані 1 м видимість практично дорівнює 0, що перешкоджає га­сінню та евакуації.

Крім цих небезпечних чинників, від яких гинуть люди, є ще два фактори, які спричиняють загибель людей на пожежах:

паніка;

вогняний шторм.

Вогняний шторм — небезпечне явище під час великих по­жеж, що супроводжується всмоктуванням у полум'я всього, що знаходиться поруч, у тому числі людей. Під час горіння різних речовин обов'язково спалюється кисень, який поповнюється з навколишнього середовища, в результаті створюється повітря­ний напір (вітер) у бік пожежі. Чим потужнішою є пожежа, тим сильнішим є повітряний напір у бік осередку пожежі.

Пожежонебезпечна зона — це простір, де можуть знаходи­тись пальні речовини, як у нормальних умовах, так і при мож­ливих надзвичайних ситуаціях.

Основні причини пожеж на робочих містях.

 

Серед причин виникнення пожеж основними є:

порушення техніки безпеки (пристрій і обслуговування сис­тем опалення, вентиляції; правила збереження і використання пожежонебезпечних речовин і матеріалів; невиконання проти­пожежних норм і заходів; паління);

неправильне поводження з вогнем (смолоскипи, паяльні лампи, свічки, паління);

несправність електромережі (коротке замикання; переван­таження електромережі; порушення правил використання елек­троустаткування і приладів);

підпали.

Однією з головних і розповсюджених причин пожеж є під­пали. Загибель людей обумовлена не тільки небезпечними фак­торами пожежі, але і психологічним впливом на людину. Часто під час пожежі виникають почуття страху і паніки, що приводить до ще більших жертв. Крім психологічного навантаження на людину з боку небезпеки, що насувається, існує ще один пара­метр, який підсилює негативні емоції. Йдеться про вплив на лю­дину продуктів горіння, що можуть викликати підвищене почут­тя паніки, наприклад, ціанистий водень.

Дим являє собою дисперсну систему, що складається з дрі­бних твердих часточок (сажі) і газоподібних речовин. Поняття «дим» містить у собі ще один небезпечний параметр — підви­щену оптичну щільність. Кіптява, сажа, чорні клуби диму викли­кають у людей, що опинилися в зоні пожежі, жах. Цей фактор заважає швидко й ефективно здійснювати гасіння пожежі, ряту­вати людей, є причиною підвищеного травматизму.

Існують умови, за яких небезпека виникнення пожеж та їх кількість зростають:

1. За порами року. Найчастіше пожежі відбуваються в зи­мовий період, внаслідок використання в цей час електронагрі­вальних приладів. Ледь менше пожеж виникає у літній період часу. Якщо узимку пожежі частіше відбуваються в будинках і спорудах, то влітку більша кількість пожеж відбувається в лісах, полях, степах і т.д.

2. За часом доби. Найчастіше пожежі виникають у нічний час і рано-вранці, найменше пожеж виникає ввечері.

3. За обставинами загибелі перше місце впевнено нале­ жить необачному поводженню з вогнем у стані алкогольного сп'яніння, хвороби, інтенсивне поширення вогню, інші.

Основні правила пожежної безпеки в Україні:

Стандарти

Використання електроприладів, електроустаткування та електромереж становить велику небезпеку з погляду пожежної безпеки. Існує низка вимог пожежної безпеки стосовно експлу­атації машин-споживачів електричного струму.

До основних вимог відносяться:

- споживачі електроенергії повинні бути справними, ізоля­ція не ушкоджена;

- електричні машини, що при нормальній роботі іскрять, повинні розташовуватися не ближче 1 м від пальних матеріалів чи відокремлюватися від них вогнетривкими екранами;

- переносні споживачі електроенергії обладнують гнучким кабелем з мідними жилами з урахуванням їх захисту від мож­ ливих пошкоджень;

- відстань між світильниками ламп накалювання і предме­ тами з пальних матеріалів повинна бути не меншою величин, зазначених у табл. 1, але не менше 0,2 м;

- електронагрівальні прилади заборонено використовувати в пожежонебезпечних приміщеннях, архівах, музеях, інших об'єктах непромислового виробництва, при їх можливій екс­плуатації температура зовнішньої поверхні в найбільш нагріто­му місці при нормальній роботі повинна бути не більше 85°С;

- заборонено використання побутових електронагріваль­них приладів (чайників, кип'ятильників, прасок) без вогнетрив­ких підставок і в місцях, де їх застосування не передбачене чизаборонене керівником об'єкта;

- підключення нових струмоприймачів має здійснюватися з обліком допустимого струмового навантаження електромережі;

- після роботи електроприлади (ЕОМ) необхідно відключи­ти відживлення.

 

Таблиця 1.

Мінімальна відстань між світильниками з лампою напалювання до пальних предметів

 

Номінальна потужність лампи, Вт Мінімальна відстань, м
0,5
0,8
1,0

 

 

Технічні заходи щодо зниження пожежної небезпеки на об'єкті поділяються на заходи боротьби з пожежами і заходи запобігання пожежам і проявам небезпечних факторів пожеж.

Заходи боротьби з пожежами:

- зонування території об'єкта;

- застосування засобів пожежогасіння;

- вільний проїзд усіх видів транспорту;

- наявність основного та аварійного в'їзду;

- протипожежні розриви (9-18 м);

- протипожежні перешкоди (брандмаурні стіни);

- використання пожежної сигналізації;

- видалення диму при пожежі з приміщень.

Заходи запобігання пожежам і проявам небезпечних фак­торів пожеж:

- зниження пального завантаження в приміщеннях;

- використання при обробці приміщень ТГ речовин, що не утворять токсичних продуктів горіння;

- використання засобів пожежної сигналізації;

- забороняється використання несправного електроустатку­ вання і відкритого вогню;

- проведення пожежотехнічних обстежень;

Використання знаків безпеки

 

Найбільш надійним способом попередження пожеж є за­стосування пожежної сиг­налізації (див. рис. 1). По­жежні оповіщувачі пере­творюють неелектричні фі­зичні величини (теплова і світлова енергія, рух диму) в електричні, й передають ці сигнали на прийомну станцію.

 

Рис. 1. Оповіщувачі пожежної сигналізації

Пожежна сигналізація поділяється на:

- променеву, в якій кожен оповіщувач включений в окрему пару проводів;

- кільцеву, де всі оповіщувачі включаються в один загальний провід (кільце).

Оповіщувачі спрацьовують від світла (полум'я, іскри), диму, тепла. Від світла оповіщувачі спрацьовують під впливом ульт­рафіолетових променів. Вони є найбільш чутливими. Димові автоматичні оповіщувачі працюють на фотоелементах або на іонізаційних камерах. Теплові оповіщувачі спрацьовують при певному підвищенні навколишньої температури.

Оповіщувачі можуть бути автоматичними та ручними. Ав­томатичний оповіщувач — це прилад оповіщення, який реагує на супутні фактори пожежі, від яких спрацьовує. Ручний поже­жний оповіщувач — це пожежний оповіщувач з ручним спосо­бом приведення в дію. Телефонний зв'язок також входить до системи пожежної сигналізації.

Існують способи, що дозволяють навіть без приладів визна­чати випадки початку горіння речовин. Точність такого контро­лю низька, але прояви пильності в питаннях пожежної безпеки не є зайвими. До цих простих способів відносяться:

виявлення запаху, не властивого для даної ситуації (фо­сген — запах прілого сіна, ціанистий водень — запах гіркого мигдалю, сірководень — запах тухлих яєць і т.д.);

виявлення диму, завіси, хмари, відмінних за кольором від повітря.

При виникненні пожежі необхідно використовувати речо­вини, що припиняють процес горіння. До основних вогнєгасних речовин відносять:

- воду (95% пожеж гасять водою);

- піноутворювач (ПО-6К, ПО-ЗА т.д.);

- порошки (ПС, ПСБ-3, П-1А, ПФ і т.д.);

- вуглекислота, хладони;

- пісок;

- повстина, брезент.

При наявності в повітрі 40% води горіння припиняється. Дія різних вогнєгасних речовин відрізняється одна від одної. На­приклад, застосування брезентової накидки зменшує концент­рацію кисню і горіння припиняється. Горіння припиняється при вмісті кисню в повітрі нижче 12-14%.

Крім того, місце розташування вогнегасника відіграє велику роль при гасінні пожежі. Загальні вимоги до розміщення вогнегасників:

- їх розміщають у загальнодоступних місцях;

- у місці розміщення вогнегасників установлюється знак «Вогнегасник»;

- вогнегасники повинні розміщуватися там, де виключене влучення прямих сонячних променів;

- для громадських будівель і споруд вогнегасники розпо­ діляються так, щоб відстань від місця розташування вогнегасни­ка до місця можливого вогнища пожежі не перевищувала 20 м;

- вогнегасники повинні розміщуватися удалині від опалю­вальних і нагрівальних приладів.

Використання визначених видів і кількості вогнегасників на конкретному об'єкті залежить від багатьох складових, насампе­ред, від площі приміщень, виду і кількості пальних речовин на об'єкті і виду можливої пожежі. Існують наступні рекомендації з оснащення об'єктів і приміщень вогнегасниками:

- для громадських будівель і споруд площа приміщення на 1 вогнегасник ємністю 100 л складає 800 м2, при наявності в при­міщенні комп'ютерів рекомендується мати два вуглекислотні вогнегасники на 20 м2 площі підлоги;

- при будь-якій площі приміщень на поверсі має бути не ме­нше двох вогнегасників;

- при наявності в приміщеннях дорогого, коштовного устат­кування кількість вогнегасників необхідно збільшити;

- рекомендується оснащення приміщень грормадських буді­вель і споруд з площею підлоги на кожні 800 м2 вогнегасниками наступних видів і кількості:

а) найбільш прийнятне застосування двох вуглекислотних вогнегасників ємністю 5 чи 8 л;

б) менш прийнятне застосування чотирьох порошкових во­гнегасників ємністю 5 л;

в) у випадку відсутності зазначених вогнегасників можна використовувати: чотири вогнегасники ємністю 2 чи 3 л;

два порошкових вогнегасники ємністю 10 л;

чотири хладонових во­гнегасники ємністю 2 чи 3 л;

г) не рекомендується застосування порошкових вогнегас­ників ємністю 2 л.

На території об'єктів установлюються пожежні щити з роз­рахунку 1 щит на площу 5000 м2. У комплект засобів пожежога­сіння, що розміщаються на ньому, варто включати: вогнегасни­ки — 3 шт., шухляда з піском (обсягом 0,1, 0,5, 1 чи 3 м3) — 1 шт.; покривало з непального теплоізоляційного матеріалу чи повсті розміром 2x2 м — 1 шт.; багри — 3 шт.; лопати — 2 шт.; ломи — 2 шт.; сокири — 2 шт.; цеберка — 1 шт.

- проводити тренування з евакуації людей з будинку і примі­

щень не рідше двох разів на рік.

- до сусіднього приміщення на цьому ж поверсі, що забезпе­чене евакуаційними виходами.

Допускається наявність одного евакуаційного виходу з приміщень, розташованих на будь-якому поверсі, якщо відстань від найбільш віддаленого робочого місця до цього виходу не перевищує 25 м, а кількість працюючих не більше: 5 осіб — у приміщеннях з виробництвами категорій А, Б і Е; 25 осіб — у приміщеннях з виробництвом категорії В; 50 осіб — у примі­щеннях з виробництвами категорій Г та Д. На об'єктах ОВС у будинках повинні бути передбачені два і більше евакуаційних виходів.

Евакуаційні проходи повинні бути виконані з визначеними умовами, з метою ефективної евакуації людей із усього будин­ку. До евакуаційних проходів висувають наступні вимоги:

- мінімальна ширина проходу повинна розраховуватися, але бути не менше 1 м;

- висота проходу на шляхах евакуації повинна бути не ме­нше 2 м;

- мінімальна ширина дверних прорізів розраховується, але не повинна бути меншою 0,8 м;

- двері на шляхах евакуації повинні відкриватися убік руху

при евакуації;

- шляхи евакуації повинні мати знаки безпеки по шляху проходження;

- шляхи евакуації повинні мати евакуаційне освітлення;

- на всьому відрізку проходу не повинно бути порогів чи проміжних сходинок, при невеликій різниці рівнів підлоги пови­нні влаштовуватися пандуси з ухилом не більше 1:8;

- призначені для евакуації коридори повинні мати мініма­льну кількість поворотів;

- евакуаційні проходи повинні бути завжди вільними;

- стіни та стелі на шляхах евакуації виконуються з непальних матеріалів, при нагріванні яких не утворюються токсичні газоподібні продукти;

- підлоги на шляхах евакуації повинні мати нековзну по­

верхню і виготовлені з матеріалів, що добре опираються сти­ранню;

- на сходовій клітці для видалення диму з шляхів евакуації

повинні бути передбачені віконні прорізи;

- забороняється влаштовувати в загальних коридорах комори й убудовані шафи;

- не можна знімати на балконах (лоджіях) сходів.

Ширина евакуаційного проходу є розрахунковою величи­ною, яку необхідно визначити для виключення утруднень при проходженні по проходах. Розрахунок ширини евакуаційних проходів необхідно робити для гарантування додаткової безпе­ки при пожежі на об'єктах у випадку, якщо розрахункова шири­на проходів менше фактичної. Максимально можливу кількість людей у будинку легко можна контролювати, запровадивши пропускний режим у будинок об'єкта.

До організаційних заходів гарантування пожежної безпеки варто віднести:

- створення служби пожежної охорони;

- створення ДПД, активу пожежних інспекторів і чіткого плану їх дій;

- навчання і підготовка кадрів;

- проведення інструктажів;

- розробка протипожежних інструкцій;

- масова робота серед працівників.

Будівельні норми

- Для гарантування пожежної безпеки, зниження травматиз­му людей на пожежі необхідно витримувати норми вогнестій­кості конструкцій і пожежонебезпечності приміщень. Конструк­ція будинку і споруди повинна забезпечити достатній час для евакуації людей з будівель.

- Вогнестійкість конструкції— це її здатність виконувати своє функціональне призначення в умовах високих температур при пожежі.

- Межа вогнестійкості— час, протягом якого конструкція ви­конує своє функціональне призначення при пожежі.

- Межа вогнестійкості настає у випадку:

- руйнування конструкції;

- появи наскрізних тріщин;

- зростання температури на поверхнях, що не обігріваються, до 180-200°С.

- За рівнем вогнестійкості будівельні конструкції поділяються на 5 ступенів:

- I ступінь вогнестійкості (межа вогнестійкості 1,5-3 год.);

- несучі перекриття — 2,5 год.;

- не несучі перекриття — 0,5 год.;

- сходи — 1 год.

- II ступінь вогнестійкості (межа вогнестійкості 0,5-2,5 год.);

- III ступінь вогнестійкості (межа вогнестійкості 0,25-2 год.);

- IV ступінь вогнестійкості (межа вогнестійкості 0,25-2 год.);

- V ступінь вогнестійкості (межа вогнестійкості 0-2 год.).

- Більший ступінь вогнестійкості мають металеві та залізобе­тонні конструкції. Дерево, картон, папір, пластмаса мають низь­кий ступінь вогнестійкості. Вапняно-алебастрова і вапняно-цементна штукатурка забезпечує захист від загоряння деревини на 15-30 хв., залежно від товщини штукатурки. Вогнестійкість дерев'яних конструкцій можна підвищити за рахунок просочен­ня її вогнезахисними речовинами. При такому просоченні 1 м3 деревини повинен поглинути 50-75 кг сухих солей. Просочена в такий спосіб деревина відноситься до ТГ матеріалів.

- Ступінь вогнестійкості конструкцій обирається з огляду на пожежну небезпечність виробництва, від неї залежить і проти­пожежний захист об'єкта. У відповідності зі СНиП ІІ-2-80, види виробництва за пожежною небезпечністю поділяються на на­ступні категорії:

- A — вибухопожежонебезпечне виробництво (речовини з температурою зайняття до 28°С; нижня концентраційна межа поширення полум'я до 10%; обсяги пальної речовини переви­щують 5% від об'єму приміщення);

- Б — вибухопожежонебезпечне виробництво (температура зайняття 28-61°С; нижня концентраційна межа поширення по­лум'я — понад 10%);

- В — пожежонебезпечне виробництво (температура зайнят­тя вище 61°С; нижня концентраційна межа поширення полум'я понад 10%; концентрація пилу і волокон — більше 65 г/м3);

- Г — пожежонебезпечне виробництво, де непальні речовини знаходяться в нагрітому, розплавленому чи розпеченому стані;

- Д— пожежонебезпечне виробництво, де використовуються непальні речовини в непальному стані;

- Е — вибухонебезпечне виробництво, у якому застосову­ються вибухонебезпечні речовини, що утворять вибухонебез­печні концентрації в обсязі понад 5% об'єму приміщення.

- Якщо час утворення вибухонебезпечної концентрації в обсязі 5% від об'єму приміщення становить менше 1 год., розглянуте ви­робництво відносять до вибухопожежонебезпечної категорії.

Відомчі нормативи

Забезпечення пожежної безпеки - невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон України "Про пожежну безпеку" та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції.

Згідно з Положенням про порядок розроблення, затвердження, перегляду, скасування та реєстрації нормативних актів з питань пожежної безпеки, затвердженим наказом МВС України 07.12.96 №833, створено Державний реєстр нормативних актів з питань пожежної безпеки (НАПБ), до якого включено близько 360 найменувань документів, які поділені на 8 груп різних рівнів та видів: загальнодержавні, міжгалузеві, галузеві нормативні акти, нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, міждержавні стандарти з питань пожежної безпеки, державні стандарти України (ДСТУ) з питань пожежної безпеки, галузеві стандарти з питань пожежної безпеки, нормативні документи в галузі будівництва з питань пожежної безпеки.

Окрім документів, що увійшли до вищезгаданого реєстру, існує низка нормативних актів спеціального призначення, окремі розділи яких регламентують вимоги пожежної безпеки. Серед таких документів слід особливо відзначити ДНАОП 0.00-1.32-01 "Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок", які визначають вимоги до типу виконання електрообладнання, що має використовуватись у відповідних умовах залежно від класу пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон.

Основні положення Закону України "Про пожежну безпеку"

 

Закон України "Про пожежну безпеку" визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Згідно з Законом, забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців, всього населення України. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) і статутах підприємств, установ та організацій, посадових інструкціях тощо.

Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх власників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Забезпечення пожежної безпеки в житлових приміщеннях державного, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників, а в житлових будинках приватного житлового фонду та інших спорудах, на дачах і садових ділянках - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

Новостворені підприємства починають свою діяльність після отримання дозволу в органах державного пожежного нагляду.

Експертиза проектів щодо пожежної безпеки та видача дозволу на початок роботи підприємства здійснюється органами державного пожежного нагляду в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ці органи також беруть участь у прийнятті об'єктів в експлуатацію.

Забороняється застосування в будівництві та виробництві матеріалів та речовин, на які немає даних щодо пожежної безпеки.

Пожежна охорона створюється з метою захисту життя і здоров'я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об'єктах і в населених пунктах.

Основними завданнями пожежної охорони є:

- здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог;

- запобігання пожежам і нещасним випадкам на них;

- гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, місцеву та добровільну.

Державна пожежна охорона створюється в містах, інших населених пунктах, на промислових об'єктах незалежно від форм власності у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Державна пожежна охорона складається з підрозділів, апаратів управління та допоміжних служб, а також пожежно-технічних навчальних закладів і науково-дослідних установ.

Державна пожежна охорона є одночасно самостійною протипожежною службою цивільної оборони, а також службою, яка в межах своєї компетенції виконує мобілізаційну роботу.

На об'єктах міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, створюються підрозділи відомчої пожежної (пожежно-сторожової) охорони, які здійснюють свою діяльність згідно з положеннями, погодженими зі спеціально уповноваженим органом виконавчої влади.

Підрозділи відомчої пожежної охорони, що мають виїзну пожежну техніку, залучаються до гасіння пожеж у порядку, який встановлюється державною пожежною охороною.

У місцевих населених пунктах, де немає підрозділів державної пожежної охорони, органами місцевої державної адміністрації створюються місцеві пожежні команди.

На підприємствах, в установах та організаціях з метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їх гасіння можуть створюватися з числа робітників, службовців, інженерно-технічних працівників та інших громадян добровільні пожежні дружини (команди).

З метою об'єднання зусиль трудових колективів, вчених, фахівців пожежної охорони та окремих громадян у галузі забезпечення пожежної безпеки можуть створюватись асоціації, товариства, фонди та інші добровільні протипожежні об'єднання громадян, які здійснюють свою діяльність згідно з чинним законодавством України.

Висновки по завданню

Пожежна безпека є одним з головних критеріїв яким не можна нехтувати при облаштуванні робочого місця, адже від нього при певних обставинах залежить людське життя і зачасту не одне, так як існує безліч небезпечних факторів які оточують нас в повсякденний час, а більше всього на робочому місці. В Україні існують чіткі норми пожежної безпеки, але ними часто нехтують з метою заощадження власних коштів, нехтувати стандартами, будівельними нормами та правилами не можна. Якщо були свідомо допущені грубі відхилення від вище перечислених критеріїв, то справедливо було б мабуть залишити їм це робоче місце, не наражаючи на небезпеку інших осіб

 

 

Завдання 2. Техніка безпеки. Знаки небезпеки для позначення вантажів, що містять небезпечні речовини. Кольори та знаки безпеки та небезпек.

Небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини, самореактивні речовини і тверді десенсибілізовані вибухові речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 - окиснювальні речовини; клас 5.2 - органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні (отруйні) речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини; клас 7 - радіоактивні матеріали; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби.

Номер Організації Об'єднаних Націй - чотиризначний ідентифікаційний номер речовини або виробу згідно з Рекомендаціями Організації Об'єднаних Націй з перевезення небезпечних вантажів. Типовими правилами (ST/SG/AC.10/1/Rev.13).

 

Підготовка небезпечного вантажу до перевезення

1. Небезпечні вантажі перед початком перевезення повинні бути класифіковані та віднесені до одного з класів (підкласів) небезпеки. При цьому визначається додаткова небезпека, а для речовин класів небезпеки 3, 4.1 (крім самореактивних речовин), 4.2, 4.3, 5.1, 6.1, 8 та 9 ще й група упаковки. Для вибухових речовин додатково визначається група сумісності.

2. Відповідно до конкретних найменувань та властивостей для речовин або виробів згідно з переліку небезпечних вантажів визначається номер ООН, клас (підклас) небезпеки, вид додаткової небезпеки та група упаковки.

Якщо вироби або речовина не зазначені конкретно за найменуванням у переліку небезпечних вантажів вони повинні бути класифіковані за результатами випробувань.

Термін класифікації хімічної речовини не повинен перевищувати визначеного технологією.

3. Класифікація здійснюється вантажовідправником.

4.Вироби або речовини упаковуються згідно з інструкціями з упакування, наданими в пунктах 4.1.4.1-4.1.4.3 додатка А до ДОПНВ з урахуванням особливих та спеціальних вимог, якщо не передбачається інший спосіб перевезення. Тара чи контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів, використання яких не дозволено інструкціями з упакування, не повинні використовуватись для перевезення тієї чи іншої речовини або виробу, за винятком випадків, коли це дозволено на підставі тимчасового відступу, погодженого країнами-учасницями ДОПНВ.

Упаковки, що не зазначені у вищевказаних інструкціях, можуть використовуватись для внутрішніх перевезень за згодою компетентних органів за умови відповідності вимогам стандартів.

5. Небезпечні вантажі упаковуються в тару, включаючи контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів, та великогабаритну тару, яка має бути досить міцною, щоб витримати удари та навантаження, які виникають під час перевезення, у тому числі при перевантаженнях, а також при будь-якому переміщенні з піддону або вилученні з пакета з метою подальшої ручної або механізованої обробки. Тара, включаючи контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів та великогабаритну тару, повинна мати таку конструкцію та зачинятися таким чином, щоб запобігати будь-якому витоку вмісту, що може виникнути за звичайних умов перевезення в результаті вібрації, зміни температури, вологості або тиску. На зовнішній поверхні упаковок не повинно бути залишків небезпечних речовин.

6.Компоненти тари (включаючи контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів та великогабаритну тару), що знаходяться в безпосередньому контакті з небезпечними вантажами:

а) не повинні піддаватися впливу цих небезпечних вантажів;

б) не повинні викликати небезпечних ефектів або вступати в хімічні реакції з небезпечними вантажами;

в) у разі необхідності мають забезпечуватись відповідним внутрішнім покриттям або їхня внутрішня поверхня повинна бути відповідним чином оброблена.

7.При наповненні тари (включаючи контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів) рідинами необхідно залишати досить вільного простору для запобігання витоку або деформації тари в результаті розширення рідини через зміну температури навколишнього середовища під час перевезення. Ступінь наповнення не повинна перевищувати значень, визначених згідно з пунктом 4.1.1.4 додатка А до ДОПНВ.

8.Різні небезпечні вантажі або небезпечні вантажі разом з іншими вантажами можуть упаковуватися сумісно в комбіновану тару, якщо сумісне упаковування дозволяється відповідно до положень ДОПНВ та за умови виконання пункту 4.1.10 додатка А до ДОПНВ або підпункту 1.1.4.2.1 b) додатка А до ДОПНВ, якщо дорожнє перевезення здійснюється до морського або повітряного чи після них.

9.Небезпечні вантажі не повинні бути в одній і тій самій зовнішній тарі або великогабаритній тарі разом з іншими вантажами, у тому числі небезпечними, якщо вони можуть вступати один з одним в небезпечну реакцію та викликати:

а) займання та (або) виділення значної кількості тепла;

б) виділення легкозаймистих, задушливих, токсичних та (або) окиснювальних газів;

в) утворення корозійних речовин;

г) утворення нестійких речовин.

10. Внутрішня тара повинна укладатися в зовнішню тару в такий спосіб, щоб за звичайних умов перевезення не стався її розрив, прокол або витік її вмісту в зовнішню тару. Ламка внутрішня тара або внутрішня тара, що легко пробивається, - така, як скляна, фарфорова, керамічна тощо, має укладатись у зовнішню тару з використанням відповідних прокладних матеріалів. Будь-який витік вмісту не повинен істотно погіршувати захисні властивості прокладних матеріалів або зовнішньої тари.

11.Тара, що використовується для небезпечних вантажів, повинна відповідати вимогам ДОПНВ (стандартів).

12.Кожна одиниця тари, у тому числі контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів та великогабаритна тара, за винятком внутрішньої тари в комбінованій тарі, повинна відповідати типу конструкції, випробуваному та затвердженому згідно з вимогами, викладеними в главах 6.1-6.6 додатка А до ДОПНВ, і мати належне маркування.

13.Тара перед наповненням та пред'явленням до перевезення перевіряється вантажовідправником і не повинна мати слідів корозії, забруднення та інших ушкоджень. Тара, призначена для багаторазового використання, з появою ознак зменшення міцності не повинна використовуватись для перевезень або має бути відновлена таким чином, щоб бути здатною витримати іспити за типом конструкції. При цьому вона повинна мати належне маркування відповідно до підпунктів 6.1.3.3 - 6.1.3.4 додатка А до ДОПНВ.

14.Ушкоджені упаковки та упаковки, що мають дефекти, а також небезпечні вантажі, що просочились чи розсипались, можуть перевозитись в аварійній тарі, випробуваній та маркованій згідно з вимогами пункту 6.1.5.1.11 додатка А до ДОПНВ. Аварійна тара може використовуватись тільки в тому разі, якщо ушкодження упаковок сталося під час перевезення.

15.Відповідальність за правильну класифікацію, маркування небезпечного вантажу, маркування та придатність власної тари до перевезення небезпечного вантажу несе вантажовідправник.

 

Знаки небезпеки для позначення вантажів, що містять небезпечні речовини

ЗНАКИ НЕБЕЗПЕКИ

N знака Зразок знака Тло Символ Напис на знакові
Оранжеве Бомба, що вибухає Не регламентується
1.4 Оранжеве Цифри: "1.4" Не регламентується
1.5 Оранжеве Цифри: "1.5" Не регламентується
1.6 Оранжеве Цифри: "1.6" Не регламентується
2.1 Червоне Полум'я Не регламентується
____________ * Місце для зазначення групи сумісності. ** Місце для зазначення підкласу. ПРИМІТКА. Місце для зазначення групи сумісності та підкласу залишається незаповненим у випадках, коли знак вказує на додатковий вид небезпеки.
2.2 Зелене Газовий балон Не регламентується
2.3 Біле Череп і схрещені кістки Не регламентується
Червоне Полум'я Не регламентується
4.1 Біле з сьома вертикальними червоними смугами Полум'я Не регламентується
4.2 Верхня половина біла, нижня - червона Полум'я Не регламентується
4.3 Синє Полум'я Не регламентується
5.1 Жовте Полум'я над колом Не регламентується
5.2 Жовте Полум'я над колом Не регламентується
6.1 Біле Череп і схрещені кістки Не регламентується
6.2 Біле Три півмісяці, накладені на коло В нижній половині знака можуть бути написи "ІНФЕКЦІЙНА РЕЧОВИНА" та "У ВИПАДКУ УШКОДЖЕННЯ АБО ВИТОКУ НЕГАЙНО ПОВІДОМИТИ ОРГАНИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я"
7A Біле Трилисник Текст (обов'язковий) у нижній половині знака: "РАДІОАКТИВНО" "ВМІСТ..." "АКТИВНІСТЬ..." За словом "РАДІОАКТИВНО" повинна ставитись червона вертикальна смуга
7B Верхня половина жовта з білою облямівкою, нижня - біла Трилисник Текст (обов'язковий) у нижній половині знака: "РАДІОАКТИВНО" "ВМІСТ..." "АКТИВНІСТЬ..." За словом "РАДІОАКТИВНО" повинні ставитись дві червоні вертикальні смуги
7C Верхня половина жовта з білою облямівкою, нижня - біла Трилисник Текст (обов'язковий) у нижній половині знака: "РАДІОАКТИВНО" "ВМІСТ..." "АКТИВНІСТЬ..." За словом "РАДІОАКТИВНО" повинні ставитись три червоні вертикальні смуги
Біле Текст: "ПОДІЛЬНИЙ" В чорному прямокутнику у нижній половині знака: "ІНДЕКС БЕЗПЕКИ ЗА КРИТИЧНІСТЮ"
Верхня половина біла, нижня - чорна з білою облямівкою Рідини, що виливаються з двох пробірок та вражають руку чи метал Не регламентується
Біле Сім вертикальних смуг у верхній половині Не регламентується
Біле або іншого, контрастного із символом, кольору Дві стрілки Не регламентується

1. На кожну упаковку з небезпечними вантажами повинен наноситись номер ООН, який відповідає вмісту упаковки. Перед цим номером проставляються літери "UN" - у разі міжнародних перевезень або "ООН" - у разі внутрішніх перевезень. Якщо упаковка відсутня, маркування наноситься на сам виріб або на його опору, транспортно-завантажувальне обладнання чи пристрій для його зберігання та запускання.

2. На кожну упаковку, що містить вантажі 1-го класу небезпеки, додатково наноситься належне відвантажувальне найменування. Це найменування повинно відповідати вимогам розділу 3.1.2 додатка А до ДОПНВ, наноситись українською мовою, а при виконанні міжнародних перевезень дублюватись англійською, французькою або німецькою мовами, якщо міжнародними договорами не передбачено інше.

3. Аварійна тара додатково маркується словом "АВАРІЙНА".

4. На контейнерах середньої вантажопідйомності для масових вантажів місткістю понад 450 л маркування повинно наноситись на дві протилежні бічні стінки.

5. Всі маркувальні написи на упаковці повинні бути:

а) чітко видимими та розбірливими;

б) здатними витримати вплив будь-яких погодних умов без істотного зменшення їх якості.

3.6. Крім зазначених у цьому розділі маркувань, на упаковки, тару та вироби може наноситись додаткове маркування згідно з вимогами відповідних нормативних документів.

7. У разі перевезення небезпечних вантажів на упаковки повинні наноситись знаки небезпеки, вказані для цих вантажів у переліку небезпечних вантажів наведеного в таблиці А глави 3.2 додатка А ДОПНВ (ECE/TRANS/175 (Vol. I).

8. Знаки небезпеки повинні за кольором, символами та загальною формою відповідати зразкам, наведеним у додатку 2 до цих Правил.

9. Усі знаки небезпеки на упаковках:

а) повинні розміщуватись з одного боку, якщо розміри упаковки дають змогу це зробити, а на упаковках з вантажами 1-го класу небезпеки - поруч з відповідним відвантажувальним найменуванням;

б) повинні бути розміщені таким чином, щоб їх нічого не затуляло і не загороджувало та забезпечувалося вільне їх бачення;

в) якщо вимагається нанесення кількох знаків небезпеки, вони повинні бути розміщені поруч один біля одного.

10. Якщо упаковка має неправильну геометричну форму або малі розміри, які не дозволяють належним чином розмістити на ньому знаки небезпеки, дозволяється їх наносити за допомогою надійно закріпленої етикетки або в інший спосіб.

11. На контейнерах середньої вантажопідйомності для масових вантажів місткістю понад 450 л знаки небезпеки повинні розміщуватись на двох протилежних стінках.

12. Кожна упаковка або транспортний пакет, які містять матеріали 7-го класу небезпеки, повинні мати на двох протилежних зовнішніх боках знаки небезпеки зразка N 7A, 7B або 7C залежно від категорії упаковки або пакета, а в разі необхідності - додатковий знак небезпеки зразка N 7E. Ці вимоги не стосуються звільнених упаковок 7-го класу небезпеки та пакетів, що містять такі упаковки.

13. Знак небезпеки N 11 наноситься на протилежних боках упаковок, що містять рідини чи охолоджені скраплені гази в ємностях з невидимими зовні затворами або вентиляційними отворами, а також на протилежних боках ємностей (без зовнішньої тари), обладнаних вентиляційними отворами.

14. На пакет наноситься маркування та знаки небезпеки відповідно до всіх небезпечних вантажів, що містяться в ньому, за винятком випадків, коли знаки та маркування, нанесені на упаковки, що знаходяться в цьому пакеті, добре видимі зовні. Якщо для різних упаковок потрібні лише один напис або один знак небезпеки, їх досить нанести один раз.

15. Якщо в упаковці знаходяться два чи більше небезпечних вантажів, воно позначається відповідними знаками небезпеки та маркувальними написами для кожного з вантажів. Знак додаткової небезпеки не наноситься у випадках, коли знак основної небезпеки вже вказує на цю небезпечну властивість вантажу.

16. Неочищена тара з-під небезпечного вантажу повинна бути маркована і позначена знаками небезпеки так само, як і в наповненому стані.

17. Знаки небезпеки, за винятком знака небезпеки N 11, повинні мати форму квадрата, повернутого на 45 град., з мінімальними розмірами 100х100 мм. Паралельно кромці знака на відстані 5 мм від неї по всьому периметру повинна бути смуга того ж кольору, що і зображений символ. Знак небезпеки N 11 повинен мати форму прямокутника, який має розмір 148х210 мм. Розміри знаків небезпеки залежно від розмірів упаковок можуть бути зменшені за умови їх чіткої видимості.

У верхній частині знаків небезпеки, за винятком знака N 11, зображується символ небезпеки відповідного класу. На знаках небезпеки для вантажів підкласів 1.4, 1.5 та 1.6 замість символу небезпеки вказується номер відповідного підкласу.

У нижньому куті на знаках небезпеки вказується:

а) для вантажів класів небезпеки 1, 2, 3, 5.1, 5.2, 7, 8 і 9 - відповідний номер класу;

б) для вантажів класів небезпеки 4.1, 4.2 та 4.3 - тільки цифра "4";

в) для вантажів класів небезпеки 6.1 та 6.2 - тільки цифра "6".

Крім того, на знаках небезпеки для вантажів підкласів 1.1, 1.2 та 1.3 у нижньому куті знака додатково вказується номер підкласу та літера групи сумісності речовини або виробу, а для вантажів підкласів 1.4, 1.5 та 1.6 - літера групи сумісності.

На знаках небезпеки, крім знаків для матеріалів 7-го класу небезпеки, під символом небезпеки може бути текст із вказівкою виду небезпеки та запобіжних заходів, які слід приймати при обробленні вантажу.

Символи небезпеки, текст та цифри, що наносяться на знаках небезпеки, повинні бути чорного кольору на всіх знаках небезпеки, крім:

а) знака небезпеки для 8-го класу, де текст (якщо він є) та номер класу небезпеки повинні бути білого кольору;

б) знаків небезпеки з цілком зеленим, червоним або синім тлом, де вони можуть бути білого кольору.

18. Небезпечні вантажі, упаковані в комбіновану тару чи на лотках, обгорнуті в термоусадочний матеріал або у плівку, максимальна кількість яких не перевищує зазначеної для відповідного вантажу в додатку 3 до цих Правил, повинні мати чітке та довговічне маркування з такими даними:

а) номером ООН, який відповідає вмісту упаковки, якщо в упаковці міститься лише один небезпечний вантаж;

б) літерами "LQ" або номерами ООН, які відповідають вмісту упаковки, якщо в одній упаковці знаходиться декілька вантажів з різними номерами ООН.

Перед номерами ООН мають стояти літери "UN" - у разі міжнародних перевезень або "ООН" - у разі внутрішніх перевезень.

19. Маркування, зазначене в пункті 3.18, наноситься посередині квадрата розміром 100х100 мм, повернутого на 45 град. Залежно від розміру упаковки розміри маркування можуть бути зменшені за умови, що воно залишиться чітким та розбірливим.

20. У випадках дорожнього перевезення небезпечного вантажу перед наступним морським, залізничним або повітряним чи після них упаковки можуть бути марковані та позначені знаками небезпеки згідно з вимогами нормативних документів, які регламентують перевезення небезпечних вантажів цими видами транспорту.

 

 

Висновки по завданню

Техніка безпеки поводження з небезпечними вантажами, знаки небезпеки для позначення таких вантажів повинні бути розроблені на високому рівні безпеки та чітко дотримуватись контактуючими з ними особами, адже при виникненні надзвичайної ситуації саме правильність маркування та відповідне поводження з ними є запорукою мінімальних збитків та жертв.

Загальні висновки по роботі

В даній роботі були розглянуті питання пожежної безпеки та суміжні з нею правила, фактори, причини виникнення небезпек та нормативно-правова база регулювання пожежної безпеки в Україні. Як результат складено висновок, що пожежна безпека є важливим фактором при облаштуванні робочого місця і потрібно враховувати всі можливі пожежонебезпечні особливості професії, адже часто ними нехтують, що призводить до негативних наслідків.

Також була розглянута техніка безпеки поводження з небезпечними вантажами, знаки небезпеки для позначення таких вантажів, їх кольори. Дане питання є дуже серйозним тому, що в наш час дуже розвинені міжнародні відносини, які сприяють бурхливій міждержавній торгівлі, а вантажі як відомо бувають різних типів і потребують індивідуального поводження при якому вони є безпечні.

 

 

Список літератури

 

1. Закон України "Про охорону праці" в редакції від 21 листопада 2002 р.

2. Ліпинський В. В. Правове забезпечення пожежної безпеки в Україні: монографія. / за заг. ред. С. В. Пєткова — К. : Дакор, 2011.

3. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці [Текст] : підруч. / В. Ц. Жидецький. — 3-тє вид., перероб. і доп. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2006. — 336 с. — ISBN 966-8013-11-5

4. http://otipb.at.ua/load/statistika_pozhezh_ta_jikh_naslidkiv_za_2013_rik/24-1-0-4263

5. http://www.dnaop.com/html/3881_13.html

6. http://www.qdpro.com.ua/document/19624

7. Закон України "Про перевезення небезпечних вантажiв", "Про автомобiльний транспорт", "Про приєднання України до Європейської угоди про мiжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажiв (ДОПНВ)"

 

Додаток А

4. У розділі 4:

4.1. Пункт 4.1 викласти в такій редакції:

"4.1. Залежно від роду, найменування, транспортної небезпеки та ступеня небезпеки небезпечні вантажі можуть надаватись до перевезення:

вантажними одиницями (окремими або сформованими у транспортні пакети) у транспортних засобах та контейнерах;

наливом та насипом у цистернах;

навалом (насипом) у транспортних засобах та контейнерах.

Для перевезення небезпечних вантажів потрібно обов'язкове визначення дозволеного способу перевезення.".

4.2. У пункті 4.2 слова "до кузова транспортного засобу" замінити словами "до вантажної платформи транспортного засобу".

4.3. У пункті 4.3:

підпункт "б" підпункту 4.3.2 викласти в такій редакції:

"б) накриті транспортні засоби чи накриті контейнери;";

в абзаці першому підпункту 4.3.3 слова "закритих або критих брезентом транспортних засобах" замінити словами "закритих або накритих транспортних засобах";

у підпункті 4.3.4 слова "Упаковки, що містять вибухові речовини" замінити словами та цифрою "Пакування та незапаковані вироби, що містять вибухові речовини та вибухові вироби 1-го класу";

підпункт 4.3.5 після слів "класифікаційні коди" доповнити цифрами та літерою "1.1A";

доповнити пункт після підпункту 4.3.6 новим підпунктом 4.3.7 такого змісту:

"4.3.7. На змішувально-зарядних машинах дозволяється перевозити тільки ті вибухові речовини та вироби класу 1, які призначені для виробництва вибухових матеріалів цими машинами та ініціювання вироблених ними вибухових матеріалів, у розмірі потреби. Перевезення вибухових речовин та виробів у змішувально-зарядних машинах дозволяється за таких умов:

а) перевезення пакувань та виробів з небезпечними вантажами 1-го класу дозволено компетентним органом;

б) пакування з вибуховими речовинами та виробами 1-го класу завантажені окремо від інших небезпечних вантажів у спеціальне відділення, яке відповідає вимогам підпункту 6.8.9 пункту 6.8 розділу 6 цих Правил та конструкція якого затверджена компетентним органом;

в) кількість вибухових речовин групи сумісності D не перевищує 200 кг;

г) загальна кількість детонаторів та/або їх зборок не перевищує 400 од.

Пакування з вибуховими речовинами та виробами 1-го класу повинні завантажуватись в змішувально-зарядну машину тільки після завантаження інших небезпечних вантажів та безпосередньо перед перевезенням.

У разі сумісного завантаження вибухових речовин 1-го класу та речовин класу 5.1 (N ООН 1942 або 3375), якщо таке завантаження дозволено, весь вантаж розглядається як вантаж бризантних вибухових речовин з метою розділення, розміщення вантажів та визначення максимальних допустимих кількостей".

У зв'язку з цим підпункти 4.3.7 - 4.3.10 вважати відповідно підпунктами 4.3.8 - 4.3.11;

підпункт 4.3.10 викласти в такій редакції:

"4.3.10. Кількість самореактивних речовин класу 4.1 або органічних пероксидів класу 5.2 типів B, C, D, E або F, що перевозиться на одній транспортній одиниці, не повинна перевищувати 20000 кг.";

 

 

Додаток 2
до пунктів 12.18 та 12.19 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів


Рисунок 1. Маркувальний знак для перевезення речовин при високій температурі

Рисунок 2. Знак, що попереджає про фумігацію

 

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 229; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Комментарий. Сегодня "Российская газета" публикует статью президента Дмитрия Медведева, в которой он делится своим видением стратегических задач | Косолапов Г.В.
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты