Повне ім’я: Жан-Батист-П’ер-Антуан де Моне, Шевальє де ла Марк

Праці Ж.- Б. Ламарка («Флора Франції»,

«Філософія зоології», 1809р.,

1802р – термін «біологія»,

«область життя» на Землі – біосфера)

Автором першої еволюційної теорії був французький біолог Жан-Батіст Ламарк (1744-1829). Ламарк увічнив своє ім'я, ввівши термін «біологія», створивши систему тваринного світу, в якій вперше поділив тварин на «хребетних» та «безхребетних». Ламарк вперше створив цілісну концепцію розвитку природи і сформулював три закони мінливості організмів.

Вважав, що Творець створив матерію і закони її руху, але на цьому діяльність Творця припинилась, а весь подальший розвиток природи відбувається у відповідності з її законами

Життя безперервно самозароджується: з неживої матерії виникають нижчі форми, які шляхом удосконалення організації перетворюються на вищі. У природі наявні види, які перебувають в певний момент існування Землі на різних щаблях досконалості. Поступову прогресію в удосконаленні організмів він назвав градацією – ступенем схожості від примітивних форм до складних. Виділив 6 градацій від інфузорії до людини. Розділив тварини на 14 класів.

Спочатку вважав що тварини і рослини пов’язані переходами від одного до другого. Види в реальній дійсності не існують, вони для зручності класифікації придумані систематиками. Пізніше визнав, що види існують у певний проміжок часу, тобто є відносно сталими.

Фактори еволюції за Ламарком:

Закон прямого пристосування. Пристосувальні зміни рослин і нижчих тварин відбуваються під прямим впливом навколишнього середовища. Пристосування виникають завдяки подразливості.

Закон «успадкування набутих ознак», відповідно до якого корисні зміни передаються і закріплюються у потомстві. Цей процес носить поступовий характер.

Закон вправляння і невправляння органів. Для тваринних організмів дія середовища опосередкована нервовою системою та органами чуття. Тривалий вплив середовища формує у тварин звички, пов'язані з частими вправляннями органів. Посилене його вправляння призводить до поступового розвитку цього органа і закріплення змін.

Позитивне значення:

визнається еволюція, мінливість видів;

встановлена спорідненість між видами;

вперше людиноподібні мавпи визнані безпосереднім предком людини

Помилки Ж.Б. Ламарка:

визнавав успадкування набутих ознак

не зумів правильно розв’язати питання про рушійні сили еволюції, пояснюючи їх внутрішнім прагненням до прогресу

внутрішнє прагнення до прогресу означає, що комусь відомо, в яку сторону треба еволюціонувати, а це може лише Бог

відповідь на зміну середовища доцільна, але ціль може встановити лише Бог.

Неперевершеним авторитетом XIX ст. в галузі палеонтології та порівняльної анатомії був французький зоолог Жорж Кюв'є (1769-1832). Він став одним із реформаторів порівняльної анатомії і систематики тварин, ввів поняття «тип» у зоології. Спираючись на багатий фактичний матеріал, Кюв'є встановив «принцип кореляції частин тіла», на основі якого реконструював будову вимерлих форм тварин. За своїми поглядами був креаціоністом і стояв на позиціях незмінності видів, а наявність пристосувальних ознак у тварин розглядав як свідчення споконвічне встановленої гармонії у природі. Причини змін викопних тварин Ж. Кюв'є вбачав у катастрофах, що відбувалися на поверхні Землі. Згідно з його теорією, після кожної катастрофи відбувалося повторне створення органічного світу.