Абсолютна монархія у Франції. Класичний французький абсолютизм. Державна влада з усіма її атрибутами зосереджується в руках короля

Державна влада з усіма її атрибутами зосереджується в руках короля. В 1614 році французька монархія була оголошена божественною.

Генеральні штати більше не скликалися, міста поступово втрачають самоврядування. Королю належить пра­во законодавства, він призначає людей на державні і церковні поса­ди, приймає найважливіші зовнішньополітичні рішення.

За Болонським конкордатом 1516 року і Нантським едиктом 1598 року король повністю підкорив собі Католицьку Церкву.

Обмежений контроль за королівською владою здійснював лише один орган — паризький парламент, судова установа, яка мала пра­во реєстрації королівських ордонансів. Однак Людовик XIV у 1673 році позбавив парламент такого права.

був створений бюрократичний централізований апарат управління. Дворянство займає в ньому ос­новні адміністративні посади, підкорює собі церковний апарат. Певні вакансії дворянству надавала і служба мушкетерів.

Значно розрослися і ускладнилися в цей час центральні органи влади. Людовик XIV 1661 року створив Велику раду, до якої входи­ли герцоги, міністри, державні секретарі, канцлер і різного роду дер­жавні радники. Для обговорення зовнішньополітичних питань скли­калася більш вузька за складом Верховна рада, питання внутрішнього управління обговорювались у Раді депеш. Існувала ще Рада з фінан­сових питань.

З XVI століття у Франції з'явилися дуже впливові посади дер­жавних секретарів, один з яких виконував фактично функції першо­го міністра. У XVIII столітті з'являються заступники державних секретарів, при яких утво­рюються значні за своїми розмірами бюро.

Дуже впливовим при дворі Людовика XIII був кардинал Рішельє, який поєднував у одній особі тридцять дві державні посади і титули.

На початок XVI століття політику цент­ру на місцях проводили губернатори, які мали значну владу і відчу­вали себе досить незалежними. Тому у другій половині XVI століття Францію було розділено більш як.на тридцять адміністративних округів — інтендантств. На чолі цих округів були поставлені інтен­данти поліції, юстиції і фінансів. Ці посади заміщалися молодими дворянами, як правило, із збіднілих родин.

Людовик XIV провів важливу військову реформу: держава відмовлялася від наймання іноземців і переходила до вер­бування рекрутів із місцевого населення. З 1781 року виняткове пра­во на зайняття офіцерських посад було закріплене за дворянством.

Архаїчною і складною залишалася судова система. В деяких ра­йонах Франції зберігалася сеньйоріальна юстиція. Самостійну сис­тему становили церковні суди. Існували і спеціалізовані трибунали: комерційні, банківські і т.д. Дуже заплутаною була і система королівських судів. Нижчі суди було ліквідовано, збереглися лише суди в бальяжах. Важливу роль відігравав Паризький парламент і судові парламенти в інших містах.

У період абсолютизму у Франції створюється розгалужена по­ліцейська служба: в провінціях, у містах, на великих шляхах і т.д. В 1667 році було введено посаду генерал-лейтенанта поліції, завдан­ням якого було підтримувати порядок у масштабах усього королів­ства. В його розпорядженні знаходилися підрозділи кінної поліцейсь­кої гвардії, судова поліція.