Липня 1776 р. Третій континентальний конгрес прийняв Декларацію незалежності.

ДЕКЛАРАЦІЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ 1776 p. - акт, прийнятий під час війни північноамериканських колоній Англії за незалежність Другим континентальним конгресом 4 липня 1776 р. Автором проекту Д.н. був відомий американський суспільний діяч, третій президент США Т. Джефферсон (1743 1826 pp.). В Д.н. були сформульовані політичні та юридичні принципи боротьби колоній за незалежність. Вона декларувала розрив політичних зв’язків між колоніями та метрополією й проголосила колонії незалежними державами. В Д.н. сформульовано принцип "природних та невід'ємних прав людини" та принцип "народного суверенітету" (право людини на життя, рівність, свободу і щастя, а також право народу визначати новий політичний лад і чинити спротив гнобленню), перераховувалися численні зловживання та насильства корони в колоніях, проголошувалося, що "... ці сполучені колонії є і по праву по­винні бути вільними та незалежними штатами, що вони звільняються від будь-якої залежності щодо британської корони та що всі політичні зв'язки між ними та Британською державою повинні бути розірваними, що як вільні та незалежні штати вони мають право оголошувати війну. укладати мирні договори, вступати до союзів, вести торгівлю, чинити будь-які дії і все те, що має право робити незалежна держава. Д.н. по­слугувала юридичним підґрунтям для створення після завершення війни 13 суверенних держав на Атлантичному узбережжі Північної Америки. Д.н. був першим в історії державно-правовим документом, в якому фор­мально проголошувався принцип народного суверенітету й визнавалося право народу на революцію. Ідеї Д.н. лягли в основу Конституції США 1787 р.

Статті конфедерації 1781 р.

СТАТТІ КОНФЕДЕРАЦІЇ ТА ВІЧНОГО СОЮЗУ 1781 p.. - консти­туційний акт, прийнятий у період війни за незалежність США. Набув чинності у 1781 р. Проголошував створення "вічного союзу" 13 штатів (держав) у формі конфедерації - Сполучених Штатів Америки. Кожна держава зберігала незалежність ("всю владу, всю юрисдикцію і всі пра­ва"') і зобов'язувалася надавати допомогу іншим. Мешканці штатів наді­лялися пільгами та привілеями в інших штатах на рівних засадах з їх мешканцями. Для вирішення спільних справ створювався Конгрес шта­тів, у якому були представлені всі суб'єкти конфедерації. Делегація від кожної держави могла нараховувати від двох до семи чоловік і мала один голос. Проголошувалася свобода слова та дискусій. Делегат мав права недоторканності. Для прийняття рішення потрібна була згода де­легацій від 9 штатів. До компетенції Конгресу належали питання війни та миру, дипломатичні відносини, укладання міжнародних договорів, регулювання грошового обігу, відносин з індіанцями, вирішення супе­речок між штатами, встановлення системи ваги та міри, призначення на командні посади в армії та на флоті, керівництво бойовими діями. Тіль­ки Конгрес мав право приймати нових членів конфедерації та вносити зміни в текст С.к. В С.к. містилися положення, що накладали заборону на самостійну зовнішньополітичну діяльність окремих штатів, утриман­ня ними збройних сил, більших, ніж це визначалося Конгресом. Вихід штатів з конфедерації не передбачався. Створення військово політичного союзу, проголошеного С.к., сприяло консолідації штатів та було важливим кроком до створення держави у формі федеративної (див. Федерація) республіки. С.к. діяли до 1789 р.