Категорії приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

Категорія А. Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 градусів цельсія в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря та одне з одним в такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа. Категорія Б. Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 градусів Цельсія та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні суміші (пароповітряні) при спалахуванні котрих розвивається розрахунковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5кПа.

Категорія В. Горючі та та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини та матеріали, речовини та матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться, або використовуються, не відносяться до категорії А та Б.

Категорія Г. Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум’я; родюді гази рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

Категорія Д. Негорючі речовини та матеріали в холодному стані.

Розрахунковий максимально можливий надмірний тиск, що виникає при згоранні вибухонебезпечного середовища в приміщенні визначається за формулою:

де - теплота згорання горючої речовини, Дж/кг;

- початковий тиск, кПа (приймається 101 кПа);

z - коефіцієнт, що характеризує ступінь участі горбчої речовини в утворенні вибухонебезпечної суміші (для горючої газів та пилу z=0.5, для ЛЗР та ГР, нагрітих вище температури спалаху 0.3);

m - маса горючих речовин, кг;

- вільний об’єм приміщення, м³ (приймаємо 0.8 )

- питома теплоємність газової суміші в повітрі, кДж/(кг К) береться рівною теплоємності повітря 1, кДж/(кг К);

- густина газового середовища в приміщенні кг/м, (дорівнює густині повітря при заданій температурі =1,2 кг/м³)

- коефіцієнт, що враховує роботу аварійної вентиляції (k=A×t+1, де А - кратність аварійної вентиляції), t-тривалість надходження горючих газаів і парів;

коефіцієнт негерметичності приміщення (Кн=3);

То-температура в приміщенні (То=300К).

Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних приміщень відповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЕ)

Згідно ПУЕ, приміщення поділяються на вибухонебезпечні (В-1, В-1а, В-1б, В-1г, В-2, В-2а) і пожежонебезпечні (П-1, П-2, П-2а, П-3) зони.

Вибухонебезпечні-це простір, в якому є або можуть з’явитись вибухонебезпечні суміші.

Пожежонебезпечні-це простір, де можуть знаходитись горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, та і при можливих його порушеннях.

Клас В-1-зони приміщень, в котрих виділяються горючі гази і пари в такій кількості і з такими властивостями, що можуть створювати з повітрям або іншими окислювачами вибухонебезпечні суміші при нормальних нетривалих режимах роботи.

Клас В-1а-зони приміщень, в котрих вибухонебезпечна концентрація газів і пари можлива kbit внаслыдок аварыъ або несправносты.

Класс –В-1б-тіж самі зони, що й класу В-1а, але мають наступні особливості:

-горючі гази мають високу нижню межу поширення полум’я (15% ібільше) та різкий запах;

-при аварії в цих зонах можливе утворення лише місцевої вибухонебезпечної концентрації, яка поширюється на об’єм, не більший 5% загального об’єму приміщення (зони)

-горючі гази і рідини використовуються у невеликих кількостях без застосування відкритого полум’я у витяжних шафах або під витяжними зонтами.

Згілно з ПУЕ, якщо об’єм вибухонебезпечної суміші перевищує 5% вільного об’му приміщення, то все приміщення належить до відповідного класу вибухонебезпеки.

Якщо об’єм вибухонебезпечної суміші дорівнює або менший 5% вільного об’єму приміщення, то вибухонебезпечною вважається зона приміщення в межах до 5м по горизонталі і вертикалі від технологічного апарата, від якого можливе виділення горючих газів або парів ЛЗР.

Приміщення за межами вибухонебезпечної зони, вважається вибухонебезпечним, якщо немає інших факторів, які утворюють вибухонебезпечність.

Клас В-1г-зовнішні установки, які містять вибухонебезпечні гази, пари, рідини, при тому вибухонебезпечна концентрація може утворюватися лише внаслідок аварії або несправності.

Клас В-2-зони приміщень, де можливе утворення вибухонебезпечних концентрацій пилу або волокон з повітрям або іншим окислювачем при нормальних, нетривалих режимах роботи.

Клас В-2а-зони, аналогічні зонам В-2, де вибухонебезпечна концентрація пилу і волокон може утворюватися лише внаслідок аварії або несправності.

Клас П-1-зони приміщень, в котрих застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху вище 61

Клас П-2- зони приміщень, де виділяється горючий пил або волокна з нижньою концентраційною метою поширення полум’я понад 65 г/ об’єму повітря або вибухонебезпечного пилу, вміст котрого не досягає вибухонебезпечних концентрацій.

Клас П-2а-зони приміщень, в котрих є тверді або волокнисті горючі речовини. Горючий пил і волокна не виділяються

Клас П-3-зовнішні установки, де застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху понад 61 , а також тверді горючі речовини.

Клас зони визначають технологи спільно з електриками проектної або експлуатаційної організації.

Згідно з ПУЕ, в пожежонебезпечних зонах використовується електрообладнання закритого, внутрішній простір котрого відділений від зовнішнього середовища оболонкою. Апаратуру управління і захисту, світильники рекомендується використовувати в пилонепроникному виконанні. Вся електропроводка повинна мати надійну ізоляцію. І вибухонебезпечних зонах та в зовнішніхустановках слід використовувати вибухозахищене обладнання виготовлене згідно з ГОСТ 12.2.020-76.

Пускову апаратуру, магнітні пускачі для класів В-1, В-2 необхідно виносити за межі вибухонебезпечних приміщень з дистанційним керуванням. Проводи вибухонебезпечних приміщень повинні прокладатися у металевих трубах. Може використовуватися броньований кабель. Світильники також повинні мати вибухозахищене виконання.

Система попередження пожежі

Одним із основних принципіву системі попередження також є положення про те, що горіння можливе лише при наявності трьох факторів: горючої речовини, окислювача та джерела запалювання. Крім того, необхідно щоб горюча речовина була нагріта до необхідної температуриі знаходилась у відповідному кількісному співвідношенні до окислювача, а джерело запалювання мало необхідну енергію для початкового імпульсу.

Найбільш поширеним окислювачем є кисень повітря. Зі зменшенням вмісту кисню в повітрі до 14% горіння більшості речовин стає неможливим.

Система попередження пожеж виключає два основних напрямки:

Запобігання формуванню горючого середовища досягається; застосуванням герметичного виробничого устаткування; максимально можливою заміною в технологічних процесах горючих речовин та матеріалів негорючими; обмеженням кількості пожежо- та вибухонебезпечних речовин при використанні та зберіганні, а також правильним їх розміщенням; ізоляцією горючого та вибухонебезпечного середовища, організацією за складом повітря , застосуванням робочої та ававрійної вентиляції; відведенням горючого середовища в спеціальні пристрої та безпечні місця використанням інгібуючих (хімічно активні компоненти, що сприяють припиненню пожежі) та флегматизуючих (інертні компоненти, що роблять середовище негорючим) добавок.

Запобігання винекненню в горючого середовищі джерела запалювання досягається: використанням устаткування та пристроїв, при роботі котрих не виникає джерел запалювання, обмеження щодо сумісного зберігання речовин і матеріалів; використання устаткування, що задовільняє вимогам електростатичної іскробезпеки; улаштуванням блискавкозахисту; орган автоматичного контролю параметрів, що визначають джерела запалювання; заземленням устаткування, видовжених металевих конструкцій; використання при роботі з ЛЗР інструментів, що виключають іскроутворення; ліквідацією умов для самоспалахування речовин і матеріалів.

Система протипожежного захисту.

Система протипожежного захисту-це сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї (ДСТУ 2272-93).

Пожежна безпека будівель і споруд.

Вогнестійкість-здатність будівельних елементів та конструкцій зберігати свою несучу здатність, а також чинити опір нагріванню до критичної температури, утворенню наскрізних тріщин та поширенню вогню.

Межа вогнестійкості-це час (у годинах) від початку вогневого стандартного випробування зразків до виникнення одного з граничних станів елементів та конструціїй (втрата несучої здатності, теплоізолюючої здатності, щільності)

Межа розповсюдження вогню-максимальний розмір пошкоджень, але, яким вважається обверлення або вигорання матеріалу, що визначається віддально, а також оплавлюванням термопластичних матеріалів.

Протипожежна перешкода-конструкція у вигляді стіни, перегородки, перекриття або об’ємний елемент будівлі, призначені для запобігання поширенню пожежі у прилеглих до них приміщеннях протягом нормовоного часу.

При проектуванні і будівництві промислових підприємств передбачаються заходи, які запобігають поширенню вогню шляхом:

-поділу будівлі протипожежними перекриттями на пожежні відліки;

- поділу будівлі протипожежними перекриттями на секції;

-влаштування протипожежних перешкод для обмеження поширення вогню по конструкціях, по горючих матеріалах (гребені, бортики, козирки, пояси);

- влаштування протипожежних дверей і воріт;

- влаштування протипожежних розривів між будівлями.

Для захисту конструкцій із металу, дерева, полімерів застосовують відповідні речовини (щикатурка, спеціальні фарби, лаки, обмазки). Зниження горючості полімерних матеріалів досягається введенням в них наповнювачів, антипіренів нанесенням вогнезахисних покриттів. Як наповнювачі застосовуються крейда, каолін, графіт, вермискуліт, перліт, керамзит. Антипірени захищають деревину і полімери. При нагріванні вони виділяють негорючі речовини, перешкоджають розкладу деревини і виділенню горючих газів.

Евакуація людей з будівель та приміщень

Показником ефективності евакуації є час, протягом котрого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення і будівлі загалом. Безпека евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації людей в окремих приміщеннях і будівлях загалом не перевищує критичної тривалості пожежі, яка становить небезпеку для людей.

Критичною тривалістю пожежі є час досягнення при пожежі небезпечних для людини температур і зменшення вмісту кисню у повітрі.

Виходи вважаються евакуаційними якщо вони ведуть:

-з приміщень першого поверху назовні безпосередньо або через коридор, вестибюль, сходову клітку;

-з приміщень дудь-якого поверху, крім першого, в коридори, що ведуть на сходову клітку (в тому числі через хол); при цьому сходові клітки повинні мати вихід назовні безпосередньо або через вестебюль, відділений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;

-з приміщень в сусіднє приміщення на цьому ж поверсі, забезпечене виходами, вказаними вище.

Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено.

Максимальна віддаль «l» між найбільш віддаленими один від одного евакуаційними виходами з приміщення визначається за формулою:

;

де P-периметр приміщення, м.

Число евакуаційних виходів повинно бути не менше двох. Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель. Допускається влаштування дверей з відчиненням усередину приміщення в разі одночасного перебування в ньому не більше 15 осіб. При наявності людей в приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатись лише на внутрішні запори, котрі легко відмикаються. Мінімальна ширина шляхів евакуації не менше 1м, дверей 0.8м. Віддаль від найвіддаленішої точки цеху або приміщення до евакуаційного виходу визначається згідно зі СниП 2.09.02-85 залежно від ступеня вогнестійкості приміщення та кількості людей, що евакуюються. Не дозволяється влаштовувати евакуаційні виходи через приміщення категорії А, Б та приміщення 4 та 5 ступенів вогнестійкості.

Способи та засоби пожежогасіння