Розділ п'ятий Про опікунів

1.Опікун має право вимагати через суд відшкодування ді­тям кривди, але не має права витрачати на це їхнє майно.

2.Якби хто притягнув до суду неповнолітніх дітей, то вони до повноліття не зобов'язані бути відповідачами, а суд повинен відкласти розгляд справи до їхнього повноліття.

3. Права продати або розтринькати спадковий маєток дітей.

5.Неповнолітні діти відповідають перед судом тільки у чозипадках: про викуп маєтку, про поручництво, дане батьком, про родове володіння, з приводу якого батько за життявів судову справу, але не закінчив її.

7.Старший син, або первородний, у опіці якого знаходить­ся спільний маєток його братів, не повинен нічого витрачати.

8.Якщо опікуну доручають опікунство, як він повинен ви­конувати свій обов'язок.

Маючи у опіці чужий маєток, не повинен з нього за свою вину платити.

9.Якщо душоприкажчик та опікуни, почавши виконувати заповіт, і не закінчивши цього, помруть, то цю справу може бути доручено іншому опікунові.

10.Якби у кого за будь-який злочин маєток відібрано, а пе-
ред тим було дано оправу дружині його.

11.Якби брат записав кому маєток, обминаючи інших братів.

Ніхто нікому не повинен записувати у спадок те, чим сам не володіє.

Якби хто-небудь за правом споріднення пред'явив у суді претензії на маєток, який знаходиться у чиємусь володінні за законним записом.

Хто має і хто не має права складати заповіт на своє ру­хоме майно.

15.Про те, як повинні складатися заповіти на рухоме майно.

16.Про свідків, які мають бути присутні при складанні за-
повітів.

Розділ шостий Про суддів, аби правом писаним судили, а якби інакше судив, як має покараний бути

1. Під час розгляду справи у суді ніхто не повинен апелю­вати до господаря, але обидві сторони зобов'язані довести спра­ву в суді до кінця.

2.Кожен воєвода, старости і державці наші у своєму повіті мають вибрати і привести до присяги двох земян, які мають судити разом із їхніми врядниками.

3.Як мають повістками господаря, панів воєвод, старост та інших врядників викликати до суду за кривду.

4.Для розгляду кривд у суді панам з'їжджатися через два тижні після початку посту.

5.Про кривди, які терплять пани і земяни від інших панів і пані вдов, намісників і підданих їх, коли вони не отримують правосуддя.

6.Про те, що децькі не повинні посилатися за князівськи­ми і панськими людьми, до того як пану цих людей буде пред'явлена вимога, щоб він справедливість вчинив.

7.Про виплату судових зборів.

8.Про заміну у судовому процесі однієї особи іншою.

9.Про прокураторів.

10.Про заборону сторонам від'їжджати з суду.

11.Про строки виплати грошей.

12.Якби хто покликав до суду іншого, а сам на суд зі свої­ми доказами не з'явився.

13.Якби хто порушив справу у суді, а сам не з'явився без поважної причини.

14.У позовній заяві мусить викласти суть скарги.

15.Якби хто кого безпідставно або незважаючи на судове рі­шення притяг до відповідальності.

16.Якби хто не з'явився до суду після дворазового виклику, то в третій раз його має доставити децький.

17.Якби хто кого у суді штовхнув або вдарив.

18.Як має бути покарано того, хто під час судового розгля­ду образив би суддю або сторону, або суддю, який вдарив або образив кого-небудь у суді.

19.Міщани всіх міст мусять відповідати перед судом за по­ранення і вбивство селян.

20.Про судові збори суддям, які будуть судити за відсутніс­тю воєвод із їхніми намісниками.

21.Ніхто не повинен брати судових зборів більше, ніж уста­новлено.

22.Якби хто після суду і присяги добивався того ж, що ра­ніше втратив по суду.

23.Якби хто представив свідків, а вони показали проти нього.

24.Якби хто з іншим володів не поділеним спільним маєтком. [26][4]. Державці, які нещодавно стали державцями, а до того тіунами були, не повинні судити шляхтичів, бо їх судять тіль­ки воєводи, маршалки і старости.

27. Про розміри децькування, яке слід платити дворянам нашим панів воєвод, маршалків, старост, державців та їхніх намісників.