Найбільш поширений у теорії розподіл функцій за сферою дії - на внутрішні і зовнішні.

Поняття функцій держави

Теорія держави розрізняє статичні і динамічні функції держави:

· статичні ознаки держави - виражають її сутність і форму;

· динамічні функції відображають предметний зміст її діяльності та способи реалізації функцій.

В науці існує кілька визначень поняття “функції держави”:

· Одні вчені визначають функції держави - основними напрямками її діяльності,

· інші — головними напрямки,

· треті — ведучими.

Неточність цих визначень полягає в характеристиці функцій як основних, головних або ведучих напрямків діяльності держави. При такому підході виникає проблема неосновних, другорядних і додаткових функцій. Цю проблему можна вирішити, якщо виходити з наявності функцій різного порядку:

· першого порядку, здійснювані державою в цілому і

· другого порядку, здійснювані різними державними органами.

Але ці функції співвідносяться між собою як "загальне" (перший прядок) і " “особливе” (другий порядок), а не як "головне" і "другорядне” .

На думку радянських авторів, функції держави виражають насамперед її класову сутність. Такий підхід - ідеологічно застарілий, тенденційний. Аналіз функцій держави на цій основі приводив до хибного висновку, що буржуазна держава – виключно машина служіння класу буржуазії і, таким чином, має експлуататорську сутність, а соціалістична - служить справі всього народу і тому її сутність анти експлуататорська.

Найбільш вдале визначення функції держави, на нашу думку, дає А.Б.Венгеров: "Функції держави - це діяльність держави, узята у своїй цілісності з єдиною політичною, структурною і територіальною організацією" (Теорія держави і права: Навчальний посібник. - М., 1994. С. 57). Таке визначення дозволяє уникнути ототожнення функцій держави з функціями законодавчої, виконавчої і судової влади, а вказівка на структурний характер діяльності - установити взаємозв'язок функцій держави з діяльністю державних органів.

Класифікація функцій держави

Функції держави різноманітні і можуть бути класифіковані за різними підставами.

Найбільш поширений у теорії розподіл функцій за сферою дії - на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні функції — це напрямки діяльності держави стосовно суспільства, що проявляються в економічній, політичній, ідеологічній і соціальній областях.

Зовнішні функції — це напрямки діяльності держави стосовно інших держав у сфері забезпечення геополітичних інтересів даної держави.

У свою чергу, внутрішні функції в залежності від сфери громадського життя поділяються на політичні, економічні, соціальні, ідеологічні.

Політичні функції - напрямки діяльності держави, що виражають волю соціальних сил, що перебувають при владі. Вони реалізуються в утриманні і здійсненні державної влади в інтересах тих прошарків населення, що складають соціальну основу даної влади.

Економічні функції держави - вироблення і державна координація основних напрямків економіки в стабільному режимі. На різних етапах розвитку суспільства державна діяльність у сфері економіки може виявлятися неоднаково:

- в одних випадках держава здійснює господарсько-організаторську діяльність адміністративно-командними методами,

- в інших випадках бере на себе роль "нічного сторожа", що полягає в невтручанні держави в економічну діяльність приватних підприємців.

Соціальні функції — це напрямки діяльності держави, що покликані забезпечити нормальні умови життя для всіх членів суспільства і соціальну захищеність особистості. Загально соціальними функціями держави є забезпечення національної безпеки, ліквідація наслідків екологічних катастроф і стихійних лих, реалізація соціальних програм, соціальне забезпечення непрацездатних, підтримка охорони здоров'я, зашита правий і воль громадян і багато хто інші. Невиконання або неналежне виконання цих функцій здатне привести державу до ослаблення, а потім - до розпаду і, зрештою — до загибелі.

Ідеологічні функції держави виявляються в цілеспрямованому інформаційному впливі на суспільство шляхом використання засобів масової інформації. Зміст (добір і оцінка), а також способи подачі інформації створюють ідеологічне поле, у якому діє державна влада.

Зовнішні функції, як основні напрямки діяльності держави, спрямовані на встановлення і підтримку нормальних відносин з іншими державами.

Держави, що сприйняли оборонну доктрину, здійснюють дві зовнішні функції: співробітництво з іншими державами та оборона від зовнішньої небезпеки.

В цілому ж і внутрішні, і зовнішні функції – органічно єдині, відображають мету її діяльності, підпорядковані забезпеченню стабільності суспільного порядку і досягненню цілей суспільного розвитку відповідно до інтересів панівних у суспільстві політичних груп.

Функція оборони держави містить у собі систему спеціальних заходів: зміцнення оборонної могутності, розвиток збройних сил, підвищення боєздатності і боєготовності військових формувань, військове навчання резерву, організація цивільної оборони, охорона державних кордонів.

Функція співробітництва з іншими державами здійснюється:

· в економічній сфері (міжнародний координатор — ООН і її спеціалізовані установи),

· у політичній області (міжнародний координатор — Рада Безпеки ООН і регіональні міжнародні організації),

· у культурній і науково-технічній сфері (ЮНЕСКО— освіта, наука, культура; МАГАТЕ — Міжнародне агентство по атомній енергетиці, інші міжнародні організації).

Держави, які проводять агресивну зовнішню політику, поряд із зазначеними функціями, здійснюють загарбання чужих територій. Ця функція не є характерною для сучасних демократичних держав. Найбільш інтенсивний розвиток експансіоністська функція ряду держав одержала у періоди так званих світових і колоніальних воєн.

Держава — категорія історична. У ході розвитку держави відбувається еволюція його функцій: одні функції виникають, інші відмирають, ряд функцій змінює свій зміст.

За часом дії можуть бути виділені постійні і тимчасові функції:

· Постійні функції здійснюються державою на всіх етапах його існування. . До числа постійних функцій варто віднести соціальні й економічні функції

· Тимчасові функції виникають на визначених етапах розвитку держави. Типовим прикладом тимчасової функції держави на ранніх етапах його існування є функція класового панування, тобто придушення одного класу іншим.

У новій класифікації (Г.В.Назаренко) як критерій виділення функцій використовуються об'єкти державного впливу:

1. Суспільний порядок і національна (державна) безпека.

2. Народне господарство, тобто економіка, фінанси, утворення, охорона здоров'я, оборона і так далі.

3. Права і свободи громадян.

За об’єктами можна виділити три групи функцій держави:

Перша — охорона суспільного порядку і забезпечення національної безпеки. Зазначена функція є винятково важливої, тому що держава історично виникає з необхідності створити в суспільстві порядок, звести до мінімуму ексцеси (крайності) і забезпечити безпеку існування. У цьому плані держава організоване суспільство, тобто соціум, у якому підтримуються I порядок і безпека.

Інший бік цієї функції - захист національної безпеки, тобто захист інтересів особистості, суспільства і держави від внутрішньої і зовнішньої небезпеки.

Друга функція — регулятивно-управлінська діяльність по управлінню економікою, фінансами, культурою, освітою, охороною здоров'я й обороною.

Третя важливіша функція (і напрямок) держави - забезпечення прав і свобод громадян. Це, особлива функція, реалізується способами:

- самообмеження влади держави стосовно громадян;

- захисту прав і свобод окремо взятих громадян за допомогою механізмів соціального забезпечення,

- охорона здоров'я і

- здійснення правоохоронних заходів.

Методи здійснення цих функцій - спостереження, контроль і нагляд за поведінкою громадян та діяльністю юридичних осіб, а у випадку правопорушень – застосування примусових заходів.

Засобами реалізації функцій охорони порядку і безпеки виступають:

а) спеціальний апарат, що реалізує політичну діяльність;

б) збройні сили, служба безпеки, зовнішньої розвідки, внутрішні війська й інші "силові" структури.

Засобами реалізації регулятивно-управлінської діяльності виступають виконавчі органи держави. Вони використовують виконавчі і розпорядницькі методи, тобто виконання і веління.

Методами захисту прав і свобод громадян виступають видання законодавчих і правозастосовчих актів, винесення судових і юрисдикційних рішень, а також здійснений інших правоохоронних заходів, що забезпечують реалізацію законних інтересів громадян.

Засобами захисту прав і свобод громадян є законодавчі, виконавчі і правоохоронні органи.