Система національних рахунків.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Донецький юридичний інститут

Луганського державного університету внутрішніх справ

Кафедра економіко-правових дисциплін

"ЗАТВЕРДЖУЮ"

Начальник кафедри

економіко-правових дисциплін полковник міліції

Т.В. Філіпенко

____________________

ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ

з курсу "Економічна теорія"

ТЕМА № 11

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА.

ОСНОВНІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ

Лекцію підготувала:

к.е.н., доцент кафедри

економіко-правових дисциплін

Новікова Н.І.

Донецьк, 2007

В С Т У П

На минулих лекціях та семінарських заняттях ми вивчали розділ економічної теорії –мікроекономіку. Сьогодні ми перейдемо до вивчення другого розділу курсуекономічноїтеорії:"макроекономіки".

Від макроекономіки як науки очікують в першу чергу пояснення ролі ринкових механізмів в регулюванні економічних процесів. Але поряд з цим вона покликана розкрити можливості суспільства в особі держави впливати на хід економічного розвитку. Тому макроекономіку називають теоретичною базою економічної політики держави. Макроекономіка має важливе значення і для домогосподарств та підприємств. Володіння макроекономічними знаннями дозволяє кваліфікованіше оцінювати зміни в економічній кон’юнктурі та економічній політиці держави і приймати раціональні рішення в сфері економічної діяльності.

Причинно-наслідковий механізм функціонування економіки являє собою сукупність зв’язків між макроекономічними явищами та процесами, які викликають відповідні зміни в економіці. Цей механізм складається з великої кількості відносно автономних причинно-наслідкових зв’язків. До найпростіших серед них можна віднести такі: сукупний попит, сукупна пропозиція, система національних рахунків,валовий внутрішній продукт; національний дохід та інші. Саме про ці економічні категорії буде йти мова в цій лекції.

Мета 11 теми – визначити сутність і зміст й структуру системи національних рахунків, засвоїти сутність і значення ВНП та інших макроекономічних показників, основу методики їх розрахунку, оцінки впливу інфляції на показники ВНП і забезпечення можливості порівняння показників ВНП за різні періоди, зрозуміти вплив “тіньової” економіки на рівень ВНП країни..

ТЕМА № 11

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА.

ОСНОВНІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ

ПЛАН

Вступ

1. Система національних рахунків.

2. Методи обчислення ВВП і національного доходу.

3. Номінальний та реальний ВВП

Висновки

Система національних рахунків.

Щоб визначити стан економіки в цілому, необхідно "підсумувати" стан економіки тисячі фірм та компаній, які функціонують у країні. В економічній теорії таке підсумовування називається "агрегуванням". У результаті виходять дані про кількість вироблених у суспільстві товарів і послуг, про сукупні видатки й сукупні доходи всіх економічних суб'єктів, про середній рівень цін і т.п. Інакше кажучи, агрегування дозволяє одержувати статистичні показники, що характеризують сукупне виробництво суспільства. Тому такі показники називаються макроекономічними.

Практика макроекономічних розрахунків у будь-якій країні спирається на велику кількість показників, які обчислюються за певними правилами. Але оскільки кожна країна певним чином інтегрована в світову економіку, то для забезпечення міжнародних порівнянь необхідно застосовувати єдині підходи до системи та методології обчислення макроекономічних показників. Ця вимога реалізується за допомогою спеціального міжнародного стандарту — Системи національних рахунків (СНР), який розробляється ООН і рекомендується всім країнам для практичного використання.

Перші спроби створення єдиної системи національних рахунків (СНР) були початі у Великобританії в 1946 р., США - 1947, Франції - 1949. Однак, першим таким стандартом був документ, прийнятий ООН в 1953 р. під назвою «Система національних рахунків і допоміжних таблиць». Другий стандарт було схвалено Статистичною комісією ООН у 1968 р. Останній стандарт схвалено цією комісією у 1993 р. На його основі Державний комітет статистики України розробляє національні рахунки й обчислює макроекономічні показники.

Цілями системи національного рахівництва є:

1) огляд підсумків економічної діяльності країни (наприклад, за рік);

2) огляд структурних змін, що відбуваються;

3) огляд системи взаємозв'язків між суб'єктами макроекономіки.

Система національних рахунків (СНР) — це сукупність категорій, які відображують загальні умови та сукупні результати функціонування кожної національної економіки.

СНР заснована на принципі подвійного запису, що означає, що кожна операція маючи платника й одержувача, виявляється в реальному (ресурсному) і фінансовому (використання) аспектах.

СНР містить у собі зведений матеріально-фінансовий баланс національного господарства у вигляді системи кореспондуючих рахунків і баланс праці (праця ресурсів). ООН рекомендує СНР розглядати на двох рівнях: на рівні руху макроекономічних показників (ВНП, ВВП, НД, загального обсягу інвестицій) - зведений рахунок, і на рівні руху доходів, їхнього розподілу й перерозподілу, споживання, у цілому міжгалузевих зв'язків - деталізований рахунок.

Система нацюнальних рахунків (СНР) послідовно описує найважливіші процеси і явища економіки:

1) виробництво;

2) дохід;

3) споживання;

4) нагромадження капіталу;

5) фінанси.

СНР відображає взаємозв'язок між випуском продукції, доходами та витратами. Користувачами інформації, наведеної в СНР є:

· органи державного управління (для розробки економічної полі-тики);

· підприємці, менеджери, керівники компаній, представники біз-несу (для оцінки макроекономічного середовища);

· науково-дослідні інститути (для розробки теоретичних основ макроекономіки і прогнозування економічних процесів);

· вищі навчальні заклади (для навчання студентів);

· міжнародні економічні організації - ООН, МВФ, МБРР, ЄС, ЄБРР та інші (для розробки міжнародних стандартів у галузі СНР, аналізу і прогнозування розвитку світової і регіональної економіки).

Рис.11.13. Принципи побудови СНР

Базовою одиницею обліку і класифікації в СНР є інституційна одиниця, під якою розуміють економічну одиницю, що характеризується єдністю поведінки і самостійністю у прийнятті рішень у сфері своєї основної діяльності.

Відповідно до міжнародних стандартів система національних рахунків поділена на шість секторів

1) нефінансові корпорації, тобто усі підприємства, які виробляють
товари та надають послуги з реалізації їх на ринку;

2)фінансові корпорації — установи, які здійснюють фінансові опе-
рації: випуск та розподіл фінансових коштів, випуск та реаліза-
цію цінних паперів, надання кредитів (банки, страхові компанії
та ін.);

3)сектор загального державного управління (державні установи та
організації, тобто інституційні одиниці, які утримуються за раху-
нок державного бюджету);

4)сектор домашніх господарств, до якого належать домогосподар-
ства, які споживають товари і послуги і можуть виробляти про-
дукти для власного споживання;

5)сектор некомерційних організацій, які обслуговують домашні гос-
подарства (інституційні одиниці, що надають неринкові послуги
домашнім господарствам);

6)сектор зовнішньоекономічних зв'язків.

Сукупність інституційних одиниць з однорідним виробництвом називають галуззю.

Групування за галузями в СНРздійснюється таким чином:

1) промисловість; 2) будівництво; 3) сільське, лісове, рибне гос-подарства; 4) транспорт та зв'язок; 5) торгівля, заготівля, матеріаль-но-технічне постачання та збут; 6) інші галузі матеріального вироб-ництва; 7) галузі сфери нематеріального виробництва. Крім основних галузей, згідно з міжнародною класифікацією, виділяють близько ста підгалузей.

Усі операції в СНР поділяються на чотири групи:

· операції з товарами та послугами;

· розподільчі операції;

· операції з фінансовими інструментами;

· інші операції.

У СНР облік операцій здійснюється за допомогою рахунків. Рахунок — це балансова таблиця, яка складається з двох розділів. Перший — ресурси, або зміна у зобов’язаннях; другий — використання, або зміна в активах.

Всі рахунки можно класифікувати на окремі групи. В СНР–93 розрізняють такі групи національних рахунків:

· для економіки в цілому (консолідовані рахунки);

· для секторів економіки;

· для галузей економіки;

· для окремих економічних операцій.

Центральне місце в СНР посідають консолідовані рахунки і рахунки секторів економіки. Вони поділяються на поточні рахунки і рахунки нагромадження. Поточні рахунки складаються із рахунків виробництва, утворення доходів, розподілу первинних доходів, при розподілу доходів, використання наявного доходу та скоригованого доходу.

Система національних рахунків передбачає застосування великої кількості макроекономічних показників. Серед них основними є ті, що подають інформацію про результати економічної діяльності країни та використовуються для здійснення макроекономічного аналізу та формування економічної політики держави.

Серед показників, які характеризують результати економічної діяльності країни, центральне місце посідаєваловий внутрішній продукт (ВВП).

Рис.11.14 Класифікація рахунків СНР

Валовий внутрішній продукт (ВВП) (Gross Domestic Product, GDP) — це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, які вироблені в країні за певний період часу (один рік).

Для з’ясування сутності ВВП важливе значення мають такі поняття, як «внутрішній продукт» і «кінцева продукція».

Визначення ВВП як внутрішнього продукту означає, що при його обчисленні враховуються результати виробничої діяльності внутрішньої економіки, до якої відноситься діяльність резидентів на географічній території даної країни. На відміну від цього національна економіка — це економічна діяльність усіх резидентів даної країни, незалежно від їх місцезнаходження.

ВВП порівняно з випуском точніше вимірює обсяг національного виробництва, оскільки всі товари і послуги, що виробляються в країні, враховуються у ньому лише один раз. Отже, ВВП виключає кількоразове врахування результатів виробничої діяльності.

Для пояснення цього розглянемо наведений нижче приклад. Припустимо, що виробництво та споживання бавовняного костюму складається з таких етапів. Спочатку певна фірма постачає іншій фірмі бавовну на суму 100 грн для переробки. Ця фірма переробляє бавовну в тканину, яку постачає третій фірмі, що виробляє костюм вартістю 200 грн. Фірма — виробник костюмів постачає свою продукцію вартістю 300 грн торговельній фірмі, у якої споживачі купують цей костюм за 400 грн.

Виникає питання: яку вартість потрібно враховувати у складі ВВП для визначення результатів економічної діяльності? Здоровий глузд підказує, що слід враховувати не 1000 грн (100 + 200 + + 300 + 400), а лише 400 грн, тобто вартість костюма, який є кінцевим продуктом. Якщо крім вартості кінцевого продукту врахувати у складі ВВП ще й вартість усіх проміжних продуктів (100 + 200 + 300), які вже входять до складу кінцевого продукту, то це призведе до кількоразового врахування результатів економічної діяльності країни, тобто спотворить їх дійсну величину. Отже, ВВП — це вартість лише кінцевої продукції.

Кінцева продукція — це всі вироблені товари та послуги, які остаточно виходять із сфери виробництва, тобто не використовуються для подальшого виробництва. Кінцева продукція є продукцією кінцевого використання, до якої відноситься та частина випуску, що спрямовується на кінцеве споживання, інвестування та експорт. ВВП не враховує ту частину випуску, яка є проміжною продукцією (проміжним споживанням). До проміжної продукції відносяться товари та послуги, що купуються з метою подальшого перероблення, оброблення чи перепродажу. Вартісна оцінка проміжної продукції — це вартість товарів і послуг, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб, мінус вартість споживання основного капіталу.

Таким чином, розрізняють такі особливості підрахунку ВВП:

1. ВВП— грошовий показник.

Обчислюють різнорідні за складом товари та послуги, вироблені в країні, і зводять їх до єдиної грошової сукупної вартості.

2. Виключення подвійного рахунку.

Для правильного розрахунку сукупного обсягу виробництва необ-хідно, щоб усі продукти та послуги, вироблені в поточному році, були враховані один раз.

3. Показник ВВП виключає невиробничі угоди.

Розрізняють два типи невиробничих угод: 1) фінансові угоди; 2) продаж утриманих товарів.

Фінансові угоди: 1) трансфертні видатки; 2) приватні трансфертні платежі; 3) купівля-продаж цінних паперів (акцій, облігацій, сертифікатів тощо). До трансфертних видатків державного бюджету належать видатки з соці-ального страхування, зокрема допомога безробітним, пенсія ветеранам тощо. Кошти від продажі утриманих товарів виключаються з підрахунку ВВП, оскільки не відображають поточного виробництва і містять подвійний рахунок.

4. 3 розрахунку ВВП виключається тіньова економіка.

5.Циклічні сезонні коливання реального ВВП не впливають на сумарний показник ВВП.

Згідно з СНР результати економічної діяльності виступають, з одного боку, як вироблений продукт, з іншого — як утворений дохід. ВВП є не лише виробленим продуктом, а й показником первинних доходів, які утворюють резиденти всередині країни. Проте доход країни залежить і від результатів їх економічних відносин із зовнішнім світом. Це означає, що ВВП не повною мірою відбиває доходи, які може мати країна у своєму розпорядженні. Тому поряд із ВВП у СНР застосовуються й інші показники, які повніше відбивають величину доходу країни.

По-перше, первинні доходи, утворені в результаті виробничої діяльності одиниць-резидентів, розподіляються в основному між іншими одиницями-резидентами. Але певна частина їх може розподілятися на користь одиниць-нерезидентів (наприклад, проценти за кредити, надані країні іноземцями). На противагу цьому деякі первинні доходи, утворені в інших країнах, можуть розподілятися на користь одиниць-резидентів (наприклад, оплата праці, зароблена одиницями-резидентами за кордоном).

У результаті наведеного розподілу первинних доходів формується показник валовий національний дохід. Він дорівнює валовому внутрішньому продукту плюс первинні доходи, які отримують одиниці-резиденти від одиниць-нерезидентів, мінус первинні доходи, які виплачуються нерезидентам. Цей показник є аналогом валового національного продукту, який застосовувався в СНР до 1993 р.

По-друге, первинні доходи, які отримують резиденти, можуть використовуватися частково для надання трансфертів нерезидентам. Аналогічно, резиденти можуть отримувати трансферти, джерелом яких є первинні доходи резидентів інших країн. У результаті такого вторинного розподілу доходу утворюється показник валовий національний наявний дохід. Він дорівнює валовому національному доходу плюс поточні трансферти, які надходять у країну від нерезидентів, мінус поточні трансферти, які надаються в розпорядження нерезидентів.

До основних макроекономічних показників слід також віднести кінцеве споживання та національні заощадження.

Кінцеве споживання — це вартість товарів і послуг, використаних для задоволення як індивідуальних, так і колективних потреб людей. Воно складається з витрат на кінцеве споживання домашніх господарств, органів державного управління та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.

Національні заощадження — це та частина валового національного наявного доходу, яка не використана на кінцеве споживання, а може бути спрямована на здійснення нагромадження, що охоплює приріст основного капіталу, зміну товарно-матеріальних запасів і придбання за мінусом вибуття цінностей.