Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Економічна безпека держави в системі міжнародної економічної безпеки

Читайте также:
  1. A.державне правління; 2) державний устрій; 3) форма держави; 4) парламентсько-президентська.
  2. II. Інструктажі з питань заходів безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю
  3. V. Вимоги техніки безпеки в аварійних ситуаціях
  4. Абіотичні небезпеки
  5. Аграрная политика самодержавия в первой половине XIX в.
  6. Аналіз запасу безпеки інвестиційних проектів та аналіз беззбиктовості (CVP-analysis, break-even analysis).
  7. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави
  8. Апеляційний суд, його місце в системі судів загальної юрисдикції. Види і мережа апеляційних судів.
  9. Атмосферні небезпеки
  10. Б) продукція, призначена для використовування у різних видах економічної діяльності продукція для державних закупівель та широкого вжитку

 

Міжнародна економічна безпека є складовою частиною національної безпеки держави. Це — одна з наймолодших серед наук про безпеку держави.

Причини її виникнення пов'язані з необхідністю забезпечення економічного суверенітету держав, що розвиваються, на світовій арені за допомогою використання різноманітних форм і методів і з метою забезпечення їхньої стабільності, незважаючи на економічний тиск, якого вони зазнають ззовні або зсередини.

Однією з причин створення держав було прагнення людства до самозбереження. Проте відомо, що наявність декількох держав неодмінно призведе до виникнення конфліктів. З метою зменшення збитку від цих конфліктів і їх попередження держави стали створювати спілки (союзи). Спочатку кількість держав у цих спілках була невеликою, а самі спілки були, в основному, регіонального характеру. Пізніше з'явилися світові організації, що повинні були забезпечити політичну й економічну безпеку держав, які входять у них.

Найбільшим таким об'єднанням, як відомо, є Організація об'єднаних націй (ООН). Ця всесвітня спілка приймає рішення, постанови і рекомендації, що є обов'язковими або необов'язковими для країн — членів цієї організації.

Країни, що не додержуються принципів міжнародного права, підлягають військовому, політичному, дипломатичному й економічному тиску (наприклад, до Південно-Африканської Республіки було застосовано економічну блокаду з метою примусити її відмовитися від політики апартеїду).

Міжнародні організації можуть відігравати як позитивну (так відбувається майже завжди), так і негативну роль у житті країн світу. Наприклад, молоді держави часто зазнають утисків з боку транснаціональних корпорацій (ТНК) і більш розвинених країн. ООН повинна перешкоджати цьому, вживаючи свій авторитет і всі засоби, що передбачаються її статутом. Проте ООН не завжди допомагає цим державам, в результаті вони поступово втрачають свою державність, зокрема, через великі борги. Така заборгованість — наслідок незнання і невикористання даних науки про економічну безпеку держави.

Усі міжнародні утворення, організації і об'єднання повинні відстоювати принципи, закладені в їхніх статутах. Але вони фінансуються, головним чином, за рахунок коштів великих держав. Тому ці держави іноді домагаються пільг або прийняття постанов і рішень, що надають їм пільги.



Внаслідок цього молоді держави, що змушені звертатися по допомогу до цих організацій або до сових боргів. У результаті вони не можуть проводити незалежну зовнішню і внутрішню політику, яка б відповідала їхнім власним інтересам, стають сателітами, віддають свої ресурси за низькими цінами, що визначають держави-позичальники.

Такий розвиток подій пов'язаний, як правило, зі слабкою економікою молодих держав і з відсутністю належної підготовленості їхнього державного апарату.

На 42-й сесії Генеральної Асамблеї ООН було прийнято «Концепцію міжнародної економічної безпеки», в якій було визнано, що досягти економічної безпеки окремої держави тільки зусиллями на національному рівні не є можливим. Більше того, «досягнення національної економічної безпеки якою-небудь державою на шкоду інтересам інших держав неможливе. Заходи щодо зміцнення довіри в міжнародних економічних відносинах мають бути невід'ємною складовою системи міжнародної економічної безпеки». Було також визначено основні джерела загроз економічній безпеці держави, які мають загальний характер чи притаманні різним державам, у першу чергу це - нестабільність, непередбачуваність і ненадійність.



Основними джерелами загроз економічній безпеці були визнані наступні.

До першої групи чинників, що сприяють зростанню рівнів нестабільності, непередбачуваності і ненадійності, можна віднести стихійні лиха, а саме: землетруси, повені, посухи, неврожаї тощо.

Друга група чинників пов'язана із діючим механізмом міжнародних економічних відносин, а також особливостями економічної політики окремих держав, насамперед розвинених. За наявності швидкого зростання міжнародної торгівлі, безпрецедентного розповсюдження національних капіталів по інших країнах і збільшення внаслідок цього взаємозалежності національних економік різних країн, навіть невеликі кризові явища можуть призводити до важких наслідків для окремих країн. Прикладів цього забагато. Саме через зростання взаємозалежності національних економік, рішення, що приймаються на виконання здійснюваної тією чи іншою країною внутрішньої економічної політики, негайно і безпосередньо відбиваються на інших країнах. А це вже - загроза економічній безпеці конкретної країни. Більше того, останніми роками стало поширеним застосування різних протекціоністських заходів щодо захисту власних економічних інтересів окремих країн або введення ембарго чи економічної блокади до окремих країн із політичною метою. У такому випадку найбільш вразливими є країни з високими квотами експорту та імпорту, особливо по енергоносіях.

Джерелом загрози економічній безпеці світового масштабу є нестабільність цін на сировину й енергоносії, тому країни з низьким рівнем забезпечення цими видами ресурсів .опиняються перед серйозними проблемами у функціонуванні економіки, це насамперед стосується нашої країни. Ще одним джерелом слід вважати макроекономічну нестабільність і некомплексність економічного розвитку окремо взятих країн. Це явище є чинником відкритості національних економік, їх децентралізації, наявності природних ресурсів в одних країнах і відсутності в інших, вичерпання моделей екстенсивного розвитку, швидкої урбанізації та негативних екологічних змін.

XXI ст. характеризується глобалізацією соціально-економічного розвитку та посиленням взаємозалежності різних країн світу, під якою у конкретному значенні розуміється: наявність єдиної валюти, інтеграція ринків товарів і чинників виробництва, інформатизація суспільних і технологічних зв'язків, а також уніфікація стандартів і споживчих смаків. Глобалізація надає країнам, що потрапили в її орбіту, потенційні переваги у вигляді економічного зростання, підвищення ефективності використання капіталів, надійного вирішення соціальних питань. Вона сприяє прискоренню розповсюдження конкурентоздатних товарів, розширенню ринків збуту продукції і швидкому перетіканню капіталів.

Одним з останніх прикладів позитивного впливу глобалізації на нівелювання наслідків світових економічних катаклізмів можна вважати утворення «зони евро». У цій зоні спостерігається не лише суттєве економічне зростання, але й вирівнювання показників різних країн. Хоча і в «зоні євро» не без проблем, але це проблеми становлення. Слід підкреслити, що підґрунтям глобалізації економіки виступає саме фінансова сфера, яка в сучасних умовах перетворилася на найбільшу інтегровану світову систему.

У той же час слід підкреслити суперечливий характер глобалізації соціально-економічних процесів у світі, яка, з одного боку, як було зазначено вище, сприяє економічному зростанню і піднесенню рівня національної економічної безпеки, а з іншого, в силу своєї однобокості, а саме - зростання односторонньої залежності елементів світової економіки від основних центрів постіндустріаль-ного світу, є джерелом появи загроз економічній безпеці на національному рівні. Зарубіжні експерти вважають, що глобалізація підвищує нестійкість економіки. Чинниками цього вони називають: кореляцію між ступенем взаємопов'язаності параметрів складної системи, якою все більше стає світова фінансова система і ступенем її нестійкості; швидкий рух капіталів; прискорення науково-технічного прогресу, посилення негативних наслідків помилкових рішень.

Крім наведеної глобалізації соціально-економічного розвитку до сучасних тенденцій у світовій економіці можна також віднести наступні:

• транснаціоналізацію виробництва та зростаюче підпорядкування світових процесів транснаціональним корпораціям (ТНК), які вже сьогодні контролюють до 40% світового промислового виробництва та понад 50% міжнародної торгівлі;

• технологічну трансформацію шляхом тотальної інформатизації, внаслідок чого світ фактично переходить до нового технологічного способу виробництва;

• зростаючу соціалізацію економіки як зростання гуманітарного (людського) капіталу, стан якого (рівень освіти, здоров'я, інтелектуальний потенціал) все більше зумовлює конкурентні переваги в найбільш привабливих секторах економіки;

• поєднання тенденцій до диференціації та до уніфікації параметрів соціально-економічного розвитку. З одного боку, глобалізація та міжнародна інтеграція приводять до гармонізації національних соціально-економічних систем, з іншого - до поглиблення розриву між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються. Саме останній чинник надає першим можливість привласнювати левову частку світового доходу;

• лібералізацію економічних і фінансових потоків, а саме: товарів, послуг, капіталу, робочої сили, інформації і знань;

• прогресуюче створення інтернаціональних систем економічного регулювання і підпорядкування їм національних систем. Мова йде про регулювання торговельних і валютно-фінансових відносин, інвестиційної і страхової діяльності в царині інтелектуальної власності.

Тому проблема забезпечення економічної безпеки держави на національному рівні не може бути вирішена без створення умов для ефективної участі кожної країни в міжнародному розподілі праці, сталого соціально-економічного розвитку кожної країни і світової економіки в цілому, без гармонізації економічних політик окремих країн між собою.

Виходячи з цього, кожна країна має забезпечувати реалізацію власних економічних інтересів шляхом зміцнення невразливості економічної системи держави, забезпечення надійних і постійних джерел поставок сировини і енергоносіїв, за змогою диверсифікованих, отримання доступу до міжнародної інвестиційної діяльності, інтеграції в міжнародну валютну систему. У той же час, економічна безпека окремої країни повинна передбачати розширення взаємовигідних і рівноправних відносин у системі економічного співробітництва з іншими країнами світу. Економічна безпека держави має виключати можливість економічного тиску з боку інших країн. Тому забезпечення економічної безпеки окремої країни передбачає здійснення заходів на трьох рівнях: міжнародному глобальному, міжнародному регіональному і національному.


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 19; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Індикатори економічної безпеки держави | Система забезпечення економічної безпеки держави
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2018 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты