Форма державного правління.

Форма держави

1. Поняття та структура елементів форми держави.

2. Форма державного правління.

3. Форма державного устрою.

Поняття та структура елементів форми держави.

Форма держави і є однією з головних категорій, які її характеризують. Ще у давніх Греції та Римі філософи та юристи достатньо велику увагу звертали на розуміння поняття «форма держави».

Форма держави завжди виступає як безпосередній вираз її сутності та змісту. Тобто дослідити державу з точки зору її сутності означає виявити волю та інтереси таких прошарків суспільства, груп та класів, які вона в першу чергу виражає та захищає. Розглянути державу під кутом зору змісту означає встановити як і в яких напрямках вона діє. А вивчити державу з точки зору її форми – означає в першу чергу вивчити її будову, її основні складові частини, внутрішню структуру, основні методи становлення і здійснення державної влади.

Також необхідно запам’ятати, що форма держави, як і її сутність та зміст ніколи не залишалась і не залишається раз і назавжди встановленою та незмінною. Під впливом багатьох економічних, соціально-політичних, ідеологічних та інших факторів вона завжди змінювалась та розвивалась.

Питанням форми держави приділялась значна увага і мислителів античності. Наприклад, Платон виходить з того, що ідеальною формою правління була аристократія. Окрім цього ним розглядалась і «законнна монархія» - царська влада та «незаконна» - олігархія.

Аристотель вважав, що форма держави є системою, що являє собою верховну владу в державі та визначав її (форму держави) в залежності від кількості владарюючих (один – монархія, небагато – аристократія та більшість як політію – демократію).

Форма держави – це такий спосіб утворення держави в якому виявляються основні характеристики держави та який забезпечує організацію державної влади та прийоми і способи її здійснення.

Керімов розрізняє внутрішню і зовнішню форму держави. Внутрішня – це політичний режим, а зовнішня – сукупність форми правління і державного устрою.

Форма держави – це порядок (спосіб) організації і здійснення державнлї влади, які виражають її сутність.

Юридична наука виробила універсальну конструкцію, втілену в такому складному понятті, як форма держави. Вона включає три головні аспекти:

- порядок створення вищих органів держави, відносини між ними та населенням країни (форма правління);

- спосіб територіального устрою держави, тобто певний порядок відносин між центральними, регіональними та місцевими органами влади (державний устрій);

- прийоми та методи здійснення політичної державної влади (політичний режим). Відповідно форма держави складається з трьох головних елементів: форми правління, форми державного устрою та форми політичного режиму, що характеризують систему взятих в єдності способів організації державної влади, територіального устрою і методів та способів здійснення влади.

В цьому напрямку М. Абдулаєв та С. Комаров вважають, що державу, як і будь-який інший об’єкт, необхідно розглядати як функціональну (динамічну) та організаційну (статичну) систему. Тому формою держави у динамічному аспекті вважається політичний режим, а в статичному – форма державного правління і устрою. При цьому політичний режим може бути реалізовано лише у певній формі правління і державного устрою, без яких він не може існувати.

Враховуючи вищезазначене можна виокремити наступні ознаки, притаманні даному поняттю.

1. Вчення про форму держави розкриває зовнішні істотні особливості будь-якої держави, що відрізняють її від інших держав.

2. Елементи форми держави органічно взаємопов’язані і характеризують з різних боків єдине явище, в рамках якого справляють взаємний вплив один одного.

3. Форма держави через характеристику власних елементів (форми правління, державного устрою і державно-правового режиму) відображає істотні ознаки держави як організації конкретного суспільства на певному історичному етапі його розвитку.

4. Форма держави пов’язана з її сутністю і призначенням. Існує опосередкований вплив форми держави на розвиток демократичних засад, громадянського суспільства, правової соціальної державності тощо.

5. Форма держави багато в чому визначає сутність і призначення держави. Хоча в цьому сенсі немає прямого зв’язку між формою і сутністю держави, проте існує опосередкований вплив форми держави на розвиток демократичних демократичних засад, громадянського суспільства, соціальної правової державності.

Форма державного правління.

Форма правління – це елемент форми держави, який характеризує способи формування вищих органів державної влади, їх компетенцію, структуру, принципи взаємовідносин та ступінь участі населення в їх формуванні.

Форма правління характеризує:

- структуру вищих органів влади, порядок їх утворення;

- розподіл повноважень між цими органами;

- взаємодію вищих державних органів в процесі здійснення владних повноважень.

Основні види держави за формою правління:

1) монархія,

2) республіка.

Монархія – це форма державного правління, при якій вища державна влада фактично або формально належить одній особі (монарху) і, як правило, передається у спадок представникам правлячої династії.

Ознаки монархії:

- монарх персоніфікує владу, тобто представляє її у внутрішніх та зовнішніх відносинах;

- монарх здійснює одноособове правління;

- влада монарха є верховною та суверенною;

- влада монарха є священною, поширюється на всі сфери життєдіяльності суспільства.

Монархії поділяються на:

абсолютні (не обмежені) та обмежені.

Абсолютна монархія, за якої влада монарха є необмеженою, монарх має виключне право на здійснення державної влади. Абсолютна монархія характеризується відсутністю представницьких органів, неконтрольованістю влади, повним безправ'ям всіх верств населення, можливістю монарха призначати чиновників, приймати закони, встановлювати форми та види податків. (Наприклад, Рос. Імперія часів Петра І, Оман, Сауд. Аравія, Бруней).

Обмежена монархія – це форма державного правління, за якої влада монарха є обмеженою парламентом або конституцією.

Обмежені монархії поділяються на:

-конституційні;

- парламентські (парламентарні);

- дуалістичні.

Конституційна монархія де влада монарха обмежена конституцією (Бельгія, Швеція, Іспанія).

Ознаки:

- фактично монарх поступається частиною повноважень парламентові, що обирається народом;

- уряд формується із представників партій, що отримали більшість на виборах. При цьому лідер партій, що отримала більшість голосів на виборах стає главою уряду.

- монарх має право вето на закони парламенті.

Парламентська монархія характеризується певним співвідношенням повноважень монарха та парламенту. (Нідерланди Велика Британія)

Ознаки:

- законодавча влада повністю належить парламенту, виконавча – уряду, який несе відповідальність за свою діяльність перед парламентом.

- уряд формується та є підзвітним парламенту і несе перед ним відповідальність. При цьому статус монарха формально і фактично обмежені у всіх сферах здійснення державної діяльності;

- монарх повинен передати нормативні акти, які видає на затвердження парламенту (інститут контрасигнатури); .

Дуалістична монархія. Характерною особливістю її є формально-юридичний розподіл державної влади між монархом та парламентом. Виконавча влада знаходиться безпосередньо в руках монарха, законодавча – у парламента. Останній, однак, фактично підкоряється монарху. (Йорданія, Кувейт, Марокко, Ліхтенштеїн)

Ознаки:

- парламент має двопалатну структуру (нижня обирається населенням, верхня - призначається);

- уряд підконтрольний монарху, який управляє урядом самостійно або через Прем'єр – Міністра;

- монарх має право приймати відставку уряду;

- монарх має право вето на закони, які приймає парламент;

- політична відповідальність уряду перед монархом та парламентом.

Республіка – це форма правління у відповідності, до якої влада в державі належить виборному органу – парламенту.

Ознаки:

- наявність вищих виборних органів влади;

- можливість народу брати участь в управлінні державними справами;

- вищі органи влади мають складну структуру;

- колегіальність у прийнятті рішень;

- розподіл функцій державних органів;

- відповідальність посадових осіб.

Республіки поділяються на:

Парлментські;

Президентські;

Змішані (парламентсько-президентські та президентсько-парламентські).

Парламентська республіка – це різновид форми правління, главою держави в якій є виборна посадова особа – Президент, а вищестоящим органом влади – є колегіальний орган - Парламент.

Як правило, в парламентських республіках заміщення посади президента здійснюється за результатами виборів. У більшості таких країн президента обирає парламент чи утворювана у його складі колегія. До таких країн належать Албанія, Греція, Італія, Латвія, Мальта, Молдова, Угорщина, ФРН і Чехія. Проте у багатьох парламентських республіках Європи обирають на загальних і прямих виборах. (Австрія, Болгарія, Ірландія, Сербія, Туреччина, Фінляндія). Отже, порядок виборів президента не може вважатися ознакою парламентської республіки.

Ознаки:

- існує парламент, який зосереджує верховну владу;

- уряд формується із представників партій, яка перемогла на виборах і залишилась при владі, доки користується підтримкою більшості;

- уряд є підзвітним парламенту;

- парламент може внести вотум недовіри уряду;

- нормативні акти Президента набирають юридичної сили після їх затвердження парламентом (Австрія, Туреччина).

Однією із сучасних форм державного правління є президентська республіка. Відповідний термін та похідні від нього іноді вживаються в конституції: «президентська республіка» Туркменістан, «республіка президентського типу» Кіпр, «президентське правління» Еквадор.

Класичним варіантом президенської республіки вважається втілений у державній практиці США. Відповідна форма прийнята також у більшості країн Латинської Америки, в Кореї, на Кіпрі. За деякими ознаками як президентської республіки можна характеризувати Азербайджан, Таджикистан і Туркменістан.

Нерідко як президентську республіку кваліфікують і державні форми, що існують передусім у ряді країн Тропічної Африки. Однак більш коректним буде визначення таких форм як монократичної республіки, адже їм притаманна умовність розподілу влад і по суті домінуюча роль президента в організації і здійсненні державного владарювання.

Президентська республіка – це різновид форми правління, який характеризується наявністю вищої посадової особи – Президент, який суміщає повноваження глави держави і глави уряду. (США, Бразилія, Аргентина).

Ознаки:

організація державного механізму на засадах так званого жорсткого розподілу влад;

належність виконавчої влади передусім президентові, уповноваженість президента формувати уряд як колегіальний орган у складі міністрів (призначати на посади міністрів та інші посади у системі виконавчої влади):

політична відповідальність членів уряду (міністрів) лише перед президентом, посада якого заміщується виключно за результатами загальних зборів;

Президент не може розпустити парламент, але парламент може порушити процес про відсторонення Президента;

Президент має право вето на закони парламенту;

Президент є головнокомандуючим збройних сил.

Змішана республіка – це різновид форми правління, яка містить ознаки як президентської, так і парламентської республіки (Австрія, Болгарія, Ірландія, Фінляндія, Україна, Франція, Румунія, Польща, Португалія).

Ознаки:

організація державного механізму і функціонування виконавчої влади на основі своєрідного симбіозу засад, притаманних парламентській і президентській республікам;

дуалізм виконавчої влади і, за окремими винятками, відсутність конституційного визначення президента як носія виконавчої влади;

конституційне закріпленні функцій президента як арбітра та (або) гаранта у визначених сферах суспільного і державного буття;

обрання президента на загальних і прямих виборах;

уряд затверджується парламентом за пропозицією Президента;

уряд очолює Прем’єр – Міністр;

Президент підписує закони, які приймаються парламентом;

Президент має право вето на закони.