Сутність, класифікація і об’єкти фінансових інвестицій

За положенням (стандартом) № 12 фінансові інвестиції - це господарські операції з придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.

Здійснення фінансових інвестицій передбачає досягнення таких цілей:

− підвищення доходів від фінансової діяльності;

− перетворення вільних заощаджень на високоліквідні цінні папери;

− контроль над підприємством-емітентом і т. ін.

Класифікація фінансових інвестицій (рис. 4.1) дозволяє характеризувати їх за різними ознаками які варто розглянути детальніше.

Рис.4.1 – Класифікація фінансових інвестицій

До державних фінансових інвестицій як правило відносять вкладення здійснення яких організується та контролюється органами державного управління. При цьому для фінансування інвестицій використовують бюджетні кошти, кошти позабюджетних фондів, а також власні і позикові кошти державних підприємств.

Приватними фінансовими інвестиціями вважаються такі, що здійснюються приватними підприємствами, фізичними особами, а також об’єднаннями підприємств, що діють на засадах колективної власності.

Іноземні фінансові інвестиції передбачають вкладення коштів іноземними громадянами, юридичними особами та іншими державами.

Здійснення спільних фінансових інвестицій відбувається за умов спільної участі представників України та інших держав у фінансуванні таких інвестицій.

Залежно від характеру здійснення інвестицій вони можуть бути прямими або портфельними. У першому випадку передбачається придбання інвестором цінних паперів підприємства з метою отримання корпоративних прав. У другому випадку для купівлі цінних паперів інвестор користується послугами посередників фондового ринку. Різниця між прямими і портфельними інвестиціями полягає ще й у цілях здійснення. В процесі прямого (без участі посередників) придбання цінних паперів певного підприємства стратегічний інвестор прагне отримати контроль над його діяльністю шляхом реалізації права на управління. Портфельні ж інвестиції передбачають придбання цінних паперів багатьох компаній, формування та оптимізації портфелю фінансових інструментів з метою забезпечення прийнятних показників ризику і доходності.

Характеризуючи фінансові інвестиції залежно від тривалості, слід зазначити, що до короткострокових відносять фінансові інвестицій терміном не більше одного року. Такі інвестиції зазвичай здійснюються для швидкого отримання доходу. Для досягнення цієї мети використовуються короткострокові цінні папери (ощадні сертифікати, векселі, державні цінні папери, тощо).

Довгострокові фінансові інвестиції характеризуються терміном, що перевищує один рік. Об’єктами таких інвестицій можуть бути акції та облігації підприємств що мають високу інвестиційну привабливість. Такі інвестиції як правило здійснюються для досягнення стратегічних цілей інвестора.

Як і у випадку з реальними інвестиціями, джерела коштів для здійснення фінансових інвестицій поділяють на власні, позикові та залучені.

Найважливішими власними джерелами здійснення фінансових інвестицій є чистий прибуток підприємства, а також доходи від володіння цінними паперами інших підприємств (відсотки, дивіденди) та реалізації активів. До джерел фінансування фінансових інвестицій варто віднести також доходи від володіння ліцензіями, патентами та авторськими правами, що надходять у вигляді роялті.

Залучення позикових джерел здійснення фінансових інвестицій передбачає використання короткострокових і довгострокових банківських кредитів, державних позик, а також емісію облігацій, та інших боргових цінних паперів.

Залучені джерела фінансування інвестицій насамперед формуються за рахунок збільшення акціонерного капіталу шляхом емісії власних акцій, облігацій, інвестиційних сертифікатів (для пайових інвестиційних фондів), інших цінних паперів та розміщення їх на відповідних ринках, а також завдяки прирощенню акціонерного капіталу за рахунок збільшення ціни акцій підприємства.

Залежно від придбаних паперів фінансові інвестиції поділяють на пайові та боргові.

Пайові фінансові інвестиції засвідчують право власності підприємства на частку в статутному капіталі емітента корпоративних прав виступають у вигляді пайових цінних паперів (акцій) або внесків до статутного капіталу інших підприємств, мають необмежений термін обігу, а також
забезпечують генерування доходів за рахунок отримання дивідендів, зростання ринкової вартості інвестицій та їх реалізації на фондовому ринку.

На відміну від пайових, боргові фінансові інвестиції не надають права власності. До них належать інвестиції, які:

− виступають як боргові цінні папери (наприклад, облігації);
мають боргове походження;

− мають визначений термін обігу;

− утримуються підприємством до погашення їх з метою отримання доходів у вигляді відсотків або перепродажу й отримання доходів за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

Об’єкти фінансових інвестицій Відповідно до наведеного раніше визначення, об’єктами фінансових інвестицій є цінні папери, деривативи та інші фінансові інструменти.

Розглянемо основні характеристики цінних паперів, що найчастіше використовуються в Україні.

Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника: іменні цінні папери (якщо інше не передбачено законом, або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі) передаються шляхом повного індосаменту - запису, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи.

Порядок обігу цінних паперів, випущених в Україні іншими державами і розміщених на території України, регулюється законом України "Про цінні папери та фондову біржу", іншими актами законодавства України, а також договорами України з іншими державами

Відповідно до чинного законодавства в Україні можуть

випускатися такі види цінних паперів:

− акції;

− облігації внутрішніх державних і місцевих позик;

− облігації підприємств;

− казначейські зобов'язання держави;

− ощадні сертифікати;

− векселі.

Акція – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути привілейованими та простими.

Привілейовані акції дають власнику переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачене його статутом.

Привілейовані акції можуть випускатись із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться урозмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованим акціям провадиться за рахунок резервного фонду.

Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства. Порядок здійснення переважного права на одержання дивідендів визначається статутом акціонерного товариства.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого проценту якщо інше не передбачене умовами випуску. Облігації всіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу - "облігація", фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігації, фірмове найменування або ім`я покупця (для іменної облігації), номінальну вартість облігації, строки погашення, розмір і строки виплати відсотків, місце і дату випуску, а також серію і номер облігації, підпис керівника емітента або уповноваженої на це особи, печатку емітента.

Казначейське зобов'язання України – вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Залежно від терміну дії випускаються такі види казначейських зобов'язань:

ü довгострокові – від 5 до 10 років;

ü середньострокові – від 1 до 5 років;

ü короткострокові – до 1 року.

Ощадний сертифікат – письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання вартості депозиту та відсотків по ньому після закінчення встановленого строку.

Ощадні сертифікати можуть бути строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запиту, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є не дійсним.

Ощадні сертифікати повинні мати реквізити: найменування цінного паперу, найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаходження, порядковий номер сертифікату, дату випуску, суму депозиту, підпис керівника банку чи іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.

Дохід по ощадних сертифікатах виплачується у разі пред’явлення їх до оплати у банк що їх випустив.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Векселі бувають прості або переказні. Випускаються такі види векселів:

− простий;

− переказний.

Вексель містить такі реквізити:

а) найменування документу - "вексель";

б) зобов’язання сплатити заздалегідь визначену суму;

в) строк і місце платежу;

г) найменування того, кому або за наказом кого здійснюється платіж;

є) дату і місце складання векселя;

ж) підпис того, хто видав документ (векселедавця).

Переказаний вексель обов’язково повинен містити пропозицію сплатити певну суму, а також найменування платника.

При здійсненні вексельних розрахунків також виконуються наступні умови:

− документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, вказаних вище, відповідно для простого і переказного векселів, не має сили простого або переказного векселів, за винятком випадків:

− вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті на пред'явника;

− при відсутності особливого зазначення місця, місце позначене поруч з найменуванням, платника (місце складання документа – для простого векселя – вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника (векселедавця для простого векселя);

− вексель, якому не вказано місце його складання, вважається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Крім перелічених вище видів цінних паперів варто зосередити особливу увагу на деривативах як похідних інструментах фондового ринку, оскільки вони теж є об’єктами фінансових інвестицій. До них належать:

Ф’ючерс – стандартний документ, що являє собою контракт, за яким одна сторона дає іншій зобов’язання продати чи купити певну кількість цінних паперів за певною ціною, що визначається в момент виконання угоди в майбутньому. Останнім часом з’явився новий вид ф’ючерсів — індексний, який укладається на рух індексів цінних паперів (наприклад, індекс Dow Jonеs, Standart & Poor’s 500 та ін.). Особливість таких ф’ючерсних контрактів полягає в тому, що вони заздалегідь не передбачають будь-які постачання, угода закривається після виплати різниці, що виникає внаслідок руху індексу вгору чи донизу.

Опціон – стандартний документ, що є контрактом, відповідно до якого власник закріплює своє право продати чи купити певну кількість цінних паперів за певною ціною, що узгоджується в момент укладання контракту. Опціони можуть бути двох типів — європейський та американський. Опціон європейського типу передбачає, що купити або продати базові цінні папери можна лише безпосередньо перед датою його закінчення. За американським опціоном реалізувати угоду можливо протягом терміну його дії. Тому європейський тип опціону менш мобільний, ніж американський, який у зв’язку з цим дістав значного поширення.

Включення ф’ючерсів та опціонів до інвестиційного портфеля ненабагато змінює його дохідність, але значно знижує рівень ризику.

Варант – являє собою різновид опціону на купівлю, який випускається емітентом разом з привілейованими акціями чи облігаціями та надає право придбавати прості акції даного емітента за певною ціною.

Розглянувши відмінності цінних паперів, необхідно перейти до розгляду методів визначення їх вартості.