Угоди на ринку цінних паперів

Існує безліч понять ринку: місце, де зустрічаються покупці й продавці; механізм, що сприяє взаємодії покупців і продавців або обміну фінансовими активами; сукупність економічних відносин, пов'язаних з випуском та обігом цінних паперів і т.д. Відзначимо, що всі зазначені визначення мають право на життя, оскільки відбивають товарні відносини, що забезпечують мобілізацію капіталу. Єдиною відмінністю ринку цінних паперів від ринку будь-якого іншого товару є та обставина, що він служить для формування грошового капіталу

По організації торгівлі цінними паперами розрізняють ринки:

- первинні й вторинні;

- біржові й позабіржові;

- стихійні й організовані;

- прості й подвійні аукціонні;

- дилерські;

- касові й термінові.

На первинному ринку розміщаються нові випуски цінних паперів, емітентом яких є корпорації, уряд і муніципальні органи. Продаж придбаних інвесторами цінних паперів здійснюється на вторинних ринках

Донедавна вважалося, що вторинний ринок складається з фондових бірж і позабіржового ринку. Однак останнім часом одержала визнання концепція чотирьох ринків:

Перший ринок виступає фондова біржа, на якій здійснюються угоди із зареєстрованими на ній цінними паперами.

Другий ринок - позабіржовий ринок, на якому здійснюються операції з незареєстрованними на біржі цінними паперами

Третій ринок - позабіржовий ринок, на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів, зареєстрованих через посередників без участі фондових бірж, де встановлені високі ставки комісійних.

Четвертий ринок - комп'ютеризований ринок, на якому торгівля ведеться через комп'ютерні мережі, що поєднують фондових посередників.

Стихійний ринок існував доти, поки не з'явилася потреба в організованому ринку, тобто сформованому за певними правилами.

Аукціонні ринки, що включають у себе простий аукціон, голландський аукціон, подвійний аукціон, відрізняються гласністю й відкритістю, певними правилами торгівлі, змаганням учасників.

Прості аукціонні ринки можуть успішно функціонувати в тих випадках, коли є багато покупців, що пред'являють високий платоспроможний попит на фондові інструменти, і в монопольному положенні перебувають продавці. Оскільки продавців небагато й товар відрізняється однорідністю, то вони завчасно подають свої пропозиції на продаж тих або інших паперів, які потім зводяться в котирувальні бюлетені. Котирувальні бюлетені роздають покупцям, які зацікавлені в придбанні цінних паперів. Вони ж стають основними учасниками аукціону й змагаються за право на придбання паперів, послідовно призначаючи свою ціну. У переважному положенні виявляються ті продавці, які раніше за інших змогли виставити товар для продажу, оскільки перші покупці готові заплатити за право його придбання найвищі ціни.

При проведенні голландського аукціону здійснюється попереднє накопичення заявок покупців. Потім вони заочно аналізуються емітентом або посередником і встановлюється єдина офіційна ціна, по якій будуть задовольнятися заявки на придбання паперів.

Подвійні аукціонні ринки паперів відрізняються від простих тем, що в торгівлі бере участь велика кількість продавців і покупців, які змагаються між собою за право покупки або продажу цінних паперів.

Значного поширення при первинному розміщенні цінних паперів або поза стінами фондових бірж набули дилерські ринки. Дилери, що мають засоби для придбання й продажу фондових інструментів за свій власний рахунок, можуть організувати дилерський ринок. Всі зроблені ними публічні оголошення про купівлю й продаж паперів й їхні ціни повинні зберігатися при угодах з інвесторами. Дилери не мають права ухилятися від угод, умови яких вони привселюдно оголосили.

Якщо зацікавленим особам необхідна негайна купівля-продаж цінних паперів, то ними використовується так званий касовий ринок цінних паперів Угоди на цьому ринку виконуються протягом 1-2 робочих днів.

Якщо буде потреба можуть укладатися угоди зі строком виконання, що перевищує два робочі дня й складає до трьох місяців. Такі угоди відбуваються на термінових ринках цінних паперів.

До загальноринкових функцій ринків цінних паперів можна віднести: отримання прибутку від угод; забезпечення умов для нормальної взаємодії покупців і продавців; забезпечення доступності інформації шляхом наявності чіткої й безперебійної системи прийому, передачі й обробки даних, що надходять від учасників угод; дотримання правил торгівлі, що забезпечують порядок дозволу споровши між учасниками; створення інфраструктури, що включає в себе систему спеціальних організацій, що обслуговують клієнтів (депозитаріїв, розрахунково-грошових, клірингових і реєстраційних центрів і т.п.).

До специфічнихфункцій відносяться: страхування цінових і фінансових ризиків; пред'явлення додаткових вимог до емітентів і членів біржі.

Показники торгівлі цінними паперами

Аналізу кон'юнктури й тенденцій у торгівлі цінними паперами надається особливе значення. З одного боку - аналіз показників торгівлі цінними паперами є предметом загальноекономічного аналізу, результатами якого користуються інвестори, економісти, фахівці бірж, наукові співробітники для аналізу й прогнозування ситуації в країні й виявлення тенденцій змін. З іншого боку - за результатами аналізу торгівлі цінними паперами формується тактика поводження на ринку.

Основними показниками для визначення, дослідження та прогнозування положення в окремих галузях фондової торгівлі є біржові індекси, вивчення динаміки яких дозволяє оцінювати ринкові тенденції і прогнозувати стан ринкової кон’юнктури.

Розглянемо найбільш відомі ринкові індекси .

Індекс Доу-Джонса

Існують чотири індекси Доу-Джонса:

1. Промисловий індекс Доу-Джонса - простий середній показник руху курсів акцій 30 найбільших промислових корпорацій Промисловий індекс Доу-Джонса є найпоширенішим серед всіх показників фондових ринків. Індекс Доу-Джонса щоранку публікується в ряді американських видань, хоча обчислюється й повідомляється на Нью-Йоркській фондовій біржі кожні півгодини.

2. Транспортний індекс Доу-Джонса - середній показник, що характеризує динаміку цін на акції 20 транспортних корпорацій (авіакомпаній, залізничних корпорацій й автодорожніх компаній).

3. Комунальний індекс Доу-Джонса - середній показник руху курсів акцій 15 компаній, що займаються газо- і електропостачанням.

4. Комплексний індекс Доу-Джонса (відомий також за назвою індекс-65) - показник, що складається на базі промислового, транспортного та комунального індексів.

Індекс Standart & Poors

Складається у двох варіантах - по акціях 500 корпорацій і по акціях 100 корпорацій.

Індекс Standart & Poors -500 - це зважений по ринковій вартості індекс 500 акцій великих компаній, які представлені в ньому в наступній пропорції: 400 промислових, 20 транспортних, 40 фінансових та 40 комунальних. Цей індекс більш точний порівняно з індексом Доу-Джонса, оскільки в ньому представлені акції великої кількості корпорацій і акції кожної корпорації зважуються на величину вартості всіх акцій, що перебувають в обігу.

Індекс НАСДАК

Основним є індекс НАСДАК, що включає приблизно 5000 акцій позабіржового ринку. Цей індекс є показником, зваженим по ринковій вартості його складових. На додачу до цього індексу Нью-Йоркська фондова біржа розраховує індекси по напрямках - промисловий, банківський, страховий і комунальний.

Всесвітній індекс

Він ґрунтується на інформації щодо динаміки 2,5 тис. акцій з 24 країн світу і відбиває стан світового інвестиційного процесу.

Різні індекси дають різні результати. Це пов'язано з тим, що функціонування ринку носить імовірнісний характер.

Операції з цінними паперами

Одним важливих завдань, компанії-емітента, є ефективне розміщення випущених цінних паперів на первинному та вторинному ринках. Вирішення цього завдання пов’язане з визначенням обсягу випуску та ціни, а також підготовкою до реєстрації. Суб’єкти, що спеціалізуються на таких операціях називаються андерайтерами.

Існують наступні види андеррайтинга:

ü на базі твердих зобов'язань;

ü на базі кращих традицій;

ü на принципах "все або нічого";

ü с авансуванням і без авансування емітента;

ü конкурентний.

Андеррайтинг на базі твердих зобов'язань за умовами договору з емітентом передбачає тверді зобов'язання з викупу всього випуску або його частини за фіксованими цінами. Якщо частина паперів виявиться нерозміщеною на первинному ринку, то андеррайтер зобов'язаний їх придбати.

У випадку андеррайтингу на базі кращих традицій андеррайтер зобов'язується докласти максимум зусиль для розміщення цінних паперів. У разі неповного їх розміщення він несе фінансову відповідальність.

Андеррайтинг на принципах "все або нічого" також передбачає зобов’язання андеррайтера розмістити емісію повністю. Якщо андеррайтеру не вдається виконати свої зобов'язання дія угоди припиняється.

Емітент може укласти договір на комплекс послуг з розміщення цінних паперів з авансуванням або без авансування. Тобто, андеррайтер може видати аванс за взяті їм для розміщення цінні папери, а може й не включати в умови угоди ці зобов'язання..

Суть конкурентного андеррайтинга полягає в підготовці емісії і її викупі на основі конкуренції різних андеррайтерів. Угоду з емітентом укладає той з них, що запропонує кращі цінові й інші умови.

Угоди на фондовій біржі

Продаж цінних паперів передбачає участь кількох суб’єктів які вдаються до послуг брокерів, дилерів і фондових бірж. Оскільки угоди можуть укладатися як у біржовому приміщенні, так і поза ним, розрізняють біржові й позабіржові угоди.

Біржові угоди укладаються за допомогою офіційного брокера (курсового маклера) і дилера або іншої особи - повноважного представника біржі, що організує біржові торги.

Залежно від ризику виконання угоди на фондовій біржі діляться на касові й термінові.

Касові– угоди, повний розрахунок по яких відбувається протягом певного терміну що дорівнює Т + n днів, (де Т - день здійснення угоди).

Термінові- це угоди, виконання яких передбачається в майбутньому. Умови таких угод залежать від механізму виконання угоди та способу встановлення ціни:

− ціна фіксується на рівні курсу біржового дня укладання угоди;

− ціна на папери не обговорюється, а розрахунки здійснюються за курсом, що складається на певний момент часу (наприклад на середину або на кінець місяця);

− в якості ціни паперів приймають курс будь-якого заздалегідь визначеного біржового дня, у період від укладання угоди до здійснення розрахунків.

Залежно від механізму укладання термінових угод вони можуть бути:

− угоди на різницю;

− форвардні;

− подовжені.

Термінові угоди на різницю - це угоди, після закінчення терміну дії яких один з контрагентів повинен сплатити суму різниці між курсами, встановленими при укладанні угоди, і тими, що фактично склалися в момент ліквідації угоди. Такі угоди носять спекулятивний характер. Контрагенти в цьому випадку не виконують умови угоди і цінні папери не змінюють власника. Під ліквідацією угоди мається на увазі виконання сторонами своїх зобов’язань у визначений термін.

Форвардні угоди - це угоди, повний розрахунок по яких здійснюється на певну дату в майбутньому (при тому, що ціна фінансового інструмента визначається в момент укладання угоди). У цьому випадку угоди надають можливість придбання й реалізації цінних паперів за фіксованою ціною. Таким чином, при укладанні такої угоди на біржу передається не сам товар, а право на його одержання.

Подовжена угода – являє собою термінову угоду, одним з суб’єктів якої виступає спекулянт, що грає на зміні різниці курсової вартості цінних паперів. Необхідність в угоді цього виду виникає в біржового гравця, якщо очікуваної ним зміни курсу не відбулося до моменту завершення терміну виконання контракту і ліквідація цієї угоди не принесе очікуваного прибутку. Тому гравець, очікуючи, що його прогноз підтвердиться, прагне до продовження терміну дії угоди.

Існують два різновиди такої угоди: репорт і депорт.

Репорт - вид прострочення біржових угод, при яких гравець, що очікує на підвищення курсу, продає за фактичним курсом цінні папери, які повинні бути реалізовані за ліквідаційним курсом;

Різниця в ціні придбання й продажу і називається репорт. Вигоди від здійснення угоди для гравця полягають у тому, що він звільняється від необхідності прийняти куплені ним папери або продовжує угоду.

Таким чином, гравець, що очікує на підвищення курсу намагається продати папери з вигодою для себе в той момент, коли курс цінних паперів досягне максимуму, після чого ціна може знизитися.

Депорт - це операція, зворотна до репорту. До неї вдається гравець, що сподівається на зниження курсу. Він спочатку продає цінні папери, але знову придбає їх тільки у разі зниження вартості цінних паперів.

Як правило, такі операції складаються із трьох етапів:

ü придбання цінних паперів у борг;

ü продаж паперів;

ü придбання раніше проданих паперів за нижчою ціною та повернення їх особі що продала у борг.

Різниця отримана в результаті зниження курсу і називається депорт. По суті, ця винагорода тому, хто надає свої папери на обговорений строк. Вигоди для суб’єктів, що грають на зниження полягають у тому, що вони з одного боку виконують зобов'язання, обумовлені придбанням паперів (ліквідують угоду), а з іншого боку – продовжують гру на зниження.

Існують певні різновиди термінових угод, які зобов'язують сторони, виконувати різні умови контрактів. До них насамперед відносяться:

− угоди із заставою;

− угоди із премією;

− ф'ючерси.

Угоди із заставою - це угоди, у яких один контрагент виплачує іншому певну суму грошей яка є гарантією виконання його зобов'язань.

Угоди із премією - це угоди, за умовами яких контрагент, що заплатив премію, має право або здійснити операцію, або відмовитися від її, втративши премію.

Угоди із премією іноді передбачають надання права вибору часу виконання зобов’язань.

Угоди із правому вибору часу виконання договору - це угоди із премією, при яких платникові премії надається право вибору часу виконання прийнятих зобов'язань протягом заздалегідь встановленого періоду. Відмовитися ж від виконання договору він не може.

Ф'ючерсні угоди - являють собою угоду між двома сторонами, укладену на фондовій біржі, про майбутню поставку предмету контракту. Біржа розробляє умови контракту, стандартні для кожного конкретного виду активів. У зв'язку із цим ф'ючерсні угоди завжди ліквідні. Ці контракти можуть змінювати власника декілька разів до моменту ліквідації.

Укладання ф'ючерсних угод, як правило, проводиться не для придбання цінних паперів, а для хеджування (страхування) позицій контрагентів або гри на різниці цін. Ф'ючерсні контракти ніколи не завершуються реальними поставками та повною оплатою.

Основними рисами ф'ючерсних угод варто визнати:

1. Фіктивний характер угод, тобто здійснення купівлі-продажу, при якій обмін фінансовими активами практично відсутній. Це можливо тому, що зобов'язання сторін можуть припинятися шляхом зворотної операції (хеджування) з виплатою різниці в цінах.

2. Обмеження у виборі терміну поставки.

3. Жорстку регламентацію умов контракту.

Найпопулярнішими останнім часом є індексні ф'ючерсні угоди. Вони являють собою угоди купівлі-продажу гіпотетичного пакету цінних паперів, що складається з акцій найбільших компаній, ринкова ціна яких визначається за допомогою біржових індексів.