Профілактика несприятливого впливу мікроклімату

Боротьба з несприятливим впливом виробничого мікрокліма­ту регламентується "Санітарними правилами з організації техно­логічних процесів і гігієничними вимогами до виробничого об-

Я.І. Бедрііі. Безпека життєдіяльності

ладнання" і реалізується комплексом заходів технологічного, са­нітарно-технічного, організаційного та медико-профілактично-го плану.

Основними заходами щодо забезпечення нормального метео­рологічного середовища в робочій зоні є механізація важких руч­них робіт, захист від джерел теплового випромінювання, перерви під час роботи для відпочинку. Часті тривалі короткі перерви ефективніші, ніж рідкі, але тривалі. До групи санітарно-техніч­них заходів відносяться засоби локалізації тепловиділень і тепло­ізоляція, скеровані на зниження інтенсивності теплового випро­мінювання і тепловиділення обладнання, вентиляції, опалення і кондиціонування повітря.

Захист від теплового випромінювання здійснюють шляхом застосування екранів з теплоізоляційних матеріалів, водяних завіс та повітряного душування робочих місць.

Захист від протягів досягається шляхом щільного закривання вікон, дверей та інших отворів, а також влаштуванням повітряних і повітряно-теплових завіс на дверях.

Важливе значення для профілактики перегрівання мають інди­відуальні засоби захисту. Спецодяг повинен бути повітро- та воло-гопроникним (бавовняним, з льону, грубововняного сукна), мати зручний покрій. Для роботи в екстремальних умовах застосову­ються спеціальні костюми з підвищеною теплосвітловіддачею. Для захисту голови від випромінювання застосовубть дюралеві, фіброві шоломи, повстяні капелюхи; для захисту очей — окуляри темні або з прозорим шаром металу, маски з відкідним екраном.

Заходи з профілактики несприятливого впливу холоду по­винні передбачати запобігання вихолоджуванню виробничих при­міщень, використання засобів індивідуального захисту. Санітар­ними нормативами регламентується влаштування повітряних завіс, шлюзів, використання подвійного скління вікон, теплоізо­ляція підлог, стін. На робочих місцях мікроклімат підтримується опаленням — водяним, паровим, повітряним або радіаційним. Захист від дії зниженої температури повітря досягається викори­станням теплового спецодягу, а під час опадів — плащів та гумо­вих чобіт. При нефіксованих робочих місцях та при роботі на відкритому повітрі влаштовуються спеціальні приміщення для зігрівання.

2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва й у побуті

2.1.3. Особливості екстремальних умов при зміні газового складу та тиску повітря

У процесі еволюції у значної частини живих організмів сфор­мувалися функціональні системи, достатньо жорстко пристосовані до складу газової суміші атмосфери при звичних перепадах тиску.

При тиску 750 мм рт. ст. до складу атмосфери входять: азот -78%, кисень - 21%, інертні гази - 1% (вуглекислий газ - 0,03 %).

Функція дихання організму полягає у здійсненні зовнішнього дихання легень, газообміну між організмом та зовнішнім середо­вищем, у споживанні кисню та викиданні вуглекислого газу. Ди­хальні рухи у спокійному стані відбуваються з частотою 12—18 разів на хвилину при обсязі повітря кожного вдиху та видиху близько 500 мл.

Тривалість вдиху (дихальний цикл) у дорослої людини - 0,9-4,7 сек., видиху — 1,2—6 сек, дихальна пауза різна за тривалістю, може бути навіть відсутньою. У чоловіків здебільшого черевний (діафрагмний), у жінок — грудний (реберний) тип дихання.

Екстремальні умови можуть виникати внаслідок зменшення (збільшення) вмісту кисню у дихальній суміші, а також внаслідок збільшення вмісту вуглекислого газу.

Зменшення вмісту кисню у суміші, що вдихається, до 19% (нор­ма - 21 %) при нормальному атмосферному тиску і без збільшення кількості вуглекислого газу майже не впливає на функцію дихання та працездатність людини. Зменшення вмісту кисню до 17% при­зводить до посилення дихання, зниження гостроти зору, порушен­ня координації рухів, котрі потребують точності, появи помилок в оцінюванні ситуації, прийнятті рішень. При подальшому зни­женні вмісту кисню знижується функція самоконтролю (як при алкогольному сп'янінні), виникають почуття слабкості, запамо­рочення, можуть виникати психічні порушення, несподівано для людини може настати втрата свідомості.

Зменшення вмісту кисню у дихальній суміші нижче за 15% при нормальному атмосферному тиску не може забезпечити жит­тя навіть при максимумі діяльності системи дихання.

Але й 100% вміст кисню при нормальному атмосферному тиску також є екстремальним чинником. Дихання чистим киснем у та­ких умовах безперервно протягом 2-3 діб призводить до ушко­дження тканин легенів та до можливого розвитку гіпоксії через порушення функцій легеневих тканин.

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

Екстремальні умови можуть виникати через збільшення вмісту вуглекислого газу в суміші, що вдихається. При нормальному атмос­ферному тиску збільшення вмісту вуглекислого газу до 1-3% має незначний вплив на самопочуття, але призводить до частішого ди­хання та зниження працездатності при збільшеному навантаженні.

При 5% вмісті вуглекислого газу у суміші, що вдихається .само­почуття різко погіршується, дихання стає важким та частим, різко знижується працездатність, можлива втрата свідомості. Тривале ди­хання такою газовою сумішшю небезпечне для життя. При вмісті вуглекислого газу до 10% розвивається важке отруєння, і навіть ко­роткочасне дихання такою сумішшю небезпечне для життя.

У герметичних приміщеннях з поганою вентиляцією можливе підвищення атмосферного тиску, за якою навіть нормальний відсот­ковий вміст газів у повітрі стає небезпечним. Небезпечні зміни вмісту дихальної суміші при збільшеному атмосферного тиску призводять до значно швидкого погіршення працездатності людини.

Особливу групу становлять екстремальні умови, які виникають внаслідок дії шкідливих сумішей повітря. Це можуть бути пари рідин, паливо-змащувальних речовин, пального, акумуляторні гази, пари ртутілвихлопні гази, чадний газ, озон, аміак, сірководень тощо.

Дія шкідливих сумішей на організм людини різна. Вона може призвести і до важких соматичних ушкоджень, і до психічних розладів. Нерідко з'являються біль у різних органах, перешкоди у прийманні інформації та мисленні, сильний головний біль. Можливі також незначні, але наростаючі зміни в організмі, які непомітно спричинюють порушення стану здоров'я.

2.1.4. Екстремальні умови, пов'язані з впливом шуму

Акустичне середовище є важливим компонентом середовиша існування: людина живе у світі звуків. Параметри акустичного се­редовища можуть суттєво впливати на загальний стан людини та її працездатність і успіхи діяльності (у системах зв'язку робота оператора пов'язана з прийманням-сигналів). Екстремальні умови виникають, якщо людина через сторонній звуковий тиск не може розпізнати потрібні сигнали і якщо рівень звукового тиску на­ближається до больової межі.

Величина звукового тиску звичайно оцінюється в децибелах (дБА). Шепіт людини, який сприймається на відстані 1,5—2 м від того, хто говорить, становить 1-18 дБА.

2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва й у побуті

Шум у приміщенні, де працюють люди, але немає машин (сту­дентська аудиторія без чутної лекторської мови) - 40 дБА.

Мова людини середньої нормальної гучності, що сприймаєть­ся людиною, котра стоїть поруч — 60 дБА.

Шум двигуна легкового автомобіля - 75 дБА.

Шум електропоїзда метро, який сприймається на віддалі 3 м від нього- 95дБА.

Шум реактивного літака — 115 дБА.

Вже при рівні звуку 100 дБА виникає загальна втома, знижу­ються працездатність та якість праці. При рівні звуку 100-ПОдБА шум та звук справляють гнітючу дію. При рівні звуку (шуму) 110 дБА неможливе мовне спілкування.

Больова межа рівня звуку становить 120—130 дБА.

При проектуванні робочих місць рівень звуку понад 80 дБА вва­жається недопустимим.

Рекомендований рівень звуку в приміщеннях для проведен­ня конструкторських та теоретичних робіт і опрацювання екс­периментальних даних - 50 дБА, в приміщеннях керування, ро­бочих кімнатах - 60 дБА, на робочих місцях у виробничих при­міщеннях - не більше ніж 80 дБА.

Якщо рівень звукового тиску перевищує допустимий, викорис­товують індивідуальні та колективні засоби захисту (ізоляція дже­рела звуку чи робочих приміщень) - вушні заглушки, навушни­ки, шоломи.

Механічні коливання, які виникають при роботі працюючих машин, можуть викликати не лише звуки та шуми, а й вібрації.

Вібрація - це механічні коливання пружних тіл, які характе­ризуються амплітудою, швидкістю та прискоренням.

За характером дії вібрацію поділяють на загальну та місцеву. Загальні вібрації діють на все тіло людини. Внутрішні органи лю­дини утворюють коливні системи з власною частотою коливань (в межах десятків та сотень герц — Гц). Резонансна частота серця, жи­вота та грудної клітки - 5 Гц, голови - 20 Гц, очних яблук - 60 Гц, Центральної нервової системи — 250 Гц. Дія зовнішніх коливань із кратними частотами може викликати резонансні явища та призве­сти до зміщення та механічних ушкоджень внутрішніх органів. Частота власних коливань людей, що сидять, становить 4-8 Гц.

Вібрація сприймається людиною як природне навантаження, Що прирівнюють до важкої праці. Вібрації частотою понад 200 Ги

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

перевантажують нервову систему людини, потребують підвище­ної психічної напруги.

2.1.5. Освітлення

Вірно спроектоване та раціонально влаштоване освітлення ви­робничих приміщень справляє позитивний психофізіологічний вплив на працюючих, підвищує ефективність та безпеку праці, зни­жує втому та травматизм, забезпечує високу працездатність.

Зір у всій системі органів чуття людини посідає чільне місце. Відомо, що на органи зору припадає 90% всієї інформації, котру отримує людина. Зоровий процес відбувається під впливом ви­димого випромінювання (світла), котре є електромагнітним вип­ромінюванням з довжиною хвилі 0,38-0,76 мкм. Чутливість зору максимальна до електромагнітного випромінювання з довжиною хвилі 0,555 мкм (жовто-зелений колір) та зменшується до меж видимого спектру.