Ви­д-во ЛДУ БЖД 10 страница

Більше цього, вважаємо невиправданим і необґрунтованим окремо виділяти такі суб'єкти, як "воєнна організація держави" і "правоохоронні органи", через те, що специфіка виконуваних ними завдань є схожою. Так, прикладом, воєнна організація, діяльність якої спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх джерел загроз і небезпек, не володіє монополією на забезпечення зовнішньої безпеки держави, тому що, наприклад, СБУ також здійснює відповідну діяльність з забезпечення зовнішньої безпеки через вжиття розвідувальних і інших заходів, хоча, згідно з даним законом, не належить до воєнної організації. Водночас у складі Збройних сил України 7 березня 2002 р. було утворено Військову службу правопорядку, яка є спеціальним правоохоронним формуванням у складі Збройних сил України. Отже, згідно із визначенням терміну "правоохоронні органи", яке міститься у ст. 1 Закону України "Про основи національної безпеки України", дана служба належить до правоохоронних органів. Таким чином. Збройні сили України також виступають за цього визначення правоохоронним органом, хоча, згідно з визначенням терміну "воєнна організація держави", вони належить саме до воєнної організації держави. Сказане наочно свідчить про відсутність у авторів закону будь-яких критеріїв віднесення тих чи інших сил ЗНБ чи то до воєнної організації держави, чи то до правоохоронних органів.

Отже, диференціація сил забезпечення національної безпеки на "воєнну організацію" та "правоохоронні органи" є недоцільною. Натомість запропоновано вживати термін "сили системи забезпечення національної безпеки", який найбільш вдало відображає сутність цих органів, оскільки за цього випадку саме силовий чинник є визначальною ознакою для їх угрупування до єдиної системи.

Таким чином, запропоновано наступне: сили системи забезпечення національної безпеки включають в себе Службу безпеки України, Збройні сили України, органи і підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Державну прикордонну службу України, військові підрозділи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державну митну службу України, Управління державної охорони України, Державну податкову службу України, інші військові формування, утворені відповідно до Конституції України, які:

● забезпечують національну безпеку України, захист її державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів;

● здійснюють безпосередній управлінський вплив на зовнішні та внутрішні джерела загроз і небезпек, а також сприяють у формуванні передумов для здійснення ефективного управління ними;

● здійснюють боротьбу зі злочинністю, пріоритетними напрямами якої є: боротьба з нелегальною міграцією, торгівлею людьми, тероризмом та іншими формами екстремізму, контрабандою, кіберзлочинністю, відмиванням надходжень, одержаних злочинним шляхом;

● забезпечує захист населення в разі катастроф, стихійних лих, небезпечних соціальних конфліктів, епідемій тощо.

Таким чином, розглянемо більш детально основні функції деяких структурних елементів сил забезпечення національної безпеки: Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба, Державна митна служба України, Міністерство оборони України, Управління державної охорони, війська цивільної оборони

2.3.1. Значення органів внутрішніх справ України в управлінні національною безпекою

Відповідно до от. 1 Закону України "Про міліцію" міліція в Україні – державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства та держави від протиправних посягань.

Згідно з Положенням про МВС України, введеним в дію розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 р., основними завданнями цього міністерства є: організація і координація діяльності органів внутрішніх справ (ОВС) щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства, і держави від протиправних посягань, охороні громадського порядку і забезпеченню громадської безпеки;

● забезпечення запобігання злочинів, їх припинення, розкриття і розслідування;

● організація роботи, пов'язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху та пожежної безпеки, організація діяльності органів внутрішніх справ і внутрішніх військ по виконанню покладених на них завдань тощо.

Основними функціями органів внутрішніх справ із національної безпеки України згідно з чинним законодавством є:

1) забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

2) боротьба з організованою злочинністю: виявлення та припинення діяльності організованих злочинних груп, банд, інших злочинних формувань з міжрегіональними і міжнародними зв'язками, а також контрабандистських у групувань, котрі спеціалізуються на наркобізнесі, встановлення їх корумпованих зв'язків у органах влади;

3) боротьба з економічною злочинністю в найбільш криміногенних і важливих для економіки України сферах, перш за все кредитно-фінансовій і банківській;

5) боротьба з корупцією, білокомірцевою злочинністю;

6) боротьба з нелегальною міграцією;

7) боротьба з тероризмом та іншими формами екстремізму;

8) охорона громадського порядку та забезпечення громадської та особистої безпеки;

9) участь у забезпеченні екологічної безпеки (забезпечення карантинних заходів, режиму надзвичайного стану при катастрофах різного походження тощо);

10) участь у забезпеченні інформаційної безпеки;

11) участь у забезпеченні міжнародної безпеки (організація співробітництва з міжнародними організаціями з проблем національної безпеки, участь у миротворчих, рятувальних і гуманітарних операціях під егідою ООН, ОБСЄ).

Відповідно до Закону України "Про міліцію", а також Концепції розвитку Міністерства внутрішніх справ України у XXI столітті до основних завдань у системі забезпечення національної безпеки належать:

● гарантування особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів;

● охорона й забезпечення громадського порядку;

● попередження правопорушень та їх усунення;

● забезпечення громадської безпеки та безпеки дорожнього руху;

● охорона навколишнього природного середовища;

● захист усіх форм власності від злочинного посягання;

● виявлення й розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

● здійснення системи заходів щодо відновлення нормального функціонування об'єктів безпеки у регіонах, що потерпіли внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій;

● виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень та гарантування безпеки інших цінностей особи, суспільства та держави, а також участь у заходах щодо гарантування національної безпеки за межами України відповідно до міжнародних договорів і угод, укладених або визнаних Україною.

2.3.2. Значення Внутрішніх військ МВС України в управлінні національною безпекою

Відповідно до Закону України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішні справ України" внутрішні війська входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, охорони виправно-трудових і лікувально-трудових установ, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю.

Відповідно до ст. 2 цього закону до основних завдань внутрішніх військ належать:

● охорона та оборона важливих державних об'єктів, виправно-трудових і лікувально-трудових установ, об'єктів матеріально-технічного та військового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України;

● супроводження спеціальних вантажів;

● здійснення пропускного режиму на об'єктах, що охороняються;

● конвоювання заарештованих і засуджених;

● охорона підсудних під час судового процесу;

● переслідування та затримання заарештованих і засуджених осіб, які втекли з-під варти;

● виконання доручень адміністрації виправно-трудових установ і лікувально-трудових профілакторіїв щодо забезпечення внутрішнього порядку;

● участь в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю;

● участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об'єктах, що охороняються;

● охорона дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав на території України.

Відповідно до окреслених завдань, основним функціями внутрішніх військ з забезпечення національної безпеки є:

1) забезпечення оборони важливих державних об'єктів, спеціальних вантажів при транспортуванні;

2) охорона громадського порядку, забезпечення громадської безпеки та боротьба зі злочинністю;

3) забезпечення територіальної оборони;

4) ліквідація фактів групової непокори і масових безпорядків у виправно-трудових установах;

5) забезпечення взяття та звільнення з-під варти осіб в залі суду.

2.3.3. Значення Служби безпеки України в управлінні національною безпекою

Наступним елементом сил забезпечення є Служба безпеки України – державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Діяльність СБУ здійснюється за наступними основними напрямами: розвідувальна і контррозвідувальна діяльність, боротьба зі злочинністю.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Службу безпеки України" до основних завдань СБУ належать захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління та економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Основними функціями СБУ із національної безпеки України згідно з чинним законодавством є:

1) забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки держави;

2) забезпечення інформаційної безпеки;

3) здійснення розвідувальної та контррозвідувальної діяльності;

4) боротьба зі злочинами, розслідування яких віднесено до компетенції СБУ;

5) боротьба із розвідувально-підривною діяльністю іноземних держав;

6) забезпечення державної таємниці;

7) забезпечення особистої безпеки;

8) забезпечення режиму воєнного та надзвичайного станів;

9) захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України;

10) захист законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

11) боротьба зі злочинами проти миру і безпеки людства;

12) боротьба з нелегальною міграцією;

13) боротьба з тероризмом;

14) боротьба з корупцією та організованою злочинністю;

15) боротьба з іншими протиправними діями, що безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

2.3.4. Значення Державної прикордонної служби України в управлінні національною безпекою

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" Державна прикордонна служба є правоохоронним органом спеціального призначення.

Згідно зі ст. 1 Закону на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній

Функції Державної прикордонної служби України в системі забезпечення національної безпеки:

● захист державного кордону та суверенних прав України у її виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі;

● відображентя вторгнення на територію України озброєних формувань, припинення збройних і інших провокацій на державному кордоні України, захист від злочинних посягань населення та власності у всіх її формах;

● забезпечувати виконання зобов'язань, що випливають з міжнародних договорів України, з питань режиму державного кордону України та виключної (морської) економічної зони України;

● здійснювати спільні заходи із Службою безпеки України в межах наданої їм компетенції з питань охорони державного кордону України, а також контролювати самостійно чи разом з органами внутрішніх справ підтримання прикордонного режиму;

● контролювати спільно з органами внутрішніх справ, керівництвом аеропортів (аеродромів), відкритих для міжнародних польотів, прикордонних залізничних станцій, морських і річкових портів, служб міжнародних автомобільних перевезень додержання встановленого режиму в пунктах пропуску через державний кордон України;

● здійснювати охорону дипломатичних представництв України, постійних представництв України при міжнародних організаціях і консульських установ України в іноземних державах;

● забезпечувати систему особливих заходів щодо захисту військовослужбовців Прикордонних військ України, які беруть безпосередню участь в оперативно-розшуковій діяльності та здійсненні контролю за переміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів чи речовин через державний і митний кордон України, від посягань на життя, здоров'я, житло і майно зазначених осіб та їх близьких родичів у зв'язку із службовою діяльністю цих військовослужбовців.

2.3.5. Значення Державної митної служби в управлінні національною безпекою

Зазначимо, що з 1 січня 2004 р. вступив в дію новий Митний Кодекс України, аналіз основних положень якого і дав нам змогу віднести Державну митну службу до сил забезпечення національної безпеки. Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ст. 11 Митного Кодексу України, до основних завдань митної служби в системі забезпечення національної безпеки належать:

● захист економічних інтересів України;

● сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних і фізичних осіб;

● здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

● боротьба з контрабандою та порушенням митних правил.

Для боротьби з порушеннями митних правил, охорони територій, будівель, споруд та приміщень митних органів, охорони та супроводження товарів і транспортних засобів, забезпечення охорони зон митного контролю створюються спеціальні підрозділи митних органів – митна варта. До основних завдань, згідно зі ст. 21 Митного кодексу входять:

1) здійснення заходів, пов'язаних із виявленням, розкриттям, припиненням, профілактикою порушень митних правил, запобіганням таким порушенням;

2) охорона будинків, споруд, приміщень митних органів та інших об'єктів митної інфраструктури, зон митного контролю від будь-яких протиправних посягань;

3) фізичний захист співробітників митних органів, інших осіб, а також товарів, які перебувають у зоні митного контролю, від протиправних дій;

4) локалізація разом з іншими органами конфліктних ситуацій у зоні діяльності митних органів;

5) участь у ліквідації наслідків катастроф, аварій, стихійного лиха та екологічного забруднення в зоні діяльності митних органів.

2.3.6. Компетенція Збройних Сил України в управлінні національною безпекою

Україна, враховуючи потреба забезпечення власної воєнної безпеки та оборони, усвідомлюючи свою відповідальність у справі підтримання міжнародної стабільності як суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава має Збройні сили України із необхідним рівнем бойової готовності та боєздатності. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Збройні сили України" Збройні сили України – військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. Аналізуючи цей закон, а також Закон України "Про оборону України", можна виділити такі завдання Збройних Сил у системі забезпечення національної безпеки:

● запобігання та відсіч збройній агресії та збройному конфлікту;

● здатність до переведення на воєнний стан;

● ліквідація збройного конфлікту;

● забезпечення готовності населення та території держави до оборони;

● забезпечення національних інтересів;

● реалізація власної воєнної політики;

● формування та реалізація воєнної, воєнно-економічної, військово-технічної та військово-промислової політики держави;

Функції Збройних сил України з забезпечення національної безпеки:

1) захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності;

2) забезпечення воєнної безпеки;

3) забезпечення охорони державного кордону;

4) участь у формуванні та реалізації державної політики з питань оборони і військового будівництва, стратегії воєнної безпеки, підготовці проектів Концепції (основ державної політики) національної безпеки України, Воєнної доктрини України, законодавчих і інших нормативних актів у сфері оборони, забезпечує їх виконання у Збройних силах України, у встановленому порядку координує діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони;

5) прогнозує тенденції розвитку форм і способів воєнних дій та засобів збройної боротьби;

6) провадить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність в інтересах національної безпеки та оборони держави, бере участь в аналізі воєнно-політичної обстановки та визначенні рівня воєнної загрози національній безпеці України;

7) забезпечення стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України;

8) забезпечення правового режиму воєнного та надзвичайного стану;

9) забезпечення прикордонної безпеки через посилення охорони державного кордону України і виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу України та їх правового оформлення;

10) надання військової допомоги іншим державам;

11) участь у міжнародному військовому співробітництві та міжнародних миротворчих операціях на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України;

12) участь у міжнародних системах безпеки;

13) захист інформаційного простору України та її входження у світовий інформаційний простір, створення розвиненої інфраструктури в інформаційній сфері;

14) втілення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань;

15) участь у забезпеченні функціонування національної економіки та державного управління в особливий період, у плануванні мобілізаційної підготовки її галузей та контролі за підготовкою підприємств, установ та організацій усіх форм власності до виконання мобілізаційних завдань та за їх виконанням;

16) участь у створенні та контроль стану системи управління державою в особливий період;

17) участь в організації та контроль за підготовкою системи зв'язку, комунікацій і загалом території держави до оборони;

Окремо акцентуємо увагу на тій обставині, що з метою подальшого зміцнення законності, правопорядку та військової дисципліни у Збройних силах України, забезпечення конституційних прав військовослужбовців у складі Збройних сил України у 7 березня 2002 р. було утворено Військову службу правопорядку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних силах України", Військова служба правопорядку у Збройних силах України – спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі – військові частини), військових містечках, на вулицях і в громадських місцях;

● для запобігання злочинам, іншим правопорушенням у Збройних силах України, їх розкриття і припинення;

● для захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних сил України, а також для захисту майна Збройних сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об'єктах.

До основних завдань даної служби, що стосуються забезпечення національної безпеки, відповідно до ст. З цього закону можна віднести:

● боротьба зі злочинністю у військових частинах та на військових об'єктах;

● забезпечення громадського порядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях;

● участь у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об'єктах;

● охорони військових об'єктів, військових містечок та їх населення, сприяння його евакуації;

● відновлення та підтримання порядку і дисципліни у військових частинах.

Таким чином можна резюмувати, що основними функціями даної Служби, стосовно забезпечення національної безпеки є:

1) забезпечення безпеки осіб та об'єктів, які включені до інфраструктури Збройних сил України;

2) боротьба зі злочинністю у Збройних силах України;

3) здійснення боротьби з диверсійними проявами та терористичними актами;

4) забезпечення воєнного та надзвичайного стану.

2.3.7. Завдання Управління державної охорони України в управлінні національною безпекою

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб" державна охорона органів державної влади України та посадових осіб – система організаційно-правових, режимних, оперативно-розшукових, інженерно-технічних і інших заходів, які здійснюються спеціально уповноваженими державними органами з метою забезпечення нормального функціонування органів державної влади України, безпеки посадових осіб та об'єктів, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 4 цього закону державна охорона здійснюється щодо:

● Верховної Ради України;

● Кабінету Міністрів України;

● Конституційного Суду України;

● Верховного Суду України.

У ст. 6 передбачається конкретний перелік осіб, щодо яких здійснюється державна охорона. У місцях постійного і тимчасового перебування забезпечується безпека:

● Голови Верховної Ради України;

● Прем'єр-міністра України;

● Голови Конституційного Суду України;

● Голови Верховного Суду України;

● Першого заступника Голови Верховної Ради України;

● Першого віце-прем'єр-міністра України;

● Міністра закордонних справ України;

● Генерального прокурора України.

Окрім цього, згідно зі ст. 9 цього закону державна охорона здійснюється щодо будинків, де працюють Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, споруд і спеціальних транспортних засобів, що перебувають в їх користуванні, інших місць постійного і тимчасового перебування осіб, які охороняються відповідно до цього Закону, важливих державних об'єктів та прилеглих до них територій і акваторій, визначених Президентом України.

Державна охорона здійснюється Управлінням державної охорони України – державним правоохоронним органом спеціального призначення, підпорядкованим Президентові України та підконтрольним Верховній Раді України (ст. 11).

Відповідно до ст. 12, на Управління державної охорони України покладаються завдання:

● здійснення державної охорони щодо органів державної влади України;

● забезпечення безпеки посадових осіб, визначених цим Законом, за місцем їх перебування як на території України, так і за її межами;

● забезпечення безпеки членів сімей посадових осіб, визначених цим Законом, які проживають разом з ними або супроводжують їх;

● запобігання протиправних посягань на посадових осіб і членів їхніх сімей та об'єкти, щодо яких здійснюється державна охорона, їх виявлення та припинення;

● охорони об'єктів, визначених цим Законом;

● забезпечення безпечної експлуатації транспортних засобів, призначених для визначених цим Законом посадових осіб.

2.3.8. Війська цивільної оборони в управлінні національною безпекою

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про війська Цивільної оборони України" Війська Цивільної оборони України – спеціалізовані військові формування, які підпорядковуються керівнику центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і призначені для захисту населення та територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій, спричинених аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат, ліквідації їх наслідків та виконання інших передбачених законом завдань.

Цікавим є той факт, що одним з елементів системи цивільної оборони є органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях. Отже, можна зробити висновок про те, що війська Цивільної оборони здебільшого концентрують свою увагу на забезпеченні особистої безпеки людини та її захисту від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

До основних завдань військ Цивільної оборони України належать:

● здійснення заходів щодо підтримання органів управління, сил і засобів військ Цивільної оборони України в стані постійної готовності до виконання поставлених завдань;

● нагромадження, розміщення, зберігання та своєчасне відновлення озброєння, військової та спеціальної техніки, інших матеріально-технічних засобів, призначених для проведення аварійно-рятувальних робіт у мирний та воєнний час;

● проведення рятувальних і інших невідкладних робіт у зонах надзвичайної екологічної ситуації, осередках ураження та районах стихійного лиха;

● захист навколишнього природного середовища та локалізація зони впливу шкідливих і небезпечних чинників, що виникають під час аварій та катастроф;

● проведення піротехнічних робіт, пов'язаних із знешкодженням вибухонебезпечних предметів;

● попередження надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та ліквідація їх наслідків;

● захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

● організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

● створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення та зв'язку, спостереження та контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;

● сприяння Збройним Силам України в обороні України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

Аналіз законів України "Про Цивільну оборону України", "Про війська Цивільної оборони України", "Про захист населення та територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про зону надзвичайної екологічної ситуації", "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про Збройні Сили України" дають змогу виокремити наступні основні функції військ Цивільної оборони у системі забезпечення національної безпеки:

1) забезпечення безпеки людей у разі проведення аварійно-рятувальних і інших невідкладних робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

2) забезпечення екологічної безпеки;

3) здійснення проведення радіаційної, хімічної та неспецифічної бактеріологічної (біологічної) розвідки в осередках ураження, зонах забруднення (зараження) і катастрофічного затоплення, а також на маршрутах висування до них;