Види державного устрою

Унітарна(від лат. unitas – єдність) держава– це проста, єдина, централізована держава, територія якої поділена на адміністративно - територіальні одиниці, які не мають ознак суверенітету і державності. Унітарна держава характеризується такими ознаками:

- її частини не мають своїх вищих органів, законодавчої, виконавчої, судової влади і контрольно-наглядових органів. Існує єдина, загальна для всієї країни система вищих і центральних органів державної влади (один парламент, один глава держави, один уряд), юрисдикція яких розповсюджується на територію всієї країни;

- в державі діє єдиний основний закон (конституція) , єдина система законодавства, єдина судова система;

-існує єдине громадянство, єдина грошова система, єдина система податків;

- суб'єкти держави (адміністративно-територіальні одиниці) не мають державного суверенітету, не мають ніяких атрибутів державності. Вони не можуть самостійно, від свого імені вступати у міжнародні відносини.

До таких держав відносяться Україна, що поділена на області, Польща - на воєводства, Англія - на графства, Італія - на провінції. Хоча до складу України входить Автономна Республіка Крим, в Іспанії, Італії, Португалії, Грузії, Фінляндії також є автономії, але всі вони залишаються унітарними. Подібні держави називаються децентралізованими унітарними державами або унітарними державами з елементами федералізму.

Автономії є винятками, а основний принцип поділу держав - адміністративно-територіальний.

Простих держав у світі більшість.

Складна (союзна)державахарактеризується наявністю у її складі інших державних утворень. Вона має місце, коли її частини володіють основними ознаками суверенітету і державності. До складних форм державного устрою відносяться федерації, конфедерації, союзи держав, які створюються для виконання певних завдань оборони, економічних реформ , а також унії, імперії та ін. Найбільш поширеною формою складного державного устрою є федерації,для яких характерні риси:

- наявність дворівневої системи органів державної влади (вищих органів влади федерації і кожного суб'єкта);

- існування конституції і системи законодавства кожного суб'єкта і федерації в цілому;

- юридичне розмежування компетенції федеративних органів влади і кожного суб'єкта;

- існування громадянства федерації і її суб'єктів (подвійне громадянство);

- наявність єдиної системи податків;

- у міжнародних відносинах виступає федерація і може самостійно виступати кожен суб'єкт.

Приклади федерацій: США – 50 штатів; ФРН – 16 земель; Швейцарія – 12 кантонів; Російська Федерація – 21 республіка, 6 країв, 49 областей, 2 міста федерального значення (Москва і Санкт - Петербург), 1 автономна область, 10 автономних округів.

Федерації можуть бути двох видів. Перший вид має місце, коли за її суб'єктами зберігається право самовизначення аж до виходу зі складу федерації (СРСР). Другий вид - коли суб'єкти не мають права повного самовизначення і виходу з її складу (США, Росія, Індія, Канада).

Якщо федерація – це союзна держава, то конфедерація – це союз держав.

До ознак конфедерації відносять:

- створення її для досягнення визначених цілей (економічних, політичних, військових);

- збереження свого суверенітету кожним суб’єктом конфедерації.

- відсутність спільних для її суб’єктів органів влади і системи законодавства, конституції;

- право суб'єктів конфедерації на односторонній вихід з її складу;

- рішення конфедеративних органів не є обов'язковими для виконання кожним її суб'єктом;

- створення конфедерації, як правило, закріплюється договором.

Конфедерація - це досить нестійка і рідка форма державного устрою і здебільшого є перехідною від співіснування незалежних держав до унітарної або федеративної держави.

Конфедерації в наш час у чистому вигляді не збереглися. Існує повна назва Швейцарії як Швейцарська Конфедерація. Але це лише традиційна назва, залишена із попередніх часів, коли в 1815р. її німецько -, франко -, італо-мовні частини об'єдналися для спільного ведення банківської справи, оборони і проведення політики дотримання нейтралітету і миротворчих функцій. Поступово такий союз трансформувався у федерацію. Нідерланди, США у минулому існували також як конфедерації. В 1787р. штати Північної Америки після 11 років конфедеративного устрою об’єдналися у федерацію. Об’єднана Арабська Республіка проіснувала близько трьох років і в 1961р. розділилася на Сирію та Єгипет, які її раніше створили.

Крім конфедерацій, існує особлива форма об’єднання держав - співдружності. Це організаційно оформлені об’єднання утворені з суверенних держав, які співпрацюють на ґрунті спільних інтересів, що склалися раніше. Наприклад, СНД, Співдружність націй. Такі об'єднання створюються на основі міжнародно – правових договорів і служать для координації спільних дій у відповідній сфері діяльності (економіці, військовій сфері). У них не існує наддержавних органів влади.

Імперія (лат. imperium – влада, держава) є досить поширеною в минулому складною формою державного устрою. Більш за все імперії створювалися шляхом насильницького приєднання раніше незалежних держав або частин інших держав до великої багатонаціональної держави. Імперіями були Римська держава, Візантія, Франкська держава, Царська Росія з часу Петра І до повалення монархії, Франція, Австрія та ін. До імперій належали і великі держави, які мали великі колонії. Наприклад, Британська імперія включала поряд з Великобританією всі її численні домініони та колонії. В сучасному світі імперії подібного роду не існують. Вони практично припинили своє існування в результаті визвольної боротьби пригноблених народів. Імперіями також називають монархічні держави, главою яких є імператор.

Державний (політичний) режимобумовлює ступінь політичної свободи, методи, якими здійснюється влада в державі, способи і засоби, що до цього використовують.

Існують два основних види державного режиму: демократичний і антидемократичний .

Демократичний - такий режим, при якому державна влада здійснюється з дотриманням і реальним забезпеченням рівності людей, їх основних прав і свобод. Сьогодні переважна більшість держав світу має демократичний режим. Основними його ознаками є:

- гарантованість реального забезпечення прав і свобод людей у всіх сферах життя суспільства, виконання їх обов’язків;

- правовий характер діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування; - рівність усіх громадян перед законом;

- визнання єдиним джерелом державної влади волі народу;

- наявність інститутів безпосередньої та представницької демократії;

- здійснення державної влади за принципом розподілу влад;

- плюралізм у політичній, економічній, ідеологічній та духовній сферах життєдіяльності людини;

- багатопартійність і наявність офіційної опозиції державній владі;

- демократизм правосуддя, пріоритет методів переконання перед методами примусу.

Демократичні державно – політичні режими склалися в більшості країн Європи і Північної Америки.

Демократичний режим має такі різновиди, як демократично-ліберальний (Франція, Італія) - заснований на ідеологічній , демократично-консервативний (США), національно-демократичний (Японія, Південна Корея).

Що стосується України, то вона йде шляхом соціально-демократичної орієнтації і будує всі необхідні демократичні інститути.

Антидемократичний - це сукупність таких засобів і методів реалізації державної влади, за яких державна влада здійснюється шляхом обмеження чи порушення основних прав та свобод людини і громадянина, не допускається волевиявлення населення через демократичні інститути. Державна влада, як правило, є неконтрольованою населенням і зосереджена в однієї особи або у певного органу. Такі режими поділяються на тоталітарні, авторитарні та расистські.

Тоталітарний (від лат. totalis – весь, повний, всеохоплюючий ) – режим, за якого усі сфери життєдіяльності суспільства й кожного громадянина (особи) абсолютно регламентовані, повністю контролюються державою, фактично ліквідовані конституційні права і свободи. Тоталітарні держави характерні для країн, в яких панують однопартійна система, одна ідеологія, відсутня можливість для волевиявлення усіх груп населення, мають місце репресії відносно до опозиції та інакомислення. (фашистська Італія, нацистська Німеччина, франкізм в Іспанії).

Авторитарний (від. лат. auctoritas - влада) – режим, за якого всі найважливіші рішення державного життя відходять від однієї особи, яка має реальну владу (сталінський режим); військово-диктаторський, коли влада знаходиться у військових, що приходять до її захоплення насильницьким неконституційним шляхом (Чилі в минулому).

Авторитарний режим має такі різновиди: деспотія(від гр. despoteia – необмежена влада) – форма самодержавної необмеженої влади; тиранія (від гр.tyrannos – одноособовий правитель) – жорстоке правління, яке встановлюється або утримується шляхом насильства; теократія(від гр. theos - бог + kratos - влада) – влада належить духовенству чи главі церкви; аристократія– влада належить представникам родової знаті .

Расистський (апартеїд) - режим, за якого визнаються права лише певної раси і повністю ігноруються права іншої (в минулому - ПАР).