Суб'єкти забезпечення національної безпеки

Відповідно до ст. 4. Закону України «Про основи національної безпеки України», суб'єктами забезпечення національної безпеки є:

Президент України;

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України;

Рада національної безпеки і оборони України;

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

Національний банк України;

Суди загальної юрисдикції;

Прокуратура України;

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;

Збройні Сили України,Служба безпеки України,Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України;

громадяни України, об'єднання громадян.

2. Військова присяга - клятва на вірність народові України.

Ритуал прийняття військової присяги як клятви воїна на вірність своєму народові, Вітчизні існує з давніх-давен. На території сучасної України його започатковано у IX ст. з приходом на наші землі скандинавів. Саме від них було запозичено цей обряд. Вступаючи до дружини, воїни клялися князеві у своїй вірності, і після цього дружинники вважалися побратимами.
Громадяни України, які призвані або добровільно вступили на військову службу, приймають Військову присягу на вірність народу України, її складають в урочистій обстановці, зі зброєю в руках, біля Бойового прапора військової частини, перед строєм командирів і воїнів. Молодий воїн дає персональну клятву народові України, державі, називаючи своє прізвище, ім'я, по батькові.
Військова присяга - документ юридичної сили, що має велике державне значення.Текст Військової присяги затверджено Постановою Верховної Ради України 6 грудня 1991 р. У ній сформульовано найважливіші вимоги, які ставляться до воїна і які він має неухильно виконувати в інтересах національної безпеки України.
Найтяжчий злочин - порушення Військової присяги, зрада народу і Батьківщини.
3.Стату́ти Збро́йних Сил Украї́ни — це зведення законів військової служби, на основі яких проходять повсякденне життя, виховання, навчання, бойова діяльність військ; у них роз’яснюється, як воїн має нести військову службу і навчатися військовій справі, якими морально-бойовими якостями він повинен володіти, щоб бути надійним і вмілим захисником Батьківщини.Статути зобов’язують військовослужбовців сумлінно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, бойову техніку і зброю, запам'ятовувати все, чого їх навчають командири, зразково виконувати показані їм військові прийоми. Положення і вимоги статутів є обов’язковими для всіх військовослужбовців Збройних Сил України.Життя і діяльність Збройних Сил України визначаються військовими Статутами.

Статути Збройних Сил України поділяються на загальновійськові статути та статути родів військ.

Загальновійськовими статутами Збройних Сил України є:

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України;

Дисциплінарний статут Збройних Сил України;

Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України;

Начальник - особа начальницького складу, яка має право
віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і
накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це
перед старшим прямим начальником.

Начальники, яким особи рядового і начальницького складу
підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено
наказом, вважаються прямими.

Найближчий до підлеглого прямий начальник є його
безпосереднім начальником.

Особи рядового і начальницького складу, які займають рівні
посади та не підпорядковані одна одній по службі, можуть бути
старшими чи молодшими, що визначається згідно із спеціальним
званням.

У разі спільного виконання службових обов'язків особами
рядового і начальницького складу, які не підпорядковані одна одній
по службі, старшою вважається особа, яка визначена начальником або
займає вищу посаду. При рівних посадах начальником є старший за
спеціальним званням.

У разі тимчасового виконання обов'язків, якщо про це
оголошено наказом, начальник користується дисциплінарною владою,
передбаченою посадою, яку він обіймає тимчасово.

Начальники в межах наданих їм повноважень можуть видавати
накази, які є обов'язковими для виконання.

Наказ є формою реалізації службових повноважень особи
начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет
завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій
належить його виконати.

Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі.

У разі одержання наказу від старшого прямого начальника
підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого
безпосереднього начальника.

Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав
відповідний наказ, або старший прямий начальник.

Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися
беззаперечно, точно та у визначений строк.

У разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не
повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати
начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього
наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника.

Віддання і виконання наказу, який суперечить закону, або
невиконання правомірного наказу тягне відповідальність,
передбачену цим Статутом та іншими законодавчими актами. Службова дисципліна базується на високій свідомості та
зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:

дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги
Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і
наказів начальників;

захищати і охороняти від протиправних посягань життя,
здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси
суспільства і держави;

поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і
бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;

дотримуватися норм професійної та службової етики;

берегти державну таємницю;

у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною
від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних
осіб;

стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі
службою;

постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;

сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни,
забезпеченні законності та статутного порядку;

виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути
ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння
встановленої форми одягу, вітання та етикету;

з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути
прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні
дії осіб, які їх учиняють;

берегти та підтримувати в належному стані передані їй в
користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і
техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших
правопорушень у службовій діяльності особа рядового або
начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих
порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому
начальникові.
6. поняття здорового способу життя (ЗСЖ): це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров'я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя — праці, відпочинку, побуту.
Складові ЗСЖ містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров'я — фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них — харчування (у тому числі споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень).
До сфери фізичного здоров'я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного здоров'я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров'я пов'язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.

Духовне здоров'я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства — освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду — все це обумовлює стан духовного здоров'я індивіда.

Соціальне здоров'я пов'язано з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму — сім'єю, організаціями, з якими створюються соціальні зв'язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров'я, безпека існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров'я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров'ї людини. У загальному вигляді соціальне здоров'я детерміноване характером і рівнем розвитку головних сфер суспільного життя в певному середовищі — економічної, політичної, соціальної, духовної.
7. АВАРІЯ - це пошкодження машини, верстата, устаткування, будівлі, споруди. Виробнича аварія - це раптова зупинка роботи або порушення встановленого процесу виробництва на промислових підприємствах, транспорті та ін ОЕ, які призводять до пошкодження або знищення матеріальних цінностей, ураження або загибелі людей. КАТАСТРОФА - це велика аварія з великими людськими ж ертвами, тобто подія з вельми трагічними последствіямі.Главний критерій у відмінності аварій і катастроф полягає в тяжкості наслідків і наявності людських жертв.
Транспортні аварії (катастрофи):

Аварії товарних поїздів, пасажирських поїздів;

- Аварії річкових і морських вантажних суден;

авіакатастрофи в аеропортах, населених пунктах;

Авіакатастрофи поза аеропортів, населених пунктів;
Пожежі, вибухи, загрози вибухів.
пожежі (В) на транспорті;
пожежі (В) в шахтах, підземних і гірських виробках, метрополітенах;
Аварії з викидом (загрозою викиду) хімічно

небезпечних речовин (АХОВ).
Гідродинамічні аварії.

- Прориви гребель (дамб, шлюзів, перемичок та ін)
8. Проблема вжитку алкоголю дуже актуальна у наші дні. Зараз споживання спиртних напоїв у світі характеризується величезними цифрами. Від цього страждає все суспільство, але в першу чергу під загрозу ставиться підростаюче покоління: діти, підлітки, молодь, а також здоров'ямайбутніх матерів. Адже алкоголь особливо активно впливає на організм , що не сформувався, поступово руйнуючи його.Шкода алкоголю очевидна. Доведено, що при попаданні алкоголю усередину організму, він розноситься по крові до всіх органів і шкідливо діє на них аж до руйнації.При систематичному вжитку алкоголю розвивається небезпечна хвороба - алкоголізм. Алкоголізм небезпечний для здоров'я людини, але він виліковний, як і інші хвороби.Алкоголь із шлунка потрапляє в кров через дві хвилини після вжитку. Кров розносить його по всім клітинам організму. У першу чергу страждають клітини великих півкуль головного мозку. Погіршується умовно-рефлекторна діяльність людини, сповільнюється формування складних дій, змінюється співвідношення процесів порушення і гальмування в центральній нервовій системі. Під впливом алкоголю порушуються довільні дії, людина втрачає спроможність управляти собою. Алкоголь, негативно впливає на здоров'я жінки, порушує нормальне функціонування її статевих органів. Другою «мішенню» алкоголю є печінка. Саме тут, під дією ферментів відбувається його розщеплення. Якщо швидкість надходження алкоголю вклітини печінки вища швидкості його розпаду, то відбувається накопичення алкоголю, що веде до ураження клітин печінки. Алкоголь порушує структуру клітин печінки, приводячи до переродження її тканин.
9. Наркотик (синонім — наркотична речовина) — речовина, що задовольняє три критерії: 1) медичний критерій: ця речовина, лікарський засіб повинна чинити специфічну (стимулюючу, седативну, галюциногенну й ін.) дію на ЦНС, що є причиною його немедичного споживання; 2) соціальний критерій: немедичне споживання речовини має великі масштаби і наслідки цього набувають соціальної значимості; 3) юридичний критерій: речовина у встановленому законом порядку визнана наркотичною і включена Мінздравом України у список наркотичних засобів .
Наркоманія — хвороба, викликувана систематичним уживанням наркотиків і проявляющаяся синдромом зміненої реактивності, психічною і фізичною залежністю, а також деякими іншими психотичними і соціальними феноменами. Головна небезпека наркотичних речовин у тім, що після прийому з'являється непереборна тяга до повторного їхнього вживання, причому наркоман уже не думає про смертельно небезпечні наслідки, які таїть у собі наркотик.Загальноприйнято, що наркотикам властиві три ознаки: - це викликання поступового звикання, коли для досягнення звичної дії потрібно все більша доза, це фізична й психологічна залежність [20-23].Фізична залежність виражається в тім, що під час відсутності наркотику стан наркомана різко погіршується, з'являється біль, нудота, блювота, порушення з боку внутрішніх органів, те що в просторіччі називається "ламанням".Психологічна залежність проявляється в готовності наркомана піти на всє, аби тільки знову одержати наркотик. Наркотики впроваджуються у святі святих організму - вони крок за кроком руйнують нервову систему наркомана, його мозок, причому роблять це цинічно, і часом необратимо. Порушення стосуються роботи окремих нейронів, ділянок мозку, зокрема, відповідальних за пам'ять і значеннєві операції. Це, у свою чергу, безпосередньо впливає на поведінку людини, знижується його професійна активність, його дозвілля зайнятє думками про наркотики.
10. Споживання тютюну значно впливає на стан здоров'я людини. В тютюновому димі міститься біля 4000 хімічних компонентів, які можна поділити на наступні групи:

· нікотин;

· смоли;

· монооксид вуглецю;

· подразнюючі засоби.
Тютюнопаління не має ніякого біологічного виправдання. В організмі курця немає жодного органу, який би не був під впливом нікотину. Паління являє собою небезпечне соціальне явище, оскільки пасивні курці піддаються ризику захворіти не менше, ніж ті, що їх обкурюють.
ХВОРОБИ
ішемічна хвороба серця, атеросклероз, гіпертонічна хвороба, аневризма аорти, серцева недостатність - ризик складає більше, ніж у 5 разів;

· хронічний бронхіт, емфізема легень, ангіна (ризик вище у 15 разів), дифузний склероз легень, бронхіальна астма ( ризик вище у 5 разів).

· рак легень, стравоходу, шлунка (ризик вище у 15 разів), товстого кишковика, у жінок - рак молочних залоз, матки;

· рак сечового міхура, підшлункової залози (ризик вище у три рази), цироз печінки (ризик вище у 5 разів);

· ураження судин кінцівок (ризик вище у 10 разів) та ін..

Особливої уваги заслуговує проблема впливу паління на репродуктивну функцію людини.

11. Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) - особливо небезпечна інфекційна хвороба, що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Масове розповсюдження цієї хвороби в усьому світі та в Україні створює загрозу особистій, громадській та державній безпеці, спричиняє важкі соціально-економічні та демографічні наслідки, що зумовлює необхідність вжиття спеціальних заходів щодо захисту прав і законних інтересів громадян та суспільства. Україна за темпами розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІДу займає одне з перших місць в Східноєвропейському регіоні. Перші випадки ВІЛ-інфікування серед громадян України були зареєстровані в 1987 році. Протягом наступних семи років спостерігалось повільне розповсюдження цього захворювання - від шести до сорока нових випадків щорічно. В 1995 році ситуація різко погіршилась, що було пов'язано зі спалахом інфекції серед споживачів ін'єкційних наркотиків. Ця соціальна група все ще залишається найбільш вразливою, як середовище, де активно розповсюджується ВІЛ. Кумулятивна частина СІН серед всіх офіційно зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції складає 68%. В той же час збільшується кількість випадків інфікування ВІЛ статевим шляхом ( в більшості випадків - гетеросексуальним) і, як результат, збільшується кількість дітей, народжених ВІЛ-позитивними матерями. Співвідношення інфікованих чоловіків і жінок складає, відповідно, 58% і 42%.
Нині в Україні виконується V Національна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги і лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на період 2004-2008 років З метою координації зусиль і партнерів розробляється державна Концепція стратегії дій Уряду, направлених на запобігання розповсюдженню ВІЛ-інфекції/СНІДу на період до 2013 року. Не дивлячись на те, що за останні роки збільшились державні асигнування на боротьбу з ВІЛ/СНІД, поки не вдалось подолати невідповідність між фінансуванням і потребами в ньому, що є основною перешкодою на шляху приборкання розповсюдження ВІЛ-/СНІДу, в тому числі і для забезпечення ефективної стратегії догляду, підтримки і лікування хворих.
Профілактика ВІЛ
Кілька простих правил допоможуть уникнути проблем у майбутньому:
· Турбота про своє здоров'я, профілактика травм і аварійних ситуацій, дотримання правил техніки безпеки також представляє собою профілактику зараження ВІЛ парентеральним шляхом (через кров);
· Профілактика поширення ВІЛ-інфекції серед споживачів ін'єкційних наркотиків;
· Користування особистими або одноразовими інструментами, за всіма медичними і косметичних проблем звертатися в спеціалізовані установи, де дотримуються всі норми і вимоги санітарно-епідеміологічного режиму.
· Дотримуватись рекомендацій захищеного сексу, щоб уникнути зараження ВІЛ статевим шляхом необхідно.
· Своєчасний початок антиретровірусної терапії ВІЛ-позитивним жінкам, які готуються стати матерями. Всі жінки при постановці на облік по вагітності в жіночих консультаціях і перед пологами обов'язково проходять обстеження на ВІЛ. При виявленні ВІЛ-інфекції на пізніх термінахвагітності використовуються більш інтенсивні схеми терапії.
· Якщо ВІЛ-інфікована жінка вирішила народжувати дитину, вона повинна бути готова до того, що після пологів вірусне навантаження на її організм може різко збільшитися і її загальний стан здоров'я може погіршитися. До цього приєднуються психологічні проблеми: невідомість в питанні ВІЛ-статусу дитини, неможливість його годувати грудьми і т. д.
Презервативи, якщо ними користуються постійно і правильно, створюють достатню перешкоду для ВІЛ та збудників інших венеричних захворювань. Не економте на здоров'ї - купуйте презервативи відомих фірм, ретельно перевіряють свою продукцію
12. Раною називається пошкодження тканин людського тіла - його покрив, шкіри, слизових оболонок, глибше розташованих біологічних структур і органів. Рани бувають поверхневими, глибокими і проникаючими в порожнині тіла. Причини поранення - різні фізичні або механічні дії.
Розрізняють колоті, різані, забиті, рубані, рвані, вкушені вогнепальні рани.
Колоті рани є наслідком проникнення в тіло колючих предметів - голки, цвяхи, шила, ножа, гострої тріски та ін Різані рани наносяться гострими предметами - бритвою, ножем, склом, уламками заліза. Вони відрізняються рівними краями, рясними кровотечами. Забиті рани походять від дії тупих предметів - удару каменем, молотком, частинами рухаються машин, внаслідок падіння з висоти. Це важкі і небезпечні рани, часто пов'язані зі значним ушкодженням і розім'ятої тканин.
Рубані рани представляють собою як би комбінацію різаних і забитих ран. Нерідко вони супроводжуються важкою травмою м'язів і кісток. Рвані рани відрізняються раздавленностью пошкоджених тканин, відривом і размозжением постраждалих частин тіла. Укушені рани наносяться зубами кішок, собак, іншими домашніми і дикими тваринами, зміями. Їх головна небезпека - можливість вкрай важких наслідків (сказ, правець).
Вогнепальні рани - це особливий вид ушкоджень. Вони є результатом навмисного або необережного застосування вогнепальної зброї і можуть бути кульовими, осколковими, дробовими, кульковими, пластиковими. Вогнепальні рани відрізняються великою зоною ушкодження, травмою внутрішніх органів, судин і нервів.
Завдання надає першу допомогу при пораненні - зупинити небезпечне кровотеча і закрити рану чистою, стерильною пов'язкою. Рекомендується використовувати в цих випадках індивідуальний перев'язувальний пакет.
На рану, що кровоточить потрібно накласти пов'язку, що давить. Якщо кровотеча після цього продовжується, слід накласти поверх першої пов'язки кілька шарів вати і перев'язувального матеріалу і знову забинтувати поранену частину тіла. При сильній кровотечі з пошкоджених судин кінцівок показано застосування кровоспинний джгута. Якщо кровотеча з рани незначно або його немає, пошкоджена поверхня повинна бути обов'язково закрита надійно укріпленої м'якою і чистою пов'язкою. Не слід чіпати рану руками, не можна видаляти з її сторонні тіла - шматки одягу, осколки скла, дерева та ін Не треба й промивати її водою або лікарськими рідинами (до огляду лікарем).
Після перев'язки рани постраждалого варто укласти, а пораненої частини тіла надати найбільш зручне положення. Якщо поранений відчуває спрагу, напоїть його водою, гарячим міцним солодким чаєм або кавою.
13. Небезпечне поводження на воді. Правила купання у водоймах

Ризикована поведінка:• стрибки з «тарзанки»;

• купання в непристосованому місці;

• зіштовхування людей із берега, човна;

• підпливання до механізованих плавзасобів;

• смикання плавців за ноги під водою;

• переоцінка своїх сил.
Дії під час небезпечної ситуації на воді

При купанні у відкритих водоймах слід дотримуватися таких правил:

1. Купатися слід лише у спеціально призначених для цього місцях.

2. Купатися треба в присутності того, хто вміє плавати.

3. Температура води має бути не нижчою від 18 °С.

4. Не можна купатись відразу після вживання їжі та фізичних навантажень.

5. Не слід входити у воду спітнілим або розгарячілим.

6. У воду треба заходити поступово. У разі появи «гусячої шкіри» слід вийти з води й прогрітися на сонці.

7. Перш ніж запливати далеко від берега або пірнати на глибину, поплавайте на мілководді, адаптуйтеся, оскільки вода біля дна набагато холодніша, ніж біля поверхні, може зненацька звести м’язи судомою.

8. Не запливайте за розмітку зони купання.

9. Якщо ви втомились, не робіть невпорядкованих рухів: слід лягти на спину і спокійно дихати, виконуючи при цьому плавальні рухи руками та ногами у воді в напрямку берега.

10. Якщо у вас раптово звело судомою м’язи — намагайтесь утриматися на поверхні й допливти до мілководдя. У разі потреби кличте на допомогу оточуючих.

При купанні забороняється:

1. Запливати за межі місць, визначених для купання; підпливати до самохідних катерів, барж тощо.

2. Забиратися на технічні та попереджувальні знаки, буї, бакени тощо.

3. Стрибати у воду зі шлюпок, човнів, катерів, а також споруд, не пристосованих для цього.

4. Перша допомога потерпілому на воді

Перша допомога потопаючому:

• покликати рятівників та інших дорослих;

• кинути потопаючому плавзасоби (або доплисти з ними до потопаючого);

• без плавзасобів до потопаючого слід підпливати обережно й по можливості декільком рятувальникам;

• не давати потопаючому хапатися за рятувальника (підплисти ззаду, схопити потопаючого за волосся);

• якщо потопаючий тягне рятувальника до дна, слід пірнути у глибину, щоб він відпустив рятувальника;

• якщо потопаючий пішов до дна раніше, ніж до нього підплив рятувальник, слід запам’ятати місце за орієнтирами на березі й пірнати в пошуках потерпілого;

• транспортувати потерпілого необхідно на спині, обличчям над водою.

Допомога потерпілому на березі:

• очистити ротову порожнину від води;

• звільнити від води легені, поклавши постраждалого животом на коліно рятувальника або валик із підручних засобів і кілька разів надавити на спину в ділянці легенів (маленьких дітей можна потрясти за ноги, тримаючи їх головою вниз);

• зробити штучне дихання «рот у рот» або «рот у ніс»;

• доставити потерпілого до лікувальної установи.

14. Необхідність транспорту в наш час не викликає жодного сумніву. Транспортні засоби мають великий позитивний вплив на економіку країни, створюють зручність і комфорт для людей. Розвиток транспорту, підвищення його ролі у житті людей супроводжується не тільки позитивним ефектом, а й негативними наслідками, зокрема, високим рівнем аварійності транспортних заходів та дорожньо-транспортних пригод (ДТП).
Будь-який транспортний засіб- це джерело підвищеної небезпеки. Людина, що скористалась послугами транспортного засобу, знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Це зумовлюється можливістю ДТП, катастрофами та аваріями поїздів, літаків, морських та річкових транспортних засобів, травмами при посадці чи виході з транспортних засобів або під час їх руху.

Досвід поліції всі країн показує, що кращий прийом самозахисту від ДТП - дотримання правил виживання на вулицях:

- автобус обходи ззаду, а трамвай спереду

- не вистрибувати на дорогу з-за кучугури;

- не переходити вулицю на червоне світло;

- користуватися підземними переходами.

Як це зазвичай буває в системі особистої безпеки, найпростіші засоби виявляються і найнадійнішими.

Але для захисту власного життя городянину необхідно виробити в себе рефлекси пішохідної дисципліни. Наприклад,

- при переході вулиці дивитися спочатку наліво, потім - направо;

- в очікуванні переходу не стояти біля краю тротуару;

- на зупинці автобуса не повертатися спиною до рухається транспорту;

- будь-який вид транспорту може приховувати інший, який рухається з великою швидкістю. Самий типовий випадок, якщо пасажири, порушуючи правила, обходять автобус або тролейбус попереду: вони практично не бачать іншого потоку машин;

- ходити можна тільки по тротуарах, а якщо тротуару немає, йти обличчям до рухається транспорту -- тоді не тільки водій побачить пішохода, але і пішохід - водія.

Варто мати на увазі, що ДТП - це наїзд не лише автомобіля, але і велосипеда (і мотоцикла), а самі велосипедисти - найсильніший джерело напруженості для всіх інших водіїв.

Для тих, хто виявився свідком або учасником ДТП, є кілька обов'язкових правил:

- ні за яких обставин не залишати потерпілого без допомоги (залишення в небезпеці -- кримінальне злочин);

- втеча водія, скоїла ДТП, з місця події, а також ухилення від огляду, може бути покараний позбавленням прав на водіння до двох років;

- негайно повідомити про подію в ДАІ (це не обов'язково, якщо в ДТП немає жертв, а у водіїв немає претензій один до одного);

- зберегти всі сліди події (якщо не можна організувати об'їзд, водії зобов'язані скласти схему розташування всіх предметів і слідів на дорозі, підписати схему у свідків з адресами і телефонами і тільки після цього прибрати машини з дороги);

- став свідком наїзду або аварії, за якої водій зник, необхідно запам'ятати і тут же записати номер, марку, колір і будь-які прикмети машини і водія, надавши допомогу постраждалим, передати інформацію в ДАІ.

Не можна:

- переносити потерпілого без надійного шинування;

- давати пити при скаргах на біль у животі.

Зупинка дихання.

Треба:

- закинути голову потерпілого назад;

- відтягнути пальцями нижню щелепу;

- затиснути ніс;

- зробити глибокий вдих і видихнути повітря в рот (ніс) потерпілого;

- повторювати видих з частотою 12 - 14 разів на хвилину.

Зовнішній масаж серця.

Треба:

- укласти потерпілого спиною на тверду опору;

- покласти руку долонею вниз на нижню третину грудини, поверх неї - іншу, звернену пальцями до підборіддя потерпілого;

- зробити 3 - 4 ритмічних натискання, зміщуючи грудину на 3 - 4 сантиметри углиб. Через 15 -- 30 хвилин робити вдування повітря в рот (ніс) потерпілого.

- продовжувати масаж в ритмі 50 - 60 натисненні на хвилину.

- Проводити масаж до пожвавлення людини або появи ознак смерті.

Сильне кровотеча.

Треба:

- пережати пошкоджену судину пальцем;

- сильно зігнути пошкоджену кінцівку, поклавши під коліно або лікоть тканинний валик;

- накласти джгут не більше ніж на півтори години, після чого послабити скручування і, коли кінцівку потеплішає і порожевіє, знову затягнути;

- при невеликих кровотечах притиснути рану серветкою і забинтувати.

Переломи кісток кінцівок.

Треба:

- накласти стандартну або шину з підручних матеріалів;

- додати сломанной руці або нозі піднесене положення;

- докласти холодний компрес;

- дати знеболююче.

Не можна:

- намагатися вправляти відламки кістки;

- накладати шину в місці, де виступає кістка;

- прикладати грілку;

- без необхідності знімати одяг і взуття (у місці перелому одяг вирізати).