Способи забезпечення безпеки й захисту населення в надзвичайних ситуаціях

Забезпечення безпеки життєдіяльності й захисту населення в НС мирного і воєнного часу є однією з головних задач, які розв’язуються органами виконавчої влади і керівниками підприємств, установ і організацій України.

Відповідно до Закону України “Про Цивільну оборону України” (1993/99) основними задачами, які вирішуються в інтересах захисту населення, є:

– попередження виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження і вживання заходів по зменшенню їх наслідків;

– оповіщення населення (об’єктів) про погрозу й виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час і постійне інформування про обстановку, яка складається;

– захист населення від наслідків аварій, катастроф, стихійних лих і застосування засобів збройної боротьби;

– організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу;

– організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах НС і осередках ураження;

– створення систем аналізу і прогнозування, управління, оповіщання і зв’язку, спостереження й контролю за наслідками надзвичайних ситуацій, а також підтримка їх у готовності для стійкого функціонування;

– підготовка (перепідготовка) посадових осіб органів виконавчої влади, керівників підприємств, установ і організацій, сил і засобів до вирішення покладених на них задач, навчання населення уміння діяти в надзвичайних ситуаціях.

Способи рішення цих задач обумовлені особливостями регіонів і специфікою об’єктів, а також конкретними умовами обстановки, які можуть скластися в результаті аварій, катастроф, стихійних лих і застосування засобів збройної боротьби.

Виходячи з цих особливостей, до числа найбільш ефективних способів забезпечення безпеки і захисту можуть бути віднесені:

– своєчасне й уміле використання засобів індивідуального і колективного захисту, захисних властивостей місцевості та інших укриттів;

– розосередження робітників і службовців підприємств, установ й організацій у заміській зоні, а також евакуація (відселення) населення в безпечні райони;

– вибір найбільш доцільних способів дій (виконання службових обов’язків, поведінки тощо) у сформованій обстановці;

– ліквідація наслідків і джерел небезпеки, обумовлених надзвичайними ситуаціями.

Перелік і зміст заходів, які вживаються під час здійснення зазначених способів забезпечення безпеки й захисту населення (робітників і службовців), визначаються конкретними умовами обстановки.

Порядок організації і проведення основних заходів захисту визначається відповідними керівними документами (положеннями, настановами, посібниками).