Страхування в туризмі

Під страхуванням взагалі розуміють систему економічних відносин щодо захисту інтересів фізичних та юридичних осіб шляхом виплати їм страхового відшкодування(страхові виплати) в разі настання певних подій(страхові випадки) за рахунок грошових коштів(страхові фонди), що формуються зі сплачуваних цими особами страхових внесків (страхові премії),в межах певної їх суми (страхова сума).

Страхування в туризмі є гарантією того, що всі непередбачені витрати, пов'язані зі страховими випадками, бере на себе страхівник. Страхівником може бути тільки страхова компанія, що має відповідну ліцензію. Туристична фірма виступаєстрахувальником туриста і в свою чергу для забезпечення його страхування укладає договір (агентську угоду) зістрахівникомЗгідно договору страхівник зобов'язується сплачувати страхове відшкодування застрахованим туристам у випадку настання страхових подій; забезпечувати турфірму бланками страхових полісів у необхідній кількості; надавати їй необхідну інформацію щодо умов і правил страхування, тарифів та їх змін; здійснювати консультаційну допомогу тощо. Страхувальник - туристична фірма - бере на себе обов'язки рекламувати страхові послуги фірми-страхівника; проводити страхування туристів згідно діючих правил, встановлених страхівником; своєчасно - у вказаний в угоді термін - повідомляти страхівника про настання страхового випадку; без затримки перераховувати страхівнику страхові платежі.

Страхівник виплачує турфірмі агентську винагороду у відсотках до отриманих страхових платежів. З метою заохочення турфірм, залучення їх до тривалого співробітництва страхові організації практикують видачу пільгових або безплатних полісів для керівництва, співробітників фірм і членів їх сімей, виплату премій тощо. Система пільг і заохочень поступово розширюється зі збільшенням терміну співробітництва і сум надходжень від страхування туристів турфірмою.

Серед різноманітних видів страхування в туризмі застосовуються такі, як страхування життя і здоров'я туристів (медичне страхування та страхування від нещасних випадків), страхування майна туристів, автотранспорту та цивільної відповідальності власника автотранспортного засобу.

У туризмі використовуються також специфічні види страхування, такі як страхування на випадок затримки транспорту, страхування від форс-мажорних обставин, від поганої погоди під час відпочинку, від неможливості здійснити подорож, від ненадання або неякісного надання туристичних послуг. У країнах СНД мала місце пропозиція страхування майнового ризику туристів у шоп-турах: від порушення митних правил, конфіскації товару або відмови у пропуску через кордон.

Для туристичних фірм пропонуються такі види страхування, як страхування майна фірми, транспорту, а також фінансового ризику турфірми та її відповідальності перед туристами, їх рідними або третіми особами.

Іноземні туристи, що приїздять до України, як правило, мають страховку. Вона є для них обов'язковою згідно законів країни проживання або придбана ними у зв'язку з подорожжю. Необхідно, щоб ця страховка визнавалась в Україні. Але у будь-якому разі іноземці, що тимчасово перебувають в Україні, повинні обов’язково придбати страховий поліс (сертифікат)

В Україні обов'язковими видами страхування туристів є медичне, від нещасного випадку, а також страхування цивільної відповідальності власника автотранспортного засобу.

При поїздках за кордон на автотранспорті необхідним є оформлення страхування цивільної відповідальності власника автотранспорту перед третіми особами - так звана “Зелена карта”. Поліс “Зеленої карти” має термін дії від 15 днів до одного року і дійсний для країн Західної та Східної Європи, Туреччини, Ізраїлю, Тунісу, Марокко, Ірану, Іраку разом 32 країни.

Практично всі європейські країни є членами Міжнародної системи автострахування “Зелена карта” і між ними підписано двосторонні угоди про взаємне визнання національних полісів. У 1998 р. Україна приєдналася до системи “Зелена карта”, підписавши Єдину угоду країн-учасниць.

Крім окремих видів страхування страхові фірми пропонують цілі програми (Бізнес-картка, Золота картка, Срібна картка, Блакитна картка тощо), що формуються як пакет і включають різні види асистансу: медичну допомогу, евакуацію потерпілого, адміністративні послуги – передачу термінових повідомлень, організацію пошуку та повернення багажу, юридичні послуги, технічну допомогу автотранспорту тощо.

Страхові внески-премії, що сплачуються застрахованими при оформленні страховки, встановлюються з розрахунку за день перебування у подорожі, за певний період або як єдина сума і виплачуються одноразово. Їх розмір залежить від розміру страхової суми, що в свою чергу залежить від території подорожі, терміну поїздки, кількості осіб у групі, віку туристів та мети подорожі або встановлюється урядом держави, куди направляється турист. Так, наприклад, часто страхові фірми збільшують тарифи для осіб віком за 60 років, відмовляються від страхування немовлят та людей похилого віку (після 75 років), запроваджують групові тарифи, нижчі за індивідуальні, практикують надбавки до тарифів або окремий вид страховки для людей, що виїздять у подорож з метою заняття небезпечними видами спорту - кінний, гірськолижний, дельтапланеризм, спелеологія тощо. Термін дії страховки може бути фіксованим на час перебування у подорожі в цілому або тільки на території країни перебування, чи надаватися з певним “коридором” – наприклад, до одного року.

Необхідно чітко знати та інформувати туристів про те, що вважається страховим випадком, які витрати оплачуються страховою компанією. При медичному страхуванні страховим випадком вважається раптове захворювання застрахованого, що становить загрозу його життю і потребує термінового втручання. При медичному страхуванні страхівник покриває витрати:

- пов’язані з лікуванням у стаціонарі, проведенням діагностичних досліджень, операцій, лікувальних процедур, включаючи оплату медикаментів та утримання у стаціонарі;

- пов’язані з амбулаторним лікуванням;

- пов’язані з послугами швидкої допомоги, транспортуванням застрахованого до лікарні;

- пов’язані з медичною евакуацією до місця проживання, включаючи витрати на супроводжуючу особу (якщо такий супровід приписано лікарем);

- пов’язані з невідкладною стоматологічною та невідкладною пологовою допомогою;

- пов’язані з репатріацією тіла померлого та ритуальними послугами.

Страхівник не покриває витрат, що пов'язані:

- з лікуванням хронічних захворювань (крім випадків, коли є безпосередня загроза життю);

- з лікуванням захворювань, що виникли до укладання договору страхування;

- з лікуванням онкологічних, нервових, психічних, венеричних захворювань і СНІДу;

- з пластичною хірургією й протезуванням;

- з послугами нетрадиційної медицини;

- з наданням медичних послуг, що не були призначені лікарем;

- з послугами медичного закладу, що не має відповідної ліцензії;

- з фізіотерапією та курортним лікуванням;

- з наданням підвищеного комфорту в палаті;

- з лікуванням після повернення на батьківщину або таким, що може бути відкладене до повернення.

Під нещасним випадком розуміють раптову подію, що відбулася незалежно від волі застрахованого і призвела до розладу його здоров'я, травмування, інвалідності або смерті.

При страхуванні від нещасного випадку, якщо він призвів до травмування, інвалідності або смерті застрахованого, виплачується певний відсоток страхової суми, в залежності від важкості випадку (до 100% у разі смерті).

Страховка може бути анульована в разі, якщо застрахований:

- здійснив протиправні дії, в ході яких отримав травми або зашкодив здоров'ю;

- взяв участь у військових діях, заколоті, маніфестації тощо, в результаті чого був травмований;

- здійснив самогубство або умисне наніс собі травму;

- отримав ушкодження здоров'я, перебуваючи у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння;

- піддавав себе невиправданому ризику (крім випадків, коли це було пов'язано з необхідністю врятувати життя іншій особі).

При страхуванні громадянської відповідальності власника (водія) автотранспорту покриваються витрати на:

- ремонт автотранспортного засобу потерпілої особи;

- відновлення здоров'я водія;

- правовий захист застрахованого при розборі дорожньо-транспортної пригоди.

Документом, що засвідчує факт страхування, є страховий поліс. Страховий поліс є бланком суворої звітності. Форма полісу та правила його оформлення в різних страхових компаніях мають відмінності й залежать від правил страхування, що діють у певній компанії. Приклад оформлення страхового полісу для сім'ї з дитиною, групи дорослих та дитини без супроводу дорослих наведено у додатку 35.

При укладанні договору між туристичними фірмами-партнерами страхування туристів може брати на себе приймаюча сторона, яка і забезпечує надання медичної допомоги. Але найчастіше страхувальником виступає фірма, що направляє туристів. У такому разі при настанні страхового випадку застрахований мусить негайно звернутися до спеціалізованої сервісної служби, найменування, адреса і телефон якої вказуються у полісі, повідомити номер свого страхового полісу, своє ім'я, місцезнаходження та дати докладний опис обставин випадку і характеру необхідної допомоги.

При лікуванні у стаціонарі оплата медичних послуг здійснюється сервісними асистанськими службами за кордоном за дорученням страхівника (сервісне обслуговування).

В інших випадках оплата може здійснюватись закордонним представником страхівника, але найчастіше оплату здійснює сам застрахований з наступним відшкодуванням (компенсацією) цих витрат страхівником після повернення застрахованого в Україну (компенсаційне обслуговування). У такому разі страхові виплати здійснюються на підставі документів, що підтверджують настання страхового випадку і видані правоохоронними, медичними установами або іншими компетентними органами. Для відшкодування збитків застрахований у встановлений термін подає письмову заяву, де викладає обставини події. До заяви додаються: страховий поліс (або його ксерокопія); оригінал довідки медичного закладу, де зазначено діагноз захворювання і термін лікування; рецепти лікаря та документи, що підтверджують оплату медикаментів і лікування; документи дорожньої автоінспекції або поліцейських служб про обставини ДТП тощо.

Сьогодні на ринку страхових послуг України діє досить багато страхових компаній: крім державних організацій – Укрінмедстраху, Моторного страхового бюро, «UTICO» інших форм власності. При виборі страхівника туристичною фірмою слід звертати увагу на наявність у нього ліцензії, досвід і стаж роботи на страховому ринку, наявність серйозних (авторитетних) перестрахувальників, асистанських служб і партнерів за кордоном і, звичайно, – на умови страхування та співробітництва, що ним пропонуються.