Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах. Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах і на транспорті

Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах і на транспорті

Вантажно-розвантажувальні роботи за ступенями небезпеки поділяються на чотири групи:

1. малонебезпечні (метали, лісо- і будматеріали);
2. небезпечні з огляду на великі габаритні розміри;
3. пилові та гарячі (цемент, крейда, вапно, асфальт);
4. небезпечні (предмети та речовини, які при транспортуванні, вантажно-розвантажувальних роботах і зберіганні можуть стати причиною вибуху, пожежі або пошкодження транспортних засобів, будівель і споруд, загибелі, каліцтва, отруєння, опіків, опромінення або зварювання людей і тварин).

За масою одного місця вантажі поділяються на категорії:

- масою менше 30 кг, а також сипкі і дрібно сипучі;

- масою від 30 до 500кг;

- масою понад 500кг.

Особливих заходів слід дотримуватись при транспортуванні небезпечних речовин, які поділяються на дев’ять класів:

1 – вибухові речовини;

2 – гази;

3 та 4 – легкозаймисті рідини , речовини та матеріали;

5 – окислювальні речовини;

6 – отруйні та інфекційні речовини;

7 – радіоактивні;

8 – їдкі та корозійно-активні речовини;

9 – інші.

На упаковці із небезпечним вантажем, крім стандартного маркування, повинні бути знаки небезпеки. Знак має форму квадрата, який окантований чорною рамкою, повернутий на кут і поділений на два однакові трикутники. У верхньому трикутнику наносять символ небезпеки. У іншому кутку нижнього трикутника робиться надпис про небезпечність вантажу. Під ним можуть бути нанесені написи про заходи обережності.

Вантажно-розвантажувальні роботи виконуються під керівництвом відповідальної особи, що призначається адміністрацією підприємства. Ця особа перевіряє справність вантажопідйомних механізмів, такелажу, пристосувань та іншого інвентарю, інструктує робітників, пояснюючи їм їх обов’язки, послідовність виконання операцій та значення застосування при цьому сигналів. Вантажно-розвантажувальні роботи використовуються із застосування малої механізації (візки, лебідки, вагонетки) та за допомогою підйомно-транспортувального обладнання. Проведенню цих робіт передує складання технологічних карт і проектів виконання робіт. На місці виконання робіт вивішують знаки безпеки. Для штучних вантажів застосовуються піддони, контейнери, пакетоформувальні засоби, а для сипких – пневмотранспорт, що виключає забруднення повітря. При виникненні небезпечної ситуації відповідальна особа повинна вжити заходів або запинити роботи.

Майданчики, де проводяться вантажно-розвантажувальні роботи, повинні мати рівне та тверде покриття або твердий грунт, мати ухил не більше 5°, а також природне і штучне освітлення.

До робіт з вантажно-підйомними пристроями допускаються особи не молодші 18 років, які прийшли медичний огляд і спеціальне навчання, склали іспит кваліфікаційної комісії і одержали посвідчення.

У випадку коли вага вантажу перевищує 50кг, а також при підійманні вантажів на висоту понад 3м слід застосувати засоби механізації.

Правила складування вантажів: висота штабеля не повинна перевищувати 6м для нерозбірної тари і 4,5м – для складаної тари, 3м – для вантажів у ящиках при ручному навантаженні та 6м – при механізованому, для барабанів з карбідом кальцію – не більше двох ярусів, для кошиків з бутлями агресивних речовин – в один ряд. Ширина головного проходу в закритих складах повинна бути не менше 3м. під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт з вантажами третьої та четвертої груп необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту.