Поняття методики розслідувань кримінальних правопорушень як складової частини криміналістики.

Методика розслідування злочинів може розглядатися у двох аспектах. По-перше, це сам процес розслідування злочинів як специфічна діяльність уповноважених законом органів та осіб, що здійснюється на підставі застосування засобів криміналістичної техніки, прийомів слідчої тактики, методів розслідування певних видів злочинів. По-друге, це розділ науки криміналістики, який містить систему комплексних криміналістичних рекомендацій щодо виявлення, розслідування та профілактики окремих видів злочинів. Саме у взаємозв’язку цих двох напрямів — практичного і теоретичного — методика розслідування злочинів виявляє своє призначення, сприяючи розробці наукових рекомендацій і запровадженню їх у практику розслідування злочинів.

Внутрішня система розділу методики розслідування складається з двох основних частин:1) загальної методики розслідування злочинів (поняття, об’єкт дослідження, завдання, принципи, місце у системі криміналістики та зв’язок з іншими галузями знань);2) окремих методик розслідування різних видів злочинів (криміналістична класифікація злочинів і методики їх розслідування, структура окремих методик розслідування).

Розглянута сутність методики розслідування дає підстави для визначення її поняття як заключного розділу науки криміналістики, її особливої частини, що містить рекомендації, синтезовані на основі узагальнення практики виявлення, розкриття, розслідування та попередження злочинів, наукових досягнень всіх розділів криміналістики та суміжних наук.

Найбільш важливими типовими елементами приватних криміналістичних методик є:1. криміналістична характеристика злочинів;2. коло обставин, що підлягають установленню;3. типові слідчі ситуації, що виникають на різних етапах розслідування, версії й планування;4. первісні й наступні слідчі й оперативно-розшукові заходи;5. особливості тактики проведення найбільш характерних для розслідування даного виду злочинів окремих слідчих дій;6. взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими органами;7. особливості використання спеціальних пізнань при розслідуванні;8. особливості попередження даного виду злочинів

об’єктом дослідження криміналістики є процес розслідування злочинів.

Завдання методики розслідування полягають у сприянні найбільш успішному здійсненню конституційних положень про захист інтересів держави, законних інтересів та прав громадян, у вирішенні завдань кримінального судочинства (ст. 2 КПК), (ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»), у сприянні досягненню мети боротьби з організованою злочинністю.Одним з важливих завдань методики розслідування є розробка найбільш ефективних методів і засобів розкриття і розслідування злочинів, побудова їх криміналістичної характеристики, оптимізація процесу розслідування окремих видів злочинів на основі використання даних про типові слідчі ситуації, системи типових версій, комплекси слідчих дій, організаційних і оперативно-розшукових заходів.

Принципи криміналістичної методики розуміють як науково-теоретичні вихідні положення проведення та використання досліджень із криміналістичної методики або окремих криміналістичних методик. Загальні принципи, що визначають зміст, структуру і значення криміналістичної методики як окремого розділу криміналістики (їм повинні відповідати всі інші положення розділу, окремі наукові рекомендації), вміщують: 1) законність ; 2) єдність теорії та практики (наукова організація діяльності); 3) самостійність та цілісність методики розслідування (єдність основних структурних компонентів цього розділу). Окремі принципи, що визначають основні засади побудови окремих криміналістичних методик, передбачають: 1) науковість методик; 2) їх конкретність або індивідуальність методик (із урахуванням загальних положень); 3) плановість (оптимальна послідовність слідчих дій: однозначна або жорстка; альтернативна); 4) етапність (оптимальний набір слідчих дій у кожній окремій методиці й поділ їх на початкові та наступні відповідно до криміналістичних етапів розслідування злочину); 5) ситуаційність (або багатоваріантність, динамічність методики); 6) взаємодія слідчих органів із оперативно-розшуковими підрозділами та використання допомоги спеціаліста та громадськості (тобто поєднання слідчих дій із іншими заходами, оперативно-розшуковими, організаційними та відповідно віднесення їх до методики тактичних операцій); 7) профілактична діяльність у методиках; 8) конструктивна єдність типових методик розслідування. В практичному плані виділяють також спеціальні принципи, якими визначені особливості структури та змісту методик окремих категорій, груп злочинів.

Джерела криміналістичної методики є, по суті, джерелами методичних рекомендацій щодо розслідування окремих видів злочинів. Узагальнено такі джерела розподіляються на такі групи:

* методологічні джерела - це положення матеріальної діалектики як всезагального методу пізнання, основи логіки;

* правові джерела - закони, кримінальний кодекс, кримінально-процесуальний кодекс (впливають на побудову окремих (видових та групових) криміналістичних методик, визначають предмет доказування, перелік доказів, джерела доказів, особливості провадження у справах про злочини неповнолітніх тощо);

* практичні джерела - основні джерела розроблення окремих криміналістичних методик, зокрема практика органів досудового слідства, оперативно-розшукова, експертна та судова практика;

* наукові джерела - положення криміналістичної науки (наукове розроблення криміналістичної техніки й тактики, вдосконалення окремих криміналістичних теорій) та дані інших наук (психологія, наукова організація праці, загальна статистика, соціологія, судова медицина та інші). Особливу важливу роль у формуванні криміналістичних методик відіграє кримінальне та кримінально-процесуальне право.