Криміналістична характеристика зґвалтувань

Зґвалтування є найбільш тяжким злочином проти статевоїсвободи та статевої недоторканості особи, що посягає на здоров’я,волю, честь і гідність людини. Нерідко зґвалтування пов’язане з убив-ством або такими тяжкими наслідками, як самогубство потерпілої особи,заподіяння тілесних ушкоджень, зараження венеричною хворобою, виму-шені аборти. Суто інтимний характер переживань потерпілих, глибокі пси-хічні травми поряд з іншими чинниками надають винятково латентний характер багатьом із зґвалтувань і серйозно ускладнюють їх розкриття.ст.152 КК,де зґвалтування визначається як статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використаннямбезпорадного стану потерпілої особи.Для формування методики розслідування зґвалтувань важливе значення мають такі елементи їх криміналістичної характеристики, якспособи вчинення злочину, типові сліди, обстановка вчинення таких злочинів, особа злочинця, особа потерпілої(потерпілого).Способи вчиненнязґвалтуванняможна поділити на дві групи:1) коли ґвалтівник докладає цілеспрямованих активних зусиль тазастосовує дії з метою вчинення злочину: вистежує жертву, нападає нанеї, обирає безлюдне місце для вчинення злочину, застосовує фізичнеабо психічне насильство з метою придушення опору потерпілої, доводитьїї до безпорадного стану, наприклад, шляхом споювання алкогольниминапоями, одурманення наркотиками або спеціально підготовленимзіллям;2) коли зґвалтування вчиняється злочинцем з використанням уженаявного безпорадного стану потерпілої особи або після приведення їїв такий стан. способами підготовки до зґвалтування є такі:1) вистежування потерпілої особи злочинцем у пізній час поблизу місцьпроживання, по шляху з роботи або на роботу, на зупинках громадського транспорту, після чого злочинець супроводжує їх до безлюднихмісць, де ґвалтує; 2) заманювання потерпілої особи ґвалтівником у«тихі» місця шляхом обману; 3) підшукування жертв злочину, які працюють уночі або знаходяться удома одні ; 4) проникнення, як правило, обманом у квартиру абоприміщення, де потерпіла особа знаходиться одна; 5) попереднє споювання злочинцем жертви злочину спиртним, уведення наркотичнихзасобів та інших одурманюючих препаратів (з водою, чаєм, кавою) зметою приведення потерпілої особи в безпорадний стан; 6) застосування фізичної сили (удари, зв’язування тощо) або погроза застосування такої сили за допомогою різних предметів (ціпок, ніж, сокира,пістолет та ін.); 7) виявлення злочинцем потерпілої особи, якій можнапогрожувати розправитися з дітьми (як правило, малолітніми, грудними), які знаходяться у цей момент з нею; 8) викрадення злочинцемпотерпілих осіб (жінок, дівчат, малолітніх, неповнолітніх) та позбавлення їх свободи для задоволення ґвалтівником сексуальних потребвсупереч волі жертви; 9) приготування злочинцем засобів для маскування своєї зовнішності (маски, окуляри, перуки, одяг тощо); 10) підготовка неправдивого алібі, наприклад, ґвалтівник мотивовано пояснює, що в час вчинення злочину він знаходився в іншому місці (нариболовлі, у лісі за грибами, на зустрічі з друзями та ін.); 11) співучасниця групи неповнолітніх злочинців обманом заманює свою знайомув заздалегідь приготовлене ґвалтівниками місце, де її ґвалтує вся група підлітків; 12) підготування транспортного засобу, на якому ґвалтівник планує на дорозі підібрати (або силою затягнути) голосуючу надорозі самотню жінку, завезти її у безлюдне місце та зґвалтувати;13) обрання місця та способів учинення злочину, розроблення плануйого вчинення, підібрання співучасників і розподіл ролей; 14) спеціальні фізичні тренування ґвалтівника з метою придушення опоружертви або якнайшвидшого зникнення (втечі) з місця злочину тощо.Дії з безпосереднього вчинення аналізованих злочинів у загальвигляді визначено в диспозиції ст. 152 КК — статеві зносини,що поєднуються із: а) застосуванням фізичного насильства; б) погрозою його застосування (воля потерпілої особи пригнічується) або в) з використанням безпорадного стану потерпілої особи (її воля ігнорується). Способи вчинення цих злочинних діянь за зовнішніми ознаками, механізмом здійснення можна класифікувати за такими видами: а) зґвалтуванняпотерпілої особи, пов’язані зі спільним проведенням вільного часу. Як правило, це характерно для молодих людей, нерідко має місце вчинення зґвалтування групою осіб; б) зґвалтування потерпілої особи, вчинені після нетривалого спілкування з нею; в) зґвалтування потерпілої особи (жінок, неповнолітніх та малолітніх дівчат), що перебувають у родинних відносинахзі злочинцями; г) зґвалтування незнайомої потерпілої особи; ґ) зґвалтуваннянайомої потерпілої особи — колег по роботі, сусідів, знайомих за місцемнавчання або роботи; д) інші випадки зґвалтування.Типовими слідами зґвалтування найчастіше є сліди насильницькихдій на тілі потерпілої особи та сліди її опору на тілі підозрюваного (укуси,садна, синці, рани, розриви, нашарування різних речовин, розірванийодяг потерпілої особи, гематоми на обличчі, шиї, руках, стегнах); сліди на місці злочину (сліди ніг, рук, зубів, губ, боротьби, транспортнихзасобів, краплі крові, слина, сперма та ін.); ушкодження та біологічнівиділення (кров, сперма тощо) на одязі потерпілої, злочинця, а також нанавколишніх предметах; сліди накладення і мікрочастинки на одязі, взутті, у піднігтьовому вмісті злочинця та потерпілої; зміни в обстановцімісця події, сліди злочинних дій і перебування підозрюваного і потерпілої особи на місці вчинення злочину (сліди виділень людського організму,нижня білизна, ґудзики, шпильки, волосся, ворсинки одягу).Обстановка вчинення зґвалтувань у більшості випадків характеризується відсутністю сторонніх осіб, обранням безлюдного місця якна відкритій місцевості, так і в приміщенні. На відкритій місцевості зґвалтування частіше вчиняються в активний спосіб стосовно незнайомоїзлочинцю жертви.Місце вчинення зґвалтування тісно пов’язано з конкретною локалізацією матеріальних та інших слідів злочинної події. Найбільш типовими місцями вчинення зґвалтувань є: під’їзди будинків і сходові площадки;підвали та горища будов; лісові масиви, паркові зони та поля; квартира потерпілої або ґвалтівника; гуртожитки; нежитлові або занедбані (пусті) приміщення; різні господарські будівлі (у сільській місцевості); занедбанібудови, відокремлені2 двори та інші місця.Особа злочинця. Типові відомості про особу злочинця у справахпро зґвалтування характеризуються різноманітними віковими, соціаль-ними, освітніми та іншими даними. Найчастіше зґвалтування вчиняютьмолоді люди віком від 17 до 26 років (приблизно 60 % від загальноїкількості цієї категорії злочинців). На осіб старше 35 років припадаєблизько 10 % від загальної кількості виявлених ґвалтівників. Значначастина ґвалтівників негативно характеризується по роботіЗазвичай, це грубі, егоїстичні люди, схильні до насильства, задоволеннясвоїх примх будь-якими засобами.Для багатьох ґвалтівників характерними є підвищен імпульсивність, високий рівень емоційної напруженості та фригідності.Разом з тим нерідко ґвалтівники на роботі і у сім’ї ведуть спокійне, розмірене життя, із проявами деяких властивостей з комплексу неповноцінності у вольовій, інтелектуальній,сексуальній сферах.Ураховуючи, що зґвалтування вчиняють особи як психічно здорові,так і такі, що страждають на різні розлади психіки, можна виділити наступні групи ґвалтівників: 1) особи, які раніше мали взаємостосунки зпотерпілою і вчинили насильницький статевий акт. Серед них часто виявляються особи, які багато випили або були п’яні до моменту вчиненнязґвалтування. В окремих випадках мотив насильства деякою мірою можебути зумовлений провокуючою поведінкою самої потерпілої особи;2) особи, які характеризуються цинічним ставленням до жінок, примітивними інтересами. Як правило, це люди, що страждають на алкоголізм,вживають наркотики, раніше засуджені та ін.; 3) особи, які мають патологічні прояви статевої зацікавленості (фетишизм, садизм, педофілія та ін.).Зазначеним суб’єктам притаманні неадекватні вчинки, наприклад, викрадення в жертви інтимних предметів туалету, нанесення їй поранень у певнічастини тіла, вирізання статевих органів тощо; 4) особи, які мають різніаномалії психіки. До зазначеної групи ґвалтівників належать особи, щостраждають на різні психози, слабоумство та ін.; 5) неповнолітні — найчастіше вчиняють зґвалтування групою, члени якої, як правило, є жителямиодного мікрорайону або учнями одного навчального закладу, знайомими по спільному проведенню вільного часу.Особа потерпілої (потерпілого). У процесі розслідування зґвалтувань слід вивчити особу потерпілого і причини.Варіанти взаємодії потерпілої особи і ґвалтівника:1) потерпіла особа і ґвалтівник не знайомі, потерпіла не шукаєніяких пригод, напад на неї вчиняється в безлюдному місці, в іншихвипадках люди є, але вони не в змозі надати допомогу або не надаютьдопомогу, бо не бажають втручатися; потерпіла особа перебуває встані сорому і не кличе по допомогу, оточуючі з цієї причини її ненадають; потерпіла особа з урахуванням психологічних особливостейсвоєї особистості налякалася погрози ґвалтівника і через це боїться

10.Обставини, що пыдлягають встановленню пыдчас досудового розслыдування кримынальних правопорушень проти статевоъ свободи та статтевоъ недоторканосты:1) чи мав місце факт зґвалтування або в наявності інсценування злочину чи обмова; 2) місце і час вчинення злочину, в якийспосіб і за яких обставин вчинено зґвалтування, в яких конкретно злочинних діях виражається спосіб; 3) хто потерпіла особа, її вік (чи повнолітня вона), стан здоров’я (чи не страждає на психічне або соматичне захворювання), розумовий розвиток, досягнення статевої зрілості,спосіб життя; 4) хто конкретно вчинив даний злочин (особа злочинця),вік, ставлення до жертви, стан здоров’я, психіки, спосіб життя, наявність судимостей; 5) за яких обставин і коли виник намір винного настатеві зносини або дію сексуального характеру всупереч волі потерпілої (потерпілого); 6) злочин вчинено однією особою чи групою осіб,який склад групи, які дії вчинив кожний із співучасників і яка роль уцьому кожного; 7) хто є свідком або пособником зґвалтування, їх ха-рактеристики; 8) наслідки зґвалтування: заподіяння тілесних ушкоджень, вагітність, зараження на венеричну хворобу, розлад психіки,самогубство потерпілої особи; 9) який матеріальний і моральний збиток заподіяно потерпілій особі;10) чи не супроводжувалося зґвалтування вчиненням інших злочинів, якщо так, то якими саме; 11) причини та умови, що сприяли зґвалтуванню.Практика свідчить, що слідчі при вирішенні питань про порушення кримінальної справи аналізованої категорії зіштовхуються з трьоманайбільш типовими слідчими ситуаціями.1. Коли злочинець знайомий заявнику або встановлений слідством на початковому етапі розслідування,Вихідні дані, що є в розпорядженні слідчого, визначають комплексі послідовність проведення невідкладних слідчих дій: 1) допит потерпілої особи; 2) освідування потерпілої особи; 3) виїмка у потерпілоїособи її одягу та його огляд; 4) огляд місця події; 5) призначеннясудово-медичної експертизи потерпілої особи і судово-медичної експертизи речових доказів (якщо на одязі потерпілої особи є які-небудьвиділення ґвалтівника); 6) затримання підозрюваного та його допит;7) обшук підозрюваної особи; 8) освідування підозрюваного; 9) огляді виїмка одягу підозрюваного; 10) допит свідкі11) обшуки за місцемпроживання та роботи підозрюваного.2. Коли зґвалтування вчинено невідомим злочинцем, потерпілаособа не знайома з насильником. Для розв’язання таких ситуацій можна рекомендувати наступніпершочергові слідчі дії та оперативно-розшукові заходи: 1) допит потерпілої особи на предмет з’ясування обставин злочину, ознак зовнішності злочинця, встановлення, куди він утік з місця злочину, чи користувався він транспортним засобом тощо; 2) освідування потерпілоїособи; 3) виїмка у потерпілої особи одягу та його огляд; 4) огляд місцяподії; 5) призначення судово-медичної експертизи потерпілої особи ісудово-медичної експертизи речових доказів (якщо на одязі потерпілоїособи є які-небудь виділення ґвалтівника); 6) призначення за результатами огляду криміналістичних експертиз; 7) допит свідків-очевидців, ау випадках, якщо немає таких, дії повинні бути спрямовані на їх виявлення; 8) застосування службово-розшукових собак; 9) перевірки результатів оглядів і допитів за криміналістичними обліками (дактилоскопічним, за способом учинення, за ознаками зовнішності тощо);11) пред’явленняособам, які бачили злочинця, фотоальбомів із зображенням осіб, якізнаходяться на обліку в органах внутрішніх справ; 12) складання пошукових орієнтувань і композиційних портретів; 14) вивчення відомостей, повідомлень, довідок про подібні злочини; 15) постановка за-вдання про встановлення особи, яка вчинила злочин, оперативнимшляхом та ін.3. Коли зґвалтування вчинено відомим злочинцем, проте він зникз місця події. Послідовність і оптимальний комплекс першочергових слідчих дійу розглядуваних ситуаціях можуть виглядати таким чином: 1) допитпотерпілої особи; 2) освідування потерпілої особи; 3) виїмка у потерпілої особи одягу та його огляд; 4) огляд місця події; 5) призначеннясудово-медичної експертизи потерпілої особи і судово-медичної експертизи речових доказів (якщо на одязі потерпілої особи є які-небудьвиділення ґвалтівника); 6) допит свідків-очевидців, співучасників якщотакі є); 7) допит осіб, що можуть дати відомості про злочинця та йогоспосіб життя; 8) затримання і обшук підозрюваного; 9) допит підозрюваного; 10) освідування підозрюваного; 11) огляд і виїмка одягу підозрюваного; 12) обшук за місцемпроживання, роботи тощо; 13) одержання вільних і експериментальни зразків для порівняльного дослідження; 14) в разі необхідності призна суд. Мед експертизи