Особливості професійної діяльності працівників ДСНС.

Робота працівника ДСНС безпосередньо пов’язана з ризиком. Професійні завдання полягають у виконанні спеціальних стратегічних, тактичних та оперативних завдань. Професія працівника ДСНС вимагає від спеціаліста інтелектуальних, фізичних та нервово-психічних затрат. Професіональна діяльність перед усім передбачає реалізацію відомих заздалегідь процедур, виконання поставленого завдання, аналіз, порівняння та інтерпретацію даних, пропозицію нових рішень.

Працівники ДСНС виконують рятувальні роботи, пов'язані з пожежогасінням, з повенями, з природними катастрофами та іншими непередбаченими нещасними випадками, а також займаються ліквідацією наслідків нещасних випадків (наприклад, дорожньо-транспортна пригода або нафтове забруднення). Рятувальна робота небезпечна і вимагає співробітництва на основі довіри – неправильне рішення або поведінка може поставити під загрозу здоров'я, життя або майно самого рятувальника, або ж здоров'я, життя або майно інших людей [51].

У сучасних умовах праця даних спеціалістів стала набагато складнішою, більш напруженою і небезпечнішою, тому що повсюдно пов'язана із застосуванням різних технічних засобів, озброєння і спеціальної техніки. Робота пожежних частин пов'язана зі значним фізичним і нервово-психічним напруженням, викликаним високим ступенем особистого ризику, відповідальністю за людей і збереження матеріальних цінностей, з необхідністю прийняття рішення в умовах дефіциту часу. Крім того, діяльність працівників ДСНС протікає у вкрай несприятливих умовах, що характеризуються підвищеною температурою, наявністю токсичних речовин у навколишньому середовищі, що вимагає застосування засобів індивідуального захисту. А періодичні цілодобові чергування є порушенням нормального режиму сну і неспання, що сприяє розвитку патологічних процесів. Ці обставини сприяють не тільки розвитку втоми, негативних функціональних станів, але і можуть бути причиною захворювань і травматизму [28].

Працівник ДСНС повинен уміти користуватися рятувальним обладнанням, знати техніку безпеки, вміти працювати на висоті. Необхідно володіти відмінним здоров'ям, високою витривалістю, фізичною силою (не випадково для бажаючих вступити на таку службу проводиться жорсткий медичний відбір).

Представник даної професії повинен знати правила надання першої медичної допомоги, володіти міцною психікою, високою стресостійкістю – адже події розвиваються непередбачувано, та й не всіх людей вдається врятувати, іноді вони гинуть на очах, і це необхідно пережити [29].

Діяльність супроводжується несприятливим впливом фізичних, хімічних, психологічних та інших патогенних факторів, що викликають виражений фізіологічний і психоемоційний стрес. Екстремальні умови характеризуються сильним травмуючим впливом подій, пригод та обставин на психіку співробітника. Цей вплив може бути потужним і однократним у випадку загрози життю і здоров'ю, вибухах, обваленнях будівель тощо, або багаторазовим, що вимагає адаптації до постійно діючих джерел стресу. Він характеризується різним ступенем раптовості, масштабності, може служити джерелом як об'єктивно, так і суб'єктивно обумовленого стресу.

Фізичні фактори умов діяльності (температура, вогонь, складні кліматичні умови, небезпека ураження електричним струмом) являють собою пряму загрозу життю рятувальника. Фактор шуму діє як психологічний стресор. Тривалий вплив шуму на рятувальника небезпечний для його здоров’я, знижує його надійність та працездатність. Вплив шуму на рятувальників може супроводжуватися невпевненістю, невірою в захисні властивості індивідуальних засобів захисту. Дії в індивідуальних засобах захисту є завжди важчими та швидше викликають стомлюваність; вони вимагають спеціальних навичок і особливої звички [11].

Обмежений простір (при виконанні робіт у тунелях, підземних галереях, каналах кабельних комунікацій) викликає труднощі не лише фізичного, а й психічного порядку, та призводить до значного зниження працездатності.

Ураження радіоактивністю можливе при ліквідації наслідків аварій на атомних електростанціях, інших об’єктах атомної промисловості.

Висота – досить характерний фактор для сучасних громадських і промислових об’єктів. Рятувальники повинні бути призвичаєними до висоти, не боятися її, швидко і впевнено виконувати на висоті всі професійні дії.

Загроза ураження електричним струмом – фактор, що постійно супроводжує діяльність особового складу підрозділів оперативно-рятувальної служби. Рятувальникам потрібно вміти передбачати його вражаючу дію та виконувати роботу так, щоб уникнути ураження [11].

Специфічним стресогенним чинником для професійної діяльності рятувальників є режим тривожного очікування при несенні добового бойового чергування. У деяких пожежних хвилювання, викликане очікуванням надзвичайної ситуації, супроводжується реакцією, яка може перевершувати реакцію, що виникає в період бойових дій. Під час своєї робочої зміни працівник ДСНС знаходиться в стані постійної готовності, щоб у разі виникнення кризової ситуації поспішити на місце події для її рішення .

Коли надходить сигнал тривоги, чергові бійці повинні за 20 секунд надіти спеціальний одяг, після чого негайно сісти в машину і виїхати. Від того, як швидко прибуде машина на місце події, часто залежить життя багатьох людей. Після прибуття необхідно визначити, наприклад, що і де горити, які дії слід вживати.

Необхідно за півтори-дві хвилини розгорнути пожежні рукава і підключити їх до місцевого джерела води, якщо такий є, або до цистерни. Гасіння вогню може тривати від декількох хвилин до декількох діб. Якщо прибулих сил для боротьби з вогнем не вистачає, викликається підмога. Після ліквідації загоряння начальник варти повинен доповісти до частини по рації про результати операції, скласти акт [10].

До суб'єктивних причин стресу належать: недостатня досвідченість, психологічна непідготовленість, низька емоційна стійкість [28].

Ця робота пов'язана з великими фізичними навантаженнями, які викликані високим темпом роботи при евакуації постраждалих, розбиранні конструкцій та обладнання, прокладанні рукавних ліній, роботі з пожежно-технічним обладнанням, евакуації матеріальних цінностей і т.д. У цих умовах працівники ДСНС виконують завдання у спеціальному спорядженні, лише стандартне пожежне обмундирування важить близько 30 кг, а з ним потрібно спускатися на спеціальній жердині до машини, швидко пересуватися, маневрувати під час пожежі, пішки підніматися на верхні поверхи. Іноді доводиться працювати в незвичних позах (лежачи, повзучи і т.п.), в умовах обмеженого простору, в непридатному для дихання середовищі при вазі протигаза до 15 кг. Сильна щільність диму може обмежувати видимість навколо.

Напружена фізична робота в умовах високої температури і вологості може викликати порушення водно-сольового балансу, терморегуляції організму, головні болі, небажання рухатися, загальмованість реакцій.

Зниження концентрації кисню і наявність продуктів горіння (отруйні гази, що виділяються при горінні) надає отруйну дію на організм працівників [28].

А.В. Осипов наводить такі дані: співробітникам ДСНС доводиться діяти в екстремальних умовах: експериментальні дослідження показали, що після чергувань з гасінням пожеж працездатність особового складу знижується до 76%. При цьому показники оцінки втоми після добових чергувань з гасінням пожеж коливаються від 54 до 68 відн. од., що відповідає п'ятій та шостій категорій важкості праці. Динаміка працездатності і ступінь стомлення особового складу пожежної охорони з урахуванням особливостей оперативно-службової діяльності свідчать про те, що праця пожежного за критеріями тяжкості відноситься до категорій важкої і дуже важкої праці [31].

Таким чином, аналіз літератури показав, що професія працівника ДСНС має специфічні особливості, основними з яких є: високий рівень небезпеки, високий рівень травмування, високий рівень стрессогенності, ризикованість, високий рівень відповідальності, невизначеність ситуації, дії в умовах обмеженого простору і дефіциту часу.

Все це і зумовлює розвиток високих вимог до професійно важливих якостей працівників ДСНС.