Висновки до ІІ розділу

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури довів, що ігри займають велику роль у формуванні комунікативної поведінки дітей дошкільного віку взагалі і з дизартрією, зокрема.

Саме тому, ми вирішили провести свою дослідницьку роботу, яка складається з трьох етапів експерименту: констатувального, формувального, контрольного.

Експериментальне дослідження здійснювалось у 2013 – 2014 навчальному році у ДНЗ «Берізка» м. Валки . Були обрані старші групи (по 10 дітей в кожній).

Мета констатувального етапу експерименту – визначення показників первинного рівня сформованості комунікативної поведінки.

Як свідчать результати експерименту - обидві групи з завданням впоралися на середньому та низькому рівнях.

Отже, слід зазначити, що треба підвищувати рівень сформованості комунікативної поведінки. А це пояснює необхідність проведення наступного етапу нашого дослідження: формувального етапу експерименту з використанням розвивальних завдань.

Мета формувального етапу експерименту – визначення змісту системи ігор як засобу формування комунікативної поведінки дітей дошкільного віку з дизартрією при ДЦП.

Ми припускаємо, що процес формування комунікативної поведінки може бути більш ефективним, якщо на заняттях та у індивідуальній роботі з дітьми будуть використані ігри, які потребують розміркування, водночас викликають інтерес, спонукають скористатися набутими знаннями і вміннями, розвивають кмітливість і творчість, сприяють виправленню мовлення.

У ході нашої експериментальної роботи ми враховували вікові, індивідуальні, психологічні, інтелектуальні можливості дітей.

З метою перевірки ефективності впливу на дітей розливальних ігор було проведено контрольний експеримент.

Метою контрольного етапу експерименту було виявлення динаміки показників рівня в експериментальній та контрольних групах.

На контрольному етапі експерименту з метою вимірювання рівня сформованості комунікативної поведінки дітей дошкільного віку з дизартрією при ДЦП нами були запропоновані завдання такі як і в пункті 2.1.

Якісний аналіз виконання завдань показав, що діти експериментальної групи виявили здатність: до розуміння емоцій; розуміння ознак дії (пантоміміка), жестів та пояснення їх значення; розуміння та пояснення значення піктограм; використання в своїй комунікативній поведінці набутих навичок жестикуляції, пантоміміки, міміки; використання, за необхідністю, графічних малюнків. Діти експериментальної групи значно продуктивніше стали використовувати допомогу дорослих та однолітків.