Сутність та класифікація зобов'язань.

Важливою умовою успішного функціонування підпри­ємств в ринкових умовах є оптнмізація зобов'язань, які виника­ють внаслідок минулих операцій чи подій. Зобов'язання є однією із складових Балансу і розглядаються як джерела формування фі­нансових ресурсів для фінансування операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємств. У майбутньому заборгова­ність за зобов'язаннями має бути погашена шляхом передачі кре­диторам певних активів або послуг. Таким чином, зобов'язан­ня— ие вимоги кредиторів стосовно активів підприємства. Наявність зобов'язань (боргів) зменшує економічні вимоги під­приємства і його капітал. Згадаємо формулу:

Активи = Зобов'язання + Капітал; (3.1)

Активи - Зобов'язання = Капітал (8.2)

Вимоги кредиторів шодо активів підприємства мають ви­ший пріоритет порівняно з вимогами власників. Інформація про зобов'язання підприємства допомагає користувачам фі­нансових звітів аналізувати його фінансовий стан та приймати фінансові рішення. Зобов'язання визнається в Балансі, якшо його оцінка може бути достовірно визначена та існує імовір­ність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

У бухгалтерсько^ обліку зобов'язання відображають тільки тоді, коли виникає заборгованість по них. Як правило, кредитор­ська заборгованість виникає після одержання прав використання товарів і послуг. Зобов'язання розглядаються як кредиторська за­боргованість, якшо вони:

• мають місце в теперішньому і є наслідком минулих фактів господарського життя (придбання, товарів: нанесення збитків, за які підприємство несе відповідальність, тошо):

• пов'язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збере­ження господарських зв'язків підприємства або у відповідності з нормальним здійсненням господарської діяльності:

• мають визначений термін виконання (проте конкретна дата може бути невідома).

Фактичні зобов'язання виникають на основі договору, ко­нтракту, одержаного рахунка, сума заборгованості по них ві­дома.

За умовними зобов'язаннями, навпаки, точна сума не може бути визначена до настання певної дати. Це заборгованість зі сплати податків, відпусток тошо.

Короткострокові (поточні) зобов'язання мають бути погашені в процесі одного операційного циклу діяльності підприємства або протягом одного фінансового року після дати складання Ба­лансу. Термін оплати довгострокових зобов'язань перевищує фі­нансовий рік.

Оцінюються зобов'язання згідно з принципом собівартості, за номінальною вартістю. Як правило, вона вимірюється поточною дисконтованою оцінкою очікуваного платежу. По короткостро­кових зобов'язаннях величина дисконту незначна і кредиторська заборгованість може бути виражена за своєю номінальною варті­стю в сумі, шо підлягає сплаті в майбутньолгу. По довгостроко­вих зобов'язаннях сума дисконту, як правило, є суттєвою. Том>^г договірні платежі по відсотках і погашенню довгострокової забо­ргованості мають бути дисконтовані.