Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


ВИСНОВОК




Державне регулювання страхової діяльності зумовлює необхідність створення єдиного інформаційно-аналітичного центру, в якому б опрацьовувалися б масиви даних з усього спектра фінансування страхового ринку. Одним з важливих питань, які на сьогодні хвилюють страхові компанії держави, є проникнення зарубіжних страхових компаній на вітчизняний страховий ринок, і пов’язана з цим можливість перекачування страхових платежів за кордон, оскільки існуючим законодавством від цього не має захисту. Тому нашим страховим компаніям необхідно перш за все збільшити розмір статутного капіталу, що дасть можливість брати на себе більшу відповідальність і удержувати крупні ризики без передачі на перестрахування та в певній мірі поставити економічний бар’єр для переведення страхових платежів за кордон.

В більшості держав світу проблеми боротьби зі страховим шахрайством страховики зазвичай вирішують самотужки або через об’єднання зусиль усіх страхових компаній. Ці зусилля, зокрема, виявляються у виділенні коштів на створення коаліції для боротьби зі страховим шахрайством і централізованої бази даних про шахраїв та їхні злочинні дії. В Україні, на думку автора, боротьбу зі страховим шахрайством необхідно вести централізовано під егідою Держфінпослуг шляхом створення спеціального бюро з боротьби зі шахрайством у страхуванні. Таке бюро повинне займатися: створенням централізованої бази даних про шахраїв та їхні злочинні дії, доступ до якої матимуть усі страховики-члени бюро; вивченням досвіду попередження та боротьби зі страховим шахрайством за кордоном; навчанням працівників страхових компаній щодо можливостей виявлення та попередження страхових злочинів; налагодженням співпраці з правоохоронними та судовими органами для оперативного реагування на прояви фактів шахрайства в страховій діяльності; інформуванням громадськості про заходи щодо попередження та виявлення шахрайств у страхуванні.

Крім того, доцільно розпочати створення так званої претензійної бази даних, через яку кожен страхувальник, який повинен одержати виплату, проходитиме перевірку щодо кількості та частоти страхових випадків. Адже маючи такі “претензійні історії”, легше виявити недобросовісних страхувальників та своєчасно попередити масові незаконні виплати.

З’ясовано, що на багатьох страхових ринках, зокрема держав-членів ЄС, визнаною практикою податкової політики держави є вилучення з оподатковуваного доходу громадян повністю або певний відсоток їхніх витрат на пенсійне страхування та страхування життя, що, відповідно, створює сприятливі умови для розвитку довготермінових видів страхування та сприяє зміцненню соціального захисту і добробуту громадян. Автор вважає, що із введенням податкової пільги для громадян України можна очікувати підвищення ефективності впровадження недержавного пенсійного страхування в нашій державі та суттєвого поліпшення стану страхових компаній сфери страхування життя, а тому пропонує власну схему такої податкової пільги для громадян України.

Незважаючи на дієві заходи держави з запобігання та припинення порушень чинного законодавства суб’єктами страхового ринку, на сучасному етапі рівень захисту страхувальників все ж незадовільний. Проблема ускладнена недосконалістю чинної нормативно-правової бази, низьким рівнем кваліфікації страхових агентів, а також відсутністю окремої структури, яка б займалася винятково врегулюванням договірних відносин у разі укладення договорів страхування чи проведення виплат.

У ситуації, яка склалася, доцільно скористатися досвідом таких держав, як США, Німеччина та деяких інших, де захистом прав споживачів страхових продуктів займається спеціально створений для цього орган (“омбудсмен з питань страхування”). Автор вважає, що “омбудсмен з питань страхування” в Україні створити необхідно, однак не при Лізі страхових організацій України (ЛСОУ) чи Моторному (транспортному) страховому бюро (МТСБ), як пропонують деякі експерти, а при Держфінпослуг. Щодо ЛСОУ та МТСБ, то, на думку автора, для початку там достатньо введення тільки посади омбудсмена, яку в перспективі можна розширити до відділу чи відокремленого підрозділу.

Уведення інституту “страхового омбудсмена” сприятиме створенню в державі ефективного, оперативного та незалежного органу для розгляду скарг страхувальників та/чи застрахованих осіб з приводу страхових виплат без дорогої судової процедури, а також зменшить навантаження на судову систему та Держфінпослуг, сприятиме відновленню довіри до страхового сектору економіки, зниженню тривалості та вартості врегулювання суперечок, які виникають у страхуванні.

Дослідження також засвідчило, що захист інтересів страхувальників у випадку банкрутства страховика на страхових ринках іноземних держав забезпечений через діяльність спеціального Фонду захисту страхувальників. Оскільки проведений Держфінпослуг у 2004 р. моніторинг виявив, що нині на ринку є понад 60 фактично неплатоспроможних страхових компаній, в тім числі 12 зі страхування життя, то створення Фонду захисту страхувальників на вітчизняному страховому ринку, на думку дисертанта, вкрай необхідне.

Особливою формою вияву державного регулювання страхової діяльності є розроблення типових Правил страхування. В Україні зазначена вище форма державного регулювання не виявляється так, як в інших державах світу. Для всіх суб’єктів страхових правовідносин розроблення та використання типових Правил страхування дає значні переваги, а тому їхнє введення як спосіб впливу регулятивного органу на якість надання страхових послуг в Україні, на думку автора, буде актуальним.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

 

1. Страхування : підручник / [за ред. В. Д. Базилевича].– К. : Знання, 2008. – 1019 с.

2. Ротова Т. А. Страхування : навч. посіб. / Т. А. Ротова, Л. С. Руденко – К. : Київ. нац. торг.- екон. ун-т, 2001. – 400 с.

3. Загородній А. Г. Фінансово-економічний словник / А. Г. Загородній, Г. Л. Вознюк. – Львів : Видав. Нац. універ. „Львівська політехніка”, 2005. – 714 с.

4.Шумелда Я. Страхування : навч. посіб. / Шумелда Я. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Т. :Джура, 2006. – С. 88–89.

5.Позднякова Л. О. Страхові процеси в умовах ринкової трансформації економіки : автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.04.01. / Л. О. Позднякова. – Ірпінь. : Нац. академія ДПС України, 2004. – 18 с.

6. Суслов В. Підсумки діяльності страхового ринку за 2008 рік. Проблеми, перспективи та нові напрямки державного регулювання страхової діяльності на 2009 рік. – Режим доступу : http://www.dfp.gov.ua.

7. Крутик А. Б. Страхование : учебное пособие / А. Б. Крутик, Т. В. Никитина. – СПб. : Изд – во Михайлова В.А., 2001. – 256 с.

8. Завада А. Страховой рынок Украины и антикризисные мероприятия / А. Завада //Insurance Top. – 2009. – № 1. – С. 9.

9.Плиса В. Й. Страхування : навч. посібник. / Плиса В. Й. – [2-е вид]. – К. : Каравела, 2008.– 392 с.

10. Теория и практика страхования : [учеб. пособие]. – М. : Анкил, 2008. – С. 44–45.

11. Страхование. Теория и практика : учеб. пособие для студентов вузов / [Н. Н. Никулина, С. В. Березина].– 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ЮНИТИ – ДАНА, 2007.– 511 с.

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 59; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты