БІЛЕТ 31.

1.Методологія та методи географічного прогнозування.

Під методами географічного прогнозування розуміють способитеоретичних і практичних розроблень прогнозів. Будь яке прогнозування,виконане тим чи іншим методом, діючи лише в тому випадку, коли зберігається послідовність операції: цільова функція – інформаційне обгрунтування - характер обробки вихідної інформації, вибір метода. Логічні методи в географічному прогнозуванні

Логічні методи основані на використанні послідовності розумовихоперації і використання у випадку або дуже простого, або важкого об'єкта прогнозування.Логічніметоди включають в себе методи індукції та дедукції, експертних оцінок, аналогій.

Метод індукції за допомогою цього методу встановлюють причинні зв'язки предметів і явищ. При цьому дослідження ведеться від приватних до загальних шляхом опреділенні схожості та відмінностей в розвитку об'єкту.

Метод дедукції характеризує процес пізнання від абстракцій них загальних значень, від окремих сторін об’єкту до його конкретного пізнання в цілому.

Методи експертних ОЦІНОК використовують у випадках коли :

1. ) проблема не настільки вивчена щоб стали чітко видні усі її складові;

2. ) виникають питання з приводу середовища функціонування об 'єкта прогнозування;

3. ) не можливо застосувати більш суворі формалізовані методи прогнозування;

/х суть полягає у визначенні майбутнього на основі думки експертів. Відомі два методи прийому експертних оцінок - індивідуальна та колективна експертиза.

Методи індивідуальної експертизи базуються на висловах, незалежних думках кожного з експертів.Метод колективної експертизи базується на груповій думці експертів по приводу поставленої проблеми..До методів цієї групи відносяться : дельфійській метод, методи сценарію, «дерева» цілей, генерації ідей, «круглого столу» і інших .метод антології. Суть метода - в побудові прогнозованих станів об'єкта по закономірностях, вивчених на прикладі віоомих, якщо останні мають аналогію процесу у вивченні, при чому дана просторово - часова ситуація порівнюється з певною минулою історичною ситуацією.

Основою екстраполяцій них методів прогнозування складає вивчення часових рядів, уявляючи собою упорядковані по часу набори змінених тих чи інших характеристик досліджує мого об'єкта, процесу.Методи моделювання.

2. Леси, їх походження і поширення на території України.

Леси(Крігер) слід називати однорідну пилувату породу, яка складається з кварцових, глинистих, карбонатних частинок, манропористих, вертикального нашарування. Для лесу характерне покривне залягання, потужність від декількох м до декількох тис. м. Найхарактерніша ознака - жовтувато-палевий колір. Розмір частинок 0,05-0,005 мм. Розповсюджені леси - зх. і центр Європи - лише островами. В Україні 80% площі, центрально-чорноземна смуга, райони середньої Азії, великі райони США І Канади. В пд. Півкулі і в екваторіальній зоні практично немає. Потежність лесів 3-5 м - 100-150 м. В Мангхуті - 170м, Поділлі - 20м. Гіпотези:1.Елювіальна - найбільшими розповсюджениками були Обругов, Тутковський. Основні кліматичні умови пустель є те, що переважаючим вітром є від центру. Вітром переноситься велика кількість пилуватого матеріалу, який утворює механічне вивітрювання. 2. Водно - льодовикова - верхня частина водно - льодовикового відколюється у процесі обводнення, результат вивітрювання перетворюється на лес. Пилуватий матеріал з якого утворюються леси накопичується шляхом транспортування із річок флювіогляціальними потоками. 3. Елювіально-делювіальна -верхній шар дрібнозернистий, який утворюється елювіальним шляхом (Берг).

3.Класифікація земельних ресурсів при веденні їхнього кількісного обліку.

Земельні угіддя– це земельні ділянки, що систематично використовуються для певних господарських цілей та відрізняються за природно-історичними ознаками.

згідно з цією класифікацією у складі земельних ресурсів, що входять до складу адміністративно-територіальних одиниць (областей, районів, сільрад), виділяють наступні категорії земельних угідь:
-сільськогосподарські землі;
-ліси та інші лісовкриті площі;
-забудовані землі;
-відкриті заболочені землі;
-сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом;
-відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом;
- води.

Сільськогосподарські угіддя– це ділянки, що безпосередньо використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції. За характером використання серед них виділяють ріллю, багаторічні насадження, перелоги, сіножаті, пасовища.Лісові землі– це земельні ділянки покриті лісом, включаючи лісові культури, що зімкнулися, галявини, зруби, згарища і загиблі насадження; лісосіки, що не заліснилися, прогалини і пустощі, лісові розсадники

У структурі забудованих земель виділяють землі:
- під одно- і двоповерховою забудовою;
- під трьома і більше поверхами;
- промисловості;
- під відкритими розробками, кар'єрами, шахтами та відповідними спорудами (під торфорозробками, відкритими розробками, кар'єрами, шахтами, які експлуатуються, під відпрацьованими розробками, кар'єрами, закритими шахтами, відвалами, териконами, які не експлуатуються);
- які використовуються в комерційних цілях;
- громадського призначення;
- змішаного використання;та ін.

Болото– це надмірно зволожена ділянка поверхні землі, що характеризується накопиченням у верхніх горизонтах відмерлих не-розкладених органічних решток, які перетворюються в торф за рахунок своєрідного поєднання географічних факторів і клімату.

У структурі земель без рослинного покриву або з незначним рослинними покривом, які займають 1040,5 тис. га (1,7% території), виділяють: кам'янисті місця; піски; яри.

До категорії «Води»віднесені землі, які зайняті:
- природними водотоками (річкам і струмками);
- штучними водотоками (каналами, колекторами, канавами);
- озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами;- ставками;штучними водосховищами.

Території, що покриті поверхневими водами, в межах України займають площу 2415 тис. га або 4,0% території.