Поняття та види організаційно-правових форм соціального забезпечення

Тема: Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні

Поняття та види організаційно-правових форм соціального забезпечення

Донедавна в Україні соціальне забезпечення здійснювало­ся лише за рахунок бюджетних коштів, що давало підстави розглядати його як суто державний вид діяльності, який по­лягає у призначенні окремих видів соціального забезпечення тільки державними органами та поширення його практично на всіх громадян без урахування їхньої трудової діяльності.

За таких умов соціальне забезпечення могло здійснювати­ся лише у мінімальних розмірах, не забезпечуючи достатньо­го рівня життя громадян нашої держави.

Об'єктивно численні соціальні ризики, що є підставою пра­ва на соціальне забезпечення, зумовлюють необхідність роз­ширення джерел фінансування та управління видами соціаль­ного забезпечення. Конституція України у ст. 46, передбача­ючи гарантії реалізації права громадян на соціальний захист, називає різноманітні джерела для їх фінансування, виділяю­чи передусім соціальне страхування, асигнування з бюджету та ін.

На сьогодні існує декілька організаційно-правових форм здійснення права на соціальне забезпечення, які доповню­ють одна одну та формують загальнодержавну систему Загальнообов'язкове державне соціальне страхування

має чітко виражений публічно-правовий характер. Воно є обов'язковим для всіх суб'єктів, які визначені законом. Дер­жава встановлює порядок і розмір сплати страхових внесків, а також вказує підстави здійснення та розміри страхових ви­плат. Вона ж бере участь у формуванні страхових фондів, управлінні ними на паритетних засадах разом з іншими сторонами соціального партнерства.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування містить також елементи добровільності. Зокрема, передбаче­но перелік суб'єктів, які можуть добровільно взяти участь у системі соціального страхування. У деяких видах загально­обов'язкового державного соціального страхування право на виплати мають особи, які не є застрахованими. Це сто­сується, наприклад, страхування на випадок безробіття. Різноманітність видів соціального страхування зумовлена також різним правовим статусом фондів, які є страховиками у кожному з цих видів страхування. Так, якщо Пенсійний фонд є самоврядною організацією, яка діє на підставі статуту і утворює свої органи управління, то функції виконавчої ди­рекції фонду страхування на випадок безробіття поклада­ються на органи державної служби зайнятості.

Щодо недержавного соціального страхування,то йому більш притаманний приватноправовий характер. Зокрема, визначення порядку і розмірів сплати страхових внесків визначається у договорі між застрахованою особою і страхо­виком. Цим самим договором встановлюються підстави одер­жання та розміри страхових виплат. Держава здійснює лише контрольні функції, виступаючи при цьому гарантом такої діяльності. Цей вид соціального страхування в Україні тільки починає запроваджуватися. При цьому реально мож­на лише говорити про недержавне пенсійне страхування, яке дістало своє законодавче регулювання¹.

Недержавне соціальне страхування іноді зараховують до видів цивільно-правових договорів. Однак порівняно з ци­вільним страхуванням цей вид соціального страхування має свої особливості. Так, загальні підстави здійснення страхо­вих виплат визначаються спеціальним законодавством, яке регулює зазначений вид соціального страхування, а не дого­вором. Законодавчо регулюється також порядок встановлен­ня страхових випадків, які не можуть відрізнятися від ана­логічних підстав, визначених для загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Недержавне соціальне страхування іноді називають доб­ровільним соціальним страхуванням¹, але це не зовсім відпо­відає дійсності. Та обставина, що у певній своїй частині воно справді є добровільним, оскільки брати участь у ньому мож­на на підставі договору, не заперечує того, що деякі види не­державного соціального страхування є обов'язковими для певних категорій працівників. Це, зокрема, стосується стра­хування за рахунок професійних і ряду корпоративних пенсійних фондів. Воно повинно здійснюватися на підставі відповідних законів, прийняття яких передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»². Тому цьому виду страхування найповніше відповідає назва — недержавне соціальне страхування. А поєднання державного і недержавного способів формуван­ня страхових фондів дає змогу створити гнучку і ефективну систему соціального забезпечення громадян з достатньо ви­соким рівнем соціальних виплат.

Недержавні фонди соціального страхування, за кошти яких здійснюється недержавне соціальне страхування, є особливою організаційно-правовою формою некомерційної організації соціального забезпечення, єдиним видом діяль­ності якої є соціальне забезпечення учасників фонду на підставі договорів про недержавне соціальне страхування.

Існує в Україні і добровільне соціальне страхування,яке здійснюється за правилами цивільно-правового договору. Правовою базою для цього виду страхування є закони Украї­ни «Про страхування» від 7 березня 1996 р.¹ та «Про недер­жавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 р.² Серед видів добровільного страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком³, передбачено страхування життя, страхування від нещасних випадків, ме­дичне страхування, страхування здоров'я на випадок хворо­би, страхування медичних витрат. Тобто за деякими з цих видів добровільне страхування можна віднести також до соціальної сфери. Більше того, йому властиві й інші особли­вості аналогічного плану.

По-перше, при добровільному соціальному страхуванні страховий випадок визначається законом. У договорі лише застерігаються особливості або умови страхового випадку.

По-друге, у договорі соціального страхування можна пе­редбачити лише ті види виплат, які визначені спеціальним законодавством про добровільне соціальне страхування.

Тим самим добровільне соціальне страхування має риси як цивільно-правового, так і соціально-забезпечувального характеру, а тому не можна беззаперечно відносити його лише до сфери цивільно-правового регулювання.

Важливою організаційно-правовою формою соціального забезпечення в Україні є його асигнування з бюджетів різних рівнів.Ця форма передбачає матеріальне забезпечен­ня громадян державними пенсіями, допомогами, а також утримання і забезпечення осіб похилого віку і непрацездат­них осіб за рахунок коштів Державного і місцевого бюдже­тів. З цих самих джерел фінансуються соціальні послуги, які надаються державними або уповноваженими державою органами, а також пільги. Характерною ознакою цієї організа­ційно-правової форми є те, що соціальне забезпечення тут ре­гулюється спеціальним законодавством.

Соціальне забезпечення за рахунок асигнувань з бюджету може фінансуватися такими шляхами:

1) пряме асигнування з Державного або місцевих бю­джетів;

2) фінансування з відомчих бюджетів (Міноборони, внутрішніх справ, охорони здоров'я);

3) відшкодування страховим фондам з Державного бю­джету коштів на надання деяких видів соціального забезпе­чення;

4) субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам.

Конкретне джерело фінансування окремих видів соціаль­ного забезпечення визначається законом, яким регулюється відповідний вид соціального забезпечення.

Соціальне забезпечення за рахунок асигнувань з бюджетів має на меті надання додаткового соціального захисту понад те, що надається, за рахунок соціального страхування. Воно також покликане забезпечити тих осіб, які не мають права на соціальне забезпечення, за рахунок коштів соціального стра­хування, оскільки з огляду на свою діяльність не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуван­ню або ж не працювали і не мають відповідного страхового стажу для призначення соціального забезпечення за рахунок коштів соціального страхування.

В умовах ринкових відносин держава не може здійснюва­ти соціальне забезпечення усіх категорій населення, а тому роль цієї організаційно-правової форми обмежена фінансо­вими можливостями держави. Проте її існування є прямим наслідком проголошення Конституцією України соціальною державою, для якої соціальне забезпечення осіб, які не одер­жують виплат за рахунок соціальних страхових фондів, є прямим обов'язком.

У деяких випадках в Україні застосовується змішане фінансування видів соціального забезпечення, що поєднує обидві організаційно-правові форми соціального забезпечен­ня: загальнообов'язкове державне соціальне страхування та асигнування з бюджету. На сьогодні відсутній єдиний законодавчо визначений спосіб акумуляції коштів для фінансування окремих видів соціального забезпечення, що надаються певним категоріям громадян.

Коло осіб, на яких поширюється змішаний спосіб фінансу­вання соціального забезпечення, досить широке. Це і дер­жавні службовці, й інші особи, які отримують пенсію на умо­вах, передбачених Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р.¹, а також посадові особи місцевого са­моврядування, народні депутати, судді, прокурорсько-слідчі працівники, а також особи, постраждалі внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Як і всі інші громадяни, вони є застра­хованими в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування і за рахунок вказаних коштів отри­мують соціальне забезпечення. Та з огляду на особливість виконуваної ними роботи, держава запровадила додаткові заходи їхнього соціального забезпечення, але вже за рахунок бюджетних коштів. Тобто пенсійне забезпечення цих кате­горій громадян здійснюється як за рахунок коштів загально­обов'язкового державного соціального страхування в частині, що становить розмір страхової пенсії, так і за кошти Державного бюджету України — у решті суми пенсії, що передбачено відповідним законом. Тим самим пенсії цих осіб є дещо більшими порівняно з тими, що призначаються застрахованим громадянам.

У деяких випадках різниця між розміром пенсії передба­ченим спеціальним законом, та розміром пенсії із солідарної системи може фінансуватися не тільки за рахунок Держав­ного бюджету, але й за рахунок інших джерел. Прикладом може бути пенсійне забезпечення наукових і науково-педа­гогічних працівників, що здійснюється згідно із Законом Ук­раїни «Про наукову і науково-технічну діяльність». Тут різниця між сумою страхової пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне стра­хування» і сумою пенсії, передбаченої Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» для праців­ників небюджетних установ фінансується за рахунок коштів цих установ.

Майбутнє змішаної форми фінансування соціальних ви­плат залежатиме від розвитку соціальної політики нашої держави. Така форма фінансування, очевидно, повинна бути змінена.

У сучасних умовах набувають розвитку також локальні форми соціального забезпечення за рахунок коштів самих роботодавців. Умови такого соціального забезпечення визна­чаються у колективних або трудових договорах.