ЗО. Технологія ситуативного моделювання в соціально-педагогічному процесі

Технологія ситуативного моделювання включає систему методів, які направлені не на повідомлення знань, їхнє запам'ятовування і відтворення, а спрямовані на організацію студентів для самостійного здобування знань, навичок, умінь у процесі активної пізнавальної діяльності. Це інтерактивні технології побудови інноваційного навчального процесу, за допомогою включення студентів у навчальні ігри.

Технологія ситуативного моделювання дає змогу наблизити процес навчання до реальної практичної діяльності спеціалістів. Застосування такої технології навчання дає можливість сформувати у студентів вміння використовувати набуті знання для вирішення виробничих, в тому числі нестандартних ситуацій, сприяє розвиткові винахідливості, вмінню вирішувати проблеми.

За допомогою даної технології можлива компенсація таких недоліків традиційного навчання, як пасивний характер засвоєння знань більшістю студентів: переважно вербальних характер традиційного навчання, яке є ефективним лише для тих студентів, у яких розвинуте абстрактне мислення; масовість, коли викладач працює з усіма студентами (з масою) із кожним, але при цьому рідко використовується колектив, як засіб розвитку особистості.

Ситуація - це створені викладачем завдання, під час виконання яких студенти у спрощеному вигляді копіюють, моделюють процедури, які зустрічаються в практичній діяльності. Це можуть бути: навчання в грі (рольові ігри, інсценізації), технології імітації (імітація явищ дійсності, розв'язання ситуативних задач) або стимуляції (спрощена версія реальності).

Широко використовуються такі варіанти ситуативного моделювання:

- «Імітаційні ігри» - технології з використанням певних відомих дій, які відтворюють, імітують будь-які явища навколишньої діяльності, сприяють усвідомленню студентами причинно-наслідкових зв язків, які можна простежити, аналізуючи результати імітації у різних її учасників.

- «Симуляції» - створення викладачем ситуацій, під час яких студенти копіюють у спрощеному вигляді процедури, пов'язані з діяльністю суспільних інститутів, які існують у реальному економічному, політичному та культурному житті.

-«Судове слухання» - технологія імітаційної (стимуляційної) гри у вигляді спрощеного судового слухання з конкретної справи з мінімальною кількістю учасників.

- «Громадські слухання» - технологія моделювання ситуації за допомогою імітаційної гри, яка дозволяє зрозуміти студентам мету і порядок громадських слухань, а також ролі і обов'язки їх учасників.

-«Рольова гра» - технологія, яка передбачає імітацію студентами певних ролей і надання їм можливості діяти в умовах наближених до реальності.

Питання № 31 Технології опрацювання дискусійних проблем

Технології опрацювання дискусійних проблем - інтерактивні технології навчання, що передбачають ігрові форми занять і співробітництво, коли з обговорюваної проблеми висловлюються всі ■ учасники спільної діяльності.

Основні різновиди технології.

- «Метод ПРЕС» — технологія, яка використовується при обговоренні дискусійних питань та при проведенні вправ, у яких потрібно зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється.

- «Займи позицію» — технологія, що використовується на початку заняття для демонстрації розмаїття поглядів на проблему, що вивчається, або після опанування студентами певною інформацією з проблеми й усвідомлення ними можливості альтернативних позицій щодо її вирішення.

- «Зміни позицію» — технологія, яка дає можливість обговорити дискусійні питання і пристати на точку зору іншої людини, розвивати навички аргументації, активного слухання тощо.

- «Шкала думок» — технологія навчання, яка є однією з форм обговорення дискусійних питань, метою якої є розвиток навичок прийняття особистого рішення та вдосконалення вміння аргументувати свою думку.

- «Дискусія» - технологія, яка сприяє розвитку критичного мислення студентів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання" своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

- «Оцінювальна дискусія» — одна з найскладніших технологій, яку використовують лише тоді, коли студенти навчились працювати в групах, та засвоїли інші технології вирішення проблеми і потребують навичок вдосконалення дискутування. «Панельна дискусія» - специфічна технологія обговорення дискусійних проблем, яка імітує проведення наукової конференції, що їх вирішує.

- «Дебати» — один із засобів обговорення дискусійних проблем, який передбачає уміння студентів працювати в малих групах, застосовувати інші технології вирішення проблем і полягає в переконанні опонентів змінити свою позицію

Як організувати роботу

11) Підготовка дискусії

- Обрати тему для дискусії: вона має бути сформульована проблемно, щоб підходи до її висвітлення були різновекторні.

- Спланувати дискусію. Маючи такий план (його слід оприлюднити заздалегідь), учні можуть підготуватися: опрацювати літературу, підготувати нотатки тощо.

- Залучити до складання плану учнів. У такому разі план обговорення заздалегідь відомої теми складається безпосередньо на початку дискусії.

" Скласти список запитань, які допоможуть привернути увагу класу до проблеми й спрямувати обговорення.

- Потурбуватися про створення в класі атмосфери довіри та взаємоповаги.

1. Хід дискусії

- Повторити з учнями основні правила участі в дискусії.

- Попередити учнів про те, що вони не можуть виходити за межі обговорюваної проблеми.

- Уважно вислуховувати учнів, стежити за ходом обговорення, настроєм, не давати відхилятися від теми.

- Скеровувати хід дискусії. Щоб повернутися до теми обговорення, можна сказати так: "Схоже, ми відхилилися, давайте повернемося до...».

- Якщо дискусія вщухає, змінити формулювання проблеми.

- Завершуючи обговорення, обов'язково запитати: "Чи хоче хтось щось додати?».

- Сприяти тому, щоб підсумки підбили самі учні за такою схемою:

о Які найбільш переконливі аргументи обох сторін? Перерахуйте їх. о Якщо в 'процесі обговорення виникли додаткові запитання, де можна отримати на них відповіді?

Дискусія у стилі телевізійного ток-шоу Це технологія структурованої дискусії, у якій беруть участь усі учні класу. їі мета - чабуття школярами навичок публічного виступу, формулювання й захисту власної позиції, формування громадянської активності.

Учитель є ведучим (рідше ведучого обирають серед учнів класу). Він оголошує тему дискусії, пропонує учням коротку розповідь або перегляд кінофрагмента, що стосується досліджуваної проблеми. Після цього запрошує висловитися на запропоновану тему 'запрошених" і надає слово тим, хто хоче поставити "запрошеним" запитання або висловити власну думку. "Запрошені" мають відповідати якомога конкретніше й коротше. Ведучий має право й сам ставити запитання або зупиняти того, хто виступає надто довго.

Як організувати роботу

5. Підготовка

- Тему дискусії заздалегідь повідомити її учасникам.

- Попросити учнів визначити власну позицію щодо дискутованого питання.

- Запросити (чи вибрати з-поміж учнів класу) 2-5 експертів.

- Попросити учнів скласти запитання для експертів. " Дібрати для ток-шоу промовисту назву.

" Обладнати аудиторію за типом телестудії (учні сідають півколом біля експертів).

1. Хід дискусії .

Сформулювати тему обговорення.

Повідомити правила проведення ток-шоу:

- Слово для виступу може надати тільки ведучий,

- Учасники дискусії говорять конкретно й стисло (1-2 хв)

- Ведучий може зупинити виступаючого, який перевищив ліміт часу,

- Експерти можуть ставити запитання один одному.

- Учні можуть ставити запитання експертам чи робити повідомлення (до 1 хв.)

- Підсумки дискусії підбивають і за змістом, і за формою її проведення.