С.К.Бостан, С.М. Тимченко

ДЕРЖАВНЕ ПРАВО ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

ництво в парламенті. У деяких країнах (Італія і Норвегія) умо­вою державного фінансування партій є висунення ними вста­новленої кількості кандидатів у депутати по округах.

Виборче законодавство Франції передбачає надання дер­жавної допомоги не партіям, а окремим кандидатам у депута­ти. Однак практично майже завжди за цими кандидатами стоїть та чи інша політична партія. Держава компенсує певну частину виборчих витрат кандидатів у депутати, але робить це лише в тому випадку, коли за кожного з них проголосує не менше п'яти відсотків від кількості тих, хто брав участь у ви­борах по даному округу.

У випадках прямого державного фінансування партій ко­шти між ними розподіляються по-різному. Найчастіше це ро­биться згідно з пропорцією поданих за партії голосів (Велико­британія, Норвегія, США, ФРН) або завойованих ними пар­ламентських мандатів (Данія, Фінляндія, Швеція).

Законодавство про партії досить детально регламентує і питання внутрішньопартійної організації. Воно встановлює загальні вимоги до форми і змісту партійних статутів, пропо­нує типову організаційну структуру партій. Закони про партії містять норми, що визначають порядок формування органів партій, їх компетенцію, взаємовідносини в ієрархії цих органів тощо. За своїм змістом спеціальне законодавство про партії практично підміняє собою партійні документи статутного ха­рактеру. Введення його призвело до досить жорсткої регла­ментації з боку держави організації і діяльності політичних партій. Таку регламентацію не можна оцінювати однозначно.

Конституції багатьох держав містять положення, які слід віднести до визначення статусу інших, неполітичних за своїм характером громадських об'єднань, зокрема професійних спілок. Найчастіше йдеться про право на об'єднання у профспілки. Проте в деяких країнах в основних законах ви­кладені певні засади організації та діяльності профспілок. Іноді в конституціях коротко згадуються асоціації підприємців та інші об'єднання. У цілому ж обсяг консти-

туційної регламентації згаданих елементів політичної системи обмежений. Це об'єктивно відповідає предмету консти­туційно-правового регулювання.

Таким чином, законодавство про партії закріплює:

1) поняття політичної партії (місце і роль партії в
політичній системі і державному механізмі);

2) умови і порядок створення і припинення діяльності
партій;

3) вимоги до ідеології, програмних положень партій;

4) вимоги до їх організаційної будови і порядку діяль­
ності;

5) фінансово-економічну базу партії;

6) регулює взаємовідносини з публічною владою (вибо­
ри) і діяльність з державними органами.

0 II. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Завдання1. Проаналізуйте тексти не менше 5 консти­туцій зарубіжних країн і наведіть (письмово)приклади "інституціоналізації' політичних партій.

Завдання 2. Продовжувати поповнення словника новими поняттями та термінами державного права зарубіжних країн, наприклад:

• Політична партія - це...

• Інституціоналізація - це...

III. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Юдин Ю.А. Новое законодательство о политических
партиях (Политико-правовой анализ) // Государство и право.
-1992.-№7.

2. Консерватизм: современные интерпретации.-М.,1990.

3. Христианские партии и самодеятельные объедине-
ния.-М.,1990.