Історія краю

Заселення території нинішньої Михайлівщини припадає на перше десятиріччя ХІХ століття. Розселені хуторами в урочищах на північно-західному боці балки Єдикорень, яка перетинає сьогодні Михайлівку з півдня на північ, поселенці називалися єдикорівськими хуторянами і були приписані до Великотокмацької парафії. У 1810 році громада купила дерев'яну церкву в Токмаку і 30 травня того ж року відбулось її урочисте освячення. З того дня поселення єдикорівців стало називатися Михайлівкою на честь одного з перших поселенців, багатого селянина, колишнього козака з Полтавщини Михайла Чудновського, який заснував в 1805 році свій хутір на старовинному чумацькому шляху. З освячення церкви розпочинається відлік часу літопису Михайлівки. 30 травня 1910 року широко святкувалось її 100-ліття.

За станом на 1915 рік Михайлівка була великим торговельним центром, в якому налічувалось близько сотні торговельних підприємств із загальним річним оборотом понад 750 тисяч карбованців (ваграночний, бричковий і миловарний заводи, кондитерська фабрика, паровий млин, дві олійниці, склад лісоматеріалів). Фінансував заклади і підприємства приватний комерційний банк. Особливе значення мала хлібна торгівля (до 250 тисяч карбованців), працював борошномельний млин, який перемелював зерна на суму до 3 тисяч карбованців. В селі функціонувало поштово-телеграфне відділення, три православні церкви, єврейська синагога, до півтора десятка початкових навчальних закладів, залізничне училище тощо. Із завершенням будівництва залізниці від Олександрівська до Севастополя була побудована залізнична станція у Пришибі.

За статистикою тут проживало 26657 чоловік, у тому числі 12742 чоловіки і 13915 жінок.

Періодично в селі влаштовувалися ярмарки, на яких був великий вибір великої рогатої худоби і коней. Славилися ярмарки широким асортиментом сільськогосподарських продуктів, зокрема, високоякісною пшеницею. У власності господарств перебувало 10500 коней, 3655 корів, 2740 овець, багато іншої худоби та птиці.

За ініціативи сільських учителів наприкінці ХІХ - початку ХХ століття в Михайлівці було відкрито три земські бібліотеки із загальним фондом 3250 книг, головним чином релігійного та пригодницького змісту. В 1888 році відкрилася перша земська лікарня на 10 ліжок, організовано хірургічне відділення, амбулаторію, трупарню, зведено будинок для медичного персоналу. Лікарня обслуговувала не лише мешканців Михайлівки, а ще 5 населених пунктів.

Постановою ВУЦВК від 07 березня 1923 року адміністративно-територіальний поділ на повіти і волості був ліквідований. На території колишньої Запорізької губернії було створено 3 округи: Запорізький, Бердянський та Мелітопольський, що входили до складу Катеринославської губернії. Цією ж постановою в складі Мелітопольського округу було створено Михайлівський район з центром в с. Михайлівка.

Заселення території нинішньої Михайлівщини припадає на перше десятиріччя ХІХ століття. Розселені хуторами в урочищах на північно-західному боці балки Єдикорень, яка перетинає сьогодні Михайлівку з півдня на північ, поселенці називалися єдикорівськими хуторянами і були приписані до Великотокмацької парафії. У 1810 році громада купила дерев'яну церкву в Токмаку і 30 травня того ж року відбулось її урочисте освячення. З того дня поселення єдикорівців стало називатися Михайлівкою на честь одного з перших поселенців, багатого селянина, колишнього козака з Полтавщини Михайла Чудновського, який заснував в 1805 році свій хутір на старовинному чумацькому шляху. З освячення церкви розпочинається відлік часу літопису Михайлівки. 30 травня 2010 року широко святкувалось її 200-ліття.

За станом на 1915 рік Михайлівка була великим торговельним центром, в якому налічувалось близько сотні торговельних підприємств із загальним річним оборотом понад 750 тисяч карбованців (ваграночний, бричковий і миловарний заводи, кондитерська фабрика, паровий млин, дві олійниці, склад лісоматеріалів). Фінансував заклади і підприємства приватний комерційний банк. Особливе значення мала хлібна торгівля (до 250 тисяч карбованців), працював борошномельний млин, який перемелював зерна на суму до 3 тисяч карбованців. В селі функціонувало поштово-телеграфне відділення, три православні церкви, єврейська синагога, до півтора десятка початкових навчальних закладів, залізничне училище тощо. Із завершенням будівництва залізниці від Олександрівська до Севастополя була побудована залізнична станція у Пришибі.

За статистикою тут проживало 26657 чоловік, у тому числі 12742 чоловіки і 13915 жінок.

Періодично в селі влаштовувалися ярмарки, на яких був великий вибір великої рогатої худоби і коней. Славилися ярмарки широким асортиментом сільськогосподарських продуктів, зокрема, високоякісною пшеницею. У власності господарств перебувало 10500 коней, 3655 корів, 2740 овець, багато іншої худоби та птиці.

За ініціативи сільських учителів наприкінці ХІХ - початку ХХ століття в Михайлівці було відкрито три земські бібліотеки із загальним фондом 3250 книг, головним чином релігійного та пригодницького змісту. В 1888 році відкрилася перша земська лікарня на 10 ліжок, організовано хірургічне відділення, амбулаторію, трупарню, зведено будинок для медичного персоналу. Лікарня обслуговувала не лише мешканців Михайлівки, а ще 5 населених пунктів.

Постановою ВУЦВК від 07 березня 1923 року адміністративно-територіальний поділ на повіти і волості був ліквідований. На території колишньої Запорізької губернії було створено 3 округи: Запорізький, Бердянський та Мелітопольський, що входили до складу Катеринославської губернії. Цією ж постановою в складі Мелітопольського округу було створено Михайлівський район з центром в с. Михайлівка.

Розділ ІІ:

2.1 Характеристика тиристичних ресурсів Михайлівського району: