КОЛЬОРОВА МЕТАЛУРГІЯ УКРАЇНИ

Перші підприємства кольорової металургії (з виплавки ртуті і цинку) побудовані на Донбасі у кінці XIX століття. Після Другої світової війни налагоджено виробництво титану, нікелю, латуні тощо. Однак галузь так і не набула значного розвитку в Україні і складається лише з деяких виробництв. Це пов'язано з незначними запасами сировини. Сировина для металургії кольорових металів має дві важливі особливості, які зумовлюють суттєві відмінності галузі від чорної металургії. Перша з них полягає у бідності руд на вміст корисного компоненту. Так, типові серед них, що використовуються для виробництва міді, свинцю, цинку, олова, містять всього декілька відсотків основного металу, а інколи менше 1%. Тому вони потребують збагачення, тобто перетворення їх у концентрати з вмістом металу 40-60%.

Другою особливістю руд кольорових металів є їх комплексність, тобто наявність у руді кількох металів. Число попутних складових у деяких рудах може становити більше десяти. Серед них найчастіше — цинк, золото, срібло, нікель та інші метали, а також сірка. Відмінність технологічних процесів для отримання різних металів, необхідність використання попутних компонентів руди і виробничих відходів, зумовлюють потребу комбінування виробництва у кольоровій металургії.

Для виплавки більшості важких металів необхідна значна кількість палива (коксівного вугілля). Легкі метали потребують багато електроенергії на виробництво однієї тонни металу (алюмінію — 18 тис. кВт год, титану — 30-60 тис. кВт год). Такі виробництва називають енергомісткими.

Розміщення підприємств.Визначальними факторами розміщення підприємств кольорової металургії є сировинний та паливно-енергетичний. Через низький вміст металу в рудах, великі затрати на видобуток і збагачення їх, а також високу частку корисного компоненту в рудному концентраті, часто спостерігається просторовий розрив між видобутком і збагаченням руд та виробництвом з них чистого металу і сплавів. Гірничо-збагачувальні комбінати тяжіють до районів видобутку руди, а також орієнтуються на водні ресурси (процес збагачення потребує багато води). Металургійні заводи, що виплавляють важкі кольорові метали з концентратів, розміщують переважно поблизу паливних баз, а підприємства з виплавки легких металів — поблизу джерел дешевої електроенергії.

Серед галузей кольорової металургії в Україні провідне місце посідає виробництво легких металів, зокрема алюмінію. Діє алюмінієва промисловість на довізних (з Бразилії, Гвінеї, Ямайки, Австралії) бокситах, які переробляються на Миколаївському глиноземному заводі. Глинозем для подальшої переробки надходить на Дніпровський алюмінієвий завод у Запоріжжі. Завод алюмінієвих сплавів діє у Свердловську (Луганська область). Титано-магнієвий комбінат орієнтується також на дешеву електроенергію й розміщений у Запоріжжі. Магнієву сировину довозять із Стебника (Львівська область), Калуша (Івано-Франківська область) і Сиваша, а титанову — з Іршанського гірничо-збагачувального комбінату (Житомирська область), родовищ Дніпропетровської області, а також Кримського заводу діоксиду титану.

Найбільші підприємства індустрії важких та рідкісних металів є у Кіровограда та Донецькій областях. На базі місцевих руд, електроенергії Південноукраїнської А та привізному вугіллі діє Побузький нікелевий завод. Костянтинівський цинковий завод побудований у 30-х роках, орієнтувався на паливні ресурси Донбасу та цинковий концентрат з Казахстану, Росії. Сучасне цинкове виробництво більше потребує електенергії, ніж палива. Цинк з Костянтинівки частково надходить на Артемівський завод де виробляють латунь (сплав міді і цинку), латунний і мідний прокат. Мідь і свинець імпортуються з Росії. На Донбасі діє і найдавніший Микитівський ртутний комбінат, що має кар'єри з видобутку ртутної руди (кіноварі) та збагачувальну фабрику.

Отже, в Україні сформувалися два основні райони розміщення підприємст кольорової металургії — Донецький і Придніпровський.

Проблеми й перспективи розвитку.Проблеми кольорової металургії пов'язані із постачанням сировиною підприємств, реконструкцією їх з метою повного використання всіх компонентів руд та відходів виробництва, очищення викидів у довкілля. Вирішувати сировинну проблему можна шляхом освоєння давно відомих запасів алюмінієвої сировини в Україні, а також розвіданих запасів міді на Волині, золота на Закарпатті та Придніпров'ї, свинцево-цинкових руд на Донбасі. Розширюються потужності і проводить реконструкція ліній з виробництва магнію на Калуському концерні «Оріана», налагоджується виробництво кольорових металів з вторинної сировини, металобрухту і переробка відходів. Важливим напрямком розвитку є збільшення експортної орієнтації деяких галузей кольорової металургії (ртутної, титано-магнієвої).