Морфологія і морфометрія озер

Озеро– це природна котловина, заповнена водою, яка не має безпосереднього зв’язку з океаном. Озера поширені на всіх материках, але найбільше їх в районах давнього материкового зледеніння та багатовікової мерзлоти /Скандинавія, Канада, Сибір/.

За характером котловин виділяють греблеві, котловинні й змішані, Греблеві утворюються тоді, коли долина перекривається в будь-якому місці обвалом, льодовиком чи наносами, наприклад, Сарезьке озеро на р. Мургаб /Памір/. Котловині за походженням поділяють на тектонічні, вулканічні, льодовикові, карстові, суфозійні та ін.

За характером водообміну озера бувають стічними /Байкал, Онезьке. Ладозьке/ і безстічними /Іссик-Куль. Балхаш та ін./. Існують ще проточні озера, тобто такі, через які відбувається транзитний стік річок /Чудське, Зайсан та ін./.

За ступенем мінералізації озера поділяють на прісні з солоністю менше 1‰, солонуваті з солоністю від 1 до 25‰, солоні з солоністю понад 25‰.

Морфологія і морфометрія озер. В усіх озерах більш або менш чітко виділяють такі морфологічні елементи: котловина, яка складається з ложа і берегової області. Берегова область складається з трьох зон: берег (береговий уступ), побережжя і берегова відмілина. Межі між цими частинами не завжди чітко виражені, окремі частини можуть бути відсутні.

Морфометричні характеристики – це кількісні вираження розмірів озера і їх форми. Основні морфометричні характеристики: площа озера, довжина, розчленованість берегової лінії, глибина, об’єм води, форма озерної котловини.

Озеро багате на водні організми (гідробіонти). Місце знаходження орга-нізмів називають біотопом. У водоймах суші виділяють два біотопи – дно (бен-таль) і водну товщу (пелагіаль). У залежності за пристосуванням біотопів до умов існування розрізняють чотири групи: нейстон, планктон, нектон і бентос. Нейстон – це мікроорганізми, які живуть у плівці поверхневого натягу, та організми, що частково виходять за межі поверхневої плівки у повітря й воду (подібно рясці). Планктон – це організми, які не здатні самостійно рухатися в товщі води (бактерії, водорості, макроскопічно малі істоти). Вони пасивно пересуваються турбулентним потоком. Нектон – це організми, які здатні самостійно рухатися (риби). Бентос – це населення дна озера, яке пристосувалося до життя на дні або на незначній від дна глибині (рослини прибережних заростей, хробаки, молюс-ки).

Загальна кількість органічних речовин у живих організмах, яка припадає на одиницю поверхні дна або об’єму води в озері, виражена у вагових одини-цях, називається біомасою. Збільшення біомаси пов’язане з ростом і розмно-женням організмів, зменшення – із їх відмиранням. Біологічна продуктивність – це властивість водойми відтворювати орга-нічну речовину у вигляді живих організмів.