Рейтингова і кредитно-модульна технології навчання та оцінювання навчальних досягнень студента

В останні роки у вищих навчальних закладах запроваджується модульно-рейтингова система оцінювання знань. Це зумовлено тим, що діючачотирибальна система не задовольняє ні викладачів, ні студентів, оскільки в її основі лежить низка недоліків.

Тому важливим є запровадження такої системи аналізу навчальної діяльності студентів, яка сприяла б створенню оптимальних умов для професійної підготовки фахівців. Рейтингова система оцінювання широко використовується у багатьох країнах світу. Навряд чи варто її сліпо копіювати, переносити на наше дидактичне поле, як і чужу систему освіти взагалі, але корисне, прийнятне доцільно запозичити. У підході до розуміння певного явища, системи варто усвід., передусім, вихідні поняття. Вони будуть ключем до розуміння сутності явищ, системи.

Стосовно модульно-рейтингової системи варто виділити два основоположних поняття - "модуль" і "рейтинг". Модуль(міра): 1) назва, яку дають якомусь особливо важливому коефіцієнту чи величині; 2) система логарифмів; 3) уніфікований вузол радіоелектронної апаратури; 4) умовна одиниця в архітектурі і будівництві; 5) відокремлювана, відносно самостійна частина якоїсь системи, організації, пристрою. Рейтинг (оцінка, порядок, класифікація) - термін, який означає суб'єктивну оцінку явища за заданою шкалою. Рейтингова система передбачає визначення рівня оволодіння студентами змістом навчального матеріалу модуля, цілісного курсу, сформованості умінь і навичок.

Для запровадження модульно-рейтингової системи (МРС) необхідно дотримуватися таких правил:1. Забезпечити готовність викладачів і студентів працювати за модульно-рейтинговою системою. 2. Здійснити необхідну методичну підготовку викладачів до запровадження МРС. 3. Запровадити науково обґрунтовану і методично забезпечену самостійну навчальну роботу студентів. 4. Домогтися запровадження модульного навчання: з кожної навчальної дисципліни чітко визначити навчальні модулі; обґрунтувати оцінювання кожного модуля в залікових одиницях. 5. Здійснити необхідну організаційно-методичну підготовку: налагодити систему аналізу й оцінювання знань, умінь, та навичок (ЗУН) кожного студента за результатами опанування певних модулів; підготувати комп'ютерні програми для використання тестових методик перевірки якості ЗУН; налагодити ретельний облік результатів звітів за виконанням модульних завдань; в індивідуальних планах викладачів передбачити години для здійснення аналізу й оцінювання навчальної роботи студентів; у кожній навчальній дисципліні визначити числові параметри переведення кількісних показників (кредитів) в офіційні оцінки знань студентів. 6. Забезпечити відкритість оцінювання навчальної діяльності студентів. 7. Визначити науково обґрунтовані обсяги навчальних завдань для самостійної роботи студентів на міжпредметному рівні з урахуванням уванням бюджету часу, що виділяється на навчальну роботу.

Досвід запровадження модульно-рейтингової системи оцінювання навчальної діяльності студентів дає підстави стверджувати, що вона має переваги, наукове обґрунтування яких переконливо сформулював професор A.M. Алексюк у монографії "Пед. вищої освіти України"

Для студентів ці переваги полягають у тому, що: - навчальний рейтинг активізує самостійну роботу студентів (СРС), робить її ритмічною і систематичною впродовж семестру; - формується позитивна мотивація навчальної діяльності; стимулюється самостійність, ініціативність, відповідальність, творчість, змагальність, дбайливість; студент зорієнтований на самостійний науковий пошук, що сприяє інтелектуальному розвитку особистості; підвищується об'єктивність оцінювання ЗУН, збільшується ймовірність уникнення випадковостей; зменшується навантаження під час екзаменів та заліків; здобуті знання більш глибокі і міцні; отримується особисте задоволення від процесу учіння.

Для викладачів є: реальна можливість індивідуалізації навчання та диференційованого підходу; можливість допомогти студентам у навчальній роботі, рівномірно розподілити навантаження протягом семестру; можливість уникнути конфліктів, які часто виникають у результаті

підсумкової перевірки знань на екзамені.

Нинішній етап розвитку національної вищої освіти характеризується модернізацією і реформуванням, спрямованими на приєднання до Болонського процесу з метою входження в європейський освітній і науковий простір. Болонський процес - це здійснення структурного реформування вищої освіти, зміна освітніх програм, форм і методів навчання, контролю і оцінювання навчальних досягнень студента з метою підвищення якості освіти, спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування на європейському ринку праці. Цей процес добровільний, полісуб'єктний, поліваріантний, відкритий, поступовий і гнучкий. Він ґрунтується на цінностях європейської освіти і культури і не нівелює національні особливості освітньої системи України. Його метою є прийняття зручних і зрозумілих градацій дипломів, ступенів і кваліфікацій, введення двоступеневої структури вищої освіти (бакалавр - магістр), використання єдиної системи кредитних одиниць (ECTS - Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи) і додатків до дипломів, розробка, підтримка і розвиток європейських стандартів якості освіти, усунення наявних перепон для підвищення мобільності студентів, викладачів, науковців.

Впровадження кредитно-модульної системи навчання передбачає реорганізацію традиційної схеми "навчальний семестр - навчальний рік, навчальний курс", раціональний поділ навчального матеріалу дисципліни на модулі й перевірку якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу кожного модуля, використання більш широкої шкали оцінювання знань, вирішальний вплив суми балів, одержаних протягом семестру, на підсумкову оцінку.

Модернізація навчального процесу в руслі вимог Болонської декларації ації передбачає значне збільшення обсягів самостійної роботи студента (до 50-60 %), індивідуалізацію навчання. Це в свою чергу потребує належного науково-методичного забезпечення навчального процесу, відповідної матеріальної бази, поліпшення фінансово-побутового стану студента.

Всі ці зміни вимагають від викладача ВНЗ ґрунтовних знань, умінь і компетентності в організації своєї діяльності на новій методичній і технологічній базі - кредитно-модульній і акумулюючій системі навчання. Як бачимо і модульно-рейтингова, і кредитно-модульна система організації навчання, аналізу й оцінювання навчальної діяльності студентів – це важливий крок у напрямку інтенсифікації й оптимізащї навчально-виховного процесу у вищій школі. Але вони потребують від науково-педагогічних працівників належної психолого-педагогічної підготовки, перебудови організаційних і методичних аспектів навчально-виховного процесу.