Принципи організації й діяльності органів публічної влади в Україні

Принципи організації й діяльності органів публічної влади– це законодавчі відправні засади, ідеї, положення, які служать базисом формування, організації та функціонування органів публічної влади. Їх поділяють на загальні принципи, що стосуються системи органів публічної влади в цілому, і спеціальні, дія яких поширюється лише на окремі підсистеми, ланки цієї системи чи на окремі органи публічної влади.

Загальні принципи визначають організацію роботи органів публічної влади, закріплені в Основному Законі і являють собою засади конституційного ладу України. Це вища соціальна цінність людини, народний суверенітет, державний суверенітет, республіканізм, демократизм, унітаризм, соціальна держава, правова держава, світська держава, поділ влади, верховенство права, законність, гласність, визнання міжнародно-правових стандартів. Для цих принципів характерні вища юридична сила (навіть порівняно з іншими нормами Конституції), фундаментальний характер, найвищий ступінь абстрактності, універсальність, підвищена стабільність, ідеологічна нейтральність, конституційна форма закріплення, системність.

Принцип найвищої соціальної цінності людинипередбачає безумовний пріоритет прав і свобод людини в діяльності органів публічної влади. Жодна інша мета не може бути підставою для обмеження чи скасування основних прав і свобод особи. Органи публічної влади існують і діють для забезпечення прав людини, усі інші їх функції похідні.

Зміст принципу народного суверенітетуполягає у визнанні народу носієм суверенітету і єдиним джерелом влади. Саме народу належить право бути вищим суддею з питань влади і вирішувати долю останньої. Відповідно його воля, висловлена в певних формах, є істинний і єдиний базис держави. Саме від волі народу виходить мандат для державної влади на устрій держави і будь-які зміни її форми, входження держави до відповідних міждержавних об’єднань. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народу і не може бути узурповане державою, її органами чи посадовими особами; водночас ніхто не може узурпувати державну владу.

Принцип державного суверенітетуозначає визнання державної влади похідною від народу верховною владою, що виявляється в самостійному здійсненні державою своїх функцій у рамках національного і міжнародного права. Спираючись на легальне визначення суверенітету України, сформульоване в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р., можна виділити чотири внутрішні і дві зовнішні ознаки державного суверенітету.

Внутрішні ознаки:

– верховенство – на території держави не може бути інших, конкуруючих із нею влад; тільки держава може робити свої веління загальнообов’язковими;

– самостійність – будь-яке протизаконне втручання інших суб’єктів політичної системи в діяльність держави заборонене; у держави достатньо власних ресурсів для виконання своїх завдань і функцій;

– повнота – державна влада поширюється на всі сфери суспільного життя без винятку; держава має право вирішувати будь-які без винятку справи, що становлять суспільний інтерес;

– неподільність – державна влада є цілісна, єдина; між державними органами і гілками влади розподіляють лише повноваження для більш ефективного вирішення суспільних справ.

Зовнішні ознаки:

– незалежність – держава самостійно формує свою зовнішню і внутрішню політику, втручання іноземних держав у внутрішні справи суверенної держави неприпустиме;

– рівноправність – держава має рівні права й обов’язки порівняно з іншими суверенними державами, є повноцінний учасник світової спільноти.

Принцип республіканізму,або республіканської форми правління, проголошений у ч. 1 ст. 5 Конституції і полягає в тому, що всі вищі органи державної влади формує або безпосередньо народ, або загальнонаціональні представницькі органи. Таким чином, в Україні неможливі будь-які спадкові, довічні посади і державні органи, виведені за межі відповідальності перед народом. Основний Закон України 1996 р. закріпив напівпрезидентську республіку, за якою глава держави – Президент – виведений за межі трьох основних гілок влади і покликаний виконувати консолідаційну, інтегративну роль у державному механізмі.

Принцип демократизмуозначає право і реальну здатність громадян, широких верств населення впливати на процес вироблення і зміст державно-владних рішень. У новітній літературі з теорії держави і права набуло поширення «розширювальне» тлумачення демократії, коли демократію ототожнюють із взірцем, оптимальним устроєм держави.

Принцип унітаризму,або унітарної форми державного устрою, у сфері державного будівництва означає відсутність у складі України будь-яких державоподібних утворень, єдність державного механізму і системи законодавства. В адміністративно-терито­ріальних одиницях не можуть бути створені органи, паралельні з місцевими органами державної влади. Вони можуть мати тільки власні органи місцевого самоврядування, порядок формування, функції та компетенція яких визначені законодавством України. Автономна Республіка Крим є адміністративно-терито­ріа­льна автономія у складі України і ніяким чином не порушує унітарного характеру держави.

Принцип соціальної державиозначає спрямованість державної політики на першочергове задоволення соціальних потреб громадян. Зазначений принцип покладає на державу обов’язок розробляти і здійснювати спеціальні соціальні програми, спрямовані на підвищення загального рівня життя громадян, підтримку соціально вразливих прошарків суспільства, вирівнювання доходів населення, здійснення заходів щодо розширення мережі та зміцнення матеріально-технічної бази соціальних закладів, тобто виконання патерналістської функції.

Принцип правової державизакріплений у ст. 1 Конституції України і передбачає визначеність державних органів правом, перш за все демократичною конституцією і правовими законами, виданими на підставі цієї конституції.

Принцип поділу влади, не відкидаючи єдності системи державної влади, вимагає перш за все реалізації її на основі функціонального поділу (по горизонталі) на законодавчу, виконавчу і судову підсистеми («гілки»), носіями якої є самостійні органи держави (наприклад, в Україні – Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації та суди України). Водночас цей принцип передбачає реальне зрівноважування, за якого жодна з трьох гілок влади не може ущемити або підкорити собі інші. З іншого боку, принцип поділу влади знаходить прояв у розмежуванні (по вертикалі) предметів відання і повноважень між вищими, центральними і місцевими органами державної влади.

Принцип законностістосовно діяльності органів публічної влади закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Таким чином, конституційно визнано, що за межами компетенції, визначеної Конституцією та законодавством, органи публічної влади діяти не можуть. З іншого боку, з конституційного припису випливає, що компетенція, форми і методи діяльності органів публічної влади мають бути закріплені в чинному законодавстві. Це важлива гарантія захисту прав і свобод громадян від свавілля посадових осіб.

Принцип гласностіполягає у визнанні необхідності й вимозі обов’язкового забезпечення безперешкодного руху інформаційних потоків у межах політико-правової системи. Цей принцип відкидає будь-які перепони на шляху суспільно значущої інформації за винятком лише мінімальних правообмежень, необхідних для забезпечення національної безпеки та обороноздатності, і водночас вимагає від держави налагодження міцних, постійних зв’язків із громадськістю. При цьому швидкий розвиток засобів масової комунікації значно полегшує інформаційний обмін, дає змогу якісно та кількісно його покращити і водночас робить усе більш проблематичним приховування відомостей від широких кіл громадськості.