КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Літературно-мистецькі напрями
| Напрям, час появи в літературі | Особливості | Зразки і представники | Метод |
| Монумента-лізм Раннє Середньовіччя, X - XI ст. | · Увага до змісту, простота форми (простота синтаксису, мінімум стилістичних прикрас), · культ держави (герой зображується як дійова особа історії, його доля є складовою долі держави, тому пристрасті та індивідуальна вдача або сприяють, або перешкоджають державницьким інтересам), · християнський оптимізм (переказування історії походження світу за Біб-лією, у текстах використані численні запозичення зі Старого Письма тщ). · Ідеологічна мета мистецтва: утвердити державну єдність Києвської Русі, що має ґрунтуватися на династичній єдності князів та християнській вірі. | Житія, літописи («Повість минулих літ»), «Повчання Володимира Мономаха» | Реалістичний |
| Орнамента-лізм Пізнє Середньовіччя, XII - XIII ст. | · Ускладненість (символіка; тропи; ускладнена композиція, часто мозаїчна), яка іноді завуальовує провідну думку (інколи її взагалі нема: твір позбавлений тематичного осердя або має численні мотиви), · аскетизм (герой замальовується за характеристиками «гріховність-праведність», за гріх його обов’язково покарано, за спокуту прощено, за праведність піднесено до сонму святих), · песимізм, · мета мистецтва стає не ідеологічною, а суто естетичною: автори прагнуть до оригінальності індивідуального стилю – це стає практично самоціллю твору. | «Слово о полку Ігоревім», «Києво-Печерський патерик», «Моління Данила Заточника» | Романтичний |
| Ренесанс Кінець XV -початок XVII ст. | · Наслідування античного мистецтва, · гуманізм, · критика Середньовіччя, католицької церкви, · релігійний індивідуалізм. | Твори латиною Ю. Дрогобича, С.Клено-вича, вірші К.Сако-вича, послання І.Вишенського | Реалістичний |
| Бароко XVII - XVIII ст. (від італ. - дивний, химерний) | Барокова культура є оригінальним поєднанням культур Середньовіччя та Ренесансу: · Ускладнена форма, перенасиченість стилістичними прикрасами (барокова поезія позначена елітарністю: вона творилася ерудитами й цілком сприймалася тільки ерудитами, здатними прочитати шифри й коди: міфологеми, алюзії, символи, розгорнуті метафори, гіперболи, парадокси, алегорії), · увага до сильних почуттів і переживань (культ сильної людини запозичено в Ренесансу: герой бароко долає тернистий шлях до Бога в собі, він сповнений суперечностей та тривог, його марнотне існування є трагічним і від початку позначено смертю), · поєднання античної та християнської традицій (світ зображується як теоцентричний – той, де центральне місце віддано Богові, водночас спостерігаємо ренесансну увагу до світу природи, яка теж містить духовне, веде до Бога), · нові жанри: з’являються фігурні вірші, · ідеологічна мета мистецтва: гра сильного інтелекту та емоцій, гра естетичних примх як вияв єдиної Божої краси мають справити сильне естетичне враження на читача, піднести його духовність. | П. Могила, І.Величковський, Ф.Прокопович, Г.Сковорода. Гетьмани та козацькі громади були меценатами освіти й мистецтва епохи бароко (І.Мазепа не тільки спонсорував зведення численних барокових храмів, а й сам писав поетичні твори) | Романтичний |
| Класицизм Кінець XVIII -початок XIX ст. (від грец. - зразковий) | · Ідеологія просвітництва («основною історичною силою є розум»), · ідеал краси як величавості (орієнтація на античні ідеали), · герой зображений як частинка суспільства чи держави, його пристрасті підлягають розумові, його індивідуальні інтереси є не важливими, порівняно із громадськими (слова Евріала з «Енеїди» Котляревського «Де общеє добро в упадку,|Забудь отця, забудь і матку,|Лети повинність ісправлять» виражають кредо класицистичної людини). · канонічність (наприклад, був чіткий поділ жанрів на «високі» - трагедія, епопея, роман, ода, елегія, ідилія - та «низькі» - травестійна поема, комедія, байка, епіграма. Кожний жанр мав свої художні засоби, змальовував лише певні образи. У драматичних творах слід було дотримуватися правила «триєдності» часу - місця - дії), · простота форми, · мета мистецтва: прозоре й чітке висловлення думки, щоб твір викликав враження спокійної гармонії | Іван Котляревський («Енеїда»), Петро Гулак-Артемовський | Реалістичний |
| Сентимента-лізм Кінець XVIII -початок XIX ст. (від фр. - почуття, чутливість) | · Надмірна чуттєвість, · моралізаторство, · увага до життя народу (герой – звичайна людина, представник середнього і навіть нижчого стану, заклопотаний власними турботами й пристрастями. Але при цьому майже ідеально внутрішньо шляхетний, високодуховний). · психологічне вмотивування вчинків і поведінки персонажа · зростає роль пейзажів та ліричних відступів · жанри: подорожі, сімейно-побутова повість, психологічний роман, епістолярні твори, міщанська драма · мета мистецтва: розчулити читача, викликати його співчуття до нещасливої долі героя. | Григорій Квітка-Основ'яненко (повісті «Маруся», «Сердешна Оксана», «Козир-дівка», «Щира любов» ) | Романтичний |
| Романтизм Перша половина XIX ст. | · Світ ірраціональний: його не можливо пізнати, у ньому є місце таємничому, фантастичному; можна вийти поза межі повсякденної реальності ( у творах з’являються: божевілля, сон, екстаз, натхнення, передчуття), · виняткові характери у виняткових обставинах: герой – борець-одинак, що постійно перебуває у внутрішній роздвоєності (не вміє врівноважити протилежні начала свого єства: духовне – тілесне, емоційне – раціональне, особисте – суспільне…) та протистоїть стихіям світу чи собі, · звернення до фольклору (звідти взято ліризм, поетичні засоби, мову та міфологію), · пейзажі – історичне тло або таємничі (особливо «поезія ночі»), · увага до історичного минулого, героїв-лицарів, · символобачення (поширеним є образ долі), · нові жанри: балада, романтична (байронічна) поема · мета мистецтва: мріючи про ідеальне майбутнє, висловити протест проти сучасного, що є лихим поворотом історії та представлено незгармоніїзованим світом, який постійно перебуває у боротьбі протилежних начал добра і зла (у внутрішніх та зовнішніх їх виявах). | М. Гоголь «Вечера на хуторе близ Диканьки», Т.Шевченко (ранні твори: балади «Причинна», «Тополя», поема «Гайдамаки» тощо), П.Куліш («Чорна рада») | Романтичний |
| Реалізм Друга половина XIX ст. (від фр. – матеріальний, предметний) | · Увага до повсякденного суспільно-побутового життя, · Романтичний історизм поступився історизму соціальному (світом керують соцзакони, він різко поділений на дві частини: соціального визиску і гуманістичного протесту проти гноблення), · правдивість та певна стандартизація, · герой – представник певного класу, він - типовий, діє у типових обставинах, нічого виняткового чи глибоко індивідуального, · психологізм обмежений (душа вважається чимось вторинним. Людина залежить від суспільних обставин - отже, причина розвитку характеру чи поведінки, вчинків персонажа полягає в його соціальній приналежності та інших матеріальних, соціально-економічних чинниках) · епічність (слабне ліричний струмінь мистецтва, бурхливо розвиваються епічні жанри: оповідання, повість, роман). · мета мистецтва: об’єктивно збагнути життя, яким керують соціальні закони та передати читачу це знання й свій гуманістичний ідеал. | Марко Вовчок «Інститутка», І.Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я», «Микола Джеря», Панас Мирний та Іван Білик «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», І.Карпенко-Карий «Хазяїн» | Реалістичний |
| Модернізм Кінець XIX – XX ст. | · Увага переноситься на особистість, її внутрішній світ, індивідуальне, · естетизм (якщо для реаліста було важливо «що сказати», то для модерніста «як сказати», краса форми – мета творчості), · ліризм (проникає навіть у прозу; з’являються нові жанри: лірична новела, лірична драма, драматична поема), · умовність, символомислення, · ідеологічність (для модерніста характерна переконаність, що дійсність можливо перебудувати, удосконалити, і він зазвичай пропагував власний рецепт такої перебудови), · волюнтаризм. Течії: неоромантизм, неокласицизм, символізм, імпресіонізм, експресіонізм, неореалізм, футуризм, сюрреалізм та ін. | О.Кобилянська, І. Франко, Леся Українка, М.Рильський, П. Тичина, М.Хвильовий, Є.Маланюк, І. Драч, Л. Костенко | Романтичний |
| Постмодерн Кінець XX -початок XXI ст. | · Релятивізм (людські знання відносні), а значить: відкидання абсолютних об'єктивних істин, будь-яких ідеологій (відмова від докорінного перетворення світу), визнання багатогранності світу, істин, стирання опозицій «добре-лихе», «прекрасне-потворне», «реальність-вигадка» тщ, · підкреслена ерудованість (акумуляція духовно-культурного досвіду різних часів і народів, розгляд явищ сучасності в контексті історії і культури попередніх епох), · іронічність та пародійність (повсякденне життя – це театр абсурду, де людина втрачає себе, перетворюючись на трагіфарсову маску ), · ускладнене асоціювання: ремінісцентність (цитування інших авторів, відгук чужих творів), цитатність, алюзії (натяк на відомі історичні події чи літературний твір, слово чи фраза, що викликають низку асоціацій). · стильовий еклектизм (перемішування), зокрема потяг до лицарсько-готичної архаїки, міфу · колажність: не творення цілих чи первинних, власних моделей світу, а конструювання із вторинних елементів · геройвідбиває культ незалежної вільної особистості · мета мистецтва: суцільний скепсис, мети життя немає, культура закінчилася («все вже написано», лишилося з ним гратися). | Bалерій Шевчук, Юрій Андрухович, Оксана Забужко, О.Ірванець, А.Охрімович, C.Процюк, К. Москалець | Реалістичний |
Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 104; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав |