Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


І спала із Слова омела... 4 страница




За XVI і XVII віки на Вкраїні було засновано луже багато церковних братств, які кріпко борониііп спою батьківську віру. От ці братства дуже дооре ірозуміли значення церковної казані і завжди шіпыіупали мати в себе на службі якнайкращого іірпіпжідпика. Була навіть особлива посада “братської о клшодія”, на яку запрошувались найкращі

МОВА УКРАЇНСЬКА ЬУАА ВЖЕ МОВОЮ ЦЕРКВИ

проповідники, наприклад, Кирило Ставровецький у Львівського братства, Мелетій Смотрицький у Віденського і т. п.

І тільки з-за того, що проповідь велася рідною мовою, вона мала такий великий вплив на народ, була цілком життєвою і щиро національною. Народ любив тоді проповідь. Казнодії користали з народної поваги й були людьми дуже впливовими.

Багато духовних осіб вславились тоді, як проповідники; згадаю тут хоча б таких, як Леонтій Карпович (І 1620); Лазар Баранович, що вславив себе двома збірками казань: “Труби словесъ” 1674 р. та “Мечъ Духовний” 1666 р.; Іоаникий Галятовський, найславніший український проповідник XVII віку, його збірка казань, “Ключъ Разумѣнія” 1659 року, писана тодішньою літературною українською мовою, мала три видання (1659-660, 1663 і 1665 рр.) і широко розійшлася не тільки по Вкраїні, але й по всім словянськім світі; Антоній Радивиловський (t 1688), славний казнодій український, випустив дві великих збірки українською мовою: “Огородокъ Маріи” 1676 р. та “Вінець Христовъ” 1688 р. Славними казнодіями були також: Кирило Ставровецький, Тарасій Земка, Захар Копистенський, Інокентій Гизель, Св. Димитрій Туптало (митрополит Ростовський), Степан Зизаній, Лаврін Зизаній, Семен Полоцький, Степан Яворський і багато інших.

У той час на Москві не знали живої церковної проповіді — її занесли туди українці. Українці ж завели живу казань не тільки в Росію — вони заводили її в Болгарії й Сербії1.

І скрізь на Вкраїні по церквах вільно лунала то ді проповідь рідною мовою; звичайно, нікому тоді й в голову не приходило звати рідну мову “мовою мужичою” і тому не допускати її до церкви. Великі, товсті томи проповідей, писаних українською мовою, хочби Галятовського та Радивиловського, красномовно свідчать нам, що українська мова була в той час мовою церкви, була мовою, якою вчили й виховували народ.

Так справа точилася три віки — XVI, XVII та XV

III. І тільки в XIX віці спиняється на Вкраїні рідна проповідь, народжується нове покоління батюшок, що потроху забуває рідну мову свою, мову батьків своїх, пристає до мови московської, яку й заводить до і [срковної казані. Правда, й московську казань можна було говорити тільки після певної цензури...

І коли з другої половини XIX віку зароджується на Вкраїні рух за заведення проповіді українською мовою (священники Бабченко, Гричулевич та Опаювич дали книжки казань та оповідань з святого І Іисьма), то рух цей, власне кажучи, нічого нового не домагався, — хотіли тільки відновити стару українську казань, що колись цілі віки вільно виголошувалась по церквах на користь українському народові.

Література про українську казань

Огіенко И. Прововеди І. Галятовскаго // Сб. Харьк. ИстФі шал. Общ. 1913. Т. 19; Огіенко И. Отголоски современности ; мспестныя черты в “Ключе Разуменія” И. Галятовскаго //

Іѵс Филол. Вест. — 1914. — Кн. 2; Марковский М. Антоний ! Іліишиловскій //Университетсие Известія. — К., 1904-1905; Мисшв С. Казанье М. Смотрицкаго на честный потреб о II. Карповича // Чтенія в Ист. Общ. Нест. Лет. — 1908. —

К п. ) I. Вып. 2-3; Маслов С. Наука Л. Карповича в неділю перед Різдвом // Записки. — К. 1918. — Кн. II; Терновскій Л. 65

МОВА УКРАЇНСЬКА БУЛА ВЖЕ МОВОЮ ЦЕРКВИ

; Характеристика южно-русской проповеди // Рук. для сельськ.

, паст. — 1875. №№ 7, 8.

Більш детальну літературу про українську проповідь див.

, в цих книжках. Про українську проповідь я виготовив був такі праці: 1) Українська проповідь XVI-XVIII віків: Бібліографічний покажчик проповідей, видань їх і літератури про них.

2) Українська проповідь ХѴІ-ХѴІІ віків: Історичний огляд.

3) “Наука” Галятовскаго, какъ первый опытъ гомилетики на Украине. Праці ці написано було в 1910-1914 рр. і пізніше віддано до друку: першу і другу — до “Записок КамянецьПодільського Державного Українського Університету”, кн. 5, а третю — до “Епархіальныхъ Кіевскихъ Відомостей” на руки проф. Хв. Й. Титову. Про долю цих праць нічого не знаю...

3. Євангелію читали в церкві українською мовою

Дуже рано на Вкраїні постала потреба мати Письмо Святе на рідній мові; народ український ще з початку XVI віку вже був пройнятий думкою чути слово Боже українською мовою. Думка ця, неясна і слабка з початку XVI віку, вже в середині цього віку стає конкретною думкою українського загалу.

Церковнословянська мова, болгарська по походженню, вже для XVI віку була мовою застарілою й І мало зрозумілою; до нашого часу дійшло багато скарг про те, що в XVI і XVII віці мови церковнословянської вже не розуміли не тільки звичайне громадянство, але не розуміло цеї мови й духовенство. З-за цього й постала думка чути Слово Боже живою мовою1.

Переклади Письма Святого на українську мову першими розпочали проповідники. Виголошуючи проповіді свої українською мовою, проповідники

І;іпо прийшли до думки перекладати Письмо Святе па мову, зрозумілу народові. Тогочасні проповідники дуже любили пересипати казані свої уривками з Сиангелії, з Псалтиря й інших книг Св. Письма. Ці уривки вони почали виголошувати, а в друкованих казанях — писати українською мовою.

Повинен підкреслити тут ще одну річ. Наші духовні письменники XVI й XVII віків взагалі дуже любили обіруч користати з Св. Письма; цитатами з Біблії переповнено всі їхні писання; на краях книжок цих завжди зазначається й місце з Біблії, звідкуі взято цитату. Коли б посписувати всі ці цитати зі всіх тодішніх українських творів і звести їх до купи, і о ми б мали добру частину Біблії в перекладі на українську мову XVI—XVII віків.

Переклади цитат на українську мову починаються дуже рано; так, ми їх вже знаходимо в “Похвалі гетману К. И. Острожскому” невідомого автора, в Супрасльськім рукописові, під 1515 р. (видання 1836 р., Москва, с. 149-154). В книзі Степана Зизанія “Казанье Св. Кирилла Ієрусалимского” 1596 р. читання з Євангелії приведено українською мовою.

Почавши з перекладів окремих цитат, хутко дійшли й до думки мати цілу Євангелію українською мовою. І справді, ще в XVI віці, коли в передових тоді словянських народів — чехів та поляків — тільки що розпочали перекладати Св. Письмо на рідну мову, розпочали такі ж переклади і в нас на Бкраїні. Серед православних словян — сербів, болгар і москалів — українці найперші почали переклади свої Письма Святого на живу народну мову, розпочали ще з XVI віку, тоді як інші православні словяне знають такі свої переклади лише і віку XIX.

МОВА УКРАЇНСЬКА БУЛА ВЖЕ МОВОЮ ЦЕРКВИ

Ще за XVI вік Євангелію було перекладено на і українську мову багато раз:

1. У 1556 —1561 році в містах Дворці і Пересопниці на Волині; це так звана Пересопницька Євангелія, що тепер зберігається в Полтавськім єпархіальнім музеї і належить Полтавській духовній семінарії.

2. Року 1571-го, на основі перекладу Пересопницького, було перекладено Євангелію на українську мову в Володимирі-Волинському; це так звана Волинська Євангелія, що тепер зберігається в м. Житомирі, в Волинськім єпархіяльнім музеї.

3. Десь коло року 1580-го (а може й 1570) Євангелію переклав і частину надрукував Василь Тяпинський.

4. Року 1581-го десь на Волині переклав цілий Новий Завіт на вкраїнську мову Валентин Негалевський; рукопис перекладу зберігається в Києві, в бібліотеці Михайлівського манастиря під № 421(1636).

5. Нарешті так звана Штківська Євангелія, що тепер зберігається в м. Літки на Чернігівщині Остерського повіту. Це тільки кусок Євангелії від Луки (зачала 4-46), зроблений десь на Волині, можливо в Луцьку, в 1595 р., теж на основі перекладу Пересопницької Євангелії.

До цих перекладів Євангелії треба додати ще два переклади, близько мені не відомі, — це переклади, що зберігаються один у Віденській публічній бібліотеці, а другий — у Москві, в Румянцевскім Музеї1.

Цікава та мета, яку зазначали собі перекладчики Євангелії на українську мову. Так, перекладник Пересопницької Євангелії пише: “А иже єсть перекладана таято святаа Евангелія из язи-

1 Назаревскій А. Языкъ Евангелия 1581 г. — С. 13. — Прим. 5.

ка блъгарскаго на мовоу Роускоую1, то для лепіпого вырозоумленя людоу христіанскою посполитого”.

А Валентин Негалевський пише, що він переклав Новий Завіт “несамъ своєє властное хути, а то учинил за намовою й напоминанемъ многихъ учоныхъ, богобойныхъ, а слово Божеє милуючихъ людей, которые писма полского читати не умеют, а языка словенскою, читаючи писмом рускимъ, выкладу з словъ, его не розумеют”.

Всі зазначені вище переклади призначалися, звичайно, не тільки для благочестивого читання вірних вдома — їх читано і в церкві. Так, Пересопницька Євангелія безумовно була в церковному вжиткові, безумовно по-українському її читано в церкві; на це вказує поділ Євангелії на зачала, а також і те, що в Євангелії скрізь дуже старанно позазначувано, де кожна денна Євангелія починається, а де вона кінчиться.

І Іро це ж саме виразно засвідчив і сам перекладчик: в приписці після Євангелія від Іоана він зазначає, що свою Євангелію він писав “для читаня ц(е)рквей божіих, а для наоуки людоу христіанскою”.

Про те, що Пересопницьку Євангелію читано і в церкві, свідчить ще й оце місце з Післямови. Писар Євангелії, Михайло Василевич, просить простити помилки: “Протож прошу вас, священници, отци й діякопи, й вси, которыі єсте в клиросех причтенньп слуги нсрковныі”. Це звернення до священиків і дияконів свідчить, що Євангелію було читано і в церкві.

Про те, що ця Євангелія в українській мові була в церковнім вжиткові, свідчить і П. І. Житецький -

< мово “русский” у той час вживалося в значенні україні1,кий. Див про це докладніше: Проф. /. Огієнко. Історія української мови. Т. І. Вступ до історії української мови. — К. І Подільський (надруковано було 68 сторінок).

МОВА УКРАЇНСЬКА ЬУЛА ВЖЕ МОВОЮ ЦЕРКВИ

перший науковий дослідник Пересопницької Євангелії. “Не подлежитъ сомнѣнію, — пише він, — что оно потреблялось въ Церковному Богослуженіи, сообразно съ желаніемъ переводчиковъ удержавшихъ въ тексті Евангелія такъ называемыя зачала; да й самъ Мазепа, ктиторъ Переяславскаго Собора, жертвуя епископской катедрѣ такую книгу, какъ Евангеліе, смотрѣлъ на него, конечно, не съ ученой, а съ практической точки зрѣнія; въ свою очередь й тѣ, кому она была пожертвована, видѣли въ ней прежде всего Богослужбовую книгу, необходимую въ дерковномъ обиходѣ. Отецъ Думитрашко предполагаетъ, что Пересопницкое Евангеліе вышло изъ Церковнаго употребленія только послѣ окончательнаго подчиненія Малороссійской церкви вѣдѣнію Всероссійскаго Синода, когда на кафедру Переяславскую стали поставлять епископовъ изъ великоросиянъ”1.

Ми такої думки, що цю Євангелію могли читати в церкві аж до часів цариці Катерини, коли остаточно вже обмосковили церкву Українську.

Так само й Новий Завіт В. Негалевського, як і інші переклади, поділено на зачала і позазначувано, де денна Євангелія починається, а де вона кінчиться.

Таким чином, як бачимо, стара українська церква знала й допускала читання Євангелії в церкві українською мовою. Тому й довголітні домагання українські, щоби Євангелію читано в церкві українською мовою, не були для нас новиною. Український народ домагався тільки, щоби в церкві його було так, як в старі часи...

1 Житецкш П. И. О Пересопницкой рукописи // Труды Третьего археологическая съезда в Россіи. — К., 1878. — Т. II. С. 45-46; Думитрашко Н. Замечательная рукопись Полтавской Епархии Пересопницкое Евангелие. — 1878. — С. 18

Знаючи все це, яким дивним стає вперта й довга боротьба Московського Св. Синоду проти бажання українців мати Св. Письмо в рідній мові... Пригадаю тут, що коли Пилип Морачевський послав свій переклад Євангелії на українську мову митрополитові Петроградському Ісидору, то митрополит відповів Морачевському таким листом своїм 14 листопада 1860 року: “По частномъ, совѣвщаніи съ Святѣйшимъ Синодомъ, увѣдомляю Васъ, что переводъ Евангелій, сдѣланый Вами или другимъ кѣмъ-либо, не можетъ быть допущенъ къ напечатанію”...

Література про українську казань

Проф. І. Огієнко. Українська Псрссопницька Євангелія 1556 р. Тернів, 1921; Проф. І. Огієнко. Новий Заповіт в перекладі на українську мову Валентина Негалевського 1581 року; Проф. І. Огієнко. Українська; культура. — К., 1918. — С. 41-43; А. А. Назаревскій. Языкъ Евангелія 1581 г. въ переводе В. Негалевскаго // Университетскія Извьстія. — К., 1911. — Кн. 8, 11, 12; А. С. Грузинскій. Пересопницкое Евангеліе какъ памятникъ искусства эпохи Возрожденія въ Южной Руси въ XVI в. // Искусство. — К., 1911. — Кн. 4; А. С. Грузинскій. Изъ исторіи перевода Екангелія въ Южной Россіи въ XVI веке. Литковское Евангеліе // Чтенія въ Ист. Общ. Нестора Льтописца. — К., 1912. — Кн. 22 і 23; П. И. Житецькій. О переводахъ Евангелія на малорусскій язык // Известія. —1905. — Кн. 4. Рецензія Івана Франка в “Зап. Наук. Т-ва”, т. 70; Н. Трипольский. Волынское рукописное Евангеліе ХѴІ-го века // Волынскій Историко-Археологическій Сборникъ. — Житомир, 1900. — Вып. 2. — С. 1-114; И. Каманин. Дошло ли до насъ въ подлиннике Пересопницкое I вапгсліе // Чтенія въ Ист. Общ. Нест. Лет. — 1912.— Кн. III; М. И. Довнарь-Запольскій. Тяпинский, переводчикъ Евангелия па белорусское наречие // Изследования и статьи. — К., 1909. — ІЕ С. 232-256 (спочатку те ж саме в “Известияхъ”, Т. IV, мі і, с. 1031-1064 за 1899); П. Владимировъ. Предисловие И.ігііипя Тяпинскаго къ печатному Евангелию, изданному въ І.ш.мііои Россиі около 1570 года // Кіев. Старина. — 1889. —

МОВА УКРАЇНСЬКА ЬУЛА ВЖЕ МОВОЮ ЦЕРКВИ

Кн. 1; О. Левицький. Про Василя Тяпинського, що переклав в XVI ст. Єівангеліє на просту мову // Записки Наук. Тов. — К., 1914. Т. XII; Ю. Тиховскій. Новыя данныя о западнорусскихъ переводах священного Писанія ХѴІ-го века // Известия ХІѴ-го Арх. Сьезда. №8. — С. 145.

Детальну літературу про переклади Євангелія на українську мову читач знайде в зазначених працях.

4. Учительна Євангелія була українською мовою

Дуже цікавим явищем у церковнім житті України XVI і XVII віків були так звані Учительні Євангелії. Зявилися вони як результат великого домагання вірних чути церковну казань і Євангелію українською мовою. Учительні Євангелії — це спочатку переклад грецької Учительної Євангелії Св. Отця Калиста, архієпископа Константинопольського і Вселенського Патріярха. Змістом цієї книжки єсть казання на кожну неділю й свята урочисті. Кожна казань розпочинається денною Євангелією, після якої йде казань, — все це тогочасною народною українською мовою.

Учительні Євангелії призначалися для церковного вжитку; а щоб прості люде більше їх розуміли, тому писано їх мовою українською. Питання про переклад Учительної Євангелії на живу мову знято було ще в середині XVI віку; вірні щодо цієї справи поділилися: одні вимагали перекладу, другі були проти цього, боючись новини.

Про все це виразно свідчить до Учительної Євангелії 1568 року, надрукованої в Заблудові коштом Григорія Ходкевича. Ходкевич розказує, що він захотів, щоби “слово божіе розмножилося и наученіе людем закону греческаго ширилося”. Далі 71 каже: “Помыслилъ, же былъ єсми й се, иже бы сію

книгу виразумѣнія ради; простихъ людей преложити на простою молву, й имѣлъ єсми о том нопеченіє великое. Й совещаша ми люди мудрые, в том писмѣ оученые, иже прекладаніемъ з давныхъ пословицъ ; на новые помилка чинится немалая, яко же и нынѣ обрѣтается в книгахъ новаго переводу. Того ради сію : книгу, яко здавна писаную, велѣвлъ, єсми се выдруковати, которая кождому не есть закрыта, й къ внразумѣнію не трудна, й къ чтенію полезна”...

Як бачимо, намальовано картинку, немов з наших часів взяту...

Євангелію цю надрукували друкарі-москалі:

Іван Хведорів та Петро Тимофіїв, що тоді втікли з Москви; певне, це під їх впливом Ходкевич і залишив думку свою видрукувати цю книгу в перекладі і на українську мову.

Проте життя взяло своє, Учительну Євангелію скоро було перекладено на українську мову і вона вже в рідній мові широко вживалася в церкві, про що красномовно свідчать передмови до цих Євангелій. Так, ще в передмові Учительної Євангелії 1568 року читаємо, що книга “предана церкви Божіей і по всяку неділю читатися, також и на господскія праздники й прочих святых, на пооученіє христоименитым людемъ, ко исправленію душевному и іелесному божіею помощію видрукована”.

В заголовку друкованої Учительної Євангелії 1606 р. читаемо: “Поученія изьбранѣна отъ святого Бвангелія й отъ многихъ божественныхъ писаній, глаголемая отъ архиерея изъ устъ въ всякую недѣлю, па поученіе христоименитымъ людемъ, или прочиіасма, такожде й на господскія праздники”.

В передмові до учительної Євангелії Кирила Ірамквиліона (с. 8), надрукованої в Рохманові 1619 року, знаходимо: “Достоить сію книгу душеспаси?з

МОВА УКРАЇНСЬКА БУЛА ВЖЕ МОВОЮ ЦЕРКВИ

телную не тылко въ церкви, но и в дому своєм имѣть всякому правовѣрному христіанину”.

Цікаве місце про це ж саме знаходимо й в передмові до Учительної Євангелії 1637 року, надрукованої в Києво-Печерській Лаврі. В цій передмові митрополит Петро Могила наказує священикам читати цю Євангелію, і додає: “звласти нащеѣ Архиерейскоѣ отческо напоминаемо й приказуємо, абысте чесносте ваши пилне, й с приготованіемъ, належитымъ, в читаню тоѣ Православноѣ Науки обиралися”.

Учительна Євангелія, зявившись на Вкраїні десь коло половини XVI віку, стала дуже популярною книжкою й широко розійшлася по всій Україні; її багато раз друковано, наприклад, у 1568, 1595, 1606, 1616, 1619, 1637, 1696 роках і ін. Не менше ширилась ця книжка в писанім виді — до нашого часу збереглося більше 50-ти різних рукописних примірників Учительної Євангелії.

Серед давніх перекладів Письма Святого на українську мову Учительним Євенгеліям, безумовно, належить перше місце. Вони широко розійшлися в гущу народну й були улюбленою книжкою простого читача; от з-за чого зявилося так багато різних редакцій цих Євангелій, от з-за чого так багато осіб бралося за складання їх.

Цікаво підкреслити, що серед півсотні рукописних учительних Євангелій дуже мало копій із друкованих і дуже мало подібних одна на одну. Життя вимагало, щоби в церкві казань і Євангелію читано було живою мовою, тому й зявлялися різні переклади — і дедалі, то все чистішою й більш народною живою українською мовою.

На жаль, повинен підкреслити тут, що ані самі Учительні Євангелї, ані мова їхня не знайшли ще сво74 го наукового дослідника. Шкода, бо детальне вивчен-

мм Учительних Євангелій дало б немало нового для історії культурного життя старої України. Детальне вивчення мови всіх Учительних Євангелій, що дійшли до нас, як друкованих, так і особливо писаних, дасть багато цікавого матеріялу для історії української мови, для історії зросту нашої старої літературної мови і її наближення до мови народної.

Учительні Євангелії мали велике поширення не лише по Вкраїні — вони розійшлися широко й по Москві, а також і по всіх словянських православних землях. Так, до нас дійшло свідоцтво, що Орловський батюшка XVII віку, автор “Статира”, називає українську Учительну Євангелію Кирила Транквиліона “світильником” і він витвердив цю книжку навіть на намять... Він же розказує, що книжку цю знайшов де в кого зі своїх орловських прихожан і їм вона дуже вподобалась1. Сам патріярх московський Іоаким чигав цю книжку року 1675-го людям в церкві2.

Вільно ходили ці книжки поміж людом, вільно їх читано по церквах аж до кінця XVI віку.

І тільки з часу приєднання церкви Української до Московської, цебто з 1686 року, починається занепад наших Учительних Євангелій. Московський Собор 1690 р., осудивши й спаливши одну з Учительних Євангелій, — Кирила Транквиліона 1619 р., кинув на них велике підозріння. Пізніше від України однято було право вільного друку своїх книжок і таким чином Учительних Євангелій московська духовна цензура вже більше не пропускала до друку. А потім, певне за часів цариці Катерини, було й заборонено чи гати по церквах ці Учительні Євангелії...

І Іроф. А. С. Архангельській. Изъ лекцій по исторіи русской міпературы. — Казань, 1913. — С. 129.

І Іроф. И. А. Шляпкинъ. Св. Дмитрий Ростовскій и его время. — ( І ІГ, 1891.-С. 124.

МОВА УКРАЇНСЬКА БУЛА ВЖЕ МОВОЮ ЦЕРКВИ

Так вивелась з України книжка, що два віки була в церковному вжиткові, книжка надзвичайно корисна, що мала на нарід український великий і добрий вплив, що давала йому в мові його рідній пожиточну страву духовну...

Література про Учительні Євангелії

ІІроф. Огієнко. Українські Учительні Євангелії (друкується); Ю. И. Тиховскт. О малорусскихъ и западнорусскихъ Учительних Евангелиях ХѴТХѴІІ веков и их место среди южнорусскихъ и западнорусскихъ переводов священного Писанія // Труды XII Ареол. Съезда в Харькове въ 1902 г. М., 1905, Т. 3. С. 355 (тут тільки висновки на одній сторінці); П. Житецькій. О переводах Евангелия на малорусскій языкъ // Известия. — 1905. — Кн. 4; Г. Крыжановскій. Рукописныя Евангелия Волынскаго Епархіальнаго Древнехранилища. — Почаевъ, 1895; Русская Историческая Библиотека. — 1903. — Т. 19. — С. 43-48 (тут про Учительну Євангелію 1606 року); К. Калайдовичъ. Библіографическое известие о Евангеліи Учительномъ, напечатанномъ въ Заблудове 1569 года первыми московскими типографчиками // Северный Архивъ. — 1823 — Ч. 4; М. Е. рукописныя Євангелія XVII века: Крешовское и Долженское // Памятники русской Старины. — СПб., 1885. — Т. VII; П. Владимировъ. Обзоръ южно-русскихъ памятниковъ писменности отъ XI до XVII века. // Чтения въ Истор. Общ. Нестора Летописца за 1890 г. — Т VIII; I. Франко. Карпаторуська література // Записки. — Т. 37. — С. 5-6.

1 5. Книги Старого Завіту

І були в українській мові

і

Знала стара Україна й переклади старозавітних книг на українську мову, знала й вживала їх не тільки : для домашнього, але й для церковного вжитку.

Переклади ці розпочалися дуже рано, ще в другій половині XV віку, раніше праць Франциска 76 . Скорини. А з початку XVI віку, під впливом праць

С корини, число перекладів біблійних книг все збільшується та збільшується.

На жаль, ми не тільки не маємо наукового досліду над цими перекладами, але навіть не знаємо іочного списку всіх перекладів біблійних книг на українську мову.

Повинен тут підкреслити, що в ті часи — ХѴ-ХѴІІ віки — Україна й Білорусь жили майже одним культурним життям і поволі виробляли літературну мову, до певної міри спільну обом цим народам; проте в мові цій риси українські замітно беруть гору над рисами білоруськими. От з-за цього часто дуже трудно, а то іі неможливо, сказати точно, чи перед нами памятка українська чи білоруська. У всякому разі, й білоруський народ багато працював, вкупі з народом українським, над перекладом біблійних книжок на рідну мову.

Велику, незабутню працю поклав для перекладу Біблії на живу мову доктор Франциск Скорина, ролом “изъ славного города Полоцка”, що з 1517 по 1525 рік переклав на живу мову більшість біблійних книг. Робив він це “Богу ко чти и людем посполитим к науце”, щоби “всякий человек простий и посполиґьій, чтучи их или слухаючи, можеть поразумѣтуги, что єсть потребно к душному спасению его”. Праця Скоринина була дуже добрим початком, бо після псі на Вкраїні зявляється багато різних перекладів біблійних книг на українську мову.

Зазначу тут такі переклади книг біблійних на українську мову:

1. Український біблійний кодекс 1569 р. Луки з Тернополя; після книг второго закону перекладчик і у і пише, між іншим: “Доконаны суть пятеры книі п Моисеевы... Божіею помощию, повеленіемъ же п 11 илностию хоудаго ч(о)л(овѣ)ка на ймя Лоуки, ін. мсславнѣмь жеградѣ Тернополи... лѣта 1569-го”.

МОВА УКРАЇНСЬКА БУЛА ВЖЕ МОВОЮ ЦЕРКВИ

2 В оглаві цього кодексу поміщено всі книги старого J й нового завіту. Кодекс зберігається в Варшаві, в Z бібліотеці Красинських.

° і 2. Кодекс 1575—1577 рр., зроблений Дмитром із * : Зінькова (містечко на Поділлі, над річкою Ушицею), зберігається у Львові, в бібліотеці Св. Онуфріївського монастиря.

3. Збірник XVI віку, містить у собі книги: Іов, Руф, Псавтир, Пісня Пісень, Еклезіаст, Приповісті Соломонові, Плач Ієремії, Данила і Есфір. Зберігається цей збірник в Віленській Публічній Бібліотеці № 262. Точно сказати, чи це памятка білоруська чи українська — трудно.

4. Переклад Пісні Пісень XVI віку. Зберігається в Москві, в Синодальній Бібліотеці, під № 558.

5. Псалтир початку або середини XVI віку. Збері: гається в Румянцевськім Музеї в Москві, під № 335.

6. Псалтир початку XVII в. Там же, № 1017.

7. Толковий Псалтир 1609 р. Зберігається в Петроградській духовній академії, № А 1/136, написаний Мартином “въ, градѣ Нѣженковичех”

і (в Галичині, коло Перемишля); текст Псавтира церковнословянський, а пояснення його — українські, і Як бачимо, стара Україна мала досить перекладів біблійних книг на українську мову; книги ці не тільки ходили по руках побожних читачів, але могли вживатися й в церкві.

Література про переклади Біблійних книг на українську мову

Проф. П. Владимировъ. Докторъ Францискъ Скорина, его переводы, печатныя издания и языкъ. — СПб., 1888, виданная “Общества Любителей Древней Письменности”; Проф. Е. Карскій. Западнорусскіе переводы Псалтыри въ ХѴ-ХѴТІ векахъ. — 78 : Варшава, 1896 (з “Университетськихъ известий”). Рец. Івана

Ічопача в “Зап. Н. Т”, т. 28; Ю. И. Тиховский. Южнорусскій иібл ейскій кодексъ Луки изъ Тернополя 1569 г и его отношение кі грудамъ Скорины и южнорусскому быблейному кодексу 1575-1577 годовъ (тези надруковано в “Труды XII Ареол, сьезда ni. Харькове въ 1902 г.”, т. 3, с. 337); Н. Костомаровъ. Старинный южно-русский переводъ Песни Песней съ последованиями

0 любви //Основа. — 1861. — Кн. XI -XII; А. Петрушевичъ. Первое большое литературное рассуждение: Deversione Slovenica Sacrae Seriplurae //Литературный Сборникъ Галицко-Русской Матицы. — 18X7; В. Перетцъ. Книга Руфь въ белорусскомъ переводе.

6. Інші церковні книжки буди українською мовою

Знала Україна й інші богослужбові й церковні книжки українською мовою, знала це з найдавніших часів.

Найперші друки українські не зявилися на Вкраїні, а поза її межами — це були видання Швайнольта Фіоля в Кракові, а саме року 1491-го тут вийшли Восьмигласник і Часословець з ясними ознаками української мови. В той час у Кракові була велика українська колонія, яка мала свою православну церкву, — головним чином для потреб цеї колонії й надрукував Фіоль свої видання. І до самого останнього часу існувала в Кракові церква, де папа дозволяв правити служби (католицькі) церковнословянською мовою.

Стара Україна мала повну змогу читати в церкві по-українському не тільки Євангелію, але й Апостола. Я вже вище згадував, що року 1581-го Ваііснтин Негалевський переклав на українську мову ввесь Новий Завіт, отже тут була змога мати й Апо-

1 іона в рідній мові. Крім цього, до нашого часу збери ся так званий Герляхівський толковий Апостол киши XVI віку (зберігається в приватній бібліотеці

МОВА УКРАЇНСЬКА БУЛА ВЖЕ МОВОЮ ЦЕРКВИ

 

S Ю. А. Яворського у Львові), писаний доброю ; укрїнською тогочасною мовою. Зазначу ще тут, що в Києві, в бібліотеці Софійського собору під ч. 43 зберігається цікавий переклад Апокаліпсиса на українську мову, в рукописові XIX віку.

В старі віки на Вкраїні, таким чином, безумовно Євангелію й Апостола читали й по-українському. А що це було так, про це красномовно свідчить нам ще й протест проти такого читання відомого оборонця церковнословянської мови, полеміста кінця XVI — початку XVII ріку Івана Вишенського. Він писав: “Евангелія й Апостола въ церкви на литургіи простылъ языкомъ не выворочайте, по литургіи же для вырозумѣнья людского попро: сту толкуйте й викладайте; книги церковныѣ всѣ й І уставь словинскимъ языкомъ друкуйте”1.

Звичайно, цеї поради Івана з Вишні мало хто слухав і Євангелія й Апостол таки читалися в церквах наших українською мовою. Тею ж мовою друкувалися книжки...

На Утрені, на кожне свято по шостій пісні по монастирях завжди читається Синаксар. Тут дається пояснення свята, відповідна наука, життя святого і т. ін. Розпочинається Синаксар двостихом. От ці Синаксарі разом з двостихом на Вкраїні завжди читалися українською мовою, щоби народ краще зрозумів те свято, що наступало.

Такі українські Синаксарі, що читалися в церкві, див., наприклад, в Тріодіоні 1664 року, виданім : у Львові; для зразка мови подаю кінець одного Синаксаря, лист 816: “Невыповѣдиммымъ твоим милосердіемъ, Христе Боже нашъ, райской роскоI ши нас годными оучини и змилуйся над нами, як


Поделиться:

Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 45; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты