Кримінальна відповідальність державних службовців

Лекція: Юридична відповідальність державних службовців

План

1. Кримінальна відповідальність державних службовців

2. Адміністративна відповідальність державних службовців

3. Цивільно-правова відповідальність державних службовців

4. Дисциплінарна відповідальність державних службовців

5. Службове розслідування щодо державних службовців

Кримінальна відповідальність державних службовців

Кримінальна відповідальність державних службовців передба­чається розділом 17 «Злочини у сфері службової діяльності» (статтями — 364 «Зловживання владою або службовим стано­вищем», 365 «Перевищення влади або службових повноважень», 366 «Службове підроблення», 367 «Службова недбалість», 368 «Одержання хабара», 369 «Давання хабара», 370 «Провокація хабара») КК України 2001 року. Тут необхідно зазначити дві важливі обставини.

По-перше, в даному КК, на відміну від КК 1960 року, за­мість поняття «посадова особа» вживається термін «службова особа», як синонім попередньому.

По-друге, поняття «службова особа», яке застосовується у КК України, не співпадає з поняттям «посадова особа», визначення якого дається в адміністративному праві (стаття 1 Закону «Про державну службу»). Відповідно до статті 364 КК службовими особами є особи, які постійно або тимчасово здійснюють функції представника влади, а також обіймають постійно або тимчасово на підприємствах, в установах або організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих, або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальними повноваженнями. Службовими особами можуть бути іноземці або особи без гро­мадянства, які виконують обов'язки, зазначені вище.

Отже, виходячи зі змісту даного визначення важливо зазна­чити, що кримінальне поняття «службова особа» набагато шир­ше, ніж адміністративне поняття «посадова особа», тобто пер­ше поняття включає в себе друге.

Таким чином, всі злочини, які належать до злочинів у сфері службової діяльності, вчиняються службовими особами, в тому числі і державними службовцями. Тобто, державні службовці виступають як спеціальні суб'єкти зазначених злочинів.

Злочини у сфері службової діяльності посягають на суспіль­ні відносини, які визначають і регулюють зміст правильної роботи державного апарату і апарату органів місцевого само­врядування, об'єднань громадян, підприємств, установ і орга­нізацій. А такі злочини, як зловживання владою або службо­вим становищем, перевищення влади або службових повнова­жень, службове підроблення і службова недбалість можуть посягати також і на охоронювані законом блага особи (трудові, політичні та інші права і свободи людини і громадянина).

Об'єктивна сторона злочинів у сфері службової діяльності (крім давання хабара) характеризується такими спільним риса­ми, як вчинення діяння:

—з використанням влади або службового становища. Це означає використання тих повноважень, якими службова особа наділена у зв'язку із зайняттям нею певної посади або здійсненням певної службової діяльності: сукупність
прав і обов'язків, які утворюють службову компетенцію даної особи; її службовий авторитет; престиж органу, в якому службова особа здійснює свою діяльність; наяв­ність службових зв'язків і можливостей, які виникають
завдяки займаній посаді; можливості впливу на діяльність інших осіб тощо;

—всупереч інтересам служби. На службову особу поклада­ються посадові обов'язки, які є частиною компетенції державного органу, або органу місцевого самоврядуван­ня, і які вона зобов'язана виконувати з метою забезпе­чення реалізації завдань і функцій державного органу. Під інтересами служби розуміють інтереси держави, вза­галі, і інтереси державного органу, зокрема. Використан­ня свого службового становища для інших цілей охоплю­ється поняттям «всупереч інтересам служби».

Важливою складовою об'єктивної сторони таких злочинів, як зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службова недбалість є настання певних суспільно небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди, яка полягає у заподіянні матеріальних збитків. Окрім «істотної шкоди» в якості злочинного результату можуть бути «тяжкі наслідки», які характеризуються більшим ступенем суспільної небезпеки і до яких можна віднести: наслідки, які суттєво ускладнюють відносини з іншими державними або між­народними організаціями та підривають авторитет держави або її окремих органів на міжнародній арені; найбільш серйозні порушення конституційних прав громадян (наприклад, проти­правне позбавлення житла), виникнення масових заворушень тощо.

Як уже зазначалося вище, суб'єктом злочинів у сфері служ­бової діяльності є службова особа, визначення поняття якої дається вище. До категорії «службова особа» відносяться пред­ставники влади, під якими розуміють працівників державних органів і установ, які наділені правом у межах своєї компетен­ції пред'являти вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами. До них можна віднести, зокрема, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, суддів, прокурорів, слідчих, оперативний склад СБУ, працівників міліції та ін.

Поняття службової особи визначається специфікою їхніх повноважень, до яких належать організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки. Чинне законодавство не дає визначення цих обов'язків. В юридичній науці прийнято під організаційно-розпорядчими обов'язками розуміти повнова­ження щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльніс­тю окремих працівників. Такі функції виконують керівники мі­ністерств, відомств, їхні заступники, керівники структурних підрозділів та ін. Адміністративно-господарські обов'язки — це повноваження з управління або розпорядження державним, колективним або приватним майном.

Суб'єктивна сторона злочинів у сфері службової діяльності характеризуються умисною формою вини (за винятком службо­вої недбалості). Тобто службова особа усвідомлювала факт ви­користання свого службового становища і той факт, що це суперечить інтересам служби, передбачала, що такі дії завдають шкоди змісту нормальної роботи апарату державних органів або органів місцевого самоврядування і бажала вчиняти такі дії.

Одним із поширених злочинів є перевищення влади або службових повноважень, що являє собою умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав або повноважень, якщо вони заподіяли істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам. Даний злочин про­являється у двох діяннях: перевищення влади і перевищення службових повноважень, які не співпадають за своїм змістом. Під перевищенням влади прийнято розуміти дії службової особи, яка, маючи владні повноваження стосовно підлеглих або більш широкого кола осіб, під час виконання своїх владних або організаційно-розпорядчих функцій виходить за межі цих повноважень. Перевищення службових повноважень — це дії службової особи, яка не має владних повноважень і виходить під час виконання своїх адміністративно-господарських функ­цій за межі, або дії службової особи, яка має владні повнова­ження, але у конкретному випадку перевищує не їх, а інші свої повноваження, або перевищує свої владні повноваження стосовно осіб, які не належать до числа підлеглих.

До числа злочинів у сфері службової діяльності належить службове підроблення, яке являє собою внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомос­тей, інше підроблення документів, а також складання і вида­ча свідомо неправдивих документів. Важливо зазначити, що мова йде тільки про офіційні документи, тобто документи, які складаються і видаються службовими особами від імені органів державної влади і органів місцевого самоврядування, що посвід­чують конкретні факти і події, які мають юридичне значення, складені належним чином за формою і мають необхідні рекві­зити (штамп, печатку, номер, дату, підпис). Службова особа може вчиняти даний злочин шляхом: внесення в офіційний документ неправдивих відомостей (тобто відомостей, які не відповідають дійсності повністю або частково), підроблення документів (повна або часткова заміна змісту документу), складання неправдивих документів (внесення до документу, який зовні оформлений правильно, відомостей, які не відпові­дають дійсності повністю або частково), видача неправдивих документів (надання або випуск службовою особою докумен­тів, зміст яких повністю або частково не відповідає дійсності та які були складені саме цією особою).

Не менш поширеною є службова недбалість, яка виявляєть­ся у невиконанні або неналежному виконанні службовою осо­бою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам осіб. Даний злочин виявляється або у невиконанні або у неналежному виконанні своїх службових обов'язків. У першому випадку має місце «чиста» бездіяль­ність, тобто службова особа повністю не виконує своїх обов'яз­ків, в другому — обов'язки виконуються, але не так, як цього вимагають інтереси служби, тобто має місце так звана «зміша­на» бездіяльність. Зовнішньо даний злочин схожий з порушен­ням службової дисципліни, передбаченим статтею 14 Закону «Про державну службу». Проте, суттєва відмінність полягає в тому, що злочин має місце в тому випадку, коли внаслідок такої службової недбалості заподіяно істотної шкоди.

До злочинів у сфері службової діяльності належать одержан­ня, давання і провокація хабара. Під хабарем прийнято розуміти незаконну винагороду матеріального характеру (гроші, матеріаль­ні цінності, право на майно, безоплатне надання послуг майно­вого характеру тощо). Одержання хабара службовою особою здійснюється за виконання або невиконання в інтересах того, хто його дає, будь-яких дій із використанням наданої їй влади або службового становища. Тобто, можна виділити три основ­них моменти даного злочину: а) використання свого службового становища або влади; б) виконання або невиконання будь-яких дій в інтересах того, хто дає хабар; в) метою здійснення назва­них дій є одержання винагороди. При цьому важливим момен­том є те, що мова йде про виконання або невиконання дій, які службова особа могла чи повинна була виконати з використан­ням наданої їй влади або повноважень.