Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ




Алібі( від лат. аlibi –в іншому місці) – факт перебування обвинуваченого або підозрюваного поза місцем учинення злочину в момент, зафіксований як час злочину.

Aлфавітно-дактилоскопічний облік – різновид криміналістичного обліку. Здійснюється за допомогою двох взаємопов’язаних картотек: алфавітної та дактилоскопічної картотеки десятипальцьової системи реєстрації.

Антропометричний метод– спеціальний метод криміналістики , що має важливе значення при встановленні особи загиблого за кістковими останками.

Антропологія – наука про біологічну природу людини.

Антропометрія – система кримінальної реєстрації злочинців. Полягає у вимірі певних частин тіла того , хто реєструється , із внесенням результатів вимірів до спеціальної реєстраційної карти.

Арешт , огляд і виїмка кореспонденції– негласні слідчі ( розшукові) дії, які пов’язані із втручанням у приватне спілкування та полягають у затриманні установою зв’язку на підставі ухвали слідчого судді доставки кореспонденції адресатові на певний термін до особливої вказівки слідчого чи судового органу ( арешт) , або в ознайомленні зі змістом кореспонденції ( огляд), або, в разі потреби, у вилученні речей чи документів, які мають значення для досудового розслідування (виїмка). Дивись ст.261, 262 КПК України.

Атрибуція трупа – тактична операція, спрямована на встановлення належності тіла або його останків конкретному індивіду.

Балістика судова – галузь криміналістичної техніки , що вивчає ознаки вогнепальної зброї і боєприпасів, закономірності виникнення слідів їх застосування , розробляє засоби й методи збирання та дослідження таких слідів для встановлення певних обставин розслідуваних злочинів, а також рекомендацій щодо запобігання злочинам, пов’язаним із вогнепальною зброєю.

Бригадний метод розслідування – форма організації розслідування кримінальних справ з великим обсягом роботи, багатоепізодних.

Бюро судово-медичної експертизи – державні спеціалізовані установи Міністерства охорони здоров’я України, що забезпечують проведення судово – медичних експертиз.

Версія – ( франц. version, від лат. verso – тлумачу, зауважую) – форма мислення, різновид гіпотези. У слідчій і судовій діяльності обґрунтоване припущення щодо події злочину , його окремих елементів або про походження та зв’язок доказових фактів.

Версія криміналістична – обґрунтоване припущення щодо окремого факту або групи фактів, що мають або можуть мати значення для справи; вказує на наявність і пояснює походження цих фактів , їх зв’язок між собою та зміст, який слугує цілям встановлення об’єктивної істини.

Виготовлення зліпків –створення копій об’ємних слідів. Здійснюються після фотографування та опису слідів у протоколі, використовують гіпс, парафін, полімерні матеріали, пластилін.

Вид фотозйомки – сукупність методів і засобів ( прийомів) знімання щодо особливостей криміналістичних об’єктів.

Виправлення –спосіб змінювання початкового змісту документа шляхом переробки одних письмових знаків на інші.

Виробленість почерку – одна із загальних ознак почерку, що відображає здатність того, хто пише, користуватися сучасною системою скоропису; визначається темпом письма та координацією рухів при виконанні письмових знаків і їх з’єднань.

Висновок експерта – процесуальний документ, у якому викладаються підстави проведення експертизи, хід і результати експертного дослідження, складається з трьох частин: 1) вступної; 2) дослідницької; 3) заключної. Структура висновку визначається пп. 4.13–4.15 Інструкції « Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затв. Наказом №53/5 Мінюста України від 08.10.1998.

Відбитки печатки ( штампу) –необхідний (здебільшого) реквізит документа, передбачає перенесення відповідної штемпельної фарби на поверхню папера або видавлювання на його поверхні відповідного рельєфу.

Відеозапис – засіб фіксації криміналістично значущої інформації. Встановлення психологічного контакту – процес встановлення найсприятливішої “атмосфери” спілкування під час допиту. Досягається використанням комплексу тактичних прийомів.

Габітологія – вивчення та використання даних, що характеризують зовнішній вигляд людини, з метою її розшуку й ототожнення.

Габітоскопія криміналістична – галузь криміналістичної техніки, що охоплює систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини та сукупність методів і науково-технічних засобів, які забезпечують збирання, дослідження та використання цих ознак для ототожнення особи. В її основі лежать дані анатомії, антропології та біології.

Гільзотека– систематизоване зібрання гільз, які призначені для проведення ідентифікації вогнепальної зброї. В Україні при Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС існує центральна колекція куль і гільз із слідами зброї (кулегільзотека).

Групова належність–визначення класифікаційної групи об’єкта (типу, класу, роду, виду, різновиду).

Дактилоскопічна формула – формула десятипальцьової системи реєстрації, що записується у правому верхньому куті лицьового боку дактилокартки; має вигляд двох простих дробів. Перша називається основною частиною формули, друга – додатковою. Чисельник основної частини формули являє собою суму умовних цифрових позначень тільки завиткових візерунків парних пальців рук із додаванням одиниці, а знаменник – суму позначень завиткових візерунків непарних пальців із додаванням одиниці. Парні та непарні пальці визначають, переходячи від великого пальця правої руки до мізинця лівої. Для цифрових позначень усі пальці розподіляють на пари. Відповідним парам дають такі цифрові позначення: великий і вказівний правої руки – 16; середній і безіменний правої руки – 8; мізинець правої і великий лівої руки – 4; вказівний і середній лівої – 2; безіменний і мізинець лівої – 1. Додаткова частина формули являє собою дріб, де в чисельнику є ряд цифрових позначень усіх візерунків пальців правої руки, які не сумуються , а в знаменнику – пальців лівої. Кожен палець, залежно від особливостей папілярного візерунку, позначається цифрою від 1 до 9, або 0.

Дактилоскопічні порошки – порошки, які використовуються для виявлення невидимих або маловидимих потожирових слідів рук (двоокис титану, аргенторат, основний вуглекислий свинець, бронзовий порошок, порошок алюмінію, сажа, графіт, порошок заліза).

Дактилоскопія– розділ трасології, що вивчає властивості й будову папілярних візерунків з метою використання їх відбитків для встановлення особи та розкриття злочинів.

Документ – (від лат. doсumentum – свідчення, доказ) – матеріальний об’єкт, у якому зафіксовано відомості про будь-які факти, що відбулися чи передбачувані. У судово-слідчій практиці розрізняють такі види: 1) письмові (тексти, цифри та інші записи); 2) графічні (креслення, малюнки, схеми); 3) фотодокументи; 4) кіно-, відеодокументи; 5) фотодокументи; 6) електронний документ. За процесуальною природою письмові документи можуть виступати як письмові й речові докази.

Допит – слідча або судова дія, що являє собою регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування між особами, які беруть у ній участь. Порядок допиту регламентується нормами КПК України (ст. 107, 143–146,166–171, 201, 300, 303, 304, 307, 308 і 311). Мета допиту полягає в отриманні повних показань, що відображають об’єктивну дійсність. Залежно від процесуального стану допитуваного розрізняють такі види допитів: допит свідка, допит потерпілого, допит підозрюваного, допит обвинуваченого, допит підсудного, допит експерта.

Доріжка слідів ніг – група слідів ніг людини, що складається з кількох (три і більше) послідовно розташованих відбитків босих ніг або взуття.

Еджескопія – напрям дактилоскопії , що вивчає можливості використання нерівностей ( виступів чи впадин) на краях папілярних ліній з метою ідентифікації особи.

Ексгумація – вилучення трупа з місця поховання з метою огляду, судово-медичного дослідження або пред’явлення для впізнання.

Експерт – особа, яка володіє спеціальними знаннями та залучається органами розслідування, судом та іншими органами для проведення експертизи.

Загальна теорія криміналістики - методологічна основа, яка являє собою систему світоглядних принципів, концепцій, категорій, понять, методів і зв’язків, що відображають предмет криміналістики як ціле.

Запитання– звернення, що потребує відповіді; одна з форм судження. У ньому не повідомляється готова думка, а виражається прагнення того, хто говорить, спонукати співрозмовника до повідомлення або розвитку думки.

Запитання навідне – запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї , тобто запитання, що містять елементи сугестії ( навіювання).

Збирання доказів – процес, що складається з таких стадій: а) виявлення доказів – їх відшукування; б) фіксація (закріплення) доказів: зберігання фактичних даних у встановленому законом порядку; в) вилучення доказів: дії, що забезпечують можливість використання доказів, приєднання їх до справи, а також їх дослідження; г) зберігання доказів, що полягає у вжитті заходів щодо збереження самих доказів.

Звукозапис у кримінальному судочинстві – додатковий засіб фіксації показань, чи іншої аудіоінформації , який застосовується при проведенні слідчих ( розшукових) дій, негласних слідчих ( розшукових ) дій і процедур судового розгляду.

Злочинна організація, злочинне співтовариство – згуртована організована група, створена для вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів, або об’єднання організованих груп, створених із тією самою метою. Відповідно до ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він вчинений стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Знаряддя злому –будь-який твердий предмет (металевий прут, лом, труба, сокира тощо), що може бути використаний для подолання перешкод. Зазвичай застосовуються: різний столярний або слюсарний інструмент, металеві предмети. До особливої групи 3. з. належать спеціально виготовлені зі злочинною метою інструменти та пристрої: “гусяча лапа”, “рак”, “фомка”, “уїститі”, “відмички”, “балерина”, “вудочки” та ін.

Знаряддя злочину – предмети та речовини, що використовуються злочинцем для досягнення злочинного результату; елемент криміналістичної характеристики злочинів.

Зовнішні ознаки– характеристики зовнішнього вигляду в цілому або окремих елементів, що сприймаються, за якими можливо відрізнити (упізнати) людину чи віднести її до певної групи людей; поділяються на: анатомічні (характеризують зовнішню будову тіла людини: зріст, статуру, форму голови, риси обличчя тощо); функціональні (рухові, мовні та інші функції, що виявляються зовнішньо, у тому числі поведінка: хода, постава, жестикуляція, міміка, голос, звички та ін.); прикмети одягу, взуття й інших предметів, які людина постійно носить.

Зразки– ідентифікуючі об’єкти, що без сумніву походять від об’єкта, який підлягає ідентифікації, відображають його ознаки.

Ідентифікація – процес встановлення тотожності індивідуально-визначеного об’єкта або класифікаційної групи. За характером тотожності розрізняють індивідуальну (встановлення тотожності індивідуально визначеного об’єкта) і групову (визначення групової належності).

Індивідуальність почерку – неповторність сукупності ознак конкретного почерку; конкретні відхилення від шкільних прописів та інших зразків, що має важливе ідентифікаційне значення.

Інсценування злочину – створення обстановки, яка не відповідає події, що відбулася фактично на цьому місці.

Калібр – діаметр ствола вогнепальної зброї. Вимірюється в лініях, дюймах, міліметрах, сотих міліметра, тисячних міліметра.

Контакт психологічний – найсприятливіша психологічна атмосфера, певний настрій при спілкуванні під час допиту чи інших вербальних слідчих дій.

Криміналістика(від лат. criminalis – злочинний) – наука про закономірності механізму злочину, виникнення інформації про злочин і його учасників, закономірності збирання, дослідження, оцінки та використання доказів і основані на пізнанні цих закономірностей спеціальні методи і засоби судового дослідження й запобігання злочинам.

Криміналістична класифікація злочинів – упорядкування злочинів за криміналістично-значущими основами, що сприяють формуванню криміналістичних характеристик злочинів і розробці окремих криміналістичних методик; базується на кримінально-правовій класифікації та враховує спосіб вчинення і приховування злочину, особу злочинця та потерпілого, місце вчинення злочину та інші чинники.

Криміналістична методика– розділ криміналістики, що є системою наукових положень і рекомендацій, які розробляються на їх основі, щодо організації та здійснення розслідування та запобігання окремим видам злочинів. К. м. вживається як синонім методики розслідування окремих видів злочинів.

Криміналістична тактика – розділ криміналістики, що є системою наукових положень і рекомендацій, які розробляються на їх основі, щодо організації і планування досудового та судового слідства, визначення лінії поведінки осіб, які здійснюють судове дослідження, щодо прийомів проведення окремих процесуальних (слідчих і судових) дій, спрямованих на збирання та вивчення доказів, на встановлення обставин, що сприяли вчиненню і приховуванню злочинів.

Криміналістична техніка – розділ криміналістики, що є системою наукових положень і технічних засобів, розроблених на їх основі, прийомів і методів, призначених для збирання, дослідження і використання доказів.

Криміналістична характеристика злочинів – система відомостей (інформації) про криміналістично значущі ознаки злочинів даного виду, яка відтворює закономірні зв’язки між ними та служить побудові та перевірці слідчих версій у розслідуванні конкретних злочинів. Основні елементи: 1) спосіб злочину; 2) місце й обстановка; 3) час вчинення злочину; 4) знаряддя та засоби; 5) предмет посягання; 6) особа потерпілого; 7) особа злочинця; 8) сліди злочину (у широкому розумінні).

Криміналістичний прийом – найбільш раціональний та ефективний спосіб здійснення процесуальної дії. Розрізняють технічні, тактичні й організаційні.

Кримінальна реєстрація – цілеспрямований систематичний облік певних об’єктів для наступного використання реєстраційних даних при розслідуванні злочинів, розшуку злочинців і речових доказів, з’ясуванні різноманітних обставин, що супроводжують злочин.

Ложе трупа – ділянка поверхні підлоги або ґрунту під трупом.

Механізм слідоутворення– система компонентів процесу утворення слідів-відбитків. Сліди виникають у результаті взаємодії двох об’єктів: слідоутворюючого – слідосприймаючого.

Мікрофотографія – фотозйомка, застосовувана для виявлення та фіксації мікроструктури та мікрорельєфу досліджуваних об’єктів. Мікрофотозйомка зі значним збільшенням провадиться звичайним фотоапаратом, мікрофотонасадкою, мікрофотокамерою.

Місце злочину – місце здійснення злочинного наміру, який спричинив матеріальні наслідки.

Місце події – певна територія або приміщення, в межах яких відбулася сама подія злочину або виявлено її наслідки. Щодо одного злочину може існувати кілька місць подій. Місце виявлення ознак злочину часто не збігається з місцем його вчинення.

Науково-технічні засоби– пристрої, прилади або матеріали, що використовуються для збирання і дослідження доказів або створення умов, які ускладнюють вчинення злочинів.

Неправда у показаннях– навмисне перекручення інформації допитуваним на допиті.

Обізнана особа – особа, яка володіє спеціальними знаннями та може виконувати у судочинстві функції спеціаліста або експерта.

Обшук –слідча (розшукова) дія, що являє собою процесуальне примусове обстеження приміщень, місцевості, окремих осіб з метою виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Процесуальний режим обшуку визначений кримінальним процесуальним законодавством (ст. 13, 223, 233-236 КПК України).

Обшук особи– примусове обстеження тіла живої людини, її одягу, взуття, речей і предметів, що перебувають при ній. Він може провадитися лише особою однієї статі із обшукуваним у присутності понятих тієї ж статі (ч. 5 ст. 236 КПК України), провадиться на підставі статей 208, 223, 236 КПК України. Обшук особи рекомендується проводити в певній послідовності – «зверху вниз». Слід передбачити можливість опору обшукуваним. Обшукуваного треба поставити обличчям до стіни або автомобіля під кутом 45° із широко розставленими ногами. Обшук особи має бути проведений таким чином, щоб при цьому не принижувалась людська гідність. Обстеження тіла обшукуваного доцільно здійснювати у присутності лікаря або фельдшера.

Огляд місця події – слідча (розшукова) дія, що полягає у безпосередньому вивченні приміщення або місцевості, де вчинено кримінальне правопорушення, або виявленні його слідів. Провадиться слідчим з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, відшукання його слідів та інших речових доказів, з’ясування обстановки події або обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Огляд слідчий — слідча (розшукова) дія, що здійснюється з метою виявлення слідів злочину й інших речових доказів, з’ясовування обстановки події та обставин, що мають значення для кримінального провадження. Види: огляд місця події, огляд предметів, огляд документів, огляд тварин, огляд ділянок місцевості та приміщень, які не є місцем події ( ст. 237 КПК), огляд трупа ( ст. 238 КПК), огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією (ст. 239 КПК), освідування (ст. 241 КПК).

Огляд трупа — слідча (розшукова) дія, що провадиться слідчим або прокурором за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря та полягає у безпосередньому сприйнятті зовнішніх ознак трупа з метою виявлення ознак, що дають змогу встановити особу потерпілого, місце, час, обставини та причини смерті, а також для виявлення ознак, що вказують на можливого злочинця.

Одночасний допит (очна ставка)—поперемінний допит раніше допитаних осіб про обставини, щодо яких вони дали істотно суперечливі показання. Кримінальне процесуальне законодавство (ч. 9 ст. 224 КПК України) регламентує порядок проведення одночасного допита двох чи більше вже допитаних осіб.

Ознаки письма — зовнішні прояви відносно стійких навичок письма, що відображаються у рукописі. Систему ідентифікаційних О. п. становлять ознаки письмової мови, топографічні О. п. та ознаки почерку. Для кожної особи ця певна сукупність ознак є неповторною.

Ознаки письмової мови — властивості мовних навичок (мова тексту, особливості пунктуації, орфографії тощо).

Опис прикмет зовнішності людини — певна методика, словесний портрет. Опис у реєстрах зовнішності осіб, які були піддані покаранню, уперше було здійснено Паризькою префектурою в середині XVIII ст. Наукова методика опису особи (словесний портрет) була розроблена у 80-х pp. XIX ст. французьким криміналістом А. Бертільоном.

Освідування — слідча (розшукова) дія, що здійснюється на підставі постанови прокурора та полягає в огляді підозрюваного, потерпілого або свідка для встановлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу (ст. 241 КПК України).

Особа злочинця — сукупність психологічних властивостей, характерних для осіб, які вчиняють злочини.

Особливі прикмети — відмітні особливості, що мають цінність для ідентифікації людини за ознаками зовнішності (татуювання, родимки, шрами).

Папілярний візерунок — візерунок на нігтьових фалангах пальців рук, утворений папілярними лініями. П. в. поділяється на три основні типи: дугові, петльові та завиткові.

Письмо — засіб фіксації та зберігання думки людини; походить від звукового мовлення і є основним засобом спілкування людей.

Плани та схеми місця події — додатковий спосіб фіксації результатів огляду місця події; є додатком до протоколу огляду місця події. План – це графічне площинне зображення певного місця (місцевості або приміщення), виконане у масштабі або схематично (у вигляді схеми). Відмінність між планом і схемою полягає в тому, що перший виконується у масштабі, друга – без масштабу, орієнтовно, з позначенням розмірів об’єктів, їх форми та відстані між ними.

Планування розслідування– визначення шляхів і способів розслідування, обставин, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні, визначення системи слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів, їх змісту, послідовності проведення, термінів виконання. Принципи планування: законність, обґрунтованість, індивідуальність і динамічність розслідування.

Пороскопія — напрям дактилоскопії, що вивчає можливості та методику ототожнення особи за відображенням пор у відбитках пальців.

Пред’явлення для впізнання— слідча (розшукова) дія, яка полягає у пред’явленні свідку, потерпілому, підозрюваному в передбаченому законом порядку певного об’єкта, для того щоб вони могли встановити його тотожність або відмінність з тим об’єктом, який спостерігався раніше, зберегли в пам’яті та про який давали показання (статті 228–231 КПК України). Види впізнання: 1) впізнання живих людей; 2) впізнання трупа або частин розчленованого трупа; 3) впізнання речей, знарядь злочину, документів і тварин; 4) впізнання ділянки місцевості, житла та інших приміщень.

Прийом тактичний — спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її конкретної мети, оснований на психологічному механізмі його реалізації, який є найбільш раціональним та ефективним за певних ситуацій.

Сигналітична фотозйомка— впізнавальна фотозйомка.

Симуляція(від лат. simulatio — видимість, удавання) — поведінка, спрямована на імітацію хвороби або її окремих симптомів з метою ввести в оману. Розрізняють навмисну та патологічну.

Слід:

1) у вузькому розумінні — матеріально-фіксоване відображення;

2) у широкому розумінні — результат будь-якої матеріальної зміни первинної обстановки внаслідок вчинення певної дії.

Слідовий контакт – (у трасології): результат взаємодії між слідоутворюючим і слідосприймаючим об’єктами.

Слідча валіза (слідчий портфель, слідча сумка) — набір або комплект техніко-криміналістичних та інших засобів (приладів, пристосувань, інструментів, матеріалів) для роботи з доказами під час слідчого огляду, обшуку, слідчого експерименту й інших слідчих (розшукових) дій.

Слідчий експеримент слідча (розшукова) дія, яка полягає у проведенні спеціальних дослідів з метою перевірки зібраних доказів, отримання нових доказів, перевірки й оцінки слідчих версій про можливість існування тих чи інших фактів, які мають значення для розслідування злочину. Провадження регламентовано ст. 240 КПК України.

Слідчо-оперативна група— організаційна форма взаємодії слідчого з органами дізнання, експертами, спеціалістами. Створюється при розслідуванні складних, багатоепізодних справах.

Судова фотографія — галузь криміналістичної техніки, що розробляє фотографічні засоби, прийоми та методи виявлення, фіксації та дослідження доказів.

Судове авторознавство — розділ криміналістичного дослідження письма, що містить концептуальні основи встановлення автора тексту.

Судовий відеозапис — система видів, методів і прийомів зйомки, застосовуваних під час проведення слідчих (розшукових) дій, процедури судового розгляду, оперативно-розшукових заходів та експертних досліджень для розслідування злочинів і надання суду наочного доказового матеріалу. Судово-експертні установи — спеціалізовані державні установи та відомчі служби. До них належать: науково-дослідні й інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України; експертні служби (криміналістичні центри) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України.

Тактична комбінація— певне поєднання (сукупність, система) тактичних прийомів, що тісно пов’язані між собою та спрямовані на розв’язання конкретного завдання розслідування у певній слідчій ситуації.

Тактична операція— поєднання однойменних і різноіменних гласних і негласних слідчих (розшукових) дій, оперативно-розшукових, організаційних та інших заходів, спрямованих на вирішення проміжного (локального) завдання розслідування у даній слідчій ситуації. При цьому специфіка цього завдання полягає в тому, що його розв’язання можливе лише за рахунок комплексного застосування зазначених дій й заходів.

Тактична рекомендація— сукупність порад, що сформовані на основі досягнень науки й узагальнення передової судово-слідчої практики щодо найбільш раціональної, ефективної організації кримінального провадження.

Трасологія — галузь криміналістичної техніки, що вивчає сліди та розробляє прийоми, методи та науково-технічні засоби їх виявлення, фіксації, вилучення і дослідження.

Фотозйомка трупа — фіксація фотографічними засобами загального вигляду трупа, пози та положення щодо навколишнього оточення, слідів і ушкоджень на тілі, одязі, трупних плям, синців.

Фоторобот комп’ютерний— фотокомпозиційний портрет зі слів очевидців або потерпілих, створений за рахунок використання комп’ютерної програми та засобів комп’ютерної графіки.

Час вчинення злочину — момент, коли злочинець шляхом дій чи бездіяльності вчинив кримінально каране діяння. У криміналістичній характеристиці Ч. в. з. розглядається як її елемент.

Шкіряний рельєф — рельєф шкіри долонної поверхні руки. Ш. р. складається з флексорних ліній, вузьких складок-зморшок, папілярних ліній і пор. Основу становлять папілярні лінії, що утворюють різні візерунки.

 



Поделиться:

Дата добавления: 2015-09-13; просмотров: 83; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.005 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты