Розподіл ґрунтів за глибиною залягання верхньої межі сольового горизонту

Солончаки мають водорозчинні солі з самої поверхні в такій кількості, що викликають загибель сільськогосподарських рослин.

За морфологічними признаками солончаки поділяють на:

Ø коркові (містять ),

Ø сульфатні (містять ),

Ø мокрі (містять гігроскопічні солі та ),

Ø чорні (містять , що викликає диспергацію гумусу).

За водним режимом вони розділяються на два типи: автоморфні, не зв’язані з ґрунтовими водами, і гідроморфні, що зазнають постійне або періодичне підживлення ґрунтовими водами.

Автоморфні солончаки пов’язані з виходами на поверхню стародавніх порід, що утворились на гідроморфних в минулому солончаках після пониження базису ерозії. Для них характерне глибоке (більше 5 м) залягання ґрунтових вод, що не мають капілярного зв’язку з кореневмісним шаром. Водний режим таких ґрунтів непромивний або періодично випітний після випадіння атмосферних опадів.

Гідроморфні солончакиформуються в умовах близького (до 3 м) залягання мінералізованих ґрунтових вод при наявності інтенсивних висхідних потоків вологи, що витрачається на випаровування. Вони поділяються на такі підтипи: типові, лукові, болотні, шорові, приморські та вторинні.

Типові солончакиформуютьсяна терасах солоних озер, на підвищеннях між лиманами при глибині залягання дужемінералізованих ґрунтових вод до 2 м. Водорозчинні солі містяться у великій кількості по всьому профілю з максимальною концентрацією у верхній частині.

Лукові солончаки розповсюджені навколо боліт, озер в пониженнях високих заплавних терас, де мінералізовані ґрунтові води залягають на глибині 1-2 м; утворюються при засоленні лукових ґрунтів.

Болотні солончаки формуються в пониженнях рельєфу під солянковою рослинністю з домішками пригнічених болотних рослин, утворюються при засоленні лучно-бототних низинних та торф’яно-глеєвих ґрунтів при наявності дуже мінералізованих ґрунтових вод, що залягають на глибині 0,5-1,0 м.

Шорові солончаки розвиваються на дні сольових озер, що пересихають. Грунтові води дуже мінералізовані (до 100-150 г/л), залягають на глибині 0,5-1,0 м.

Приморські солончаки – найбільш молоді утворення морських побереж. Формуються при участі морських вод, що залягають на глибині 1-2 м.

Вторинні солончаки утворюються на зрошуваних землях або землях, що прилягають до них в результаті підйому мінералізованих ґрунтових вод.

За генезисом засолення ґрунту поділяється на реліктове (залишки минулих епох) і сучасне. Встановлення генезису соленакопичення необхідне для оцінки можливої реставрації засолення при промиваннях ґрунтів, прогнозування рівня ґрунтових вод і загальної оцінки меліоративного стану всієї території.