Оцінка інвестицій за внутрішньою ставкою доходу

Внутрішня ставка (норма) доходу (IRR) – це показник дуже популярний при оцінці доцільності інвестицій. Він є мірою прибутковості проекту.

Реалізація будь-якого інвестиційного проекту потребує залучення фінансових ресурсів, за які завжди треба платити. Так, за позики платяться відсотки, за залучений акціонерний капітал – дивіденди і т.п. Показник, який характеризує відносний рівень цих витрат, є “ціною” за авансований капітал (СС). При фінансуванні проекту із різних джерел, цей показник визначається за формулою середньої арифметичної зваженої.

Щоб забезпечити прибуток від інвестицій, або, в крайньому разі, їх окупність, необхідно добитися такого стану, коли чиста теперішня вартість буде дорівнювати нулю або буде більше нуля. Для цього необхідно підібрати таку відсоткову ставку для дисконтування грошових потоків, яка забезпечить одержання виразу NPV>0. Як вказувалось раніше, така ставка (бар’єрний коефіцієнт), повинна відбивати очікуваний середній рівень позичкового відсотка на фінансовому ринку з врахуванням фактору ризику.

Тому під внутрішньою ставкою (нормою) доходу розуміють ставку дисконтування, використання якої забезпечить рівність теперішньої вартості очікуваних грошових надходжень та теперішньої вартості очікуваних видатків. Тобто, при нарахуванні на суму інвестицій відсотків за ставкою рівною внутрішній ставці (нормі) доходу, буде забезпечено отримання розподіленого в часі прибутку.

Показник внутрішньої ставки доходу характеризує максимально допустимий рівень витрат, які можна здійснити при реалізації даного проекту [19, 105 с.].

Отже, суть даного показника заключається в тому, що інвестор повинен порівняти одержане для інвестиційного проекту значення внутрішньої ставки доходу з “ціною” залучених фінансових ресурсів (Cost of capital – CC). Якщо IRR>CC – проект приймається, якщо IRR<CC – проект відхиляється, якщо IRR=CC – проект ні прибутковий, ні збитковий.

Практичне використання даного методу зводиться до послідовної ітерації, з допомогою якої знаходиться дисконтний множник, який забезпечить рівність NPV = 0, або PV = IC, або:

(8.17)

За допомогою розрахунків (або таблиць) вибирають два значення коефіцієнта дисконтування таким чином, щоб в інтервалі (d₁ , d₂ ) функція NPV= f(d) змінювала своє значення з “+” на “-“ або навпаки. Потім застосовують формулу:

(8.18)

де r₁ - значення ставки дисконту, при якому f(r₁ )<0, f(r₁)>0;

r₂ – значення ставки дисконту, при якому f(r₂ ) <0,

f(r₂ >0.

Точність розрахунків обернена довжині інтервалу (r₁ ; r₂). Тому найкращий результат досягається у випадку, коли довжина інтервалу приймається мінімальною (1%).

Внутрішню ставку доходу можна визначити і графічним методом. При цьому задаються різні значення ставки дисконту і визначається чиста теперішня вартість при цих ставках таким чином, щоб значення чистої теперішньої вартості змінювалось з “+” на “-“ .Будується графік (рисунок 8.1). Значення внутрішньої ставки доходу буде у точці перетину лінії NPV з горизонтальною віссю.

Перевагами даного методу є:

1 Даний метод базується на грошових потоках.

2 Враховує зміну вартості грошей з часом.

3 Дає інформацію про “резерв безпеки проекту”. Так, при інших рівних умовах, чим більше IRR ніж ціна капіталу проекту, тим більший “резерв безпеки”.

Недоліками даного методу є:

1 Критерій IRR показує лише максимальний рівень витрат, який може асоціюватися з даним проектом , зокрема, якщо IRR двох альтернативних проектів більше ціни залучених для їх реалізації коштів, то вибір кращого з них за критерієм IRR неможливий.

2 Не володіє властивістю адитивності.

3 Для неординарних грошових потоків IRR може мати декілька значень

4 Часто дає нереальні ставки доходу.

Рисунок 8.1 – Розрахунок внутрішньої ставки доходу.

При аналізі альтернативних проектів критерії NPV, PI, IRR можуть протирічити один одному, тобто проект, який прийнятий за одним критерієм, може бути відхиленим за іншим. Дві основні причини визначають можливі протиріччя між критеріями:

1) масштаб проекту, тобто елементи грошових потоків одного проекту значно ( на один або декілька порядків) відрізняються від елементів іншого проекту;

2) інтенсивність потоку коштів, тобто на який період життєвого циклу проекту припадає основна частка суми грошових надходжень: на перші, чи останні роки життя проекту.

У випадку протиріччя рекомендується брати за основу критерій чистої теперішньої вартості [19, 108 с.].